Каспар ван Віттель або Гаспа́ро Ванвіте́ллі (нід. Caspar van Wittel, 1653, Амерсфорт, Північні Нідерланди — 1736, Рим) — нідерландський художник, що прожив майже все життя в Італії і створював краєвиди її міст. В Італії відомий як Гаспаро Ванвітеллі. Він — батько відомого італійського архітектора — Луїджі Ванвітеллі.
| Каспар ван Віттель (Гаспаро Ванвітеллі) | |
|---|---|
| нід. Caspar van Wittel | |
|
| |
| При народженні | Caspar van Wittel |
| Народження | 1653 Амерсфорт, Північні Нідерланди |
| Смерть | 13 вересня 1736 |
| Рим | |
| Національність | голландець |
| Країна | Нідерланди, провінція Утрехт |
| Жанр | пейзаж, Ведута |
| Діяльність | художник |
| Напрямок | бароко |
| Вчитель | Matthias Withoosd, Ґерріт Адріанс Беркгейде і Ян ван дер Гейден |
| Член | Bentvueghels |
| Твори | пейзаж, Ведута |
| Діти | Луїджі Ванвітеллі |
| | |
| Каспар ван Віттель у Вікісховищі |
Життєпис Редагувати
Народився в містечку Амерсфорт, Північні Нідерланди. Художнє ремесло опановував в майстерні Маттіаса Вітгоса, що писав куточки парків з рослинністю і речами, що нагадували натюрморти. Певно, вже тоді у художника-початківця пропав жах перед подробицями і деталями, якими той насичував власні твори.
У 19 років він покинув Голландію й відбув до Італії, де колись жив і його вчитель Маттіас Вітгос. Перебування в Римі подарувало Каспару і натхнення, і зв'язки з товариством «Перелітні птахи», де гуртувались вихідці з північних країн Європи. Спілкувались у товаристві нідерландською мовою, яку він не забув. Ранні замальовки Каспара зі збережених датовані 1681 роком і мають характер ведут.
Гаспар ван Віттель зовсім натуралізовався в Італії і залишився там на все життя. Він спеціалізувався на створенні картин з краєвидами різних міст Італії, серед яких — Венеція, Мілан, Феррара, Верона, Падуя , Болонья , Удіне, Флоренція , П'яченца. Деякий час жив і працював у місті Неаполь, де в 1700 році народився його син, Луїджі Ванвітеллі, майбутній архітектор. (Художник ще 1697 року одружився в Римі.) Але кожного разу Каспар повертався до Рима, де перебував найчастіше. Саме тому його відносять до римської школи живопису. Італійці називали його Гаспаро Ванвітеллі або Гаспаро ін Окк'яле, тобто Гаспаре в окулярах.
Гаспар практично не мав конкурентів, бо створював топографічно точні краєвиди всяких італійських міст, передовсім — папської столиці та загородних палаців римських вельможних родин. Звичний жанр для голландських майстрів на кшталт Герріта Беркгейде, Пітера Санредама, Яна ван дер Гейдена в Італії почували як щось зовсім свіже. Саме вони — Одескалькі та Колонна, Оттобоні й Альбані — його головні замовники, чиї палаци й вілли він малював. З 1699 по 1702 роки Гаспаро Ванвітеллі працював в Неаполі по замовам іспанського віце-короля. Значна збірка малюнків Ванвітеллі збережена в королівському палаці Каподімонте в Неаполі. Повним визнанням майстра стало прийняття його до членів римської Академії Св. Луки в Римі 1711 року.
Головні твори Редагувати
- " Рим, Вілла Медичі, садовий фасад ", 1685, Палаццо Пітті, Флоренція
- « Річка Тибр і замок Св. Янгола та Ватикан», 1685, Палаццо Пітті, Флоренція
- « Краєвид Рима біля Понте Ротто», 1586, Ермітаж, Санкт-Петербург
- « Річка Тибр і міст Понте Ротто, Рим», 1690, приватн. збірка
- « Флоренція з боку Болонського шляху», 1695, приватн. збірка
- « Пьяцца Навона, Рим», 1699, Музей Тиссена-Борнемісса, Мадрид
- « Пьяцетта в Венеції», 1700, Галерея Доріа Памфілі
- « Острів Сан Мікеле з боку Мурано, Венеція», 1700-ті рр., приватн. збірка
- « Арка Імператора Тіта, Рим», 1710-ті рр., приватн. збірка
- « Верона з боку церкви Сан Джорджо ін Брайда і річки Адідже», 1710-ті рр., приватн. збірка
- « Собор Св. Петра і Ватикан з боку Праті ді Кастелло»
- « Порт в Неаполі», бл. 1710, приватн. збірка
- « Річка Тибр біля Порта ді Ріппа Гранде», 1711, Акадмія Св. Луки, Рим
- « Собор Св. Петра зі сходу», бл. 1711, приватн. збірка
- « Річка Тибр і замок Св. Янгола», бл. 1713,
- « Королівський палац в Неаполі», Палаццо Цевалос, Неаполь
- " Вілла Фарнезе в Капрарола ", бл. 1723, приватн. збірка
- « Рим, руїни Колізея», приватн. збірка
Джерела Редагувати
- Всеволожская С. Н. и др. «Итальянская живопись 13-19 веков в собрании Эрмитажа», Л, 1964, с. 289 (рос)
- Review of Gaspar Van Wittel, e l'origene della veduta settecentesca (Rome) Ugo Bozzi publishers, by William Barcham in The Art Bulletin (1969) pp. 189–193.
- Domenico Sedini, Gaspard Van Wittel [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.], catalogo online Artgate [ 16 травня 2016 у Wayback Machine.] della Fondazione Cariplo, 2010, CC-BY-SA.
Посилання Редагувати
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Каспар ван Віттель
Див. також Редагувати
- Зведений список імен діячів мистецтва — 2019.