|
Австро-Угорський кондомініум Боснія і Герцеговина — колишній кондомініум, формально створений після анексії Боснії та Герцеговини Австро-Угорщиною в 1908 році, а фактично — після її окупації в 1878 році відповідно до умов Берлінського трактату.
Історія Редагувати
7 жовтня 1908 року Австро-Угорщина анексувала територію Боснії і Герцеговини, що знаходилась під окупацією Австро-Угорщини на підставі рішень Берлінського конгресу 1878 року. Через анексію виникла Боснійська криза.
Хоча австро-угорські окупаційні війська швидко зламали початковий збройний опір під час захоплення Боснії і Герцеговини, все ж залишалася напруженість в деяких районах країни (зокрема у Герцеговині) і відбувалося масове мухаджирство мусульман. Проте стану відносної стабільності було досягнуто досить швидко і австро-угорська влада була в змозі провести соціальні та адміністративні реформи, які були покликані зробити з Боснії і Герцеговини «зразкову колонію». З метою протидії зростанню південнослов'янського націоналізму Габсбурги багато зробили для кодифікації законів, введення нової політичної практики і в цілому модернізації.
Етнічні відносини Редагувати
Австро-Угорський уряд мав на меті створення плюралістичної і багатоконфесійної боснійської нації. Імператорський міністр фінансів та Віденський керманич Боснії Беньямін фон Каллаї сприяв бошняйству (босн. Bošnjaštvo) — політиці, спрямованій на формування у народу Боснії «відчуття, що вони належать до великої і могутньої країни», і розглядав боснійців як «боснійців з єдиною мовою і розділених на три релігії з рівними правами.» Політики намагалися ізолювати Боснію і Герцеговину від іредентизму сусідів (православних в Сербії, католиків в Хорватії і мусульман в Османській імперії) та звести нанівець концепцію хорватської та сербської державності, які вже поширилися на Боснію і Герцеговину, особливо на католицькі і православні громади з сусідніх Хорватії та Сербії в середині XIX століття. Після смерті Каллаї ця політика була забута і у другій половині 1910-х націоналізм був центром боснійської політики, з національними політичними партіями, що відповідають трьом групам, домінували на виборах.
Ідея єдиної Південнослов'янської держави (як правило, очікувалося на чолі з незалежним Королівством Сербія) стала найпопулярнішою політичною ідеологією в регіоні в цей час, включаючи Боснію і Герцеговину. Рішення австро-угорського уряду анексувати Боснію і Герцеговину в 1908 році додало напруженості серед націоналістів. Політична напруженість призвела до вбивства Франца Фердинанда 28 червня 1914 року; ця подія призвела до спалаху Першої світової війни. Хоча деякі боснійці загинули на службі в арміях різних воюючих держав, власне Боснії і Герцеговині вдалося пережити війну практично без втрат.
Демографія Редагувати
| Рік | Мусульмани | % | Православні | % | Католики | % | Юдеї | % | Загалом |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1879 | 448,613 | 38.7% | 496,485 | 42.9% | 209,391 | 18.1% | 3,675 | 0.3% | 1,584,164 |
| 1885 | 492,710 | 36.9% | 571,250 | 42.8% | 265,788 | 19.9% | 5,805 | 0.4% | 1,336,091 |
| 1895 | 548,632 | 35% | 673,246 | 42.9% | 334,142 | 21.3% | 8,213 | 0.5% | 1,568,092 |
| 1910 | 612,137 | 32.2% | 825,418 | 43.5% | 434,061 | 22.9% | 11,868 | 0.6% | 1,898,044 |
Примітки Редагувати
- Bosnian was introduced during the Austro-Hungarian occupation of the Ottoman province.
- Serbo-Croatian was adopted as the official language of Bosnia-Herzegovina in 1907, replacing Bosnian. Serbo-Croatian was the official language of Bosnia and Herzegovina throughout the parliamentary period, from the annexation until the dissolution of Austria-Hungary after World War I.
- Sugar, Peter F. (1963). Industrialization of Bosnia-Hercegovina: 1878-1918. University of Washington Press. с. 201.
- Ramet, Sabrina P. (2008). Nationalism and the 'Idiocy' of the Countryside: The Case of Serbia. Serbia, Croatia and Slovenia at Peace and at War: Selected Writings, 1983-2007. LIT Verlag Münster. с. 74–76. ISBN 3037359129.
- ↑ Velikonja, Mitja (1992). Religious Separation and Political Intolerance in Bosnia-Herzegovina. Texas A&M University Press. ISBN 1585442267.