Микола Сергійович Кравченко (20 травня 1983 року, м. Люботин, Харківська область — 14 березня 2022, с. Горенка, Бучанський район, Київська область) — український громадський і політичний діяч, ідеолог Азовського руху, один із засновників Харківської обласної громадської організації «Патріот України», начальник штабу партизанського загону «Чорний Корпус», ветеран полку «Азов», заступник голови партії Національний Корпус, ветеран російсько-української війни, один з засновників Козацького Дому, прихильник і популяризатор ідей націократії та інтермаріуму, співзасновник видавництва «Орієнтир», вікіпедист і вікімедієць.
| Кравченко Микола Сергійович | |
|---|---|
| Прізвисько | Крук |
| Народився | 20 травня 1983 Люботин, Харківська область, Українська РСР, СРСР |
| Помер | 14 березня 2022 (38 років) Горенка, Бучанський район, Київська область, Україна ·смерть у боюd |
| Країна | Україна |
| Діяльність | військовослужбовець, громадський діяч, політик |
| Науковий ступінь | кандидат історичних наук |
| Знання мов | українська |
| Учасник | Російсько-українська війна (з 2014) |
| Партія | Національний корпус |
| Батько | Кравченко Сергій Григорович |
|
Життєпис Редагувати
Народився 20 травня 1983 року у Люботині Харківської області. Батько — Кравченко Сергій Григорович, український науковець, доктор архітектури, військовик, учасник російсько-української війни, загинув у ході російського вторгнення в Україну за два тижні до загибелі сина.
2005 року закінчив Харківський університет внутрішніх справ, здобувши кваліфікаційний рівень «спеціаліст» за фахом «фінанси», а у 2006 році також за фахом «правознавство» на іншому факультеті того ж університету.
2009 року закінчив магістратуру Харківського регіонального інституту Національної академії державного управління при Президентові України, 2013 року закінчив аспірантуру Інституту української археографії і джерелознавства ім. Грушевського НАН України.
Від початку широкомасштабного російського вторгнення займався організацією київської територіальної оборони, зокрема, відповідав за будівництво західної лінії оборони Києва.
Загинув 14 березня 2022 року, разом з колегою Сергієм Машовцем, під час супроводу іноземних журналістів у селі Горенка Бучанського району Київської області, внаслідок ворожого обстрілу з БМ-21 «Град».
Кравченко був членом громадської організації «Патріот України» з 2005 року, один із її офіційних співзасновників. У 2012—2013 роках перебував у підпіллі. Взимку 2013—2014 років брав участь у Революції Гідності і подіях на київському майдані Незалежності.
З кінця лютого 2014 року діяв в Харкові. В ніч з 28 лютого на 1 березня 2014 року брав участь у штурмі клубу «Оплот», що на той час був головним штабом проросійських сепаратистів в Харкові. 1 березня 2014 року брав участь у обороні Харківської облдержадміністрації, очолив «Правий сектор» у Харкові, за рекомендацією командира «Правий Сектор-Схід» Андрія Білецького. В ніч з 14 на 15 березня 2014 року брав участь у бою на вулиці Римарській в Харкові, де проросійські сепаратисти вперше отримали втрати загиблими. З легалізацією «Чорного Корпусу» і перетворенням його на добровольчий батальйон «Азов», став начальником кадрової служби батальйону.
Після обрання Андрія Білецького Народним депутатом в листопаді 2014, Микола Кравченко працював його помічником. Став одним із засновників Цивільного корпусу «Азов», також у 2016—2018 роках був керівником Юнацького корпусу «Азов». Співзасновник Національного Корпусу, політичної партії, заснованої на базі Цивільного Корпусу «Азов»; є заступником Лідера Національного Корпусу Андрія Білецького.
У травні 2016 року заснував громадську організацію «Азов-Пресс», котра згодом змінила назву на «Національний кореспондент».
20 листопада 2017 року брав участь у відкритті Хорунжої школи ім. Сціборського.
Долучився до розробки законопроєкту «Про колабораціонізм», зареєстрованого у Верховній Раді України
У 2019 році став співзасновником і з того часу був директором ГО «Інститут національного розвитку». Входив до складу журі заснованої інститутом відзнаки «Вікімеч» імені Олега «Raider» Ковалишина, що вручалася «за внесок у майбутню Перемогу України в інформаційній війні» і була створена для відзначення активістів, які впродовж багатьох років редагують Вікіпедію.
Досліджував історію та ідеологію українського націоналізму, новітню історію України. Кандидат історичних наук, 2017 року захистив кандидатську дисертацію за темою «Діяльність українських націоналістичних політичних рухів кінця 1980-х — початку 2000-х рр. у мемуарних джерелах».
Є співзасновником видавництва «Орієнтир» — першого видавництва, заснованого ветеранами російсько-української війни.
2020 року був співзасновником та членом журі літературного конкурсу ім. А.Лупиноса.
Праці Редагувати
Кравченко є автором праць:
- Кравченко, Микола. Ідеологічна спадкоємність. Український націоналістичний рух ІІ половини XX століття [Текст]: іст. дослідж. / Микола Кравченко. — Київ: Домінант: Орієнтир, 2016. — 48 с. іл., фото. — 300 прим. — ISBN 978-966-2610-80-2
- Кравченко, Микола. Українська аргонавтика [Текст]: іст. дослідж. / Микола Кравченко. — Мена: Домінант: Орієнтир, 2016. — 115 с. : іл., фото. — Бібліогр.: с. 110—115. — 500 прим. — ISBN 978-966-2610-69-7
- Кравченко, Микола. Придністровська кампанія УНСО [Текст]: іст. дослідж. / Микола Кравченко. — Київ: Домінант: Орієнтир, 2017. — 36 с. іл., фото. — 300 прим.
- Кравченко, Микола. Чеченська кампанія УНСО [Текст]: іст. дослідж. / Микола Кравченко. — Київ: Домінант: Орієнтир, 2017. — 34 с. іл., фото. — 300 прим.
- Кравченко, Микола. Українські добровольці Грузинської громадянської війни [Текст]: іст. дослідж. / Микола Кравченко. — Київ: Домінант: Орієнтир, 2017 — 46 с. іл., фото. — 300 прим.
- Кравченко, Микола. Вільне Козацтво 1917—1918 [Текст]: іст. дослідж. / Микола Кравченко. — Київ: Домінант: Орієнтир, 2017. — 34 с. іл., фото. — 300 прим.
Він упорядкував праці:
- Широкинська операція [Текст]: іст. дослідж. / Упор. Микола Кравченко. — Київ: Орієнтир, 2021—200 с. : іл., фото. — 300 прим. — ISBN 978-617-7701-23-0
- Визволення Маріуполя = Liberation of Mariupol: фотозб. військ. мемуаристики: [полк «Азов» / упоряд. М. Кравченко]. — Київ: Орієнтир, 2018. — 131 с. : іл. — (Серія «Азовські спогади»). — 500 прим. — ISBN 978-617-7701-00-1
- День Провокатора [Текст]: іст. дослідж. / Упор. Микола Кравченко. — Київ — Мена: Домінант: Орієнтир, 2016. — 64 с. : іл., фото. — 100 прим. — ISBN 978-966-6108-84-0
- Колектив авторів, упор. Кравченко, Микола. Фундамент українського націоналізму [Текст]: ідеологія і політологія. — Київ: Домінант: Орієнтир, 2017. — 264 с. іл., фото. — 400 прим. ISBN 978-966-2610-81-9
Також редагував:
- Коваль, Данило Андрійович. Історія Українського Криму [Текст]: іст. розвідка / Данило Коваль ; [за ред. О. Однороженко, М. Кравченко, М. Мельник]. — Мена: Домінант, 2016. — 66 с. — (Бібліотека Цивільного корпусу «Азов»). — Бібліогр.: с. 63-66. — 500 прим. — ISBN 978-966-2610-65-9
- Націоналістичний Ідеологічний Журнал [Текст]: збірка статей. / Упор. Микола Кравченко. — Київ: Орієнтир, 2020. — 76 с. : іл., фото. — 300 прим. — ISBN 978-617-7701-21-6
Примітки Редагувати
- ↑ ХОГО Патріот України [ 4 листопада 2021 у Wayback Machine.] // YouControl. — Переглянуто: 2 квітня 2021.
- . Архів оригіналу за 1 листопада 2021. Процитовано 29 березня 2021.
- ↑ . Архів оригіналу за 4 листопада 2021. Процитовано 29 березня 2021.
- Внаслідок обстрілів загинув засновник видавництва «Орієнтир» Микола Кравченко
- . Архів оригіналу за 10 квітня 2022. Процитовано 19 червня 2022.
- . Архів оригіналу за 1 листопада 2021. Процитовано 29 березня 2021.
- ↑ . Архів оригіналу за 14 червня 2021. Процитовано 14 червня 2021.
- Загинув засновник видавництва «Орієнтир» Микола Кравченко. Суспільне. Процитовано 19 червня 2022.
- . Kyiv Post (англійська). Архів оригіналу за 3 травня 2022. Процитовано 19 червня 2022.
- ↑ . Архів оригіналу за 10 жовтня 2019. Процитовано 29 березня 2021.
- 14 березня 2014 - Україна відстояла Харків. Цензор.нет. 14 березня 2018. оригіналу за 4 листопада 2021. Процитовано 18 березня 2022. (укр.)
- . Архів оригіналу за 2 грудня 2020. Процитовано 29 березня 2021.
- . Архів оригіналу за 14 червня 2021. Процитовано 14 червня 2021.
- . https://opendatabot.ua/. Архів оригіналу за 16 березня 2022. Процитовано 6 квітня 2021.
- . https://nackor.org/. Архів оригіналу за 22 січня 2021. Процитовано 6 квітня 2021.
- . Архів оригіналу за 1 листопада 2021. Процитовано 29 березня 2021.
- . https://nationalcorps.org/. Архів оригіналу за 21 квітня 2021. Процитовано 6 квітня 2021.
- . Архів оригіналу за 21 квітня 2021. Процитовано 22 лютого 2021.
- . Архів оригіналу за 14 червня 2021. Процитовано 14 червня 2021.
- У Києві вручили першу українську відзнаку для редакторів Вікіпедії. MediaSapiens. 7 червня 2021. Процитовано 27 серпня 2022.
- Оксана Воронцова (7 червня 2022). «Вікімеч». Українські редактори Вікіпедії вперше отримали нагороди (фото). Главком. Процитовано 27 серпня 2022.
- . Архів оригіналу за 1 листопада 2021. Процитовано 29 березня 2021.
- . Архів оригіналу за 25 березня 2022. Процитовано 29 березня 2021.
- . Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 6 березня 2019.
- . 10 листопада 2020. Архів оригіналу за 3 березня 2021. Процитовано 27 березня 2021.
- . Архів оригіналу за 21 лютого 2019. Процитовано 6 березня 2019.
- . Архів оригіналу за 21 лютого 2019. Процитовано 6 березня 2019.
- . Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 6 березня 2019.
- . Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 3 квітня 2022.
- . Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 6 березня 2019.
- . Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 6 березня 2019.
- . Архів оригіналу за 1 листопада 2021. Процитовано 29 березня 2021.