Густав Кальнокі (угор. Kőröspataki gróf Kálnoky Gusztáv Zsigmond; 29 грудня 1832, Літовіце, (Моравія), Австрійська імперія — 13 лютого 1898, (Моравія), Австро-Угорщина) — австро-угорський дипломат, міністр закордонних справ Австро-Угорщини в 1881–1895.
Густав Кальнокі угор. Kőröspataki gróf Kálnoky Gusztáv Zsigmond | |||
| |||
---|---|---|---|
20 листопада 1881 — 16 травня 1895 | |||
Попередник: | Карл Генріх Хаймерле | ||
Спадкоємець: | (Аґенор Ґолуховський) | ||
Ім'я при народженні: | нім. Gustav Sigmund Graf Kálnoky von Kőröspatak[1][2][3] | ||
Народження: | 29 грудня 1832 Літовіце, (Моравія), Австрійська імперія | ||
Смерть: | 13 лютого 1898 (Моравія), Австро-Угорщина | ||
Країна: | Долитавщина[4][2] | ||
Рід: | d[4] | ||
Батько: | Граф Густав Йозеф фон Керешпатак (1799–1884) | ||
Мати: | Графиня Ізабелла фон Шраттенбах ((1809)–1875) | ||
Нагороди: | |||
Медіафайли у Вікісховищі |
Походження та дипломатична кар'єра
Походив з угорського трансильванського дворянського роду. Четвертий з одинадцяти дітей графа Густава Йозефа фон Керешпатака (1799–1884) і графині Ізабелли фон Шраттенбах ((1809)–1875). Народився в замку Леттовітц (нині Літовіце в Чехії). У 17 років вступив на військову службу, заслужив звання старшого лейтенанта. (Гусар).
З 1854 — на австрійській дипломатичній службі. Був (аташе) в Баварії, з 1857 — в (Пруссії). У 1860 — 1870 — секретар посольства в Лондоні. Потім радник посольства у (Ватикані), з 1874 — посол в Данії.
У 1879 отримав генеральське звання. Призначений послом в Росії, де служив до листопада 1881.
Міністр закордонних справ
Зайняв пост міністра імператорського дому і закордонних справ після смерті (барона) Хаймерле. Характеризувався як обережний дипломат.
Один з авторів (Троїстого союзу) (залучення Італії до (Австро-німецького договору)). Робив спроби нейтралізації Румунії та Сербії. Архітектор Середземноморської (Антанти). Прагнув до обмеження впливу Росії в Болгарії.
Будучи (католиком), конфліктував з угорським урядом, в якому переважали (протестанти). Міністр підтримав (папського нунція) в Угорщині Антоніо Альярді, який виступав проти процесів (секуляризації), в тому числі — проти визнання цивільних шлюбів. Угорський уряд зажадав відкликання Альярді, проте Кальнокі надав йому публічну підтримку. У травні 1895 міністр-президент Угорщини (Банфі Дезьо) домігся відставки міністра під приводом (москвофільства) Кальнокі і слабкої політики, що проводилася на (Балканах). Наступником Кальнокі став (Аґенор Ґолуховський).
До 1897 Кальнокі був членом Палати панів (Herrenhaus) парламенту Цислейтанії, проте більшу частину часу проводив в успадкованому від матері маєтку в Предлітце, де і помер.
Джерела та література
- І. П. Чорновол. Кальнокі Густав [ 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // (Енциклопедія історії України) : у 10 т. / редкол.: (В. А. Смолій) (голова) та ін. ; (Інститут історії України НАН України). — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 45. — .
- Дипломатический словарь. — М.: Государственное издательство политической литературы. А. Я. Вышинский, С. А. Лозовский. 1948.
- Walter Rauscher: Zwischen Berlin und St. Petersburg. Die österreichisch-ungarische Außenpolitik unter Gustav Graf Kálnoky 1881—1895. Verlag Böhlau, Wien 1993.
- Walter Rauscher: Bündnisproblematik und österreichische Innenpolitik unter Kálnoky (1881—1895). In: Helmut Rumpler (Hrsg.): Der «Zweibund» 1879. Das deutsch-österreichisch-ungarische Bündnis und die europäische Diplomatie- Historikergespräch Österreich — Bundesrepublik Deutschland 1994. Verlag der Österr. Akademie der Wissenschaften, Wien 1996.
- Ernst R. Rutkowski: Gustav Graf Kálnoky. Eine biographische Skizze In: Mitteilungen des Österreichischen Staatsarchivs. 14 (1961), S. 330—343.
- Ernst R. Rutkowski: Gustav Graf Kálnoky von Kököspatak. Österreich-Ungarns Außenpolitik von 1881—1885. 2 Bände, Dissertation, Universität Wien 1952.
Література
- Р. Л. Кривонос. Кальнокі Густав // (Українська дипломатична енциклопедія): У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с.
- (Deutsche Nationalbibliothek) Record #119130491 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Österreichisches Biographisches Lexikon 1815–1950 — (ÖAW).
- Schmidt-Brentano A. Die k. k. bzw. k. u. k. Generalität 1816–1918 — 2007. — S. 82.
- Friedjung H. Biographisches Jahrbuch und Deutscher Nekrolog / Hrsg.: A. Bettelheim — B. — Vol. 3. — S. 359–380.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет