Йосиф Завадяк (23 лютого 1911, Новоселиця — 4 грудня 1958, Хуст) — український греко-католицький священник, василіянин, настоятель Боронявського монастиря, жертва радянських репресій. Слуга Божий.
| Слуга Божий о. Йосиф Завадяк, ЧСВВ | |
|---|---|
| Завадяк Василь Юрійович | |
| | |
| Народився | 23 лютого 1911 Новоселиця |
| Помер | 4 грудня 1958 (47 років) Хуст |
| Країна | Чехословаччина Карпатська Україна Українська РСР |
| Національність | українець |
| Діяльність | священник, педагог, парох, ігумен |
| Посада | ігумен Боронявського монастиря |
| Термін | 1947 — 1948 |
| Попередник | о. Діонізій Дребітко |
| Наступник | о. Богдан Тодавчич, з 1991 року — після 43-річної перерви |
| Конфесія | Мукачівська греко-католицька єпархія |
| Рід | Завадяки |
| Батько | Юрій |
| Мати | Агафія |
| Родичі | брати Іван, Юрій, Мирон, Петро, Федір, Андрій, сестра Марія |
Життєпис ред.
Народився 23 лютого 1911 року в с. Новоселиця (нині Хустський район Закарпатської області) в сім'ї Юрія Завадяка та його дружини Агафії. Навчався у сільській школі (1921—1923) та Хустській гімназії (1923—1927). 15 листопада 1927 року вступив до Висиліянського Чину на новіціят у Мукачівський монастир. З 1929 до 1930 року продовжив навчання у Малоберезнянському монастирі. Потім вчився у василіянських монастирях у Галичині: в Лаврові (гуманістика і риторика, 1930—1932), де склав перші обіти 29 червня 1932 року, Добромилі (філософія, 1932—1934), богослов'я вивчав у Кристинополі (1934—1936) і Лаврові (1936—1937). 3 травня 1937 року в Лаврівському монастирі склав вічні обіти, а 19 серпня 1937 року владика Павло Гойдич ЧСВВ єпископ Пряшівський на Чернечій горі в Мукачеві висвятив Йосифа Завадяка на священника.
Перший рік після свячень був викладачем латини і німецької мови в класичній гімназії при Ужгородському василіянському монастирі. Восени 1938 року поїхав на навчання в архиєпархіальну гімназію у м. Кромержиж, де упродовж року складав іспити з різних предметів. 27 липня 1939 року о. Завадяк став настоятелем у Малоберезнянському монастирі.
В лютому 1941 року разом з іншими василіянами українцями був арештований угорським урядом за те, що чинив опір політиці «мадяризації». Утримуваний спочатку у в'язниці в Будапешті, опісля — в Будапештському єзуїтському монастирі і врешті відправлений разом з іншими василіянами під конвоєм у Румунську Трансильванію до василіянського монастиря в с. Нікула, поблизу міста Герла. За клопотанням протоігумена о. Леонтія Долгого і Мукачівського єпископа Олександра Стойки, підтримкою регентського комісара Вільгельма Томчані та папського нунція у Будапешті Анжело Ротта, 2 серпня 1942 року, василіяни, серед яких був також о. Йосиф Завадяк, змогли повернутися на Закарпаття. Після повернення о. Йосиф був направлений до Боронявського монастиря, де виконував обов'язки економа, а в 1947 році став ігуменом.
У травні 1948 року, рішенням Обласної Ради, монастир у Бороняві було ліквідовано і о. Завадяк отримав від Мукачівського єпископа призначення на румунську парафію в с. Діброва (нині Нижня Апша) Тячівського району. У березні 1949 року представники радянської влади заборонили йому священнодіяти та запропонували перейти на російське православ'я, на що отримали категоричну відмову. 16 липня 1950 року о. Йосиф Завадяк був заарештований і 26 серпня 1950 року засуджений Закарпатським обласним судом на 25 років ВТТ з поразкою в правах терміном на 5 років і конфіскацією майна. Після суду з Ужгорода він був направлений через Львівську тюрму-розподільник у табори ГУЛАГу м. Воркути. 21 червня 1956 року був звільнений, повернувся на Закарпаття і оселився в м. Хуст. Влаштувався на роботу на бензозаправці в Рокосівському кар'єрі, де працював з 1956 по 1958 рік, одночасно підпільно обслуговував греко-католиків у Хусті та околиці. Перебував під постійним наглядом органів безпеки, неодноразово отримував від них попередження і перестороги за свою «антирадянську діяльність».
4 грудня 1958 року зранку на узбіччі дороги, що веде до Хуста, отця Йосифа Завадяка було знайдено напівживого. Того ж дня він помер у Хустській лікарні. За словами очевидців, в той день коли він їхав на роботу велосипедом, на нього було вчинено наїзд вантажним автомобілем, а опісля, ті, що були в авто, добивали ченця залізними прутами. Поховали його на кладовищі на Замковій горі в Хусті.
Реабілітований 25 лютого 1992 року на підставі Закону УРСР «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 17 квітня 1991 року.
Вшанування пам'яті ред.
12 травня 2000 року відбулося урочисте перезахоронення тлінних останків о. Йосифа Завадяка ЧСВВ. Процесійний хід з мощами о. Завадяка, від Хуста до Боронявського монастиря, очолив єпископ Іван Маргітич, тодішній ігумен Боронявського монастиря о. Атанасій Чейпеш і близько 50 священників, монахів і монахинь та вірних.
25 лютого 2017 року в Боронявському монастирі відбулося вшанування пам'яті мученика о. Йосифа Завадяка, ЧСВВ, а також посвячення памʼятної таблиці, встановленої на фасаді монастирської церкви у памʼять 25 річниці від дня його реабілітації.
29 липня 2017 року між селами Рокосово-Крива, поблизу м. Хуста, відбулося посвячення меморіального комплексу о. Йосифу Завадяку, встановленого за ініціативою та стараннями вислуженого протоігумена Василіянської провінції святого Миколая в Україні о. Павла Райчинця ЧСВВ. Посвячення памʼятника здійснили преосвященні владики Ніл Лущак ЧБМ, єпископ-помічник Мукачівської греко-католицької єпархії та Кир Василій Тучапець ЧСВВ, екзарх Харківський.
Беатифікаційний процес ред.
Від 2001 року триває беатифікаційний процес прилучення о. Йосифа Завадяка до лику блаженних.
Примітки ред.
- ↑ . osbm.org.ua. Архів оригіналу за 1 травня 2020. Процитовано 12 травня 2020.
- . misionar.in.ua. Архів оригіналу за 17 грудня 2018. Процитовано 12 травня 2020.
- Вшанування пам’яті ісповідника віри о. Йосифа Завадяка, ЧСВВ, у Боронявському василіянському монастирі – OSBM (укр.). Процитовано 12 травня 2020.
- . www.osbm.org.ua. Архів оригіналу за 20 лютого 2020. Процитовано 12 травня 2020.
- (укр.). Архів оригіналу за 26 липня 2020. Процитовано 12 травня 2020.
- . risu.org.ua. Архів оригіналу за 2 травня 2019. Процитовано 12 травня 2020.
Джерела ред.
- Лабінська-Снігур Катерина. Вірні до кінця. Мученики й ісповідники віри ХХ століття. — Львів: Свічадо, 2017. — 176 с. — ISBN 978-966-938-021-0
- Мороз Володимир. Світильник істини: історія Боронявського монастиря на тлі епох. — Львів: Видавництво Українського Католицького Університету, 2017. — 288 с. [Біограма о. Йосифа Завадяка ЧСВВ на с. 207—208]
Посилання ред.
- о. Йосиф В. Завадяк ЧСВВ [ 1 травня 2020 у Wayback Machine.] // Провінція святого Миколая, 12 грудня 2011 [дата доступу 12 травня 2020]
- Завадяк Василь (Йосиф) [ 2 березня 2021 у Wayback Machine.] // Мукачівська греко-католицька єпархія, 28 грудня 2019 [дата доступу 12 травня 2020]
- о. Никанор Ситар, ЧСВВ. Йосиф Завадяк, ЧСВВ († 1956) — в'язень безбожної системи [ 17 грудня 2018 у Wayback Machine.] // Місіонар Пресвятого Серця Ісусового [дата доступу 12 травня 2020]