www.wikidata.uk-ua.nina.az

Звенигородсько Таращанське повстання 1918 року Звенигородсько Таращанське повстання повстання за відновлення Української

Звенигородсько-Таращанське повстання 1918 року

Звенигородсько-Таращанське повстання — повстання за відновлення Української Центральної Ради проти гетьманського режиму та австро-німецьких окупантів у Звенигородському й Таращанському повітах Київської губернії в червні — серпні 1918 року. За різними оцінками в ньому взяли участь від 6 до 40 тис. осіб.

Звенигородсько-Таращанське повстання 1918 року
Дата: 3 червня 1918 — серпень 1918
Місце: Звенигородський і Таращанський повіти Київської губернії
Результат: постання придушили, частина повстанців відійшла в нейтральну зону
Сторони
Звенигородський кіш «Вільного козацтва» німецькі війська

Передумови Редагувати

Після гетьманського перевороту проти нього відкрито виступила звенигородська повітова влада. Газета «Звенигородська думка» опублікувала антигетьманські розпорядження повітового військового начальника Михайла Павловського та постанови повітового комітету українських соціалістів-революціонерів, що закликали селян до непокори. Коли німці видали наказ про арешт Павловського, той дав розпорядження курінним отаманам «Вільного козацтва» готувати повстання й виступати тоді, коли лідери українського національного руху дадуть гасло, а сам втік до Одеси. Разом із ним зникла комендантська сотня, знищивши свою канцелярію. Тим часом всю зброю зі звенигородського військового складу, за сприяння Юрія Тютюнника, роздали селянам. Тютюнник поїхав у Київ і наказав не починати повстання до його повернення.

На початку червня 1918 року у села Звенигородського повіту повернулися власники маєтків. Їхнє майно було розграбоване місцевими селянами та прийшлими солдатами-дезертирами наприкінці 1917 року. Поміщики намагалися повернути своє колишнє майно силою, а селяни у відповідь чинили опір. За твердженням Олександра Доценка, німці почали в селах повіту масові пограбування й ґвалтування.

Початок повстання Редагувати

Повстання почалося 3 червня 1918 року з виступу мешканців села Орли, після чого перекинулося на сусідні населені пункти. 4 червня у селі Ганжалівка селяни розгромили ще один гетьманський загін. 5 червня виступили селяни в Моринцях, Пединівці та Вільшаній. Основу повстанців становили загони «Вільного козацтва», на чолі яких стояли місцеві отамани Степан Туз і Дмитро Квітковський (Цвітковський). Влада прислала в Лисянку дві гетьманські роти та загін кадетів, але повстанці змусили їх зачинитися у місцевому польському костьолі. Вночі німці прорвали облогу й відступили до Звенигородки.

Взяття Звенигородки Редагувати

На прохання отаманів повстання очолив Левко Шевченко, родич Тараса Шевченка. 8 червня повстанські загони підійшли до Звенигородки й об'єдналися. В цей час із Києва повернувся Юрій Тютюнник і повідомив, що повстала лише Звенигородщина, а в керівників національного руху в Києві не було жодної позиції з приводу повстання. Шевченко вирішив іти на штурм, в надії, що це підніме селян в інших повітах, і 9 червня повстанці взяли Звенигородку.

Повстанці захопили в полон 80 осіб, а також повітового старосту Івана Машира та його помічника Яхʼю Солтика. Двох останніх розстріляли за присудом «народного суду» У звʼязку із загибеллю Машіра та Солтика Рада міністрів 19 червня 1918 року постановила виплатити сімʼям загиблих одноразові виплати по 3000 карбованців та встановила пенсії для вдів: Варварі Машир 3000 карбованців на рік, а Зулемі Солтик — 2200 карбованців. Окремо на виховання малолітньої доньки Солтика Рада міністрів додала 800 карбованців на рік. Павло Скоропадський своїм указом затвердив це рішення.

Таращанський повіт Редагувати

8 червня 1918 р. виступило 24 сіл Кривецької та Стрижавської волостей і повстання охопило південну частину Таращанського повіту.

По перемозі над гетьманськими відділами під Янишівкою 10 червня близько 4000 повстанців захопили м. Таращу і майже весь Таращанський повіт. На підмогу гетьману німці кинули проти Таращанського і одночасно Звенигородського повстань дві піші й кінну дивізії, які 20 червня зайняли Таращу, але бої проти повстанців тривали до кінця липня.

В Таращанському повіті повстанцями командували військовики Василь Баляс, Федір Гребенко, Мозоль та моряк П.Григоренко; серед командування були більшовики та ліві українські есери (пізніше боротьбисти) очолювані Миколою Шинкарем. Гасла повстанців: повернення революційних прав і вольностей, відновлення діяльності Центральної Ради і скликання Установчих Зборів України. Серед убитих повстанцями - 20-річний прапорщик Київського старшинського полку Михайло Казимирчук та 30-річний фельдфебель Бори Пахалович

Рейд до Дніпра Редагувати

Цей розділ не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цей розділ, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (жовтень 2018)

На Київщині загальна чисельність повстанців досягла 40 тисяч, вони мали на озброєнні 12 гармат та 200 кулеметів. І хоча серед них було досить багато солдатів, які повернулись додому з Румунського фронту зі зброєю, тільки менша частина повстанців була організована в боєздатні загони. До кінця липня німці довели чисельність своїх військ до 35 тисяч, озброєних важкою артилерією, з броньовиками та літаками, але їхні втрати за деякими даними становили до 6 тисяч вояк. Це дало змогу відтіснити повстанців з Таращанського та Звенигородського повітів Київської губернії в напрямку Дніпра, залишивши їх без баз і провіанту.

Повстанці вирішили пробиватися по ворожих тилах на Чернігівщину, де в цей час відбувався значний партизанських рух під проводом Кропив'янського, але німці блокували їм шлях на північ. Після жорстоких боїв поблизу сіл Ставище та Стеблів Київського повіту розрізнені колони повстанців прорвалася до Дніпра. Староста Звенигородського повіту писав у донесенні про один із загонів чисельністю близько 4 тисяч бійців:

…намагаються перейти Дніпро. Загін з артилерією, з кулеметами, добрячим обозом, дисципліновані, серед них є офіцери. В селах нікого не чіпають, не грабують… Йдут на з'єднання з російськими військами…

На жаль, дослідник Ілля Чериковер змалював зовсім іншу картину подій біля Ставища. Він пише, що після бою з німецькими військами повстанці невеликими групами засіли по навколишніх лісах і почали виміщати зло на євреях:

Щоденно привозять до нас одного або двох убитих в околицях євреїв… Життя в містечку зупинилось… Третього дня знайшли біля села Жидівська Гребля дев'ять єврейських трупів, з них — чотири жінки.

Він приводить також перелік убитих партизанами в Жашкові і посилається на донесення німецького уповноваженого, що з'явився загін Гребенко, лозунги якого — «проти гетьмана» та «повбивати глитаїв». Загоном вбито 10 людей, список додається.

Притиснуті до Дніпра, повстанці мусили вирішити свою долю: або переправитися через річку з тим, щоб прорватися до нейтральної зони, яка відділяла Україну від більшовицької Росії, або ж скласти зброю та розійтись по домівках. Тоді «верховний головнокомандувач усіма військовими силами партизанських загонів України» Гребенко поставив перед ними право вибору: хто хоче — іде на прорив; хто — ні, тим видав по 100 карбованців і дозволив повернутися додому. Обоз він роздав полтавським селянам, а гармати і кулемети, до яких не було набоїв, утопив у річці. 2 серпня 1918 року одна з груп повсталих: близько 2 тисяч піхоти, два ескадрони кінноти, З0 кулеметів, дві гармати і 150 возів з пораненими і майном, — переправилася через Дніпро та дісталася лівого берега мостом поблизу села Кийлів. Через два дні в районі Трипілля інший загін, захопивши пароплав «Ваня», переправився біля Черкас на Лівобережжя. В перевезенні повстанців були задіяні також пароплави «Мукомол», «Стріла» та «Фаня».

Нейтральна смуга Редагувати

Повстанські загони повернули на схід до Денисівки та Золотух, переправились через Сулу біля села Горошине й дісталися Оржиці. Біля містечка Савинці вони двома колонами форсували Псел. Німецькі війська відтіснили одну з повстанських колон на південь, переслідували по п'ятах, не даючи змоги відірватися. Колона розсипалась на загони. З 7 по 11 серпня один із загонів під командою Гребенко вчинив опір поблизу сіл Говтва та Манжелія, інші були розгромлені 13 серпня біля Жоржівки і 15 серпня під Романівкою Зіньківського повіту.

Для частини повстанців, які пробилися в північному напрямку, за командира лишився Баляс разом зі своїм помічником Піменом Кабулою. Вони вийшли до Сейму та перетнули українсько-російську лінію розмежувань біля містечка Кореневе (нині — Курська область Росії) приблизно 15 серпня 1918 року. Усього 420 осіб піших та кінних при 6 кулеметах і обозі з 20 підвод вийшли до нейтральної зони.

Згідно з домовленостями між РРФСР і Німеччиною, військові загони, що входили до нейтральної смуги, мусили скласти зброю. Повстанців завантажили разом з кіньми до вагонів, а зброю запломбували окремо. Під охороною червоноармійців ешелон вирушив на станцію Зернове поблизу Середина-Буда. Там українці увійшли до складу повстанської дивізії, що саме формувалась. Баляс став першим командиром Таращанського полку, його заступники — Кабула та Боженко — командирами батальйонів.

Див. також Редагувати

Джерела та література Редагувати

Примітки Редагувати

  1. . Клуб сімейного дозвілля. 2017. ISBN 9786171235212. Архів оригіналу за 9 грудня 2018. Процитовано 8 грудня 2018. 
  2. ↑ Щербатюк В. Звенигородське збройне повстання [ 15 серпня 2018 у Wayback Machine.] // Воєнна історія. — 2002. — № 2. — С. 43–53.
  3. ↑ Віталій Скальський. З історії політичних вбивств. Грушевський, чотири трупи та переляканий міністр [ 22 жовтня 2018 у Wayback Machine.] // Деловая столица. — 22 серпня 2018.
  4. Даценко О. Історія Звенигородського Коша Вільного Козацтва // Історичний календар Червоної Калини на 1933 р. — Львів, 1933. — С. 94.
  5. Драбкина С. М. Крах продовольственной политики германских империалистов на Украине (февраль-июль 1918 года) // Исторические записки, 1948, т. 28, с. 107.
  6. Українська Держава (квітень — грудень 1918 року). Документи і матеріали. У 2 т. / Ред. кол.: В. Верстюк (відп. ред.), О. Бойко, Н. Маковська, Т. Осташко, Р. Пиріг; Упорядн.: Р. Пиріг (керівн.), О. Бойко, А. Гриценко, О. Кудлай, О. Лупандін, Н. Маковська, Т. Осташко, О. Щусь. НАН України. Інститут історії України; Центральний державний архів вищих органів влади і управління України. — Т. 1. — К.: Темпора, 2015. — С. 89-90
  7. ↑ Таращанське повстання // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
  8. ЦДІАК, Ф. 127, о. 1080, спр. 502, арк.80зв.-82.


Це незавершена стаття з історії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Zvenigorodsko Tarashanske povstannya povstannya za vidnovlennya Ukrayinskoyi Centralnoyi Radi proti getmanskogo rezhimu ta avstro nimeckih okupantiv u Zvenigorodskomu j Tarashanskomu povitah Kiyivskoyi guberniyi v chervni serpni 1918 roku Za riznimi ocinkami v nomu vzyali uchast vid 6 do 40 tis osib 1 Zvenigorodsko Tarashanske povstannya 1918 rokuData 3 chervnya 1918 serpen 1918Misce Zvenigorodskij i Tarashanskij poviti Kiyivskoyi guberniyiRezultat postannya pridushili chastina povstanciv vidijshla v nejtralnu zonuStoroniZvenigorodskij kish Vilnogo kozactva nimecki vijska Zmist 1 Peredumovi 2 Pochatok povstannya 2 1 Vzyattya Zvenigorodki 2 2 Tarashanskij povit 3 Rejd do Dnipra 4 Nejtralna smuga 5 Div takozh 6 Dzherela ta literatura 7 PrimitkiPeredumovi RedaguvatiPislya getmanskogo perevorotu proti nogo vidkrito vistupila zvenigorodska povitova vlada Gazeta Zvenigorodska dumka opublikuvala antigetmanski rozporyadzhennya povitovogo vijskovogo nachalnika Mihajla Pavlovskogo ta postanovi povitovogo komitetu ukrayinskih socialistiv revolyucioneriv sho zaklikali selyan do nepokori Koli nimci vidali nakaz pro aresht Pavlovskogo toj dav rozporyadzhennya kurinnim otamanam Vilnogo kozactva gotuvati povstannya j vistupati todi koli lideri ukrayinskogo nacionalnogo ruhu dadut gaslo a sam vtik do Odesi Razom iz nim znikla komendantska sotnya znishivshi svoyu kancelyariyu Tim chasom vsyu zbroyu zi zvenigorodskogo vijskovogo skladu za spriyannya Yuriya Tyutyunnika rozdali selyanam Tyutyunnik poyihav u Kiyiv i nakazav ne pochinati povstannya do jogo povernennya 2 Na pochatku chervnya 1918 roku u sela Zvenigorodskogo povitu povernulisya vlasniki mayetkiv Yihnye majno bulo rozgrabovane miscevimi selyanami ta prijshlimi soldatami dezertirami naprikinci 1917 roku Pomishiki namagalisya povernuti svoye kolishnye majno siloyu a selyani u vidpovid chinili opir 3 Za tverdzhennyam Oleksandra Docenka nimci pochali v selah povitu masovi pograbuvannya j gvaltuvannya 4 Pochatok povstannya RedaguvatiPovstannya pochalosya 3 chervnya 1918 roku z vistupu meshkanciv sela Orli pislya chogo perekinulosya na susidni naseleni punkti 4 chervnya u seli Ganzhalivka selyani rozgromili she odin getmanskij zagin 5 chervnya vistupili selyani v Morincyah Pedinivci ta Vilshanij Osnovu povstanciv stanovili zagoni Vilnogo kozactva na choli yakih stoyali miscevi otamani Stepan Tuz i Dmitro Kvitkovskij Cvitkovskij Vlada prislala v Lisyanku dvi getmanski roti ta zagin kadetiv ale povstanci zmusili yih zachinitisya u miscevomu polskomu kostoli Vnochi nimci prorvali oblogu j vidstupili do Zvenigorodki 2 Vzyattya Zvenigorodki Redaguvati Na prohannya otamaniv povstannya ocholiv Levko Shevchenko rodich Tarasa Shevchenka 8 chervnya povstanski zagoni pidijshli do Zvenigorodki j ob yednalisya V cej chas iz Kiyeva povernuvsya Yurij Tyutyunnik i povidomiv sho povstala lishe Zvenigorodshina a v kerivnikiv nacionalnogo ruhu v Kiyevi ne bulo zhodnoyi poziciyi z privodu povstannya Shevchenko virishiv iti na shturm v nadiyi sho ce pidnime selyan v inshih povitah i 9 chervnya povstanci vzyali Zvenigorodku 2 Povstanci zahopili v polon 80 osib a takozh povitovogo starostu Ivana Mashira ta jogo pomichnika Yahʼyu Soltika Dvoh ostannih rozstrilyali za prisudom narodnogo sudu 5 U zvʼyazku iz zagibellyu Mashira ta Soltika Rada ministriv 19 chervnya 1918 roku postanovila viplatiti simʼyam zagiblih odnorazovi viplati po 3000 karbovanciv ta vstanovila pensiyi dlya vdiv Varvari Mashir 3000 karbovanciv na rik a Zulemi Soltik 2200 karbovanciv Okremo na vihovannya malolitnoyi donki Soltika Rada ministriv dodala 800 karbovanciv na rik 6 Pavlo Skoropadskij svoyim ukazom zatverdiv ce rishennya 3 Tarashanskij povit Redaguvati 8 chervnya 1918 r vistupilo 24 sil Kriveckoyi ta Strizhavskoyi volostej i povstannya ohopilo pivdennu chastinu Tarashanskogo povitu 7 Po peremozi nad getmanskimi viddilami pid Yanishivkoyu 10 chervnya blizko 4000 povstanciv zahopili m Tarashu i majzhe ves Tarashanskij povit Na pidmogu getmanu nimci kinuli proti Tarashanskogo i odnochasno Zvenigorodskogo povstan dvi pishi j kinnu diviziyi yaki 20 chervnya zajnyali Tarashu ale boyi proti povstanciv trivali do kincya lipnya 7 V Tarashanskomu poviti povstancyami komanduvali vijskoviki Vasil Balyas Fedir Grebenko Mozol ta moryak P Grigorenko sered komanduvannya buli bilshoviki ta livi ukrayinski eseri piznishe borotbisti ocholyuvani Mikoloyu Shinkarem Gasla povstanciv povernennya revolyucijnih prav i volnostej vidnovlennya diyalnosti Centralnoyi Radi i sklikannya Ustanovchih Zboriv Ukrayini 7 Sered ubitih povstancyami 20 richnij praporshik Kiyivskogo starshinskogo polku Mihajlo Kazimirchuk ta 30 richnij feldfebel Bori Pahalovich 8 Rejd do Dnipra RedaguvatiCej rozdil ne mistit posilan na dzherela Vi mozhete dopomogti polipshiti cej rozdil dodavshi posilannya na nadijni avtoritetni dzherela Material bez dzherel mozhe buti piddano sumnivu ta vilucheno zhovten 2018 Na Kiyivshini zagalna chiselnist povstanciv dosyagla 40 tisyach voni mali na ozbroyenni 12 garmat ta 200 kulemetiv I hocha sered nih bulo dosit bagato soldativ yaki povernulis dodomu z Rumunskogo frontu zi zbroyeyu tilki mensha chastina povstanciv bula organizovana v boyezdatni zagoni Do kincya lipnya nimci doveli chiselnist svoyih vijsk do 35 tisyach ozbroyenih vazhkoyu artileriyeyu z bronovikami ta litakami ale yihni vtrati za deyakimi danimi stanovili do 6 tisyach voyak Ce dalo zmogu vidtisniti povstanciv z Tarashanskogo ta Zvenigorodskogo povitiv Kiyivskoyi guberniyi v napryamku Dnipra zalishivshi yih bez baz i proviantu Povstanci virishili probivatisya po vorozhih tilah na Chernigivshinu de v cej chas vidbuvavsya znachnij partizanskih ruh pid provodom Kropiv yanskogo ale nimci blokuvali yim shlyah na pivnich Pislya zhorstokih boyiv poblizu sil Stavishe ta Stebliv Kiyivskogo povitu rozrizneni koloni povstanciv prorvalasya do Dnipra Starosta Zvenigorodskogo povitu pisav u donesenni pro odin iz zagoniv chiselnistyu blizko 4 tisyach bijciv namagayutsya perejti Dnipro Zagin z artileriyeyu z kulemetami dobryachim obozom disciplinovani sered nih ye oficeri V selah nikogo ne chipayut ne grabuyut Jdut na z yednannya z rosijskimi vijskami Na zhal doslidnik Illya Cherikover zmalyuvav zovsim inshu kartinu podij bilya Stavisha Vin pishe sho pislya boyu z nimeckimi vijskami povstanci nevelikimi grupami zasili po navkolishnih lisah i pochali vimishati zlo na yevreyah Shodenno privozyat do nas odnogo abo dvoh ubitih v okolicyah yevreyiv Zhittya v mistechku zupinilos Tretogo dnya znajshli bilya sela Zhidivska Greblya dev yat yevrejskih trupiv z nih chotiri zhinki Vin privodit takozh perelik ubitih partizanami v Zhashkovi i posilayetsya na donesennya nimeckogo upovnovazhenogo sho z yavivsya zagin Grebenko lozungi yakogo proti getmana ta povbivati glitayiv Zagonom vbito 10 lyudej spisok dodayetsya Pritisnuti do Dnipra povstanci musili virishiti svoyu dolyu abo perepravitisya cherez richku z tim shob prorvatisya do nejtralnoyi zoni yaka viddilyala Ukrayinu vid bilshovickoyi Rosiyi abo zh sklasti zbroyu ta rozijtis po domivkah Todi verhovnij golovnokomanduvach usima vijskovimi silami partizanskih zagoniv Ukrayini Grebenko postaviv pered nimi pravo viboru hto hoche ide na proriv hto ni tim vidav po 100 karbovanciv i dozvoliv povernutisya dodomu Oboz vin rozdav poltavskim selyanam a garmati i kulemeti do yakih ne bulo naboyiv utopiv u richci 2 serpnya 1918 roku odna z grup povstalih blizko 2 tisyach pihoti dva eskadroni kinnoti Z0 kulemetiv dvi garmati i 150 voziv z poranenimi i majnom perepravilasya cherez Dnipro ta distalasya livogo berega mostom poblizu sela Kijliv Cherez dva dni v rajoni Tripillya inshij zagin zahopivshi paroplav Vanya perepravivsya bilya Cherkas na Livoberezhzhya V perevezenni povstanciv buli zadiyani takozh paroplavi Mukomol Strila ta Fanya Nejtralna smuga RedaguvatiPovstanski zagoni povernuli na shid do Denisivki ta Zolotuh perepravilis cherez Sulu bilya sela Goroshine j distalisya Orzhici Bilya mistechka Savinci voni dvoma kolonami forsuvali Psel Nimecki vijska vidtisnili odnu z povstanskih kolon na pivden peresliduvali po p yatah ne dayuchi zmogi vidirvatisya Kolona rozsipalas na zagoni Z 7 po 11 serpnya odin iz zagoniv pid komandoyu Grebenko vchiniv opir poblizu sil Govtva ta Manzheliya inshi buli rozgromleni 13 serpnya bilya Zhorzhivki i 15 serpnya pid Romanivkoyu Zinkivskogo povitu Dlya chastini povstanciv yaki probilisya v pivnichnomu napryamku za komandira lishivsya Balyas razom zi svoyim pomichnikom Pimenom Kabuloyu Voni vijshli do Sejmu ta peretnuli ukrayinsko rosijsku liniyu rozmezhuvan bilya mistechka Koreneve nini Kurska oblast Rosiyi priblizno 15 serpnya 1918 roku Usogo 420 osib pishih ta kinnih pri 6 kulemetah i obozi z 20 pidvod vijshli do nejtralnoyi zoni Zgidno z domovlenostyami mizh RRFSR i Nimechchinoyu vijskovi zagoni sho vhodili do nejtralnoyi smugi musili sklasti zbroyu Povstanciv zavantazhili razom z kinmi do vagoniv a zbroyu zaplombuvali okremo Pid ohoronoyu chervonoarmijciv eshelon virushiv na stanciyu Zernove poblizu Seredina Buda Tam ukrayinci uvijshli do skladu povstanskoyi diviziyi sho same formuvalas Balyas stav pershim komandirom Tarashanskogo polku jogo zastupniki Kabula ta Bozhenko komandirami bataljoniv Div takozh RedaguvatiKanizke povstannya Izyumske zbrojne povstannya 1918 Brusilivske zbrojne povstannya 1918 Vseukrayinskij selyanskij z yizd 1918 Antigetmanske povstannya 1918 Dzherela ta literatura RedaguvatiBondarenko I Bondarenko O Povernennya iz zabuttya K Ukrayinskij prioritet 2011 Bondarenko O Protistoyannya K Vidavnictvo Stiks 2013 Zadoyanij V Povstanska stihiya Trizub chch 46 49 Nyu Jork 1967 68 Tyutyunnik Yu Zapiski general horunzhogo K Kniga Rodu 2008 312 s Cherikover I M Antisemitizm ta pogromi na Ukrayini 1917 1918 rr Do istoriyi ukrayinsko yevrejskih vidnosin Vstupne slovo S M Dubnova Berlin 1923 Zatonskij V P Vodovoroti Zbirnik Zhovtneva revolyuciya Persha p yatirichka Harkiv Derzhvidav Ukrayini 1922 Antonov Ovsiyenko V O Zapiski pro Gromadyansku vijnu Derzhvoyenvidav M L 1932 Hmil I V Zvenigorodske zbrojne povstannya 1918 Arhivovano 20 kvitnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2005 T 3 E J 672 s il ISBN 966 00 0610 1 Primitki Redaguvati Vijna z derzhavoyu chi za derzhavu Selyanskij povstanskij ruh v Ukrayini 1917 1921 rokiv Klub simejnogo dozvillya 2017 ISBN 9786171235212 Arhiv originalu za 9 grudnya 2018 Procitovano 8 grudnya 2018 a b v Sherbatyuk V Zvenigorodske zbrojne povstannya Arhivovano 15 serpnya 2018 u Wayback Machine Voyenna istoriya 2002 2 S 43 53 a b Vitalij Skalskij Z istoriyi politichnih vbivstv Grushevskij chotiri trupi ta perelyakanij ministr Arhivovano 22 zhovtnya 2018 u Wayback Machine Delovaya stolica 22 serpnya 2018 Dacenko O Istoriya Zvenigorodskogo Kosha Vilnogo Kozactva Istorichnij kalendar Chervonoyi Kalini na 1933 r Lviv 1933 S 94 Drabkina S M Krah prodovolstvennoj politiki germanskih imperialistov na Ukraine fevral iyul 1918 goda Istoricheskie zapiski 1948 t 28 s 107 Ukrayinska Derzhava kviten gruden 1918 roku Dokumenti i materiali U 2 t Red kol V Verstyuk vidp red O Bojko N Makovska T Ostashko R Pirig Uporyadn R Pirig kerivn O Bojko A Gricenko O Kudlaj O Lupandin N Makovska T Ostashko O Shus NAN Ukrayini Institut istoriyi Ukrayini Centralnij derzhavnij arhiv vishih organiv vladi i upravlinnya Ukrayini T 1 K Tempora 2015 S 89 90 a b v Tarashanske povstannya Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 CDIAK F 127 o 1080 spr 502 ark 80zv 82 nbsp Ce nezavershena stattya z istoriyi Ukrayini Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Zvenigorodsko Tarashanske povstannya 1918 roku amp oldid 40604906