Емпедокл (близько 490 — 430 до н. е., походив з сицилійського міста Агрігента.) — давньогрецький філософ, поет, лікар, політичний діяч. Очільник партії демократів. За легендою, він скінчив життя самогубством, кинувшись в жерло вулкана Етна. За іншою версією, загинув під час дослідницької подорожі до кратера Етни.
Емпедокл | |
---|---|
дав.-гр. Ἐμπεδοκλῆς | |
Західна філософія | |
Народження | 490 до н. е. Акрагант[d], Аґрідженто, Сицилія, Італія |
Смерть | 430 до н. е. Етна або Пелопоннес, Греція падінняd |
Громадянство (підданство) | Акрагант[d] |
Знання мов | |
Діяльність | |
Основні інтереси | космогонія, онтологія |
Значні ідеї | матерія складається з чотирьох елементів: води, землі, повітря, вогню |
Вплинув | Горгій, Арістотель, Фрідріх Ніцше |
Літературний напрям | Pluralist schoold і Досократики |
Зазнав впливу | |
Вчителі | Анаксагор, Парменід і Геракліт |
Відомі студенти | Горгій |
Визначний твір | |
Історичний період | Досократова філософія |
| |
Емпедокл у Вікісховищі |
Філософія Емпедокла Редагувати
Разом з Анаксагором із малоазійського міста Клазомени (близько 500—428 pp. до н. е.) вони першими здійснили поєднання уявлень про різноманітність та багатомірність дійсності з уявленнями про єдине буття.
Емпедокл дійшов висновку про хибність позиції щодо існування єдиного першоелементу Космосу (як це вважали представники «мілетської школи»), проголосивши у своїй поемі «Про природу» такими першоелементами відразу чотири «стихії»: вогонь, землю, повітря і воду, які він називав «коренями усіх речей».
Їх єднання створює щось нове, не схоже на жоден з елементів, нову якість. Самі по собі «корені» незмінні і вічні, але внаслідок своєї відмінності один від одного отримують можливість взаємно обмінюватися місцями, що і становить рух. З'єднання і роз'єднання цих елементів і дає картину народження та руйнування усіх речей і процесів навколишнього світу. Досить механічне тлумачення з'єднань і роз'єднань унеможливлює довести уявлення про їхнє об'єднання в нове якісно ціле до висновку про існування нових законів, яким підкоряється це якісно нове.
Сам процес з'єднання і роз'єднання у Емпедокла мислиться як спричинений дією двох космічних сил — Любові і Розбрату. Коли переважає Любов, усе виявляється «з'єднаним», але таке переважання не вічне, з периферії Космосу починає свій наступ Хаос, що несе Розбрат і призводить до повного роз'єднання усіх «коренів». Потім знову перемагає Любов. Хоча в уявленнях Емпедокла переважають міфологічні теми, за своїми здобутками він — філософ, який не відноситься до конкретної школи.
Медицина Редагувати
Значну увагу приділяв Емпедокл проблемам анатомії та фізіології. Цікавим є запропонований ним механізм дихання, а також теорія «шпар та витікань», яка слугувала поясненню відчуттів і містила зачатки атомістичних уявлень. У поемі «Очищення» Емпедокл виклав релігійно-етичне вчення про метемпсихоз — переселення душ. Крім того Емпедокл є основоположником сицилійської медичної школи.
Пам'ять Редагувати
На честь Емпедокла названо астероїд, відкритий 3 квітня 1989 року.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- https://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k3355015p/f46.item.texteImage — С. 30.
- ↑ Stanford Encyclopedia of Philosophy — Stanford University, Center for the Study of Language & Information, 1995. — ISSN 1095-5054
- https://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k34006100 — С. 187.
- ↑ Любкер Ф. Empedocles // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 468.
- Читанка з філософії. — К. : Довіра, 1992. — Т. 1: Філософія стародавнього світу. — С. 106.
- О. О. Байназарова, А. М. Байназаров, І. В. Гринь, А. А. Гринь. Загальна географія. 6 клас: Посібник для вчителя. — Харків: Веста : Ранок, 2006. — С. 76. — ISBN 966–314–816–0.
- . Архів оригіналу за 1 червня 2009. Процитовано 19 лютого 2009.
- . Архів оригіналу за 10 квітня 2013. Процитовано 19 лютого 2009.
Література Редагувати
- Емпедокл // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
- Туренко В. (2020). Епіменід vs Емпедокл: як ранні давньогрецькі філософи боролися з пандеміями. Філософська думка, (4), 39-49. Retrieved із https://dumka.philosophy.ua/index.php/fd/article/view/478
Посилання Редагувати
- Емпедокл з Акраганту // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.