Зуя крим Zuya селище міського типу в Україні в Білогірському районі Автономної Республіки Крим центр Зуйської селищної р

45°03′15″ пн. ш. 34°18′54″ сх. д. / 45.05417° пн. ш. 34.31500° сх. д. / 45.05417; 34.31500Координати: 45°03′15″ пн. ш. 34°18′54″ сх. д. / 45.05417° пн. ш. 34.31500° сх. д. / 45.05417; 34.31500

Висота над рівнем моря

257 м

Водойма

річки: Зуя, Фундукли

Відстань

Найближча залізнична станція:

Сімферополь

До станції:

21 км

До райцентру:

- автошляхами:

24,3 км

До обл. центру:

- фізична:

21 км

- автошляхами:

21,8 км

Селищна влада

Адреса

97630, АРК, Білогірський район, смт. Зуя, вул. Шосейна, 64

Голова селищної ради

Лахін Андрій Олександрович

Карта

Зуя

Зуя у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Зуя (значення).

Транспорт Редагувати

Через селище проходить автодорога Р23 Сімферополь—Феодосія. Є автостанція. Автобусне з'єднання здійснюється з Судаком, Севастополем, Сімферополем, Білогорськом.

Адміністративний устрій Редагувати

До складу Зуйської селищної ради входять 9 населених пунктів:

Населення Редагувати

Населення — 8,5 тис. осіб, із яких 46 % — росіяни, 26 % — українці, 22 % — кримські татари, 1 % — вірмени.

Археологічні розвідки Редагувати

Територія, де розміщена Зуя, була заселена з давніх часів. Поблизу її в скелястому навісі виявлено стоянку епохи мезоліту (близько 10 тис. років тому), 2 неолітичні поселення й кургани доби бронзи. Біля Зуї й Баланового знайдено 2 таврські поселення, а також скіфські: могильник, городище й поселення 1 ст. н. е., а поблизу Баланового, крім того,— аланське поселення салтово-маяцької культури VIII—IX ст.

Історичні відомості Редагувати

Свято-Нікольський храм (1884), Зуя. Фото 1905 року

Точних відомостей про час заснування населеного пункту нема. Відомо, що в 1776—1783 рр., коли Крим був поділений на 6 каймаканств, до складу АкМечетського каймаканства входив Зуїнський кадилик з 13 сіл.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1050 осіб (521 чоловічої статі та 529 — жіночої), з яких 993 — православної віри.

У листопаді 1920 встановлена радянська влада. У 1929 — створений колгосп. У 1921–1940 побудовані школа, клуб, лікарня, млин, МТС. Під час Другої світової війни Зуя була одним із центрів партизанського руху. До 1957 — село Зуйського району, а з 1959 — у складі Сімферопольського району, але вже з 1963 — Білогірського району.

У березні 2014 році анексована Росією.

Економіка Редагувати

Нині тут працюють 5 сільськогосподарських підприємства, 5 АЗС, КП монтажно-заготовчий завод, КП СПМК-1, ОАТП «Зуйська сільгосптехніка», військовий радгосп «Гурзуфський»; поштове відділення, телеграф.

Соціальна сфера Редагувати

Існують 2 загальноосвітніх школи, дитячий садок; районна лікарня з відділенням швидкої допомоги, поліклінікою, лабораторією, терапевтичним відділенням, 4 аптеки; будинок культури, етнографічний центр російської культури, бібліотека. Відомі народний вокальний ансамбль «Дружба», народний духовий оркестр, народний грецький вокально-інструментальний ансамбль «Прометей», народний кримськотатарський колектив «Уранішня зірка», народний театр естради. За 5 км від Зуї розташовано с. Баланове з водосховищем і базою відпочинку.

У Зуї діють церква Миколи Чудотворця, мечеть Зуя-Джамісі.

Пам'ятки Редагувати

На території селища встановлені меморіал односельцям, які загинули під час Другої світової війни, пам'ятник керівнику Зуйського підпілля в роки окупації І. Кулявину.

Знайдені 2 таврських поселення, скіфський могильник, городище і поселення.

Примітки Редагувати

Зуя у сестринських Вікіпроєктах
	Портал «Крим»
	Означення у Вікісловнику^?
	Проєкт «Населені пункти України»
	Проєкт «Крим»
	Зуя у Вікісховищі^?

Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2015 року (PDF, XLS)
Прогноз погоди в смт. Зуя
рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-217)

Посилання Редагувати

(рос.)

Джерела та література Редагувати

Т. Ф. Григор'єва. Зуя [ 8 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 390. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.
стаття Зуя — Інформаційно-пізнавальний портал | Кримська область у складі УРСР [ 8 січня 2020 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Кримська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)

[1] Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2015 року (PDF, XLS)

[2] Прогноз погоди в смт. Зуя

[3] рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-217)