Архієпископ Смарагд (в миру Олександр Петрович Крижанівський; 9 березня 1796, село Велика Березянка, Таращанський повіт, Київська губернія — 11 листопада 1863, Рязань) — український релігійний діяч, єпископ Синодальної (безпатріаршої) Російської Православної Церкви, архієпископ Рязанський і Зарайський Синодальної РПЦ.
| Смарагд | |
|---|---|
| | |
| Народився | 9 (20) березня 1796 Київська губернія, Російська імперія |
| Помер | 11 листопада 1863 (67 років) Рязань, Російська імперія |
| Поховання | Рязань |
| Діяльність | священник |
| Alma mater | Санкт-Петербурзька духовна академія |
| Науковий ступінь | магістр богослов'яd |
| Заклад | Київська духовна академія |
| Посада | єпископ |
| Конфесія | православ'я |
Відзначився під час ліквідації греко-католицької церкви на теренах Білорусі, очоливши 1833—1837 православну Полоцьку єпархію. Провадив політику часткових поглинень білоруських греко-католиків синодальним петербурзьким православ'ям. 1833—1834 рр. примусив перейти в РПЦ 80289 уніатів, а в 1835 — 28057 осіб.
Родина та освіта ред.
Народився в родині православного священика, на території Речі Посполитої, щойно анексованої Російською імперією.
В 1805 р. поступив в Київську духовну семінарію, потім — в Київську академію. Після II курсу (1815 р.) був відправлений для продовження освіти в Санкт-Петербурзьку академію, яку закінчив в 1819 з присвоєнням звання магістра богослов'я.
Педагогічна діяльність ред.
Як найкращий випускник, був залишений в Санкт-Петербурзькій академії викладачем богословських наук. 29 серпня 1819 р. був пострижений у чернецтво з ім'ям Смарагд, 8 вересня висвячений в ієродиякона, а 20 вересня — в ієромонаха. З 1821 був інспектором і екстраординарним професором в Київської академії. В 1826—1828 рр. — викладав у Віфанській семінарії, а з травня по серпень 1828 р. був її ректором. З кінця серпня 1828 р. — ректор Київської академії. 27 серпня 1830 був призначений ректором Санкт-Петербурзької академії.
Архімандрит ред.
2 листопада 1824 зведений в сан архімандрита. Настоятельствував у Видубицькому, Московському Високопетровскому, Києво-Братському та Пінському Богоявленському монастирях. Був членом київської та санкт-петербурзької духовних консисторій. 13 вересня 1831 р. призначений вікарієм Санкт-Петербурзької єпархії, єпископом Ревельським та керівником Троїце-Сергієвої пустині. 20 вересня хіротонізований.
Відродження Полоцької православної єпархії ред.
В 1833 р. було вирішено відновити Полоцьку православну єпархію (яка стала уніатською при укладанні в 1596 р. Берестейської унії). Архіпастирем для нової єпархії 30 квітня 1833 р. був визначений єпископ Смарагд.
Полоцька паства перебувала під впливом грекокатоликів. В Полоцьку бракувало священиків, не було православного духовного училища, храми були бідні. Смарагд докладав старання до примноження числа православних церков, до їх благоустрою, до поліпшення побуту священства. За Смарагда в Полоцьку було створено повітове училище, планувалося відкриття семінарії.
У питанні возз'єднання уніатів існувала глибока розбіжність між єпископом Смарагдом і митрополитом Йосифом (Семашко), який пропонував поступово підготувати перехід всіх уніатів у православ'я. Смарагд, не заперечуючи цих планів, намагався робити часткові приєднання. Конфлікти між двома ієрархами призвели до того, що було вирішено усунути Смарагда від управління Полоцькою єпархією.
15 червня 1836 р. Смарагд був зведений в сан архієпископа, а через рік, 5 червня 1837 р., переведений у Могильов.
Православний архієпископ ред.
З переміщенням 3 червня 1837 р. на Могильовську кафедру, архієпископ Смарагд зайнявся працею із повернення розкольників Гомельського повіту до православної Церкви, дбав про місцеві навчальні заклади.
6 квітня 1840 року його призначено в Харків, де він був обраний в почесні члени Харківського університету. 31 грудня 1841 року переміщений до Астраханської єпархії, де зайнявся наверненням до християнства калмиків.
12 листопада 1844 р. переведений в Орловську єпархію. Тут він дбав про влаштування кафедрального соборного храму.
В 1853 році був викликаний в Санкт-Петербург для участі в Священному Синоді.
6 червня 1858 року переміщений на Рязанську кафедру Синодальної РПЦ. В 1860 році тимчасово керував Тульською єпархією.
Примітки ред.
- Смарагд (Крижанівський) [ 23 листопада 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
Література ред.
- Багалей Д., Миллер Д. История города Харькова за 250 лет существования (с 1655 p.), тт. І — II. — Харьков, 1905, 1912.
- Два письма к Белюгову Александру Ивановичу // Христианское чтение. — СПб., 1909, октябрь, с. 1371—1373.
- Письма к И. Ф. Глушкову (1834—1835 гг.) // Русский архив. — М., 1891. — Кн. 1, № 3, с. 373—384.
- Письма к князю Н. Н. Хованскому, генерал-губернатору Смоленскому, Витебскому и Могилевскому (1833—1835 гг.) // Русский архив. — М., 1891. — Кн. 2, № 8, с. 427—440. Письма к архиепископу Херсонскому Иннокентию // Рязанские епархиальные ведомости.
Посилання ред.
- На сайті Російське Православ'я
- Смарагд (Крижанівський) На сайті Орловської та Ливенської єпархії