Дворя́дник (Diplotaxis) — рід квіткових рослин родини капустяних, що нараховує 32-34 види. Його представники походять з теплих районів Європи, Середземномор'я, Макаронезії, Західної Азії. Переважна більшість цих рослин господарського значення не має.
| Дворядник | |
|---|---|
| Дворядник тонколистий | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Капустоцвіті (Brassicales) |
| Родина: | Капустяні (Brassicaceae) |
| Рід: | Дворядник (Diplotaxis) |
| Вікісховище: Diplotaxis |
Назва ред.
Українська назва роду є дослівним перекладом з латинської Diplotaxis. Латинську назву роду надав його першовідкривач Огюстен Пірам Декандоль, вона відображає характерну ознаку цих рослин — розташування насінин у плоді в два ряди.
Опис ред.
Серед дворядників є однорічні, дворічні та багаторічні рослини. За життєвою формою вони належать до трав та напівчагарників, висота яких коливається від 5 до 100 см.
Коренева система стрижневого типу. Стебла прямостоячі або висхідні, голі або слабко запушені. Листки двох типів: великі зібрані в прикореневу розетку, маленькі вкривають нижню половину стебла. Їх форма майже однакова у всіх видів — оберненояйцеподібна у розеткових листків, ланцетна у стеблових. Всі листки пірчастолопатеві з більш-менш виразними вирізами по краю, іноді майже пірчастороздільні.
Суцвіття — негусті китиці, що складаються зазвичай з 5-20 актиноморфних квіток. Чашолистків чотири, пелюсток чотири, тичинок шість, маточка одна. Квітки у всіх видів жовті, виняток становить Diplotaxis acris з пелюстками фіалкового кольору та Diplotaxis erucoides з білими квітками. Плід — довгастий, вузький, голий стручок з коротким носиком. Насінини дрібні, в стручку розташовані в два ряди.
Екологія та поширення ред.
Рослини світло- і теплолюбні, посухостійкі. Віддають перевагу легким ґрунтам, досить часто зростають на піщаних і кам'янистих. Запилюються комахами, можливе самозапилення. Насіння вивільняється за рахунок розтріскування стручків та подальшого розгойдування плодів при поштовхах, поривах вітру (автохорія).
Історичною батьківщиною роду є Західне Середземномор'я: найбільше видове розмаїття дворядників спостерігається на Іберійському півострові, архіпелазі Кабо-Верде та у Північній Африці. На сході континенту межа розповсюдження простягається аж до Пакистану, Афганістану та Непалу.
Деякі види, як от дворядники муровий, прутяний і тонколистий, ще кілька століть тому поширилися у помірно теплих районах Центральної та Східної Європи, а згодом, і по всьому світу, перетворившись на бур'яни. Diplotaxis siettiana є вузьким ендеміком острова Альборан, де зростав на невеличкій ділянці навколо літовища. Природну популяцію цього виду було винищено в 1974 році, але відновлено штучним насадженням рослин у 1999 році.
На території України зростають 4 види: дворядники тонколистий, муровий, прутяний і міловий.
Застосування ред.
Переважна більшість дворядників господарського значення не мають, втім у культурі набув поширення дворядник тонколистий. Ще в часи Стародавнього Риму його використовували в кулінарії як салатну зелень. Наявність у листках цієї рослини глікозидів зумовлює приємний запах гірчичної олії та дещо гострий смак, який нагадує смак руколи.
Види ред.
|
|
Джерела ред.
- ↑ The Plant List [ 14 травня 2021 у Wayback Machine.]. (англ.)