Премія імені Вацлава Гавела з прав людини — щорічна відзнака за видатні заслуги щодо захисту прав людини у Європі та за її межами, започаткована 2013 року Парламентської асамблеї Ради Європи спільно з Бібліотекою Вацлава Гавела та Charta 77 Foundation. Премія присвячена пам'яті Вацлава Гавела — останнього президента Чехословаччини та першого президента Чехії.
Угоду про заснування премії було підписано у Празі 25 березня 2013 року Президентом Парламентської асамблеї Ради Європи Жаном-Клодом Міньйоном, головою Бібліотеки Вацлава Гавела Мартою Смоліковою та головою Керівного комітету Charta 77 Foundation Франтішеком Янучем за участі міністра закордонних справ Чехії Карела Шварценберга. Премія Вацлава Гавела є правонаступницею Премії Парламентської асамблеї Ради Європи з прав людини, яка присуджувалася кожні 2 роки, починаючи з 2007 року.
Лауреатом премії може стати особи або неурядові організації, що працюють у напрямку захисту прав людини. Кожному лауреату премії Вацлава Гавела вручається диплом, відзнака та грошова частина премії, що становить 60 тис. євро.
Першим лауреатом премії став білоруський правозахисник Олесь Біляцький.
Лауреати Редагувати
- 2013: Олесь Біляцький (Білорусь)
- 2014: Анар Маммадлі (Азербайджан)
- 2015: Людмила Алексєєва (Росія)
- 2016: Надія Мурад (Ірак)
- 2017: Мурат Арслан (Туреччина)
- 2018: Оюб Тітієв (Росія)
- 2019: Ільхам Тохті (КНР)
- 2020: Луджейн аль-Хазлуль (Саудівська Аравія)
- 2021: Марія Колесникова (Білорусь)
- 2022: Володимир Кара-Мурза (Росія)
Примітки Редагувати
- Agreement on founding of international Václav Havel award for human rights was ratified. МЗС Чехії. 25 березня 2013. Архів оригіналу за 12 квітня 2013. Процитовано 3 жовтня 2013.(англ.)
- Премію Вацлава Гавела дали білоруському політв'язню. BBC Україна. 30 вересня 2013. Процитовано 3 жовтня 2013.
- Мороз, Янина (27 вересня 2021). Премия Совета Европы Колесниковой - награда белорусам и тревожный сигнал (рос.). Deutsche Welle. оригіналу за 29 вересня 2021. Процитовано 29 вересня 2021.
- Премия Вацлава Гавела присуждена Владимиру Кара-Мурзе. Процитовано 10 жовтня 2022. (рос.)