Джо́тто ді Бондо́не (італ. Giotto di Bondone, прибл. 1267, Веспіньяно, Італія — 8 січня 1337, Флоренція, Італія) — італійський живописець, маляр. Один із передвісників епохи Відродження у сфері живопису і реалізму. Фрески Джотто на біблійну тематику і досі вважають шедеврами світового мистецтва. Другом художника був Данте Аліґ'єрі — про нього поет згадав у своєму славнозвісному творі «Божественна комедія».
| Джотто | |
|---|---|
| італ. Giotto di Bondone | |
| Портрет, датований XIV ст. | |
| Ім'я при народженні | Джотто ді Бондоне |
| Народився | 1267 Віккьо, Провінція Флоренція, Тоскана, Італія |
| Помер | 8 січня 1337 Флоренція, Флорентійська республіка[…] |
| Країна | Флорентійська республіка |
| Національність | італієць |
| Діяльність | художник, архітектор, скульптор, художник-монументаліст, дизайнер |
| Галузь | архітектура і живопис |
| Відомий завдяки | художник |
| Вчителі | Чімабуе |
| Відомі учні | Таддео Гадді, Дадді Бернардо, Пуччо Капанна, Ottaviano da Faenzad, Pace di Bartolod, Guglielmo da Forlid, П'єтро Лоренцетті, Stefano Fiorentinod, Сімоне Мартіні, П'єтро Кавалліні, Giovanni Baronziod, Parente di Giottod, Maestro delle Veled і Maestro Espressionista di Santa Chiarad |
| Знання мов | італійська |
| Напрямок | Проторенесанс і готика |
| Жанр | сакральне мистецтво, алегорія[d] і міфологічний живопис |
| Magnum opus | Капела Скровеньї, Saint Stephend, Giotto's Campaniled і Giotto's Od |
| Посада | придворний художник |
| Батько | Bondone[d] |
|
Життєпис і творчість Редагувати
Ранні роки Редагувати
Майбутній живописець та маляр народився у містечку Веспіньяно, біля Флоренції — одного з найбільших культурних і торгових центрів середньовічної Італії. Веспіньяно у той час славилося своїм якісним сукном і велику частину населення становили саме ткачі.
Художник та архітектор Джорджо Вазарі (1511—1574) на сторінках своєї праці «Життєписи найвідоміших живописців, різьбярів і архітекторів» (1550) пише, що Джотто був сином хлібороба. Його помітив на полі відомий тоді художник Чімабуе, коли Джотто малював на камені зображення. Натомість у анонімних коментарях «Божественної комедії» (XIV ст.) автор стверджує, що хлопця віддали до майстерні ткача, але Джотто втік від ремісника до майстерні художника. Згідно з іншими даними вчителем юного маляра був П'єтро Кавалліні, чільник римської художньої школи.
Найпершим твором, який зберігся до сьогодні, вважають велике (5-метрове) полотно із зображенням розп'яття Христа у церкві Санта Марія Новелла (Флоренція). Про час його виконання достеменно відомо лише те, що воно було створене ще до поїздки маляра до Риму.
У кін. 1290-х — поч. 1300-х років Джотто працював у Римі, де виконував величну мозаїку для базиліки св. Петра. Мозаїка «Новічелла» (італ. navicella — човен) зображала Христа та човен з апостолами і загинула на початку XVI сторіччя під час розвалювання старої базиліки, на місці якої постав Собор Святого Петра.
Після повернення купив будинок, де поселився із дружиною — Чінтою ді лапо дель Пела.
Фрески капели Скровеньї (Падуя) Редагувати
У 1303—1306 рр. Джотто працював у Падуї. Там художник виконував замовлення місцевого багатія Енріко Скровеньї — покривав його фамільну капелу фресками на сюжети з життя Ісуса Христа і Діви Марії. Фрески капели Скровеньї називають найкращими творіннями художника. У цей час Джотто вже остаточно сформував власні творчі методи і стиль, а фрески у храмі збереглися дуже добре, що є цінною знахідкою для мистецтвознавців.
На поздовжніх стінах капели, яка є невеликою однонефною базилікою, розміщено 37 картин, одна над одною, у три яруси. Для малюнків характерні світлі і чисті тони фарб. Майже крізь усі фрески проходить колір небесної блакиті, який об'єднує зображення.
Заслуга Джотто у розвитку італійської малярської школи у тому, що художник вийшов за межі середньовічного мальовничого канону, де людей зображали зовсім неприродно — дещо оживив свої фрески. Замість звичних до того аскетичних і строгих виразів обличчя Джотто зумів прекрасно виразити ідею кожного свого образу живими, емоційними поглядами. Він ще не дбав про точність перспективи та тривимірність малюнка, але майстерність відтворення тіней і розміщення герої його малюнків створює ілюзію просторовості.
Також у його малюнках можна помітити тонкий психологізм, який видно, наприклад, у творі «Поцілунок Юди» — попри багатолюдність картини всю увагу привертають насамперед фігури Ісуса та Юди. Близькість цих протилежних персонажів і плащ Юди, котрий ніби поглинає фігуру Ісуса зосереджують на собі весь конфлікт і всю ідею картини.
Пізня творчість Редагувати
Закінчивши роботи у капелі, Джотто ще на певний час залишається у Падуї і покриває фресками (не збереглись) на світські теми велику залу Палаццо Раджоне.
Після цього художник, у зеніті слави повернувся до Флоренції. Там він розписує стіни двох капел церкви Санта Кроче (капела Барді та капела Перуцці), а у 1310 р. створює для церкви Всіх Святих славнозвісну сьогодні картину «Мадонна Оньїсанті», де зображено Діву Марію з немовлям у оточенні ангелів та святих.
Трактування образу Марії у Джотто вийшло свіжішим і світлішим порівняно з класичними релігійними образами середньовіччя.
Поступово художник із Флоренції став чи не найбажанішим малярем усіх італійських вельмож. У 1330—1333 роках Джотто малював у Неаполі при дворі короля Роберта. Неаполітанські роботи, на жаль, не збереглись. Петрарка згадує про розписи придворної капели, Вазарі — про велику залу в замку Кастель дель Уово, на стінах котрого майстер виконав портрети багатьох славетних людей. Згодом Джотто працював у Болоньї та Мілані. Малюнки, створені там, теж не дійшли до наших днів.
Останні 20 років життя живописець провів у Флоренції. У 1334 році флорентійська Сеньйорія призначила «великого майстра Джотто ді Бондоне» головним керівником будівництва міського собору. Того ж року почав спорудження соборної дзвіниці (т. зв. «кампаніла»), але протягом життя закінчив лише перший ярус, який прикрасив рельєфами скульптор Андреа Пізано. Ймовірно, що Джотто теж брав участь у створенні цих рельєфів.
Джотто ді Бордоне помер 8 січня 1337 року у Флоренції і був похований за міський кошт з найвищими почестями.
Будівництво кампаніле завершив Франческо Таленті. Пізніше Донателло прикрасив ніші у стінах верхнього ярусу статуями пророків. Елегантно облицьована мармуром 84-метрова дзвіниця і дотепер називається на честь першого будівника — «Кампаніле Джотто». Поряд з собором Санта Марія дель Фіоре дзвіницю вважають однією з архітектурних визначних пам'яток, що є окрасою Флоренції.
Цікаві факти Редагувати
На честь Джотто назвали один із кратерів на поверхні Меркурія. Його діаметр — близько 150 кілометрів.
Також на його честь названо один з астероїдів.
Галерея Редагувати
Фрески капели Скровеньї (Падуя) Редагувати
Інші твори Редагувати
Примітки Редагувати
- ↑ https://www.britannica.com/biography/Giotto-di-Bondone
- ↑ https://doi.org/10.1093/gao/9781884446054.article.T032431
- https://en.isabart.org/person/58834
- Deutsche Nationalbibliothek Record #118539477 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- https://www.britannica.com/biography/Giotto-di-Bondone/Santa-Croce-frescoes
- https://medium.com/@danielledemoraes21/cimabue-il-maestro-di-giotto-5efed21bfc28
- https://www.britannica.com/biography/Bernardo-Daddi
- https://www.treccani.it/enciclopedia/guglielmo-da-forli_%28Dizionario-Biografico%29/
- https://www.treccani.it/enciclopedia/pietro-lorenzetti_%28Enciclopedia-dell%27-Arte-Medievale%29/
- https://plus.si.cobiss.net/opac7/conor/17042787
- ↑ https://rkd.nl/explore/artists/31840
- Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.
Джерела і література Редагувати
- Шапиро Ю. Г., Персианова О. М., Мытарева К. В., Аране Н. М. 50 кратких биографий мастеров западноевропейского искусства XIV—XIX веков. — Ленинград: Советский художник, 1968. — С. 5-10
Див. також Редагувати
- Каплиця
- Каплиця Барді
- Каплиця Перуцці
- Дученто
- Мазаччо
Посилання Редагувати
- Джотто // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.