Кононівка — проміжна залізнична станція 4 класу Київської дирекції Південно-Західної залізниці. Розташована на території селища Кононівка, на лінії Київ — Полтава.
| Станція Кононівка Київ — Полтава | |
|---|---|
| 50°10′39″ пн. ш. 32°06′24″ сх. д. / 50.17750° пн. ш. 32.10667° сх. д.Координати: 50°10′39″ пн. ш. 32°06′24″ сх. д. / 50.17750° пн. ш. 32.10667° сх. д. | |
| Рік відкриття | 1901 (122 роки) |
| Тип | проміжна |
| Колій | 4 |
| Платформ | 3 |
| Тип платформ(и) | бічна та 2 острівні |
| Форма платформи | прямі |
| Відстань до Києва, км | 124 |
| Відстань до Дарниці, км | 110 |
| Код станції | 323109 ? |
| Код «Експрес-3» | 2200057 ? |
| Послуги | |
Кононівка | |
| Кононівка на Вікісховищі |
| Дільниця Дарниця — Гребінка | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Легенда
|
Історія ред.
Станція відкрита у 1901 році під час будівництва залізничної лінії Київ — Полтава.
Першим начальником станція був селянин Федір Савич Смаглієнко.
Станімір Осип у книзі «Моя участь у визвольних змаганнях 1917—1920 роках» згадує станцію Кононівка 1917 року:
"По дорозі до залізничої станції ми стрінули студентський курінь, пізніших Крутянців. Йшли бадьоро і спішно. Були зодягнені різноманітно — в студентських мундурах, солдатських шинелях та з різною зброєю в руках і на раменах. До нас підбіг якийсь гімназист і попросив: «Товаришу, покажіть як ту ґвінтовку нарядить!» Значить, що й студенти перейшли подібний військовий вишкіл як ми, два чи три дні, і необучені спішили на фронт проти наступаючих большевиків. Ми розійшлись, студентський курінь подавсь на північ у сторону Бахмача, а ми завагонувались і від'їхали в напрямі Полтави. Десь в половині дороги до Полтави до нас долучено сотню піхоти СС-ів під командою сотн. Романа Сушка і над ранком на станції Кононівка ми вивагонувались і бойовим порядком рушили до наступу. Сотня СС-ів пішла вперед, а ми, артилерія, зайняли позиції на право від залізничого двірця, за невеликим горбком і зараз же відкрили огонь. Бій почався і тривав до пізнього вечора, зате ніч була спокійна. На другий день, вчасним ранком ворог привітав нас гураґанним огнем. Ґранати і шрапнелі падали на переміну довкола нас, на щастя нікого не ранили. Ми лежали в напруженні біля гармат, чекаючи приказу нашого коменданта, що був на обсерваційному пункті. Зближалось полуднє, бій перед нами кипів, скоростріли клекотіли, а ми все ще мовчали. Нараз відізвався телефон і впав короткий приказ нашого штабскапітана — «віддати гарматну серію з обох орудій на такий, а такий приціл». Ми вистрілили, а по короткій мовчанці штабскапітан зголосив телефоном — «другий стріл розбив большевицьку панцерку, між ворогом метушня, тепер скорий огонь на попередній той самий приціл». — Почалась сильна обопільна стрілянина. Наші СС-и, підбадьорені нашим удачним обстрілом, наперли ще сильніше і большевики подались взад на Полтаву. Під вечір все успокоїлось й ми тріюмфували упоєні побідою. Та не довго ми тішились. — В ночі, 1 лютого 1918 р. прийшов алярмуючий приказ такого змісту: «большевики заняли Дарницю і напирають на Київ, залишайте полтавський фронт і продирайтесь через Дарницю до Києва».
Також відомо про ще один бій між армією УНР і більшовиками: «Тоді ж проходив бій у станції Кононівка, де 180 петлюрівців зіштовхнулись з частиною 1-ї армії Єгорова в 1100 чоловік, що складалась з донецьких і харківських червоногвардійців».
Лінія, на якій розташована станція, електрифікована у 1994 році.
Цікаві факти ред.
Частина лінії Дарниця — Гребінка на відтинку Яготин — Гребінка протяжністю лише 47 км проходить територією трьох областей: Київської, Черкаської та Полтавської. Станція Кононівка якраз розташована на території Черкаської області, це фактично найпівнічніша точка області[джерело?].
Станція описана у творі Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»[джерело?].
Галерея ред.
Примітки ред.
- рос. дореф. Адресъ-календарь и Справочная книжка Полтавской губерніи на 1903 годъ. Изданіе Полтавскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Полтава. Типо-Литографія Губернскаго Правленія. 1903
- Либрусек
- . Архів оригіналу за 12 серпня 2017. Процитовано 13 листопада 2013.
Джерела ред.
- Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 15.05.2021) (рос.) [ з першоджерела 15.05.2021.]
- Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)
- Україна. Атлас залізниць. Масштаб 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.
Посилання ред.
- Інформація про ст. Кононівка на сайті railwayz.info(рос.)
- Розклад руху приміських поїздів по станції Кононівка на сайті Південно-Західної залізниці [ 3 лютого 2017 у Wayback Machine.]