Ву, або Східна Ву (кит. трад. 東吳, спр. 东吴, піньїнь: Dōng Wú, акад. Дун У), — одна з трьох китайських держав епохи Тридержавності, існування якої датується 222 р. — 280 р. н. е.
| Династія У | |
| Дата створення / заснування | 229 |
|---|---|
| Континент | Азія |
| Столиця | Ечжоу і Нанкін |
| Валюта | Давньокитайські гроші |
| Замінений на | Western Jin dynastyd |
| На заміну | Східна Хань[d] |
| Історичний період | Період Саньго |
| Час/дата припинення існування | 280 |
| Династія У у Вікісховищі |
Координати: 32°03′30″ пн. ш. 118°47′47″ сх. д. / 32.05837000002777160° пн. ш. 118.79647000002778157° сх. д.
Початок держави Ву було покладено воєначальником Сунь Це (孙策 Sūn Cè), який під час загального повстання проти династії Хань у кінці ІІ століття захопив Цзяндун — землі на південь від нижньої течії Янцзи. У 200 році йому успадкував Сунь Цюань (孙权 Sūn Quán), який став поступово прибирати до своїх рук сусідні області. У 208 р. у важливій битві при Чібі армія Сун Цюаня у союзі із армією Лю Бея (засновника царства Шу) завдала поразки армії Цао Цао (засновнику царства Вей).
У 219 р. Сун Цюань зміг відбити у Цао Цао Цзінчжоу, а через десять років, у 229 р., він вирішив офіційно проголосити себе імператором. Сунь Цюань прийняв тронне ім'я Да-ді(大帝 Dà-dì), а свою державу назвав Ву. Столицею країни він призначив місто Цзяньє (сучасний Нанкін).
Держава Ву, спираючись на такий важливий і природний кордон як річка Янцзи, створила річковий флот і стала нападати на царство Вей. У той же час Ву прагнула поширити свій вплив на південь від Янцзи. Займана Ву територія охоплювала сучасні провінції у середній та нижній течіях Янцзи, а також Фуцзянь, Ґуандун і Ґуансі-Чжуанський автономний район. У період правління ханьської династії цей регіон Китаю був мало освоєний. Нечисленне населення займалося головним чином підсічно-вогневим землеробством. В епоху нестабільності сюди часто прямували переселенці з півночі, що сприяло загальному піднесенню області. Однак щільність населення та умови землеробства на території держави Ву все-таки сильно поступалися сусідам. У цьому і полягала головна слабкість цього царства.
Розташована на краю китайської цивілізації держава Ву не могла протистояти багатшому та процвітаючому північно-китайському царству Вей (з 265 р. відоме як Цзинь). У 280 р. у Ву вторглися одразу декілька армій Цзінь під командуванням полководця Ду Юя. Цзіньський флот підтримував сухопутні війська Ду Юя і практично блокував флот Ву. Останній правитель Ву — Сун Хао (孙皓 Sūn Hào) завзято захищався, але врешті був взятий у полон. Цзіньці відвезли його у Лоян, зберігши йому життя. На цьому держава Ву припинила своє існування.
Культура Редагувати
У цей час до Китаю проникають буддистські школи. Під впливом індійських місіонерів розвиваються нові напрямки мистецтва. Вони значний вплив справили на художника того часу, новатора живопису Цао Бусіна.
Імператори У Редагувати
| Посмертне ім'я | Особисте ім'я | Період правління | Девіз правління та роки девізу |
|---|---|---|---|
| Історично використовується особисте ім'я | |||
| Да-ді 大帝 Dàdì | Сун Цюань 孫權 Sūn Quán | 222—252 | |
| Куайцзи-ван 會稽王 Kuàijī Wáng чи Хоугуань-хоу 候官侯 Hòuguān Hóu | Сунь Лян 孫亮 Sūn Liàng | 252—258 | |
| Цзин-ді 景帝 Jǐngdì | Сунь Сю 孫休 Sūn Xiū | 258—264 | |
| Учен-хоу 烏程侯 Wūchéng Hóu чи Гуймін-хоу 歸命侯 Gūimìng Hóu | Сунь Хао 孫皓 Sūn Hào | 264—280 |