Віктор Дмитрович Бабарико (біл. Бабарыка Віктар Дзьмітрыевіч, Babaryka Viktar Dźmitryjevič; нар. 9 листопада 1963, Мінськ) — білоруський банкір і політик.
| Бабарико Віктор Дмитрович | |
|---|---|
| біл. Бабарыка Віктар Дзьмітрыевіч Babaryka Viktar Dźmitryjevič | |
| Народився | 9 листопада 1963 (59 років) Мінськ, Білоруська РСР, СРСР |
| Країна | Білорусь СРСР |
| Діяльність | банкір, меценат, колекціонер мистецтва, діяч культури, громадський діяч, політик |
| Alma mater | механіко-математичний факультет БДУd (1988) і Академія управління при Президентові Республіки Білорусь (1995) |
| Знання мов | російська |
| Заклад | Інститут порошкової металургіїd і Белгазпрамбанкd |
| Діти | Eduard Babarikod |
| Автограф | |
| Нагороди | |
| Сайт | babariko.vision |
|
Життєпис Редагувати
1988 року закінчив механіко-математичний факультет Білоруського університету. Трудову діяльність починав у НВО порошкової металургії, звідки пішов 1995 року з посади начальника відділу зовнішньоекономічних зв'язків. Того ж року закінчив Академію управління при Кабінеті міністрів Білорусі, а через п'ять років — магістратуру Білоруського економічного університету.
У банківській системі Білорусі працював з 1995 року. Головою правління «Белгазпромбанка» став у липні 2000 року. У 2008 році отримав диплом Комісії Республіки Білорусь у справах ЮНЕСКО «за великий внесок у розвиток міжнародних культурних зв'язків». 2014 — почесне звання «Меценат культури Білорусі». Кращий керівник 2016 року і топменеджер 2018 року за версією банківської премії «Банк року».
2018 року за ініціативи Бабарика «Белгазпромбанк» профінансував видання 15 000 примірників п'ятитомника Світлани Алексієвич для передачі їх у дар білоруським бібліотекам. Також за його сприяння в Білорусь повернули картини Марка Шагала та оригінал Біблії Скорини.
Політика Редагувати
12 травня 2020 року подав заявку на участь у виборах президента Білорусі.
20 травня зареєстрував другу за розміром ініціативну групу, до якої ввійшли 8 904 людини. На кінець травня в інтернет-опитуваннях Бабарико посідав перше місце з 50 % голосів. Такі результати призвели до заборон передвиборних опитувань на сайтах.
27 травня Бабарико заявив, що вдалось зібрати понад 50 000 підписів. 2 червня заявили про 100 000 підписів.
Розслідування Редагувати
18 червня 2020 Бабарика затримали, приводом назвали несплату податків і легалізацію незаконно отриманих доходів. 20 червня йому висунули звинувачення, не називаючи публічно статтю. Адвокат кандидата Дмитро Лаєвський пояснив, що Бабарико перебуває в СІЗО КДБ.
22 червня заарештували сина Віктора Едуарда Бабарика, йому та батькові обрали запобіжний захід у вигляді утримання під вартою.
14 липня ЦВК Білорусі вирішив не допускати Бабарика кандидатом у президенти на виборах 2020 року, причиною в ЦВК назвали «незадекларовану власність в офшорах». 24 липня Бабарику пред'явили нове обвинувачення: у дачі та отриманні хабара.
6 липня 2021 року білоруський суд призначив Бабариці покарання у вигляді 14 років позбавлення волі. Його звинуватили в отриманні незаконних доходів і наявності незадекларованої власності в офшорах, а також у дачі та отриманні хабара.
Політична позиція Редагувати
Бабарико підтримує білоруський політичний нейтралітет, виступає за вихід Білорусі з ОДКБ.
Про історичну роль Росії він сказав так: «З моменту становлення сильного Московського князівства в кінці XVII ст., почалося розмиття литвинського гена Великого князівства Литовського, який ми носили в собі. Це справедливо і для України. Генетичний матеріал Білорусі та України був сильно розбавлений переселенцями зі Сходу».
Родина Редагувати
Дружина Марина. Діти: син Едуард і дочка Марія. 15 серпня 2017 року його дружина загинула на Мадейрі під час дайвінгу.
У липні 2023 року Едуарда Бабаріко засудили до 8 років колонії.
Див. також Редагувати
Посилання Редагувати
- Офіційний сайт
- Віктор Бабарико у соцмережі «Facebook»
- Канал Бабарико на YouTube
- Віктор Бабарико у соцмережі «Instagram»
Примітки Редагувати
- (рос.). Архів оригіналу за 5 червня 2020. Процитовано 5 червня 2020.
- (рос.). Архів оригіналу за 5 червня 2020. Процитовано 5 червня 2020.
- (рос.). Архів оригіналу за 5 червня 2020. Процитовано 5 червня 2020.
- (рос.). Архів оригіналу за 27 травня 2020. Процитовано 5 червня 2020.
- (рос.). Архів оригіналу за 18 серпня 2020. Процитовано 5 червня 2020.
- (рос.). Архів оригіналу за 2 червня 2020. Процитовано 5 червня 2020.
- (біл.). Архів оригіналу за 4 червня 2020. Процитовано 5 червня 2020.
- (рос.). Архів оригіналу за 30 травня 2020. Процитовано 5 червня 2020.
- (рос.). Архів оригіналу за 14 серпня 2021. Процитовано 26 травня 2022.
- (рос.). Архів оригіналу за 4 червня 2020. Процитовано 5 червня 2020.
- . Коммерсантъ (рос.). Архів оригіналу за 5 червня 2020. Процитовано 5 червня 2020.
- . РБК-Україна (укр.). Архів оригіналу за 22 червня 2020. Процитовано 21 червня 2020.
- . РБК-Україна (укр.). Архів оригіналу за 23 червня 2020. Процитовано 21 червня 2020.
- . РБК-Україна (укр.). Архів оригіналу за 25 червня 2020. Процитовано 22 червня 2020.
- . РБК-Україна (укр.). Архів оригіналу за 14 липня 2020. Процитовано 14 липня 2020.
- . РБК-Україна (укр.). Архів оригіналу за 25 липня 2020. Процитовано 25 липня 2020.
- . РБК-Україна (укр.). Архів оригіналу за 6 липня 2021. Процитовано 6 липня 2021.
- . РБК-Україна (укр.). Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 6 липня 2021.
- (рос.). Архів оригіналу за 1 липня 2020. Процитовано 30 червня 2020.
- (рос.). Архів оригіналу за 22 червня 2020. Процитовано 30 червня 2020.
- . Naviny.by (рос.). Архів оригіналу за 14 серпня 2020. Процитовано 5 червня 2020.
- Эдуарда Бабарыку асудзілі да 8 гадоў калоніі, хоць віны ён не прызнаў. Новы Час (біл.). 5 липня 2023.