Земцов Михайло Григорович (рос. Земцов Михаил Григорьевич 1688, Москва — 28 вересня, 1743) — російський архітектор початку 18 століття, представник раннього бароко.
| Земцов Михайло Григорович | |
|---|---|
| Земцов Михаил Григорьевич | |
| | |
| Народження | 1688 |
| Смерть | 29 вересня 1743 |
| Країна | Російська імперія |
| Діяльність | архітектор |
| Праця в містах | Москва, Санкт-Петербург, Таллінн, Петергоф |
| Архітектурний стиль | бароко |
| Найважливіші споруди | кам'яний шпиталь з церквою, Меншиковський палац (Санкт-Петербург), Зимовий палац Петра І, Катериненталь (тепер Кадріорг, Таллінн), павільйони в Петергофі і Літньому саду у Петербурзі, дерев'яний Італійський палац, Благовіщенська церква, Зала Славних Урочистостей, Літній сад, Петербург |
| Земцов Михайло Григорович у Вікісховищі |
Життєпис Редагувати
Народився в Москві. Художнє навчання отримав в типографії Збройної палати, функції якої на той час значно виходили за виробництво зброї. Палата робила прапори, гравіювальні роботи по металу, декоративні роботи, роботи по ремонту зіпсованих творів декоративно-ужиткового мистецтва.
Шпигунство. Переведення у Петрбург Редагувати
- 1709 р. — переведений у Санкт-Петербург. Петро І, що усіляко підпримував шпигунство і доноси, простер ці функції і на виявлення добрих майстрів, ремісників і будівельників у різних містах. Агенти розпитували про них, а потім за наказом пішки гнали у Петербург на розбудову нового міста-порту. В місті з 1704 р. працював швейцарець італійського походження, військовий інженер і архітектор Доменіко Трезіні.
Праця з Трезіні Редагувати
З 1710 р. за наказом царя Петра І Михайло Земцов переведений в учні до Трезіні для удосконалень в італійській мові і будівельній справі. Школа була доброю, бо військовий інженер займався як військовою, так і цивільною архітектурою. З письменним Земцовим склалися ділові стосунки і той креслить плани, бере участь у створенні архітектурних моделей. Отриманні знання перевіряють на реальному будівництві, бо Трезіні завантажили завданнями за край, серед його справ —
- форти
- равеліни Петропавловської фортеці
- порохові комори
- приходські храми
- шпиталь
- аптека
- Гостиний двір
- тимчасова споруда під Сенат
- басейни-гаванці біля усіх важливих будівель міста та приватних домівок.
Універсально освічений Доменіко Трезіні при нагоді може розпланувати сад бароко і павільйони в ньому. Петро І захоплюється садівництвом, ботанікою. До цього залучили і Трезіні, а той у свою чергу учнів, серед яких і Михайло Земцов. Михайло працює поки що за чужими проектами і кресленнями. Але має здібності і опановує як дерев'яну, так і кам'яну архітектуру європейського зразка. Йому доручають працю на відповідальних об'єктах (Літній сад, Петергоф, Зимовий палац для Петра І тощо.)
Мікетті і Земцов Редагувати
Ділова, дещо прозаїчна архітектура Доменіко Трезіні значно відрізнялася від яскравої, по італійськи розкішної і ефектної архітектури Ніколо Мікетті. Представник римської школи бароко, Мікетті з 1718 року у Петербурзі. Він переніс характерні риси римської школи бароко і на береги Неви. Про це яскраво свідчили його проєкти палацу і саду у Стрєльні та Італійський палац для дружини Петра І в Петербурзі. Грандіозна споруда палацу у Стрєльні на довгі роки стане найвеличнішим палацом Росії (до доби Вартоломея Растреллі) і найдовшим її довгобудом. Бо до створення резиденції у Стрєльні швидко охолов Петро І, головний замовник, що надав перевагу Петергофу.
Звання архітектора Редагувати
У 1724 р. Михайло Земцов витримав іспити у чотирьох архітекторів-іноземців. Гаетано К'явері познайомився з його кресленнями і надіслав схвальний відгук листом. Комісію складали —
- Доменіко Трезіні
- Стефан Звітен
- Карло Бартоломео Растреллі.
Після повернення Ніколо Мікетті на батьківщину — до Михайла Земцова логічно перейшли «недобудови» Мікетті, бо Михайло роками був помічником італійця.
Два палаци для дружини царя Редагувати
- Кам'яний палац для дружини і себе цар наказав вибудувати у Таллінні.
В колишньому місті шведів цар розпорядився створити величну резиденцію з пишним садом, демонструючи власну могутність. Але бував тут рідко. Резиденція була візуальним символом присутності російського монарха в Прибалтиці.
Подібної резиденції не мав ще й Петербург. Проект створив італієць Ніколо Мікетті, допомагав будувати — Михайло Земцов у 1721—1723 роках. Палац належить до найкращих зразків раннього російського бароко на тодішніх підросійських землях.(Палац збережений, використовувався як урядова споруда. В 21 ст. — художній музей і парадне приміщення уряду незалежної Естонії.)
- Італійський палац в Петербурзі для швидкості вибудували з дерева.
Це була садиба для дружини царя Катерини. Садиба з Італійським палацом відрізнялась усим — розмірами, декором, розкішшю інтер'єрів. Бо її планували не за типовим зразком. Тричастинний, двоповерховий палац з павільйонами на кінцях, в яких розмістили парадні сходинки, дивував грою різновеликих об'ємів, незвичними форами архітектури і дахів. Найбільшої краси надавав садибі сад бароко з незвичними поки партерами, фонтанами, критими стежками та квітниками. Планування парку теж було нетиповим, індивідуальним, елітним, що вигідно виділяло садибу серед сусідніх. Майстру-планувальнику були властиві витончений смак та неабиякий хист. Реалізував проект сам Мікетті, вибудувавши палац у 1721–1723 роках. Михайло Земцов (після повернення Мікетті у Рим) доробив кам'яну оранжерею, водонагніту вежу для фонтанів, відновив розпланування в саду. (Палац зруйновано, на його місці Будівля газетного відділу Російської національної бібліотеки. Споруда відома за старими планами і описами.)
Зникла Зала Редагувати
Засвоєні у Мікетті уроки по створенню ефектних споруд найбільш яскраво відбилися у проекті «Зали Славних Урочистостей», створеному Земцовим. Це був справжній палац для царських бенкетів у два поверхи на 13 осей з бічними одноповерховими прибудовами ще на шість. Фасад прикрасили пілястри на всю висоту споруди, в центрі — вхід, на аттіку — балюстрада з декоративними вазами і царською короною. Палац, що перевищував розмірами кам'яний Літній палац, слугував для урочистостей Петра І з військовими та вельможами. Дерев'яна споруда стояла на ділянці, яку нещадно перебудовували. Палац знищено, відомий лише за описами та кресленнями.
Сакральні споруди Редагувати
Здібного Земцова залучили до створення декількох церков у столиці. Частка виконана за проектами інших архітекторів (Благовіщенська ц-ва, ц-ва Ісаакія Далматського). Серед найкращих творів Земцова — церква Симеона і Анни, Петербург.
Спадок вчителя Редагувати
По смерті Доменіко Трезіні — Михайло Земцов став спадкоємцем креслень, архітектурних моделей свого вчителя. Все це згодилося, бо Земцов, архітектор з досвідом, отримав право на навчання російських студентів будівничій справі. Але він лише на дев'ять років пережив Доменіко Трезіні.
Вибрані твори Редагувати
- розпланування трьох Літніх садів у Петербурзі(знищено)
- праця в саду бароко, Стрельна(разом з Н. Мікетті)
- кам'яний палац і сад бароко, Кадріорг, Таллінн
- Зала Славних Урочистостей, Літній сад, Петербург(знищено)
- Благовіщенська церква, Олександро-Невський монастир
- Італійський палац для дружини Петра І, Фонтанка, Петербург(знищено)
- Конюшений двір(стайні для царських коней)(знищено)
- церква Ісаакія Далматського (за чужим проектом), Петербург(знищено)
- церква Симеона і Анни, Петербург
- церква Різдва, Невська першпектива, (знищено)
- первісний Анічков палац (знищено, перебудовано)
Див. також Редагувати
Джерела Редагувати
- Малиновский К. В. Доменико Трезини. — СПб.: Крига, 2007. — 231 с. — ISBN 978-5-901805-31-2
- Овсянников Ю. М. Великие зодчие Санкт-Петербурга: Трезини Д., Растрелли Ф., Росси К. Изд. 2-е, доп.. — СПб: Искусство-СПБ, 2000. — 632 с. — ISBN 5-210-01539-4
- Иогансен М. В."Михаил Земцов", серия «Зодчие нашего города», Л, Лениздат, 1975
- Сборник «Русское искусство барокко. Материалы и исследования», М, «Наука», 1977
- Пилявский В. И., Славина Т. А., Тиц А. А. и др."История русской архитектуры", М, «Архитектура», 2004
Посилання Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Земцов Михайло Григорович |