Іван Кіндратович Кравцов (19 січня 1896, село Чуровичі, Чернігівська губернія, тепер (Климовського району) Брянської області, Російська Федерація — 19 жовтня 1964, гора (Авала) поблизу Белграда, Югославія) — радянський військовий діяч, генерал-лейтенант (1945). Герой Радянського Союзу (28.04.1945). Депутат Верховної Ради УРСР 4-го скликання.
Кравцов Іван Кіндратович | |
---|---|
Народження | 7 (19) січня 1896 (Чуровичі), (Новозибківський повіт), Чернігівська губернія, Російська імперія |
Смерть | 19 жовтня 1964 (68 років) Белград, СФРЮ |
Поховання | (Новодівичий цвинтар) |
Країна | СРСР |
Освіта | (Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації) |
Партія | КПРС |
Звання | генерал-лейтенант |
Командування | d |
Війни / битви | Перша світова війна і німецько-радянська війна |
Нагороди |
Біографія
Народився у селянській родині. У 1915 році був призваний до лав російської імператорської армії. У званні (унтер-офіцера) командував взводом на Південно-Західному фронті Першої світової війни.
З грудня 1918 року служив у лавах Червоної армії. Під час (Громадянської війни) Кравцов, перебуваючи на посадах командира відділення, взводу, помічника командира та командира роти, брав участь у бойових діях на (Західному) та (Південному фронтах) у складі 1-го Богунського полку 12-ї армії.
Після закінчення війни продовжив командувати ротою в 1-му Богунському стрілецькому полку в Українському військовому окрузі. У жовтні 1924 року був призначений на посаду командира роти 132-го Донецького полку цього ж округу.
У 1925 році вступив до лав РКП(б).
З жовтня 1925 року навчався у Київській об'єднаної військової школи імені (Сергія Сергійовича Каменєва), по закінченні якої в серпні 1927 року був призначений на посаду командира роти 239-го стрілецького полку (80-ї стрілецької дивізії).
З березня 1929 року перебував на навчанні у Військовій академії імені Фрунзе, по закінченні якої в травні 1932 року був направлений на Ленінградські бронетанкові (курси удосконалення командного складу), які закінчив у серпні 1932 року.
З серпня 1932 року був начальником штабу і тимчасово виконуючим обов'язки командира 11-го механізованого полку (Приволзького) і (Білоруського військових округів). У січні 1937 року був призначений на посаду начальника 1-ї частини штабу 19-ї механізованої бригади (Ленінградського військового округу).
У вересні 1937 року заарештований органами (НКВС) і перебував під слідством, але в жовтні 1939 року був звільнений за недоведеністю фактів звинувачення, після чого був направлений на Ленінградські бронетанкові курси удосконалення командного складу РСЧА на посаду викладача, а потім — на посаду старшого викладача тактики.
У листопаді 1940 року був призначений на посаду начальника штабу 40-ї легкотанкової бригади, а в березні 1941 року — на посаду начальника штабу 21-ї танкової дивізії (10-й механізований корпус, Ленінградський військовий округ).
З початком німецько-радянської війни 21-а танкова дивізія в складі 10-го механізованого корпусу ((23-ї армії) (Ленінградського фронту)) вела оборонні бої в районі міста Виборг. 29 грудня 1941 року Кравцов був призначений на посаду командира 281-ї стрілецької дивізії. З 23 лютого по 13 березня 1943 року командував 198-ю стрілецькою дивізією, а з 13 березня по 9 червня 1943 року знову командував 281-ю стрілецькою дивізією. Брав участь у (Тихвінської) і (Любанській наступальних операціях).
Постановою (Ради Народних Комісарів СРСР) від 10 листопада 1942 року № 1804 полковнику Івану Кіндратійовичу Кравцову присвоєно військове звання «генерал-майор».
З червня 1943 року був слухачем (Вищої військової академії імені Ворошилова) і по її закінченні 18 лютого 1944 року був призначений на посаду командира 29-го гвардійського стрілецького корпусу, який брав участь у (Нікопольсько-Криворізькій), (Березнегувато-Снігурівській) та (Одеській наступальних операціях). Корпус за півтора місяця пройшов близько 300 км, зайняв Миколаївську і Одеську області, потім форсував річку Дністер, захопив і утримував плацдарм на північний захід від міста Бендери. Кравцов командував корпусом до 27 березня 1944 року.
У квітні 1944 року був призначений на посаду начальника штабу (8-ї гвардійської армії), а 10 травня 1944 року — на посаду командира 64-го стрілецького корпусу, який брав участь у (Яссько-Кишинівській), (Белградській наступальних), (Балатонській оборонній), (Віденській наступальній операціях).
Постановою (Ради Народних Комісарів СРСР) від 19 квітня 1945 року № 803 генерал-майору Івану Кіндратійовичу Кравцову було присвоєно військове звання «генерал-лейтенант».
Указом (Президії) Верховної Ради СРСР від 28 квітня 1945 року за відзнаку в боях, вміле командування військами стрілецького корпусу при форсуванні річки Дунай, прорив сильно укріпленої оборони противника, а також особисту мужність і відвагу генерал-лейтенанту Івану Кіндратійовичу Кравцову присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і (медалі «Золота Зірка») (№ 5432).
Післявоєнна кар'єра
Після закінчення війни Кравцов продовжив командувати 64-м стрілецьким корпусом. З квітня 1946 року перебував у розпорядженні Головного управління кадрів (Народного комісаріату оборони) і в жовтні 1946 року був призначений на посаду командира 59-го стрілецького корпусу, а в квітні 1947 року — на посаду командира 86-го стрілецького корпусу.
З липня 1950 по липень 1951 року проходив навчання на Вищих академічних курсах при (Вищій військовій академії імені Ворошилова), які закінчив з відзнакою.
У серпні 1951 року був призначений на посаду командира 34-го гвардійського стрілецького корпусу 13-ї армії Прикарпатського військового округу, а у вересні 1956 року — на посаду генерал-інспектора Інспекції стрілецьких військ Головної інспекції Міністерства оборони СРСР. У травні 1957 року генерал-лейтенант Іван Кіндратович Кравцов вийшов запас.
Генерал-лейтенант запасу Іван Кіндратович Кравцов загинув 19 жовтня 1964 року в авіаційній катастрофі біля Белграда, столиці Югославії, куди прямував у складі радянської військової делегації на авіалайнері («Іл-18») на урочистості з нагоди 20-річчя визволення Белграду. Похований в Москві в братській могилі у колумбарію (Новодівичого кладовища) (секція 129).
Нагороди
- (Медаль «Золота Зірка») (28.04.1945)
- два ордени Леніна (28.04.1945,)
- три (ордени Червоного Прапора) (1928, 1944,)
- (орден Кутузова) 2 ступеня (1944)
- (орден Богдана Хмельницького) 2-го ступеня (1944)
- орден Червоної Зірки
- (медаль «XX років Робітничо-Селянської Червоної Армії»);
- інші медалі;
- іноземні ордени.
Пам'ять
На місці загибелі військової делегації, в яку входив Іван Кравцов, на горі (Авала) поблизу Белграда в Сербії, споруджений Пам'ятник радянським ветеранам війни.
Посилання
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет