www.wikidata.uk-ua.nina.az

Героїчна доба дослідження Антарктики 1897 1922 рр період що тривав з кінця 19 століття до завершення Першої світової вій

Героїчна доба дослідження Антарктики

Героїчна доба дослідження Антарктики (1897 - 1922 рр) - період, що тривав з кінця 19 століття до завершення Першої світової війни. Протягом цього часу Антарктида була в центрі уваги всесвітньої наукової спільноти. Ця цікавість вилилась в інтенсивну наукову діяльність та географічні дослідження, в рамках яких десятьма країнами було організовано 17 визначних антарктичних експедицій. Дослідники були обмежені у ресурсах і засобах, адже на той час в транспортних та комунікаційних технологіях ще не настав прогрес, який докорінно змінив процес досліджень. З цих умов кожна експедиція ставала нелюдським випробуванням фізичних та психічних можливостей дослідників, що іноді вело до фатальних наслідків. Протягом цього періоду загинуло 19 членів експедицій. Саме цей критерій охарактеризував епоху як героїчну.

У ході цих експедицій було досягнуті географічний та магнітний полюси. Кілька експедицій прагнули першими побувати на Південному полюсі, а для Руяля Амундсена це була принципова ціль експедиції. Крім цього, дослідники працювали з цілком осяжними завданнями в різних частинах континенту. Завдяки їхній діяльності, більша частина берегової лінії Антарктиди була відкрита і нанесена на карту, а також досліджені значні території вглиб континенту. В експедиціях було зібрано величезний об'єм даних та зразків для широкого спектра наукових дисциплін, які вчені потім вивчатимуть та аналізуватимуть протягом кількох десятиліть. Історики вважають, що Експедиція Шеклтона-Роветта 1921–1922 рр. поклала край «героїчній» добі та започаткувала епоху «механічну».

Витоки Редагувати

Terra Australis Nondum Cognita - гіпотетичне зображення невідомого континенту в нижній частині мапи Абрагама Ортеліуса, 1570 р.


Мета дослідити Антарктиду мала епізодичний характер впродовж кількох століть; Героїчна доба не була безпрецедентною в своєму інтересі до Антарктиди. Британський дослідник Джеймс Кук - один з небагатьох, хто намагався дістатись південної частини світу. Його відкриття у другому плаванні[en] (1772–1775 рр) назавжди змінили карту світу. Також Кук спростував уявлення, що континент, відомий як Terra Australis, займав більшу частину Південної півкулі. Він припустив, що враховуючи такі значні льодові маси, крізь які неможливо пробитись, має бути земля, де цей лід утворився. Після того, дослідження південного континенту не ініціювались.

Наступний спалах інтересу відбувся в період з 1819 по 1843 роки. Як тільки Європа оговталась від революції, війни та соціального безладу, дослідники Фадей Беллінсгаузен, Джон Біскоу, Джон Баллені, Чарлз Вілкс, Жуль Дюмон-Дюрвілл та Джеймс Кларк Росс вирішили дізнатись більше про Антарктику. Основною їх метою було проникнути крізь льодовий бар'єр, за яким надійно ховалась Антарктида. Так, Біллінгсгаузен здійснив плавання навколо регіону, Дюмон-Дюрвілль вперше натрапив на кам'яні ділянки суші, а Вілкес відкрив Землю Вікторії з вулканами, що зараз відомі як гори Террор і Еребус. Попри значимість цих відкриттів для вивчення Південного регіону, на карті вони позначались лише пунктиром вздовж відкритого узбережжя континенту, адже дослідники були неспроможні потрапити вглиб материка.

Антарктичний регіон, 1848 р.

За цим слідував період, який історик Х'юго Роберт Мілл назвав "добою втрати цікавості". Джеймс Росс, після експедиції на військових кораблях Еребус та Террор (січень 1841 р.), висловив припущення, що на далекому Півдні не може бути наукових відкриттів або «проблем», які варто дослідити. Вважається, що ця позиція Росса, а також трагічна втрата всього екіпажу експедиції Франкліна в Арктиці, демотивували зокрема Лондонське королівське товариство — організації, що сприяла багатьом антарктичним дослідженням, в тому числі Шеклетона і Скотта. Протягом наступних двадцяти років після повернення Росса, в цій галузі на міжнародному рівні тривало затишшя.

Сер Джон Мюррей

Немає однозначної відповіді, яка саме країна дала поштовх Героїчній добі досліджень Антарктиди. Джордж фон Ноймаєр із Гамбурга, також дослідник Антарктики, працював в обсерваторії в Мельбурні і в 1861 році намагався відродити науковий інтерес до регіону. Він був переконаний, що дослідження Південного полюсу важливе для метеорології і ці знання допоможуть більш точно прогнозувати погоду.

Чинник з боку Британії, тісно пов'язаний з епохою - це лекція доктора Джона Мюррея під назвою "Відновлення досліджень в Антарктиці", з якою він виступив у Королівському географічному товаристві в Лондоні 27 листопада 1893 р. Мюррей закликав до активізації вивчення Антарктики, щоб "розв'язати відкриті географічні питання, що постають на Півдні". Королівське географічне товариство ще у 1887 р. створило Антарктичний комітет, який успішно спонукав багатьох китобоїв досліджувати південні широти. У серпні 1895 р. 6-й міжнародний географічний конгрес у Лондоні прийняв резолюцію, в якій закликав наукові товариства по всьому світу сприяти дослідженням Антарктики "всіма можливими способами", адже "майже кожна галузь науки зможе почерпнути щось для себе".

Одним із перших, хто ступив на материкову частину Антарктики, в ході китобійного плавання, був норвежець Карстен Борхгревінк. Він звернувся у Королівське географічне товариство з проханням підтримати його план повномасштабного першопроходу по Антарктиді з базою на мисі Адер.

Вдкриттям Героїчної доби можна вважати експедицію Бельгійського географічного товариства у 1897 році; Борхгревінк втілив свій задум роком пізніше, заручившись фінансовою підтримкою приватних спонсорів.

Визначення "Героїчна доба" з'явилось задовго після самої епохи, коли саме і хто його вигадав досі невідомо; термін не згадується в жодному з ранніх експедиційних звітів та мемуарів, а також в біографіях полярників, написаних впродовж 1920-1930-х років. Британський дослідник Дункан Карс використав цей епітет в статті дляThe Times у березні 1956 р. Описуючи перший траверс Південної Джорджії в 1916 році, він згадував "трьох чоловіків з героїчної доби дослідження Антарктики, зв'язаних 15-метровою мотузкою та зі столярним рубанком в руках".

Експедиції, 1897—1922 Редагувати

Команда Роберта Скотта на Південному полюсі, 17 січня 1912 р. На фото в повний зріст зліва направо: Лоуренс Оутс, Роберт Скотт, Едгар Еванс; сидячи: Генрі Боуерс, Едвард Вілсон


Примітки

  1. Підсумки в таблиці не включають наукові роботи, проведені цими експедиціями. Кожна з них привезла знахідки та зразки для вивчення в широкому спектрі дисциплін.
  2. Таблиця не включає численні китобійні походи, що відбулися в цей період, або субантарктичні експедиції, які не перетнули антарктичне коло. Також не врахована експедиція Коупа 1920–22 рр, яку не вдалось втілити через брак фінансування (хоча двоє чоловіків висадились з норвезького китобійця і провели рік на Антарктичному півострові). Три експедиції, заплановані на 1914 рік, були скасовані у зв'язку з початком Першої світової війни: австрійська антарктична експедиція, яку мав очолити Фелікс Кеніг; англо-шведська експедиція на чолі з Отто Норденскьольдом і Юганом Гуннаром Ендерсоном; та британська експедиція під керівництвом Джозефа Фостера Стекхауза[en].
  3. † означає, що керівник загинув під час експедиції



Дати Країна Назва експедиції Судно Керівник Огляд експедиції Джерела
1897–99  Бельгія Бельгійська Антарктична експедиція Бельгіка Адріен де Герлаш Перша експедиція, що перезимувала в межах Південного полярного кола (вимушений крок, внаслідок обледеніння судна в морі Беллінгсгаузена).

Вперше зібраний цикл річних спостережень за Антарктикою.

Досятгнуто 71°30'S, відкрито протоку Герлаш.

Перший помічник Руаль Амундсен пізніше очолить похід на Південний полюс у 1911 році, і досягне його вперше в історії.

1898–1900 Велика Британія Британська Антарктична експедиція 1898
(Експедиція Південного Хреста) 		Південний Хрест Карстен Борхгревінк Перша експедиція з зимівлею на материку (мис Адер).

Вперше застосовані собаки та сани.

Перше сходження на Великий льодовий бар'єр (тогочасна назва шельфового льодовика Росса), рекорд досягнення найпівденнішої точки 79°30'.

Визнчено розташування Південного магнітного полюса.

1901–04 Велика Британія Національна Антарктивна експедиція 1901
(Експедиція на «Діскавері») 		Діскавері (головне судноl)
Морнінг(гуманітарне судно)
Терра Нова (гуманітарне судно) 		Роберт Фолкон Скотт Перша з кількох експедицій, що базувалися в протоці Мак-Мердо.

Здійснено першопрохід Західними горами на землі Вікторії і відкрито полярне плато.

Досягнута нова найпівденніша точка 82°17'S.

Відкрито, нанесено на карту та названо багато інших географічних об'єктів.

1901–03 Німеччина Перша німецька Антарктична експедиція
(Експедиція на «Гаусі») 		Гаус Еріх фон Дригальскі Експедиція досліджувала східну Антарктиду.

Відкрито узбережжя землі Вільгельма II та гору Гаус.

Корабель експедиції потрапив у зону тиску льодових мас, що завадило більш масштабним дослідженням.

1901–03  Швеція Шведська Антарктична експедиція Антарктида (головне судно)
Уругвай (допоміжне судно) 		Отто Норденскйольд Експедиція працювала в східному прибережному районі землі Греяма. Екіпаж змушений був висадитись на островах Сноу Хілл та Полет в морі Ведделла внаслідок затоплення головного експедиційного корабля. Команду врятувало аргентинське військово-морське судно «Уругвай».
1902–04 Велика Британія Шотландська національна Антарктична експедиція Скотія Вільям Спейрз Брюс Заснована постійна метеостанція Оркадас на Південних Оркнейських островах.

Досягнуто точки 74°01'S в морі Ведделла, відкрито узбережжя землі Коутса, що визначає східні межі моря.

1903–05  Франція Третя французька Антарктична експедиція Франсе Жан-Батист Шарко Експедиція спочатку була ініційована для порятунку команди Норденскйольда.

Основна діяльність — створення мапи островів та західного узбережжя землі Греяма на Антарктичному півострові.

Досліджено ділянку узбережжя і названо землею Луб на честь президента Франції Еміля Лубе.

1907–09 Велика Британія Британська Антарктична експедиція 1907
(Експедиція «Німрода») 		Німрод
Ернест Шеклтон 		Перша експедиція під керівництвом Шеклтона.

Базовий табір — в протоці Мак-Мердо.

Розвідано маршрут до Південного полюсу через льодовик Бірдмора, та вперше застосовано моторизований транспорт.

Новий рекорд досягнення найпівденнішої точки 88°23', за 97 миль до Південного полюсу.

Північна партія досягла Південного магнітного полюсу.

1908–10  Франція Четверта французька Антарктична експедиція Пуркуа-Па? IV
Жан-Батист Шарко 		Продовжили попередні дослідження моря Белінсгаузена.

Відкрито острови та інші об'єкти, включно з бухтами Маргарити і Міккельсена, островів Шарко, Рено та Ротшильд.

1910–12 Японія Японська антарктична експедиція Кайнан-мару
Нобу Сірасе 		Перша не європейська експедиція. Досліджено берегову лінію півострова Едуарда VII.

Розвідано східну частину Великого льодового бар'єру до точки 80°5'S.

1910–12 Норвегія Експедиція Амундсена на Південний полюс Фрам
Руаль Амундсен 		Перші експедиція, що досягла Південного полюсу: Амундсен встановив табір на Великому льодовому бар'єрі поблизу Китової бухти. Прокладено новий маршрут до полярного плато через льодвик Акселя Хейберга.

Партія з п'яти учасників на чолі з Амундсеном досягла Полюсу 14 грудня 1911.

1910–13 Велика Британія Британська Антарктична експедиція 1910
(Експедиція на «Терра Нова») 		Терра Нова Роберт Фолкон Скотт † Остання експедиція Скотта, що так само базувалась на Мак-Мердо. Партія із п'яти дослідників на чолі зі Скоттом дійшла до Полюсу по маршруту через льодовик Бірдмора 17 січня 1912, на 33 дні пізніше, ніж Амундсен. Всі п'ятеро загинули на зворотньому шляху від голоду та переохолодження.
1911–13 Німеччина Друга німецька Антарктична експедиція Дойчланд Вільгельм Фільхнер Основна ціль — встановити природу географічної взаємодії морів Ведделла та Росса.

Було досягнуто найпівденнішої на той час точки в морі Ведделла — 77°45'S.

Відкрито берег Луїтпольда, шельфовий льодовик Фільхнера та бухту Вазеля.

Організувати материкову базу для подальших досліджень не вдалось, і після тривалого дрейфу в пакових льодах моря Ведделла експедиція повернулась на Південну Джорджію.

1911–14  Австралія та  Нова Зеландія Австралазійська Антарктична експедиція Аврора Дуглас Моусон Експедиція зосереджувалась на ділянці узбережжя Антарктики між мисом Адер та горою Гаус.

Регіон нанесли на карту та провели огляд прибережних і внутрішніх територій. Відкрито затоку Співдружності, льодовик Нінніс, льодовик Мерц та землю королеви Мері.

1914–17  Велика Британія Імперська трансантарктична експедиція Енд'юренс Ернест Шеклтон Ще одна спроба перетинути континент. Корабель був застиснутий паковими льодами у морі Веддела не досягнувши берега. Після затоплення судна, команда дрейфувала на криголині кілька місяців. Щоб врятувати свій екіпаж, Шеклтон з чотирма напарниками здійснили плавання на відкритому човні до Південної Джорджії та вперше перетнули острів через гори. Попри тривалі випробування, всі члени експедиції вижили.
1914–17 Велика Британія Партія в морі Росса на підтримку

Імперської трансантарктичної експедиції

Аврора Енеас Макінтош † Мета експедиції — організувати склади запасів вздовж маршруту через Великий лоьодовий бар'єр, для забезпечення партії Шеклтона, що мала перетнути континент від моря Ведделла. Всі необхідні запаси було закладено, але в процесі троє учасників походу, включно із лідером Макінтошем, загинули.
1921–22 Велика Британія Експедиція Шеклтона — Роветта Квест Ернест Шеклтон † Серед нечітко визначених цілей були прибережне картографування, імовірне навколоконтинетальне плавання, огляд субантарктичних островів та океанографічні дослідження. Після смерті Шеклтона 5 січня 1922 року, експедиція, перш ніж повернутись додому, все ж виконала скорочену програму досліджень.

Загиблі в героїчні добу Редагувати

В Героїчніу добу під час антарктичних експедицій загинули двадцять дві людини. З них четверо померли від хвороб, не пов'язаних з перебуванням в Антарктиді, двоє померли від нещасних випадків у Новій Зеландії, і один - у Франції. Решта 15 загинули під час роботи на антарктичному континенті або поблизу нього.

Експедиція Дослідник Країна Дата смерті Місце смерті Причина Джерела
Бельгійська Антарктична експедиція Карл Август В'єнкле Норвегія 22 січня 1898 Південні Шетландські острови Падіння за борт під час шторму, утоплення.
Еміль Данко Бельгія 5 червня 1898 Море Беллінсгаузена Серцева недостатність
Експедиція "Південного Хреста" Ніколай Нансен Норвегія 14 жовтня 1899 Мис Адер Шлунково-кишковий розлад
Експедиція на "Діскавері" Чарльз Боннор Велика Британія 2 грудня 1901 Затока Літтелтон, Нова Зеландія Падіння з мачти
Джордж Вінс Велика Британія 11 березня 1902 Острів Росса Падіння з льодового обриву
Перша німецька Антарктична експедиція Джозеф Енценшпергер Німеччина 2 лютого 1903 Острів Кергелен Бері-бері
Шведська Антарктична експедиція Оле Крістіан Веннерсгаард Швеція 7 червня 1903 Острів Полет Серцева недостатність
Шотландська національна

Антарктична експедиція

Алан Ремзі Велика Британія 6 серпня 1903 Південні Оркнейські острови Серцева недостатність
Третя французька Антарктична експедиція Ф. Меінан Франція 15 серпня 1903 Гавр, Франція Удар розірваним тросом [48]
Експедиція на "Терра Нова" Едгар Еванс Велика Британія 17 лютого 1912 Льодовик Бірдмора, Антарктида Травма голови, голод, переохолодження
Лоуренс Оутс Велика Британія 17 березня 1912 Шельфовий льодовик Росса, Антарктида Голод та переохолодження
Роберт Фолкон Скотт Велика Британія 29 березня 1912 Шельфовий льодовик Росса, Антарктида Голод та переохолодження
Едвард Вілсон Велика Британія 29 березня 1912 Шельфовий льодовик Росса, Антарктида Голод та переохолодження
Генрі Боуерс Велика Британія 29 березня 1912 Шельфовий льодовик Росса, Антарктида Голод та переохолодження
Роберт Бріссенден Велика Британія 17 серпня 1912 Затока Адміралті, Нова Зеландія Утоплення
Друга німецька Антарктична експедиція Вальтер Шлоссарчик Німеччина 26 листопада 1911 Гора Д'юс, Південня Джорджія Суїцид або нещасний випадок
Ріхард Вазель Німеччина 8 серпня 1912 Море Ведделла Сифіліс
Австралазійська Антарктична експедиція Белграв Нінніс Велика Британія 14 грудня 1912 Земля Георга V, Антарктида Падіння в тріщину льодовика
Хав'єр Мерц Швейцарія 7 січня 1913 Земля Георга V, Антарктида Гіпервітаміноз А
Імперська трансантарктична експедиція(Партія в морі Росса) Арнольд Спенсер-Сміт Велика Британія 9 березня 1916 Шельфовий льодовик Росса, Антарктида Цинга і переохолодження
Енеас Макінтош Велика Британія 8 травня 1916 Мак-Мердо, Антарктида Провалився крізь морський лід
Віктор Хейворд Велика Британія 8 травня 1916 Мак-Мердо, Антарктида Провалився крізь морський лід
Експедиція Шеклтона – Роветта Ернест Шеклтон Велика Британія 5 січня 1922 Південня Джорджія Серцевий напад

Ще п’ять чоловіків загинули незадовго після повернення з Антарктики (не врахочуючи багатьох загиблих в Першій світовій війні )

  • Енгебрет Кнудсен, учасник бельгійської Антарктичної експедиції. Страждав симптомами психічної хвороби, від якої так і не одужав, помер у 1900 р.
  • Харлоф Кловстад, лікар експедиції Південного хреста. Помер з невідомих причин у 1900 р.
  • Йорген Петерсен, перший помічник на Південному Хресті, помер на кораблі у 1900 році, повертаючись з Австралії .
  • Бертрам Ермітедж, учасник експедиції "Німрода", покінчив життя самогубством 12 березня 1910 року.
  • Хяльмар Йохансен, учасник експедиції Амундсена, покінчив життя самогубством 9 січня 1913 р.

Кінець героїчної доби Редагувати

Експедицію "Енд'юренс" Шеклтона часто вважають кульмінацією героїчної доби дослідження Антарктиди. Історики схиляються до того, що кінець епохи настав зі смертю Шеклтона, 5 січня 1922 року, позиціонуючи експедицію Шеклтона – Роветта як останній розділ. З цим також згодні Марджері Фішер та Джеймс Фішер, біографи Шеклтона.

Журналіст, який оглядав судно експедиції Шеклтона – Роветта перед відчаленням, потім написав: "Прилади! Прилади! Всюди прилади!". Він мав на увазі бездротовий зв’язок, "вороняче гніздо" з електричним підігрівом та прилад накшталт одографа, який міг простежити та записати маршрут та швидкість корабля.  

Дивись також Редагувати

Примітки та посилання Редагувати

  1. Barczewski, pp. 19–20.
  2. Huntford, p. 691 – "before machines took over."
  3. For example, the scientific results of the Scottish National Antarctic Expedition, 1902–04 were still being published in 1920 (Speak, p. 100). 25 volumes of results from the Terra Nova Expedition, 1910–13 had been published by 1925. (British Antarctic Expedition 1910–13. Oxford Dictionary of National Biography. Архів оригіналу за 10 травня 2012. Процитовано 4 грудня 2008. )
  4. Fisher, p. 449
  5. Smith, p. 414
  6. The historian Aant Elzinga gives the much later date of 1945, considering World War II to be the turning point in Antarctic research.Elzinga, Aang (1993). Changing Trends in Antarctic Research. Dordrecth: Springer. ISBN 978-0-58-528849-9. 
  7. Kaye, I. (1969). Captain James Cook and the Royal Society. London: Notes and Records of the Royal Society of London, Vol. 24, No.1. 
  8. ↑ American Association for the Advancement of Science (1887). The Exploration of the Antarctic Regions. New York: Science, Vol. 9, No. 223. 
  9. ↑ Fogg, G.E. (2000). The Royal Society and the Antarctic. London, The Royal Society: Notes and Records of the Royal Society London, Vol. 54, No. 1. 
  10. Murray, John (1894). The Renewal of Antarctic Exploration. London: The Geographical Journal, Vol. 3, No. 1. 
  11. Crane, p. 75
  12. Borchgrevink, Carstens (1901). First on the Antarctic Continent. George Newnes Ltd. ISBN 978-0-90-583841-0. Процитовано 11 серпня 2008.  pp. 9–10
  13. Borchgrevink, Carstens (1901). First on the Antarctic Continent. George Newnes Ltd. ISBN 978-0-90-583841-0. Процитовано 11 серпня 2008.  pp. 4–5
  14. Jones, p. 59
  15. Some histories consider the Discovery expedition, which departed in 1901, as the first proper expedition of the Heroic Age. See . National Library of Scotland. Архів оригіналу за 23 червня 2009. Процитовано 19 листопада 2008. 
  16. Carse, quoted by M. and J. Fisher, p. 389
  17. Carl Chun Collection. Archive Hub. Архів оригіналу за 27 травня 2012. Процитовано 11 грудня 2008. 
  18. John Lachlan Cope's Expedition to Graham Land 1920–22. Scott Polar Research Institute. Архів оригіналу за 10 травня 2012. Процитовано 11 грудня 2008. 
  19. Headland, R.K. (1989). . Cambridge: Cambridge University Press. с. 260. Архів оригіналу за 25 грудня 2019. Процитовано 17 січня 2020. 
  20. Barczewski, pp. 19–20.
  21. Antarctic Explorers – Adrien de Gerlache. South-pole.com. Архів оригіналу за 10 травня 2012. Процитовано 22 вересня 2008. 
  22. Huntford (Last Place on Earth) pp. 64–75
  23. . Antarctic Heritage Trust. Архів оригіналу за 20 листопада 2009. Процитовано 13 серпня 2008.  Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  24. Borchgrevink, Carsten Egeberg (1864–1934). Australian Dictionary of Biography Online Edition. Архів оригіналу за 10 травня 2012. Процитовано 10 серпня 2008. 
  25. Preston, p. 14
  26. Сучасні розрахунки, що базуються на фотографія з місця найпівденнішої точки припускають, що реальні координати можуть бути 82°11. (Crane, pp. 214–15)
  27. Erich von Drygalski 1865–1949. South-pole.com. Архів оригіналу за 10 травня 2012. Процитовано 23 вересня 2008. 
  28. Mill, pp. 420–24
  29. Crane, p. 307
  30. Otto Nordenskiöld 1869–1928. South-pole.com. Архів оригіналу за 10 травня 2012. Процитовано 23 вересня 2008. 
  31. Barczewski, p. 90
  32. Goodlad, James A. Scotland and the Antarctic, Section II: Antarctic Exploration. Royal Scottish Geographical Society. Архів оригіналу за 10 травня 2012. Процитовано 23 вересня 2008. 
  33. ↑ Mills, William James (11 грудня 2003). Exploring Polar Frontiers. ABC-CLIO. ISBN 978-1-57-607422-0. Процитовано 23 вересня 2008.  pp. 135—139
  34. Speak, pp. 82–95
  35. Scotland and the Antarctic, Section 5: The Voyage of the Scotia. Glasgow Digital Library. Архів оригіналу за 22 травня 2012. Процитовано 23 вересня 2008. 
  36. ↑ Jean-Baptiste Charcot. South-pole.com. Архів оригіналу за 22 травня 2012. Процитовано 24 вересня 2008. (Francais voyage)
  37. Scotland and the Antarctic, Section 3: Scott, Shackleton and Amundsen. Glasgow Digital Library. Архів оригіналу за 22 травня 2012. Процитовано 24 вересня 2008. 
  38. Jean-Baptiste Charcot. South-pole.com. Архів оригіналу за 22 травня 2012. Процитовано 24 вересня 2008. (Pourquoispas? voyage)
  39. Amundsen, Roald (1976). The South Pole, Vol II. London: C Hurst & Co. ISBN 09-0398-347-8. 
  40. Nobu Shirase, 1861–1946. South-pole.com. Архів оригіналу за 10 травня 2012. Процитовано 24 вересня 2008. 
  41. . Norwegian Embassy (UK). Архів оригіналу за 22 квітня 2008. Процитовано 25 вересня 2008. 
  42. . National Maritime Museum. Архів оригіналу за 2 December 2008. Процитовано 27 вересня 2008. 
  43. Wilhem Filchner, 1877–1957. South-pole.com. Архів оригіналу за 13 серпня 2011. Процитовано 28 вересня 2008. 
  44. Mawson, Sir Douglas 1882–1958. Australian Dictionary of Biography. Архів оригіналу за 10 травня 2012. Процитовано 28 вересня 2008. 
  45. The Southern Cross Expedition. University of Canterbury, New Zealand. Архів оригіналу за 22 травня 2012. Процитовано 10 серпня 2008.  ("First Burial on the Continent" section)
  46. Wilhem Filchner, 1877–1957. South-pole.com. Архів оригіналу за 13 серпня 2011. Процитовано 28 вересня 2008. 
  47. Riffenburgh, Beau (2006). Encyclopedia of the Antarctic. Routledge. ISBN 978-0-41-597024-2. Процитовано 12 грудня 2008.  Page 454
  48. Headland, Robert K. (1989). Studies in Polar Research: Chronological List of Antarctic Explorations and Related Historical Events. Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 978-0-52-130903-5. Процитовано 9 листопада 2008.  Page 252
  49. (PDF). New York Times. 26 лютого 1913. Архів оригіналу за 9 березня 2022. Процитовано 4 грудня 2008. 
  50. . Cool Antarctica. Архів оригіналу за 9 October 2010. Процитовано 4 лютого 2014. 
  51. Norway's Forgotten Explorer. Antarctic Heritage Trust. Архів оригіналу за 22 травня 2012. Процитовано 10 серпня 2008. 
  52. Riffenburgh, p. 304
  53. Huntford (Last Place on Earth), p. 529
  54. Alexander, pp. 4–5
  55. . Glasgow Digital Library. Архів оригіналу за 24 червня 2009. Процитовано 4 грудня 2008. 
  56. Antarctic History – The Heroic Age of Antarctic Exploration. Cool Antarctica. Архів оригіналу за 10 травня 2012. Процитовано 9 листопада 2008. 
  57. Fisher, p. 449

Джерела Редагувати

  • Alexander, Caroline (1998). The Endurance: Shackleton's Legendary Antarctic Expedition. London: Bloomsbury Publishing. ISBN 07-4754-123-X. 
  • American Association for the Advancement of Science (1887). The Exploration of the Antarctic Regions. New York: Science, Vol. 9, No. 223. 
  • Amundsen, Roald (1976). The South Pole, Vol II. London: C Hurst & Co. ISBN 09-0398-347-8. 
  • Barczewski, Stephanie (2007). Antarctic Destinies. London: Hambledon Continuum. ISBN 978-1-84-725192-3. 
  • Berton, Pierre (1988). Tha Arctic Grail. New York: Viking Penguin. ISBN 06-7082-491-7. 
  • Borchgrevink, Carstens (1901). First on the Antarctic Continent. George Newnes Ltd. ISBN 978-0-90-583841-0. Процитовано 11 серпня 2008. 
  • Crane, David (2005). Scott of the Antarctic: A Life of Courage, and Tragedy in the Extreme South. London: Harper Collins. ISBN 978-0-00-715068-7. 
  • Elzinga, Aang (1993). Changing Trends in Antarctic Research. Dordrecth: Springer. ISBN 978-0-58-528849-9. 
  • Fiennes, Ranulph (2003). Captain Scott. London: Hodder & Stoughton. ISBN 03-4082-697-5. 
  • Fisher, Margery and James (1957). Shackleton. London: James Barrie Books. 
  • Fogg, G.E. (2000). The Royal Society and the Antarctic. London, The Royal Society: Notes and Records of the Royal Society London, Vol. 54, No. 1. 
  • Griffiths, Tom (2007). Slicing the Silence:Voyaging to Antarctica. United States: Harvard University Press. ISBN 06-7402-633-0. 
  • McElrea, Richard; Harrowfield, David (2004). Polar Castaways: The Ross Sea Party of Sir Ernest Shackleton, 1914–1917. Montreal: McGill-Queen's University Press. ISBN 978-0-77-357245-4. 
  • Headland, Robert K. (1989). Studies in Polar Research: Chronological List of Antarctic Explorations and Related Historical Events. Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 978-0-52-130903-5. Процитовано 9 листопада 2008. 
  • Huntford, Roland (1985). The Last Place on Earth. London: Pan Books. ISBN 03-4911-395-5. 
  • Huntford, Roland (1985). Shackleton. London: Hodder & Stoughton. ISBN 03-4025-007-0. 
  • Huxley, Leonard (ed.) (1913). Scott's Last Expedition, Vol. II. London: Smith, Elder & Co. ISBN 06-6579-784-2. 
  • Jacka, Fred; Jacka, Eleanor, ред. (1988). Mawson's Antarctic Diaries. London, Sidney and Wellington: Unwin Hyman. ISBN 0-043-20209-8. 
  • Jones, Max (2003). The Last Great Quest. Oxford: Oxford University Press. ISBN 01-9280-483-9. 
  • Kaye, I. (1969). Captain James Cook and the Royal Society. London: Notes and Records of the Royal Society of London, Vol. 24, No.1. 
  • Machat, J. (1908). The Antarctic Question – Voyages To The South Pole Since 1898. Annual Report of the Board of Regents of the Smithsonian Institution: 451–481. Процитовано 7 серпня 2009. 
  • Mill, Hugh Robert (1905). Siege of the South Pole. London: Alston Rivers. ASIN B008HLMMO6. 
  • Mills, Leif (1999). Frank Wild. Whitby, Yorks: Caedmon of Whitby. ISBN 09-0535-548-2. 
  • Murray, John (1894). The Renewal of Antarctic Exploration. London: The Geographical Journal, Vol. 3, No. 1. 
  • Preston, Diana (1997). A First Rate Tragedy. London: Constable & Co. ISBN 00-9479-530-4. 
  • Riffenburgh, Beau (2006). Encyclopedia of the Antarctic. Routledge. ISBN 978-0-41-597024-2. Процитовано 12 грудня 2008. 
  • Riffenburgh, Beau (2005). Nimrod. London: Bloomsbury Publishing. ISBN 07-4757-253-4. 
  • Scott, Robert Falcon (1913). Scott's Last Expedition, Vol I. London: Smith, Elder & Co. ISBN 06-6579-784-2. 
  • Shackleton, Ernest (1984). South. London: Century Publishing. ISBN 07-1260-111-2. 
  • Simpson-Hausley, Paul (1992). Antarctica: Exploration, Perception and Metaphor. London: Routledge. ISBN 978-0-20-303602-0. 
  • Smith, Michael (2014). Shackleton: By Endurance we Conquer. London: Oneworld. ISBN 978-1780-74707-1. 
  • Speak, Peter (2003). William Speirs Bruce. Edinburgh: NMS Publishing. ISBN 19-0166-371-X. 
  • Tyler-Lewis, Kelly (2007). The Lost Men. London: Bloomsbury Publishing. ISBN 978-0-74-757972-4. 

Вебджерела Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Geroyichna doba doslidzhennya Antarktiki 1897 1922 rr period sho trivav z kincya 19 stolittya do zavershennya Pershoyi svitovoyi vijni Protyagom cogo chasu Antarktida bula v centri uvagi vsesvitnoyi naukovoyi spilnoti Cya cikavist vililas v intensivnu naukovu diyalnist ta geografichni doslidzhennya v ramkah yakih desyatma krayinami bulo organizovano 17 viznachnih antarktichnih ekspedicij 1 Doslidniki buli obmezheni u resursah i zasobah adzhe na toj chas v transportnih ta komunikacijnih tehnologiyah she ne nastav progres yakij dokorinno zminiv proces doslidzhen 2 Z cih umov kozhna ekspediciya stavala nelyudskim viprobuvannyam fizichnih ta psihichnih mozhlivostej doslidnikiv sho inodi velo do fatalnih naslidkiv Protyagom cogo periodu zaginulo 19 chleniv ekspedicij Same cej kriterij oharakterizuvav epohu yak geroyichnu U hodi cih ekspedicij bulo dosyagnuti geografichnij ta magnitnij polyusi Kilka ekspedicij pragnuli pershimi pobuvati na Pivdennomu polyusi a dlya Ruyalya Amundsena ce bula principova cil ekspediciyi Krim cogo doslidniki pracyuvali z cilkom osyazhnimi zavdannyami v riznih chastinah kontinentu Zavdyaki yihnij diyalnosti bilsha chastina beregovoyi liniyi Antarktidi bula vidkrita i nanesena na kartu a takozh doslidzheni znachni teritoriyi vglib kontinentu V ekspediciyah bulo zibrano velicheznij ob yem danih ta zrazkiv dlya shirokogo spektra naukovih disciplin yaki vcheni potim vivchatimut ta analizuvatimut protyagom kilkoh desyatilit 3 Istoriki vvazhayut sho Ekspediciya Shekltona Rovetta 1921 1922 rr poklala kraj geroyichnij dobi ta zapochatkuvala epohu mehanichnu 4 5 6 Zmist 1 Vitoki 2 Ekspediciyi 1897 1922 3 Zagibli v geroyichni dobu 4 Kinec geroyichnoyi dobi 5 Divis takozh 6 Primitki ta posilannya 7 Dzherela 7 1 VebdzherelaVitoki Redaguvati nbsp Terra Australis Nondum Cognita gipotetichne zobrazhennya nevidomogo kontinentu v nizhnij chastini mapi Abragama Orteliusa 1570 r Meta dosliditi Antarktidu mala epizodichnij harakter vprodovzh kilkoh stolit Geroyichna doba ne bula bezprecedentnoyu v svoyemu interesi do Antarktidi Britanskij doslidnik Dzhejms Kuk odin z nebagatoh hto namagavsya distatis pivdennoyi chastini svitu Jogo vidkrittya u drugomu plavanni en 1772 1775 rr nazavzhdi zminili kartu svitu 7 Takozh Kuk sprostuvav uyavlennya sho kontinent vidomij yak Terra Australis zajmav bilshu chastinu Pivdennoyi pivkuli Vin pripustiv sho vrahovuyuchi taki znachni lodovi masi kriz yaki nemozhlivo probitis maye buti zemlya de cej lid utvorivsya Pislya togo doslidzhennya pivdennogo kontinentu ne iniciyuvalis Nastupnij spalah interesu vidbuvsya v period z 1819 po 1843 roki 8 Yak tilki Yevropa ogovtalas vid revolyuciyi vijni ta socialnogo bezladu doslidniki Fadej Bellinsgauzen Dzhon Biskou Dzhon Balleni Charlz Vilks Zhul Dyumon Dyurvill ta Dzhejms Klark Ross virishili diznatis bilshe pro Antarktiku Osnovnoyu yih metoyu bulo proniknuti kriz lodovij bar yer za yakim nadijno hovalas Antarktida Tak Billingsgauzen zdijsniv plavannya navkolo regionu Dyumon Dyurvill vpershe natrapiv na kam yani dilyanki sushi a Vilkes vidkriv Zemlyu Viktoriyi z vulkanami sho zaraz vidomi yak gori Terror i Erebus Popri znachimist cih vidkrittiv dlya vivchennya Pivdennogo regionu na karti voni poznachalis lishe punktirom vzdovzh vidkritogo uzberezhzhya kontinentu adzhe doslidniki buli nespromozhni potrapiti vglib materika nbsp Antarktichnij region 1848 r Za cim sliduvav period yakij istorik H yugo Robert Mill nazvav doboyu vtrati cikavosti 9 Dzhejms Ross pislya ekspediciyi na vijskovih korablyah Erebus ta Terror sichen 1841 r visloviv pripushennya sho na dalekomu Pivdni ne mozhe buti naukovih vidkrittiv abo problem yaki varto dosliditi 9 Vvazhayetsya sho cya poziciya Rossa a takozh tragichna vtrata vsogo ekipazhu ekspediciyi Franklina v Arktici demotivuvali zokrema Londonske korolivske tovaristvo organizaciyi sho spriyala bagatom antarktichnim doslidzhennyam v tomu chisli Shekletona i Skotta Protyagom nastupnih dvadcyati rokiv pislya povernennya Rossa v cij galuzi na mizhnarodnomu rivni trivalo zatishshya 9 nbsp Ser Dzhon MyurrejNemaye odnoznachnoyi vidpovidi yaka same krayina dala poshtovh Geroyichnij dobi doslidzhen Antarktidi Dzhordzh fon Nojmayer iz Gamburga takozh doslidnik Antarktiki pracyuvav v observatoriyi v Melburni i v 1861 roci namagavsya vidroditi naukovij interes do regionu 8 Vin buv perekonanij sho doslidzhennya Pivdennogo polyusu vazhlive dlya meteorologiyi i ci znannya dopomozhut bilsh tochno prognozuvati pogodu Chinnik z boku Britaniyi tisno pov yazanij z epohoyu ce lekciya doktora Dzhona Myurreya pid nazvoyu Vidnovlennya doslidzhen v Antarktici z yakoyu vin vistupiv u Korolivskomu geografichnomu tovaristvi v Londoni 27 listopada 1893 r 10 Myurrej zaklikav do aktivizaciyi vivchennya Antarktiki shob rozv yazati vidkriti geografichni pitannya sho postayut na Pivdni 11 Korolivske geografichne tovaristvo she u 1887 r stvorilo Antarktichnij komitet yakij uspishno sponukav bagatoh kitoboyiv doslidzhuvati pivdenni shiroti 8 U serpni 1895 r 6 j mizhnarodnij geografichnij kongres u Londoni prijnyav rezolyuciyu v yakij zaklikav naukovi tovaristva po vsomu svitu spriyati doslidzhennyam Antarktiki vsima mozhlivimi sposobami adzhe majzhe kozhna galuz nauki zmozhe pocherpnuti shos dlya sebe 12 Odnim iz pershih hto stupiv na materikovu chastinu Antarktiki v hodi kitobijnogo plavannya buv norvezhec Karsten Borhgrevink Vin zvernuvsya u Korolivske geografichne tovaristvo z prohannyam pidtrimati jogo plan povnomasshtabnogo pershoprohodu po Antarktidi z bazoyu na misi Ader 13 Vdkrittyam Geroyichnoyi dobi mozhna vvazhati ekspediciyu Belgijskogo geografichnogo tovaristva u 1897 roci Borhgrevink vtiliv svij zadum rokom piznishe zaruchivshis finansovoyu pidtrimkoyu privatnih sponsoriv 14 15 Viznachennya Geroyichna doba z yavilos zadovgo pislya samoyi epohi koli same i hto jogo vigadav dosi nevidomo termin ne zgaduyetsya v zhodnomu z rannih ekspedicijnih zvitiv ta memuariv a takozh v biografiyah polyarnikiv napisanih vprodovzh 1920 1930 h rokiv Britanskij doslidnik Dunkan Kars vikoristav cej epitet v statti dlyaThe Times u berezni 1956 r Opisuyuchi pershij travers Pivdennoyi Dzhordzhiyi v 1916 roci vin zgaduvav troh cholovikiv z geroyichnoyi dobi doslidzhennya Antarktiki zv yazanih 15 metrovoyu motuzkoyu ta zi stolyarnim rubankom v rukah 16 Ekspediciyi 1897 1922 Redaguvati nbsp Komanda Roberta Skotta na Pivdennomu polyusi 17 sichnya 1912 r Na foto v povnij zrist zliva napravo Lourens Outs Robert Skott Edgar Evans sidyachi Genri Bouers Edvard VilsonPrimitki Pidsumki v tablici ne vklyuchayut naukovi roboti provedeni cimi ekspediciyami Kozhna z nih privezla znahidki ta zrazki dlya vivchennya v shirokomu spektri disciplin Tablicya ne vklyuchaye chislenni kitobijni pohodi sho vidbulisya v cej period abo subantarktichni ekspediciyi yaki ne peretnuli antarktichne kolo 17 Takozh ne vrahovana ekspediciya Koupa 1920 22 rr yaku ne vdalos vtiliti cherez brak finansuvannya hocha dvoye cholovikiv visadilis z norvezkogo kitobijcya i proveli rik na Antarktichnomu pivostrovi 18 Tri ekspediciyi zaplanovani na 1914 rik buli skasovani u zv yazku z pochatkom Pershoyi svitovoyi vijni avstrijska antarktichna ekspediciya yaku mav ocholiti Feliks Kenig anglo shvedska ekspediciya na choli z Otto Nordenskoldom i Yuganom Gunnarom Endersonom ta britanska ekspediciya pid kerivnictvom Dzhozefa Fostera Stekhauza en 19 oznachaye sho kerivnik zaginuv pid chas ekspediciyi Dati Krayina Nazva ekspediciyi Sudno Kerivnik Oglyad ekspediciyi Dzherela1897 99 nbsp Belgiya Belgijska Antarktichna ekspediciya Belgika nbsp Adrien de Gerlash Persha ekspediciya sho perezimuvala v mezhah Pivdennogo polyarnogo kola vimushenij krok vnaslidok obledeninnya sudna v mori Bellingsgauzena Vpershe zibranij cikl richnih sposterezhen za Antarktikoyu Dosyatgnuto 71 30 S vidkrito protoku Gerlash Pershij pomichnik Rual Amundsen piznishe ocholit pohid na Pivdennij polyus u 1911 roci i dosyagne jogo vpershe v istoriyi 20 21 22 1898 1900 nbsp Velika Britaniya Britanska Antarktichna ekspediciya 1898 Ekspediciya Pivdennogo Hresta Pivdennij Hrest nbsp Karsten Borhgrevink Persha ekspediciya z zimivleyu na materiku mis Ader Vpershe zastosovani sobaki ta sani Pershe shodzhennya na Velikij lodovij bar yer togochasna nazva shelfovogo lodovika Rossa rekord dosyagnennya najpivdennishoyi tochki 79 30 Vizncheno roztashuvannya Pivdennogo magnitnogo polyusa 23 24 25 1901 04 nbsp Velika Britaniya Nacionalna Antarktivna ekspediciya 1901 Ekspediciya na Diskaveri Diskaveri golovne sudnol Morning gumanitarne sudno Terra Nova gumanitarne sudno nbsp Robert Folkon Skott Persha z kilkoh ekspedicij sho bazuvalisya v protoci Mak Merdo Zdijsneno pershoprohid Zahidnimi gorami na zemli Viktoriyi i vidkrito polyarne plato Dosyagnuta nova najpivdennisha tochka 82 17 S 26 Vidkrito naneseno na kartu ta nazvano bagato inshih geografichnih ob yektiv 27 28 29 1901 03 nbsp Nimechchina Persha nimecka Antarktichna ekspediciya Ekspediciya na Gausi Gaus nbsp Erih fon Drigalski Ekspediciya doslidzhuvala shidnu Antarktidu Vidkrito uzberezhzhya zemli Vilgelma II ta goru Gaus Korabel ekspediciyi potrapiv u zonu tisku lodovih mas sho zavadilo bilsh masshtabnim doslidzhennyam 30 31 32 1901 03 nbsp Shveciya Shvedska Antarktichna ekspediciya Antarktida golovne sudno Urugvaj dopomizhne sudno nbsp Otto Nordenskjold Ekspediciya pracyuvala v shidnomu priberezhnomu rajoni zemli Greyama Ekipazh zmushenij buv visaditis na ostrovah Snou Hill ta Polet v mori Veddella vnaslidok zatoplennya golovnogo ekspedicijnogo korablya Komandu vryatuvalo argentinske vijskovo morske sudno Urugvaj 33 34 35 1902 04 nbsp Velika Britaniya Shotlandska nacionalna Antarktichna ekspediciya Skotiya nbsp Vilyam Spejrz Bryus Zasnovana postijna meteostanciya Orkadas na Pivdennih Orknejskih ostrovah Dosyagnuto tochki 74 01 S v mori Veddella vidkrito uzberezhzhya zemli Koutsa sho viznachaye shidni mezhi morya 36 1903 05 nbsp Franciya Tretya francuzka Antarktichna ekspediciya Franse nbsp Zhan Batist Sharko Ekspediciya spochatku bula inicijovana dlya poryatunku komandi Nordenskjolda Osnovna diyalnist stvorennya mapi ostroviv ta zahidnogo uzberezhzhya zemli Greyama na Antarktichnomu pivostrovi Doslidzheno dilyanku uzberezhzhya i nazvano zemleyu Lub na chest prezidenta Franciyi Emilya Lube 33 36 1907 09 nbsp Velika Britaniya Britanska Antarktichna ekspediciya 1907 Ekspediciya Nimroda Nimrod nbsp Ernest Sheklton Persha ekspediciya pid kerivnictvom Shekltona Bazovij tabir v protoci Mak Merdo Rozvidano marshrut do Pivdennogo polyusu cherez lodovik Birdmora ta vpershe zastosovano motorizovanij transport Novij rekord dosyagnennya najpivdennishoyi tochki 88 23 za 97 mil do Pivdennogo polyusu Pivnichna partiya dosyagla Pivdennogo magnitnogo polyusu 37 1908 10 nbsp Franciya Chetverta francuzka Antarktichna ekspediciya Purkua Pa IV nbsp Zhan Batist Sharko Prodovzhili poperedni doslidzhennya morya Belinsgauzena Vidkrito ostrovi ta inshi ob yekti vklyuchno z buhtami Margariti i Mikkelsena ostroviv Sharko Reno ta Rotshild 38 1910 12 nbsp Yaponiya Yaponska antarktichna ekspediciya Kajnan maru nbsp Nobu Sirase Persha ne yevropejska ekspediciya Doslidzheno beregovu liniyu pivostrova Eduarda VII Rozvidano shidnu chastinu Velikogo lodovogo bar yeru do tochki 80 5 S 39 40 1910 12 nbsp Norvegiya Ekspediciya Amundsena na Pivdennij polyus Fram nbsp Rual Amundsen Pershi ekspediciya sho dosyagla Pivdennogo polyusu Amundsen vstanoviv tabir na Velikomu lodovomu bar yeri poblizu Kitovoyi buhti Prokladeno novij marshrut do polyarnogo plato cherez lodvik Akselya Hejberga Partiya z p yati uchasnikiv na choli z Amundsenom dosyagla Polyusu 14 grudnya 1911 41 1910 13 nbsp Velika Britaniya Britanska Antarktichna ekspediciya 1910 Ekspediciya na Terra Nova Terra Nova nbsp Robert Folkon Skott Ostannya ekspediciya Skotta sho tak samo bazuvalas na Mak Merdo Partiya iz p yati doslidnikiv na choli zi Skottom dijshla do Polyusu po marshrutu cherez lodovik Birdmora 17 sichnya 1912 na 33 dni piznishe nizh Amundsen Vsi p yatero zaginuli na zvorotnomu shlyahu vid golodu ta pereoholodzhennya 42 1911 13 nbsp Nimechchina Druga nimecka Antarktichna ekspediciya Dojchland nbsp Vilgelm Filhner Osnovna cil vstanoviti prirodu geografichnoyi vzayemodiyi moriv Veddella ta Rossa Bulo dosyagnuto najpivdennishoyi na toj chas tochki v mori Veddella 77 45 S Vidkrito bereg Luyitpolda shelfovij lodovik Filhnera ta buhtu Vazelya Organizuvati materikovu bazu dlya podalshih doslidzhen ne vdalos i pislya trivalogo drejfu v pakovih lodah morya Veddella ekspediciya povernulas na Pivdennu Dzhordzhiyu 43 1911 14 nbsp Avstraliya ta nbsp Nova Zelandiya Avstralazijska Antarktichna ekspediciya Avrora nbsp Duglas Mouson Ekspediciya zoseredzhuvalas na dilyanci uzberezhzhya Antarktiki mizh misom Ader ta goroyu Gaus Region nanesli na kartu ta proveli oglyad priberezhnih i vnutrishnih teritorij Vidkrito zatoku Spivdruzhnosti lodovik Ninnis lodovik Merc ta zemlyu korolevi Meri 44 1914 17 nbsp Velika Britaniya Imperska transantarktichna ekspediciya End yurens nbsp Ernest Sheklton She odna sproba peretinuti kontinent Korabel buv zastisnutij pakovimi lodami u mori Veddela ne dosyagnuvshi berega Pislya zatoplennya sudna komanda drejfuvala na krigolini kilka misyaciv Shob vryatuvati svij ekipazh Sheklton z chotirma naparnikami zdijsnili plavannya na vidkritomu chovni do Pivdennoyi Dzhordzhiyi ta vpershe peretnuli ostriv cherez gori Popri trivali viprobuvannya vsi chleni ekspediciyi vizhili 1914 17 nbsp Velika Britaniya Partiya v mori Rossa na pidtrimku Imperskoyi transantarktichnoyi ekspediciyi Avrora nbsp Eneas Makintosh Meta ekspediciyi organizuvati skladi zapasiv vzdovzh marshrutu cherez Velikij loodovij bar yer dlya zabezpechennya partiyi Shekltona sho mala peretnuti kontinent vid morya Veddella Vsi neobhidni zapasi bulo zakladeno ale v procesi troye uchasnikiv pohodu vklyuchno iz liderom Makintoshem zaginuli 1921 22 nbsp Velika Britaniya Ekspediciya Shekltona Rovetta Kvest nbsp Ernest Sheklton Sered nechitko viznachenih cilej buli priberezhne kartografuvannya imovirne navkolokontinetalne plavannya oglyad subantarktichnih ostroviv ta okeanografichni doslidzhennya Pislya smerti Shekltona 5 sichnya 1922 roku ekspediciya persh nizh povernutis dodomu vse zh vikonala skorochenu programu doslidzhen Zagibli v geroyichni dobu RedaguvatiV Geroyichniu dobu pid chas antarktichnih ekspedicij zaginuli dvadcyat dvi lyudini Z nih chetvero pomerli vid hvorob ne pov yazanih z perebuvannyam v Antarktidi dvoye pomerli vid neshasnih vipadkiv u Novij Zelandiyi i odin u Franciyi Reshta 15 zaginuli pid chas roboti na antarktichnomu kontinenti abo poblizu nogo Ekspediciya Doslidnik Krayina Data smerti Misce smerti Prichina DzherelaBelgijska Antarktichna ekspediciya Karl Avgust V yenkle Norvegiya 22 sichnya 1898 Pivdenni Shetlandski ostrovi Padinnya za bort pid chas shtormu utoplennya Emil Danko Belgiya 5 chervnya 1898 More Bellinsgauzena Serceva nedostatnistEkspediciya Pivdennogo Hresta Nikolaj Nansen Norvegiya 14 zhovtnya 1899 Mis Ader Shlunkovo kishkovij rozlad 45 Ekspediciya na Diskaveri Charlz Bonnor Velika Britaniya 2 grudnya 1901 Zatoka Littelton Nova Zelandiya Padinnya z machtiDzhordzh Vins Velika Britaniya 11 bereznya 1902 Ostriv Rossa Padinnya z lodovogo obrivuPersha nimecka Antarktichna ekspediciya Dzhozef Encenshperger Nimechchina 2 lyutogo 1903 Ostriv Kergelen Beri beriShvedska Antarktichna ekspediciya Ole Kristian Vennersgaard Shveciya 7 chervnya 1903 Ostriv Polet Serceva nedostatnistShotlandska nacionalna Antarktichna ekspediciya Alan Remzi Velika Britaniya 6 serpnya 1903 Pivdenni Orknejski ostrovi Serceva nedostatnistTretya francuzka Antarktichna ekspediciya F Meinan Franciya 15 serpnya 1903 Gavr Franciya Udar rozirvanim trosom 48 Ekspediciya na Terra Nova Edgar Evans Velika Britaniya 17 lyutogo 1912 Lodovik Birdmora Antarktida Travma golovi golod pereoholodzhennyaLourens Outs Velika Britaniya 17 bereznya 1912 Shelfovij lodovik Rossa Antarktida Golod ta pereoholodzhennyaRobert Folkon Skott Velika Britaniya 29 bereznya 1912 Shelfovij lodovik Rossa Antarktida Golod ta pereoholodzhennyaEdvard Vilson Velika Britaniya 29 bereznya 1912 Shelfovij lodovik Rossa Antarktida Golod ta pereoholodzhennyaGenri Bouers Velika Britaniya 29 bereznya 1912 Shelfovij lodovik Rossa Antarktida Golod ta pereoholodzhennyaRobert Brissenden Velika Britaniya 17 serpnya 1912 Zatoka Admiralti Nova Zelandiya UtoplennyaDruga nimecka Antarktichna ekspediciya Valter Shlossarchik Nimechchina 26 listopada 1911 Gora D yus Pivdennya Dzhordzhiya Suyicid abo neshasnij vipadokRihard Vazel Nimechchina 8 serpnya 1912 More Veddella Sifilis 46 47 48 Avstralazijska Antarktichna ekspediciya Belgrav Ninnis Velika Britaniya 14 grudnya 1912 Zemlya Georga V Antarktida Padinnya v trishinu lodovika 49 Hav yer Merc Shvejcariya 7 sichnya 1913 Zemlya Georga V Antarktida Gipervitaminoz AImperska transantarktichna ekspediciya Partiya v mori Rossa Arnold Spenser Smit Velika Britaniya 9 bereznya 1916 Shelfovij lodovik Rossa Antarktida Cinga i pereoholodzhennyaEneas Makintosh Velika Britaniya 8 travnya 1916 Mak Merdo Antarktida Provalivsya kriz morskij lidViktor Hejvord Velika Britaniya 8 travnya 1916 Mak Merdo Antarktida Provalivsya kriz morskij lidEkspediciya Shekltona Rovetta Ernest Sheklton Velika Britaniya 5 sichnya 1922 Pivdennya Dzhordzhiya Sercevij napadShe p yat cholovikiv zaginuli nezadovgo pislya povernennya z Antarktiki ne vrahochuyuchi bagatoh zagiblih v Pershij svitovij vijni Engebret Knudsen uchasnik belgijskoyi Antarktichnoyi ekspediciyi Strazhdav simptomami psihichnoyi hvorobi vid yakoyi tak i ne oduzhav pomer u 1900 r 50 Harlof Klovstad likar ekspediciyi Pivdennogo hresta Pomer z nevidomih prichin u 1900 r 51 Jorgen Petersen pershij pomichnik na Pivdennomu Hresti pomer na korabli u 1900 roci povertayuchis z Avstraliyi Bertram Ermitedzh uchasnik ekspediciyi Nimroda pokinchiv zhittya samogubstvom 12 bereznya 1910 roku 52 Hyalmar Johansen uchasnik ekspediciyi Amundsena pokinchiv zhittya samogubstvom 9 sichnya 1913 r 53 Kinec geroyichnoyi dobi RedaguvatiEkspediciyu End yurens Shekltona chasto vvazhayut kulminaciyeyu geroyichnoyi dobi doslidzhennya Antarktidi 54 55 Istoriki shilyayutsya do togo sho kinec epohi nastav zi smertyu Shekltona 5 sichnya 1922 roku pozicionuyuchi ekspediciyu Shekltona Rovetta yak ostannij rozdil 56 Z cim takozh zgodni Mardzheri Fisher ta Dzhejms Fisher biografi Shekltona 57 Zhurnalist yakij oglyadav sudno ekspediciyi Shekltona Rovetta pered vidchalennyam potim napisav Priladi Priladi Vsyudi priladi Vin mav na uvazi bezdrotovij zv yazok voronyache gnizdo z elektrichnim pidigrivom ta prilad nakshtalt odografa yakij mig prostezhiti ta zapisati marshrut ta shvidkist korablya Divis takozh Redaguvati nbsp Portal Geography Istoriya AntarktidiPrimitki ta posilannya Redaguvati Barczewski pp 19 20 Huntford p 691 before machines took over For example the scientific results of the Scottish National Antarctic Expedition 1902 04 were still being published in 1920 Speak p 100 25 volumes of results from the Terra Nova Expedition 1910 13 had been published by 1925 British Antarctic Expedition 1910 13 Oxford Dictionary of National Biography Arhiv originalu za 10 travnya 2012 Procitovano 4 grudnya 2008 Fisher p 449 Smith p 414 The historian Aant Elzinga gives the much later date of 1945 considering World War II to be the turning point in Antarctic research Elzinga Aang 1993 Changing Trends in Antarctic Research Dordrecth Springer ISBN 978 0 58 528849 9 Kaye I 1969 Captain James Cook and the Royal Society London Notes and Records of the Royal Society of London Vol 24 No 1 a b v American Association for the Advancement of Science 1887 The Exploration of the Antarctic Regions New York Science Vol 9 No 223 a b v Fogg G E 2000 The Royal Society and the Antarctic London The Royal Society Notes and Records of the Royal Society London Vol 54 No 1 Murray John 1894 The Renewal of Antarctic Exploration London The Geographical Journal Vol 3 No 1 Crane p 75 Borchgrevink Carstens 1901 First on the Antarctic Continent George Newnes Ltd ISBN 978 0 90 583841 0 Procitovano 11 serpnya 2008 pp 9 10 Borchgrevink Carstens 1901 First on the Antarctic Continent George Newnes Ltd ISBN 978 0 90 583841 0 Procitovano 11 serpnya 2008 pp 4 5 Jones p 59 Some histories consider the Discovery expedition which departed in 1901 as the first proper expedition of the Heroic Age See Mountaineering and Polar Collection Antarctica National Library of Scotland Arhiv originalu za 23 chervnya 2009 Procitovano 19 listopada 2008 Carse quoted by M and J Fisher p 389 Carl Chun Collection Archive Hub Arhiv originalu za 27 travnya 2012 Procitovano 11 grudnya 2008 John Lachlan Cope s Expedition to Graham Land 1920 22 Scott Polar Research Institute Arhiv originalu za 10 travnya 2012 Procitovano 11 grudnya 2008 Headland R K 1989 Chronological List of Antarctic Expeditions and Related Historical Events Cambridge Cambridge University Press s 260 Arhiv originalu za 25 grudnya 2019 Procitovano 17 sichnya 2020 Barczewski pp 19 20 Antarctic Explorers Adrien de Gerlache South pole com Arhiv originalu za 10 travnya 2012 Procitovano 22 veresnya 2008 Huntford Last Place on Earth pp 64 75 The Forgotten Expedition Antarctic Heritage Trust Arhiv originalu za 20 listopada 2009 Procitovano 13 serpnya 2008 Proignorovano nevidomij parametr df dovidka Borchgrevink Carsten Egeberg 1864 1934 Australian Dictionary of Biography Online Edition Arhiv originalu za 10 travnya 2012 Procitovano 10 serpnya 2008 Preston p 14 Suchasni rozrahunki sho bazuyutsya na fotografiya z miscya najpivdennishoyi tochki pripuskayut sho realni koordinati mozhut buti 82 11 Crane pp 214 15 Erich von Drygalski 1865 1949 South pole com Arhiv originalu za 10 travnya 2012 Procitovano 23 veresnya 2008 Mill pp 420 24 Crane p 307 Otto Nordenskiold 1869 1928 South pole com Arhiv originalu za 10 travnya 2012 Procitovano 23 veresnya 2008 Barczewski p 90 Goodlad James A Scotland and the Antarctic Section II Antarctic Exploration Royal Scottish Geographical Society Arhiv originalu za 10 travnya 2012 Procitovano 23 veresnya 2008 a b Mills William James 11 grudnya 2003 Exploring Polar Frontiers ABC CLIO ISBN 978 1 57 607422 0 Procitovano 23 veresnya 2008 pp 135 139 Speak pp 82 95 Scotland and the Antarctic Section 5 The Voyage of the Scotia Glasgow Digital Library Arhiv originalu za 22 travnya 2012 Procitovano 23 veresnya 2008 a b Jean Baptiste Charcot South pole com Arhiv originalu za 22 travnya 2012 Procitovano 24 veresnya 2008 Francais voyage Scotland and the Antarctic Section 3 Scott Shackleton and Amundsen Glasgow Digital Library Arhiv originalu za 22 travnya 2012 Procitovano 24 veresnya 2008 Jean Baptiste Charcot South pole com Arhiv originalu za 22 travnya 2012 Procitovano 24 veresnya 2008 Pourquoispas voyage Amundsen Roald 1976 The South Pole Vol II London C Hurst amp Co ISBN 09 0398 347 8 Nobu Shirase 1861 1946 South pole com Arhiv originalu za 10 travnya 2012 Procitovano 24 veresnya 2008 Roald Amundsen Norwegian Embassy UK Arhiv originalu za 22 kvitnya 2008 Procitovano 25 veresnya 2008 Explorer and leader Captain Scott National Maritime Museum Arhiv originalu za 2 December 2008 Procitovano 27 veresnya 2008 Wilhem Filchner 1877 1957 South pole com Arhiv originalu za 13 serpnya 2011 Procitovano 28 veresnya 2008 Mawson Sir Douglas 1882 1958 Australian Dictionary of Biography Arhiv originalu za 10 travnya 2012 Procitovano 28 veresnya 2008 The Southern Cross Expedition University of Canterbury New Zealand Arhiv originalu za 22 travnya 2012 Procitovano 10 serpnya 2008 First Burial on the Continent section Wilhem Filchner 1877 1957 South pole com Arhiv originalu za 13 serpnya 2011 Procitovano 28 veresnya 2008 Riffenburgh Beau 2006 Encyclopedia of the Antarctic Routledge ISBN 978 0 41 597024 2 Procitovano 12 grudnya 2008 Page 454 Headland Robert K 1989 Studies in Polar Research Chronological List of Antarctic Explorations and Related Historical Events Cambridge Cambridge University Press ISBN 978 0 52 130903 5 Procitovano 9 listopada 2008 Page 252 Two of Antarctic Expedition Killed PDF New York Times 26 lyutogo 1913 Arhiv originalu za 9 bereznya 2022 Procitovano 4 grudnya 2008 Adrien de Gerlache Belgica Belgian Antarctic Expedition 1897 1899 Cool Antarctica Arhiv originalu za 9 October 2010 Procitovano 4 lyutogo 2014 Norway s Forgotten Explorer Antarctic Heritage Trust Arhiv originalu za 22 travnya 2012 Procitovano 10 serpnya 2008 Riffenburgh p 304 Huntford Last Place on Earth p 529 Alexander pp 4 5 Scotland and the Antarctic Part 3 Glasgow Digital Library Arhiv originalu za 24 chervnya 2009 Procitovano 4 grudnya 2008 Antarctic History The Heroic Age of Antarctic Exploration Cool Antarctica Arhiv originalu za 10 travnya 2012 Procitovano 9 listopada 2008 Fisher p 449Dzherela RedaguvatiAlexander Caroline 1998 The Endurance Shackleton s Legendary Antarctic Expedition London Bloomsbury Publishing ISBN 07 4754 123 X American Association for the Advancement of Science 1887 The Exploration of the Antarctic Regions New York Science Vol 9 No 223 Amundsen Roald 1976 The South Pole Vol II London C Hurst amp Co ISBN 09 0398 347 8 Barczewski Stephanie 2007 Antarctic Destinies London Hambledon Continuum ISBN 978 1 84 725192 3 Berton Pierre 1988 Tha Arctic Grail New York Viking Penguin ISBN 06 7082 491 7 Borchgrevink Carstens 1901 First on the Antarctic Continent George Newnes Ltd ISBN 978 0 90 583841 0 Procitovano 11 serpnya 2008 Crane David 2005 Scott of the Antarctic A Life of Courage and Tragedy in the Extreme South London Harper Collins ISBN 978 0 00 715068 7 Elzinga Aang 1993 Changing Trends in Antarctic Research Dordrecth Springer ISBN 978 0 58 528849 9 Fiennes Ranulph 2003 Captain Scott London Hodder amp Stoughton ISBN 03 4082 697 5 Fisher Margery and James 1957 Shackleton London James Barrie Books Fogg G E 2000 The Royal Society and the Antarctic London The Royal Society Notes and Records of the Royal Society London Vol 54 No 1 Griffiths Tom 2007 Slicing the Silence Voyaging to Antarctica United States Harvard University Press ISBN 06 7402 633 0 McElrea Richard Harrowfield David 2004 Polar Castaways The Ross Sea Party of Sir Ernest Shackleton 1914 1917 Montreal McGill Queen s University Press ISBN 978 0 77 357245 4 Headland Robert K 1989 Studies in Polar Research Chronological List of Antarctic Explorations and Related Historical Events Cambridge Cambridge University Press ISBN 978 0 52 130903 5 Procitovano 9 listopada 2008 Huntford Roland 1985 The Last Place on Earth London Pan Books ISBN 03 4911 395 5 Huntford Roland 1985 Shackleton London Hodder amp Stoughton ISBN 03 4025 007 0 Huxley Leonard ed 1913 Scott s Last Expedition Vol II London Smith Elder amp Co ISBN 06 6579 784 2 Jacka Fred Jacka Eleanor red 1988 Mawson s Antarctic Diaries London Sidney and Wellington Unwin Hyman ISBN 0 043 20209 8 Jones Max 2003 The Last Great Quest Oxford Oxford University Press ISBN 01 9280 483 9 Kaye I 1969 Captain James Cook and the Royal Society London Notes and Records of the Royal Society of London Vol 24 No 1 Machat J 1908 The Antarctic Question Voyages To The South Pole Since 1898 Annual Report of the Board of Regents of the Smithsonian Institution 451 481 Procitovano 7 serpnya 2009 Mill Hugh Robert 1905 Siege of the South Pole London Alston Rivers ASIN B008HLMMO6 Mills Leif 1999 Frank Wild Whitby Yorks Caedmon of Whitby ISBN 09 0535 548 2 Murray John 1894 The Renewal of Antarctic Exploration London The Geographical Journal Vol 3 No 1 Preston Diana 1997 A First Rate Tragedy London Constable amp Co ISBN 00 9479 530 4 Riffenburgh Beau 2006 Encyclopedia of the Antarctic Routledge ISBN 978 0 41 597024 2 Procitovano 12 grudnya 2008 Riffenburgh Beau 2005 Nimrod London Bloomsbury Publishing ISBN 07 4757 253 4 Scott Robert Falcon 1913 Scott s Last Expedition Vol I London Smith Elder amp Co ISBN 06 6579 784 2 Shackleton Ernest 1984 South London Century Publishing ISBN 07 1260 111 2 Simpson Hausley Paul 1992 Antarctica Exploration Perception and Metaphor London Routledge ISBN 978 0 20 303602 0 Smith Michael 2014 Shackleton By Endurance we Conquer London Oneworld ISBN 978 1780 74707 1 Speak Peter 2003 William Speirs Bruce Edinburgh NMS Publishing ISBN 19 0166 371 X Tyler Lewis Kelly 2007 The Lost Men London Bloomsbury Publishing ISBN 978 0 74 757972 4 Vebdzherela Redaguvati Antarctic Explorers Adrien de Gerlache South pole com 2008 Arhiv originalu za 10 travnya 2012 Procitovano 22 veresnya 2008 Antarctic History The Heroic Age of Antarctic Exploration Cool Antarctica 2 grudnya 2008 Arhiv originalu za 10 travnya 2012 Procitovano 6 grudnya 2008 Borchgrevink Carsten Egeberg 1864 1934 Australian Dictionary of Biography Online Edition 2006 Arhiv originalu za 10 travnya 2012 Procitovano 10 serpnya 2008 Carsten Borchgrevink 1864 1934 South pole com Arhiv originalu za 10 travnya 2012 Procitovano 8 veresnya 2008 British Antarctic Expedition 1910 13 Oxford Dictionary of National Biography May 2008 Arhiv originalu za 10 travnya 2012 Procitovano 4 grudnya 2008 Carl Chun Collection Archive Hub Arhiv originalu za 27 travnya 2012 Procitovano 11 grudnya 2008 Erich von Drygalski 1865 1949 South pole com 2008 Arhiv originalu za 10 travnya 2012 Procitovano 23 veresnya 2008 Explorer and leader Captain Scott National Maritime Museum Arhiv originalu za 2 December 2008 Procitovano 27 veresnya 2008 Wilhem Filchner 1877 1957 South pole com 2008 Arhiv originalu za 13 serpnya 2011 Procitovano 28 veresnya 2008 The Forgotten Expedition Antarctic Heritage Trust 29 listopada 2008 Arhiv originalu za 20 listopada 2009 Procitovano 6 grudnya 2008 German National Antarctic Expedition 1901 03 Cool Antarctica 2 grudnya 2008 Arhiv originalu za 22 travnya 2012 Procitovano 6 grudnya 2008 Goodlad James A 2003 Scotland and the Antarctic Section 2 Antarctic Exploration Royal Scottish Geographical Society Arhiv originalu za 10 travnya 2012 Procitovano 23 veresnya 2008 Harrowfield David The Southern Cross Expedition University of Canterbury New Zealand Arhiv originalu za 22 travnya 2012 Procitovano 10 serpnya 2008 John Lachlan Cope s Expedition to Graham Land 1920 22 Scott Polar Research Institute Arhiv originalu za 10 travnya 2012 Procitovano 11 grudnya 2008 Mawson Sir Douglas 1882 1958 Australian Dictionary of Biography 2006 Arhiv originalu za 10 travnya 2012 Procitovano 28 veresnya 2008 Douglas Mawson Cool Antarctica 2 grudnya 2008 Arhiv originalu za 22 travnya 2012 Procitovano 6 grudnya 2008 Shodennik Sten Tejlor moryak u podorozhi Avrora 1912 1913 rokiv Arhivovano 11 kvitnya 2014 u WebCite Mountaineering and Polar Collection Antarctica National Library of Scotland 2007 Arhiv originalu za 23 chervnya 2009 Procitovano 19 listopada 2008 Norway s Forgotten Explorer Antarctic Heritage Trust 29 listopada 2008 Arhiv originalu za 20 listopada 2009 Procitovano 6 serpnya 2008 Nobu Shirase 1861 1946 South pole com 2008 Arhiv originalu za 10 travnya 2012 Procitovano 24 veresnya 2008 Otto Nordenskiold 1869 1928 South pole com 2008 Arhiv originalu za 10 travnya 2012 Procitovano 23 veresnya 2008 Ryne Linn Roald Amundsen Norwegian Embassy UK Arhiv originalu za 22 kvitnya 2008 Procitovano 25 veresnya 2008 The Voyage of the Challenger Stony Brook University N Y Arhiv originalu za 10 travnya 2012 Procitovano 9 listopada 2008 Robochij klas Geroj pislya dvoh desyatilit polyarnih rozvidok Arhivovano 30 grudnya 2019 u Wayback Machine Portlendskij zhurnal Listopad 2012 roku Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Geroyichna doba doslidzhennya Antarktiki amp oldid 40430065