Кита́йгород — село в Україні, центр Китайгородської сільської територіальної громади Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
| село Китайгород | ||
|---|---|---|
| ||
| Країна | Україна | |
| Область | Хмельницька область | |
| Район | Кам'янець-Подільський район | |
| Громада | Китайгородська сільська громада | |
| Код КАТОТТГ | UA68020130010057096 | |
| Облікова картка | картка | |
| Основні дані | ||
| Засноване | 1607 | |
| Населення | 480 | |
| Площа | 1,341 км² | |
| Густота населення | 357,94 осіб/км² | |
| Поштовий індекс | 32392 | |
| Телефонний код | +380 3849 | |
| Географічні дані | ||
| Географічні координати | 48°38′44″ пн. ш. 26°47′51″ сх. д. / 48.64556° пн. ш. 26.79750° сх. д.Координати: 48°38′44″ пн. ш. 26°47′51″ сх. д. / 48.64556° пн. ш. 26.79750° сх. д. | |
| Водойми | річка Тернава | |
| Місцева влада | ||
| Адреса ради | 32385, Хмельницька обл., Кам'янець-Подільський р-н, с. Китайгород, вул. Центральна,70 | |
| Карта | ||
Китайгород | ||
Китайгород | ||
| Мапа | ||
| Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. (грудень 2018) |
Етимологія Редагувати
На думку історика Омеляна Пріцака, назва походить від половців-куманів.
Легенда про походження назви Редагувати
| Цей розділ не містить посилань на джерела. (грудень 2018) |
Десятки мільйонів років тому територія нашого краю була вкрита водами глибокого тропічного Сарматського моря, населеного різними морськими мешканцями. Серед них були й великі кити — господарі моря, недарма стародавні люди вірили, що саме кити тримають Землю на своїх спинах. Пізніше, море почало відступати…
У сім'ї двох китів, які палко любили один одного, народилося маля. Щастю не було меж. Але сталася біда — маленький кит загинув. Горе заполонило сім'ю. Згодом, коли море почало відступати, подружжя китів не хотіло покидати те місце, де загинуло їх маля. Вода відступала, а кити були непорушні. З часом утворилась велика кам'яна гора, яка потім покрилася родючим панцером. Коли людина почала заселяти територію біля моря, облюбувала це місце і оселилась на спині великого кита. Згодом поселення назвали Китайгора.
Великий кит розлігся серед лісів, садів. Видніються білі хати, добре видно церкву, костьол, панський маєток. Із заходу та півдня, омиваючи велику гору-кита, тече річка Тернава, а з сходу — малесенький Окунь, який по всій своїй довжині поповнюється цілющими джерелами, що б'ють з-під великої кам'яної брили. Річка Тернава створила глибокий звивистий яр. Через яр проходить шлях з Кам'янця в село. Крута та довга дорога на правому березі та ще крутіша і довша на лівому березі Тернави.
На вершині гори китайгородці збудували великий замок-фортецю. Навколо замку — великий міцний мур, навколо муру — земляний вал.
Історія Редагувати
На території Китайгороду виявлено залишки поселень трипільської культури та давньоруських часів.
В історичних документах Китайгород виступає з початку XVII століття, але можливо, що тут було поселення і в більш глибоку старовину. З міркувань Яна Потоцького, Китайгород лежить на тому місці, де в географії Птоломея (II століття н.е.) вказано місто «Метоніум». Згаданий Птоломеєм місто «Метоніум» було одним з п'яти укріплених міст даків, які перебували, на думку вченого, на лівому березі Дністра. На жаль, спадщина Китайгорода, як і багатьох інших подільських містечок, ніколи ґрунтовно не вивчалося, а скільки-небудь масштабні розкопки тут не проводилися, тому пролити світло на ранню історію містечка поки не вдається.
Прийнято вважати, що містечко засноване близько 1607 року каштеляном Кам'янця-Подільського Анджеєм Потоцьким, син його Станіслав «Ревера» вибудував тут замок, оточив його стіною і валом. Замок стояв на високій горі над рікою Тернавою, де пізніше знаходився поміщицький будинок.
Юхим Сіцінський наприкінці XIX століття писав: «До недавнього часу тут була ще одна вежа». Збереглися сліди валу, що оточував замок.
1706-1721 роках у Китайгороді збудували дерев'яний костел коштом Юрія Потоцького. У містечку в 1772—1776 роках був збудований Костел Пречистої Діви Марії за сприяння каштеляна Домініка Кроковського — представника шляхетської родини Кроковських, які стали дідичами містечка після Потоцьких, про що є легенда. 1913 року відбулась реставрація святині зусиллями священика Юзефа Савінського за пожервування парафіян. У 30-х роках радянська влада закрила костел, проте під час війни він знову запрацював. Ним послуговувались римо-католики південної частини області. У 1975 році храм знову було реставровано.
Селяни були звільнені від кріпосного права в 1861 році. На честь цієї події в багатьох селах Поділля на в'їздах встановлювали пам'ятні фігури, такі збереглись в селах: Нігин, Черче. Ця традиція помаленьку відновлюється, встановлюються статуї Божої Матері чи інші фігури.
В 1905 року поруч Китайгорода існував окремий присілок «Гуцули» та також окреме поселення «Гниляки».
Внаслідок поразки Перших визвольних змагань на початку XX століття, село надовго окуповане російсько-більшовицькими загарбниками.
Радянська окупація принесла колективізацію та розкуркулення, мешканці села зазнали репресій.
В 1923—1931 роках село було центром Китай-Городського району.
В 1932–1933 селяни села пережили сталінський голодомор.
Роки Великого терору 1936-1937 вбито осіб різних національностей і професій, багато людей було виселено як сім'ї «ворогів народу».
По закінченню Другої світової війни у 1946—1947 роках мешканці села вчергове пережили голод.
У 1980-х роках долина річки Тернава поблизу села була затоплена Дністровським водосховищем.
З 24 серпня 1991 року село входить до складу незалежної України.
13 серпня 2015 року шляхом об'єднання Дерев'янської, Калачковецької, Китайгородської та Колодіївської сільських рад село стало адміністративним центром Китайгородської сільської громади. Об'єднання в громаду має створити умови для формування ефективної і відповідальної місцевої влади, яка зможе забезпечити комфортне та безпечне середовище для проживання людей.
11 листопада 2022 року релігійна громада церкви Собору Пресвятої Богородиці села перейшла з Московського патріархату в Православну Церкву України. Вперше, в місцевій церкві пролунала молитва українською мовою.
Костел і церква Редагувати
Містечком володів пан, що був з поляків. А за жінку взяв він собі українку. Та так жили вони у Китайгороді. От ідуть одного разу обоє через містечко на гарному фаетоні і про щось говорять, сміються. Ось уже і край містечка. Та раптом з фаетона злетіло колесо, а він перевернувся і впав зі скали. Але і пан і пані залишилися живими. Навіть нічого собі не пошкодили: ані ґулі на чолі, ані кровинки. Чудо та й годі! Встав пан радий та веселий, ніби теє сонечко весняне. Встав та говорить до пані: «На цьому місці я збудую костел!». А вона йому: «Тоді збудуй ще й церкву!». Пан пообіцяв збудувати ще й церкву. І таки дотримав свого слова. Так у Китайгороді з'явились костел, а поруч — церква. Костел досі стоїть, а церкву — розвалили і тільки недавно відбудували.
Охорона природи Редагувати
Село лежить у межах національного природного парку «Подільські Товтри».
Китайгородське відслонення Редагувати
Всесвітньо відомий розріз — геологічне Китайгородське відслонення знаходиться на південно-західній околиці с. Китайгород Кам'янець-Подільського району. Починається відслонення в лівому борті с. Тернава і охоплює весь схил пагорба на околиці с. Китайгород.
Площа даного відслонення дорівнє 60 га. Невелика частина відкладів, в основному пісковиків, які знаходяться в заплавній частині річки, після підняття рівня води в 1983—1984 рр. опинилися під водою. Але сам розріз зберіг свою унікальність і до сьогодні. Унікальність розрізу полягає в тому, що тільки в районі с. Китайгород можна спостерігати повний розріз силурійських відкладів. На підставі результатів дотеперішнього дослідження силурійських відкладів Поділля, які є досить унікальними і єдиними на території сучасної Європи і досліджуються науковцями з усього світу, можна виділити три горизонти верхнього силуру Поділля:
- нижній — пісковики;
- середній — сланці;
- верхній — вапняки.
Оскільки скам'янілості зустрічаються тільки у вапняковому горизонті, вік його визначається точніше. Загалом тут розрізняються три яруси: венлокський, лудловський і даунтонський.
Венлокський ярус Редагувати
Під товщею води знаходиться венлокський ярус, що охоплює пісковики і сланці з фосфоритовими конкреціями. Тільки верхня частина, де спостерігаються сланці знаходиться над водою. У верхній частині в сланцях з'являються проверстки щільних вапняків сірого кольору і у найвищій частині виявлені виключно вапняки. У вапняках зустрічається рясна фауна. З брахіопод є Atrypa retichlaris, Leptaena transvernalis, Pentaremus podolicus, Spirifer togatus. Досить часто знаходяться рештки трилобітів: Phacops, Leaemes, Calymehe, Praetus.
Лудловський ярус Редагувати
Лудловський ярус виявлений вапняками й тентакулітовими сланцями у верхній частині. У вапняках цього ярусу є багато решток коралів. Часто трапляються брахіоподи. З коралів найбільше поширеними є Favosites gothlandicus, Halisites catenularia. З наутилід часто знаходяться Orthoceras podolicum.
Даунтонський ярус Редагувати
Даунтонський ярус складений вапняками і глинястими сланцями. У вапняках менше, ніж у венлоку, коралів. Провідні брахіоподи — Pentamerus galeatus, P. sileri. Зустрічаються велетенські ракоскорпіони, з яких для подільського силуру типові Eurypterus (Balteurypterus) tetragonophtalmus і панцирні риби Scaphaspis та інші.
У відкладах даунтовського ярусу зустрічаємо вже форми, властиві для девону, перехідними для якого, очевидно, є верхи верств подільського верхнього силуру.
Вище силурійських відкладів, на відслоненні виситься товща крейдових відкладів. Відклади представлені опокоподібною породою з включенням крихких роговикових стяжень кремнію з черепашками Pecten balticus, Trigonia spinosa, Exogyra carinata. Товща являє собою вивітрений останець висотою 5—7 м та довжиною 15—25 м, який залягає неузгоджено на корінних породах силуру.
З огляду на викладене вище науковці вважають, що Китайгородське відслонення є унікальною геологічною пам'яткою загальнодержавного значення. Оскільки у світі мало місць, де зустрічається повний розріз силурійських порід, то дане відслонення має належати до Світової геологічної спадщини.
На Китайгородській стінці можна знайти релікт — шиверекію подільську, дивом опинився тут гісоп лікарський (чи прийшов як всі середземноморські види з півдня по Дністру, чи занесли монахи на свій аптечний город).
Китайгородський ліс Редагувати
Ботанічний заказник місцевого значення «Китайгородський ліс». Заліснена ділянка правого берега річки Тарнава поблизу с. Китайгород. Цінність представляють рідкісні види рослин орхідних видів, зіновать Блоцького та ін.
Населення Редагувати
За переписом населення України 2001 року населення становило 480 осіб.
Згідно перепису 2015 року в селі мешкало 418 осіб, населення села скоротилось на 12,92 % порівняно зі 2001 роком.
Мова Редагувати
У селі поширені західноподільська говірка та південноподільська говірка, що відносяться до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя.
100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.
Відомі люди Редагувати
- Стрілецький Іван Васильович — краєзнавець, автор книг «Таїна віків — столиця Великого Атилли Кита Гора», «Велика княгиня Русі — українка Олена Глинська».
Інше Редагувати
Російський письменник і журналіст Володимир Гіляровський у своїй книжці «Москва і москвичі», а з ним і ряд письменників й істориків пов'язують з Китайгородом назву московського району Китай-город: Олена Глинська могла дати йому ім'я в пам'ять про свою батьківщину. Проте це вигадка: на початку 15 століття, в роки життя Олени Глинської, Китайгорода на Поділлі не було, тож не могла народитися та мешкати в Китайгороді, якого не існувало, Олена Глинська.
Світлини Редагувати
| Ця стаття недостатньо ілюстрована. |
Панорама Редагувати
Див. також Редагувати
- Поділля — історико-географічна область.
- Подоляни — етнографічна група українців, населення Поділля.
- Подільський говір — різновид говорів української мови.
- Децентралізація — реформа місцевого самоврядування для формування ефективної і відповідальної місцевої влади.
Примітки Редагувати
- Пріцак О. Половці // Український історик. 1973, № 1-2. С. 117—118.
- . Архів оригіналу за 3 Квітня 2016. Процитовано 19 Вересня 2016.
- ↑ Kitajgród (1) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 115. (пол.).— S. 115. (пол.)
- КИТАЙГОРОД. Костел Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією (1772 - 1776).
- ВВРУ, 2015, № 47, стор. 2413
- Про реєстрацію статуту РЕЛІГІЙНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ “РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СОБОРУ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ СЕЛА КИТАЙГОРОД КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКОГО РАЙОНУ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ” у новій редакції. Процитовано 27 листопада 2022.
- Кондратьев И. К. Седая старина Москвы. — М., 1983.
Література Редагувати
- Села Золотої долини: Китайгород, Вихватнівці: Дійсність і легенди / [Г. І. Юркова, В. І. Назаришина, В. С. Травінський та ін.]. — Кам‘янець-Подільський: ФОП Сисин Я. І. : Абетка, 2018. — 72 с. — ISBN 617-7052-84-4.
Посилання Редагувати
- Китайгород [ 14 Березня 2016 у Wayback Machine.].
- Китайгород. Фото [ 8 Листопада 2016 у Wayback Machine.].
- Kitajgród (1) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 115. (пол.).— S. 115. (пол.)
- Укріплення Китайгорода [ 3 Квітня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
| Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |