Марія Олександрівна Колесникова (24 квітня 1982, Мінськ) — білоруська політична діячка і флейтистка, координаторка штабу Віктора Бабарика, політична ув'язнена і в'язень сумління. Соратниця кандидатки в президенти Білорусі Світлани Тихановської, член Координаційної ради білоруської опозиції. Одна з найвідоміших учасниць протестів у Білорусі 2020 року.
| Колесникова Марія Олександрівна | |
|---|---|
| біл. Марыя Аляксандраўна Калеснікава | |
| Ім'я при народженні | біл. Марыя Аляксандраўна Калеснікава |
| Народилася | 24 квітня 1982 (41 рік) Мінськ, Білоруська РСР, СРСР |
| Країна | Білорусь |
| Діяльність | політична діячка |
| Alma mater | Білоруська державна академія музики і Штутгартська вища школа музики і театру |
| Знання мов | російська, білоруська, німецька і англійська |
| Членство | Координаційна рада (Білорусь) і Second convocation of the Coordination Councild |
| Партія | Togetherd |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 5752834 |
|
Життєпис ред.
Закінчила Білоруську академію музики за фахом флейтист і диригент.
У Білорусі впродовж восьми років викладала гру на флейті в гімназіях, грала в оперному театрі, Національному академічному концертному оркестрі та Президентському оркестрі Білорусі. З 2007 року навчалася у Вищій школі музики Штутґарта на факультетах старовинної та сучасної музики. Працювала в Німеччині, брала участь у концертах, організовувала міжнародні культурні проєкти в Німеччині, наприклад, творче об'єднання «Artemp».
Під час виборчої кампанії перед президентськими виборами в Білорусі 2020 року приєдналась до штабу опозиційного кандидата Віктора Бабарика, а після його арешту сама очолила штаб. У липні 2020 штаби трьох основних опозиційних кандитатів об'єднали свої зусилля задля підтримки кандидатури Світлани Тихановської.
Брала участь у протестах в Мінську, під час яких озвучувала вимоги протесту. Разом із Світланою Тихановською та Веронікою Цепкало нині є найпопулярнішими опозиційними політиками і умовними лідерами протесту.
7 вересня 2020 року о 10:05 невідомі викрали Колесникову в центрі Мінська. Уранці 8 серпня прикордонний комітет Білорусі заявив, що Колесникова виїхала з країни, перетнувши кордон з Україною на пункті пропуску «Олександрівка» о 4 ранку. Згодом ЗМІ, а пізніше ще й адвокат Колесникової повідомили, що Марію намагалися насильно депортувати в Україну, вона порвала свій паспорт, після чого її заарештували і перевезли в СІЗО. Її підозрювали у справі щодо можливого захоплення влади.
10 вересня спільною заявою дванадцяти організацій, серед яких Правозахисний центр «Вясна», Білоруська асоціація журналістів, Білоруський Гельсінський комітет, Білоруський ПЕН-центр, була визнана політичною ув'язненою. 9 вересня року шефство над політичною ув'язненою взяла Клаудія Рот, віцепрезидент Бундестагу. 11 вересня «Amnesty International» визнала Колесникову ув'язненою сумління.
16 вересня Колесниковій офіційно пред'явили звинувачення у закликах до заподіяння шкоди нацбезпеці Білорусі з використанням ЗМІ та інтернету. 18 вересня Марії було продовжено термін утримання під вартою щонайменше до 8 листопада.
25 вересня адвокатку Колеснікової Людмилу Казак відпустили з мінського СІЗО після суду за її справою. Суддя Олександр Руденко присудив їй штраф у розмірі 675 білоруських рублів.
6 вересня 2021 року Мінський обласний суд засудив Колесникову та Максима Знака до 11 та 10 років ув'язнення відповідно, визнавши винними за трьома статтями Кримінального Кодексу РБ: ч. 3 ст. 361 (заклики до дій проти національної безпеки), ч. 1 ст. 357 (змова з метою захоплення державної влади неконституційним шляхом), ч. 1 ст. 361-1 (створення екстремістського формування і керівництво ним). Колесникову мало бути направлено для відбуття покарання до колонії загального режиму, а Знака — посиленого.
Реакція ред.
19 листопада 2020 р. Джим Гілмор, посол США в Організації з безпеки і співробітництва в Європі, виступив із заявою зі закликом до негайного звільнення Колесникової як «важливого кроку до національного діалогу».
Нагороди ред.
- Премія імені Сахарова (2020)
- Премія імені Мартіна Лютера «Безстрашне слово» (2020)
- Премія фонду Герхарда і Ренати Баум в галузі прав людини (2021)
- Премія імені Льва Копелева[de] за мир і права людини (2021)
- Штутгартська премія миру[de] (2021)
- Найхоробріша жінка світу (2021)
- Премія імені Фрітца Цзокліча[pl] (2021)
- Премія Вацлава Гавела (2021)
Примітки ред.
- ↑ https://bigbookname.com/user/maria-kalesnikava-6175066
- (біл.). Радіо Свобода. 8 серпня 2020. Архів оригіналу за 17 вересня 2020. Процитовано 8 вересня 2020.
- Адар'я Гуштын (8 серпня 2020). (рос.). TUT.BY. Архів оригіналу за 8 вересня 2020. Процитовано 8 вересня 2020.
- Семенова, Інна (7 вересня 2020). Музикантка в опозиції. Що відомо про Марію Колесникову, яку викрали в Мінську. НВ. оригіналу за 14 лютого 2022. Процитовано 7 вересня 2020.
- Музыкант и серфингист. Кто такая Мария Колесникова — представитель штаба Виктора Бабарико [ 21 липня 2020 у Wayback Machine.] — tut.by
- Толкачёва, Елена (7 вересня 2020). Марию Колесникову в центре Минска задержали и увезли неизвестные (рос.). TUT.BY. оригіналу за 7 вересня 2020. Процитовано 7 вересня 2020.
- Жаровський, Євген (7 вересня 2020). Міліція заперечує затримання. Що відомо про викрадення Марії Колесникової - останні новини. НВ. оригіналу за 23 лютого 2022. Процитовано 7 вересня 2020.
- . РБК-Україна (укр.). Архів оригіналу за 29 січня 2022. Процитовано 7 вересня 2020.
- . РБК-Україна (укр.). Архів оригіналу за 29 січня 2022. Процитовано 9 вересня 2020.
- Патрабуем неадкладнага вызвалення Марыі Калеснікавай, Максіма Знака і Іллі Салея (біл.). Правозахисний центр «Вясна». 10 вересня 2021. оригіналу за 10 жовтня 2021. Процитовано 10 жовтня 2021.
- Калеснікава, Знак і Салей прызнаныя палітвязнямі (біл.). Радіо «Рація». 10 вересня 2020. оригіналу за 10 жовтня 2021. Процитовано 10 жовтня 2021.
- Claudia Roth, Vice President of the German Bundestag, takes over the prisoner’s godparenthood for Maria Kolesnikova (англ.). Libereco – Partnership for Human Rights. 9 вересня 2020. оригіналу за 10 жовтня 2021. Процитовано 10 жовтня 2021.
- ↑ Мороз, Янина (27 вересня 2021). Премия Совета Европы Колесниковой - награда белорусам и тревожный сигнал (рос.). Deutsche Welle. оригіналу за 29 вересня 2021. Процитовано 29 вересня 2021.
- (рос.). Amnesty International. 11 вересня 2021. Архів оригіналу за 25 листопада 2020. Процитовано 20 вересня 2020.
- . РБК-Україна (укр.). Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 16 вересня 2020.
- . РБК-Україна (укр.). Архів оригіналу за 29 січня 2022. Процитовано 18 вересня 2020.
- . РБК-Україна (укр.). Архів оригіналу за 2 жовтня 2020. Процитовано 26 вересня 2020.
- . Укрінформ (укр.). 6 вересня 2021. Архів оригіналу за 6 вересня 2021. Процитовано 6 вересня 2021.
- . РБК-Україна (укр.). Архів оригіналу за 7 вересня 2021. Процитовано 7 вересня 2021.
- On Human Rights Violations in Belarus (англ.). Посольство США в Організації з безпеки і співробітництва в Європі[en]. 19 листопада 2020. оригіналу за 26 листопада 2020. Процитовано 26 листопада 2020.
- . Європейська правда. 22 жовтня 2020. Архів оригіналу за 24 жовтня 2020. Процитовано 23 жовтня 2020.
- (біл.). Радыё Свабода. 8 лютого 2021. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 11 жовтня 2021.
- (нім.). Südwestrundfunk[pl]. 8 лютого 2021. Архів оригіналу за 11 жовтня 2021. Процитовано 11 жовтня 2021.
- (біл.). Белсат. 15 квітня 2021. Архів оригіналу за 11 жовтня 2021. Процитовано 16 квітня 2021.
- (нім.). Stuttgarter Zeitung[simple]. 13 липня 2021. Архів оригіналу за 11 жовтня 2021. Процитовано 11 жовтня 2021.
- (рос.). Гордон. 26 квітня 2021. Архів оригіналу за 27 квітня 2021. Процитовано 11 жовтня 2021.
- (нім.). Die Presse. 16 липня 2021. Архів оригіналу за 17 липня 2021. Процитовано 17 липня 2021.
Посилання ред.
- Сторінка Маріі Колесникової на сайті Правозахисного центру «Вясна» [ 10 жовтня 2021 у Wayback Machine.]