Іва́н Микола́йович Галущи́нський (12 квітня 1882, c. Звиняч — 13 січня 1944, Львів) — український галицький педагог і громадський діяч, учитель гімназії в Тернополі, професор, голова товариства «Рідна школа» у Львові (1933—1934, 1938—1939); статті на педагогічні і громадські теми. Ветеран УГА. Брат Михайла, Тита Теодосія, Миколи та Олеся Галущинських.
Іван Галущинський | |
---|---|
Михайло Галущинський, рідний брат Івана Галущинського | |
Народився | 12 квітня 1882 c. Звиняч, нині Чортківського району |
Помер | 13 січня 1944 (61 рік) Львів, нині Україна |
Поховання | :
|
Громадянство | Австро-Угорщина → ЗУНР → Польща |
Національність | українець |
Діяльність | автор |
Відомий завдяки | педагог і громадський діяч |
Alma mater | Чернівецький університет |
Конфесія | греко-католик |
|
Життєпис Редагувати
Народився 12 квітня 1882 року в с. Звиняч (Чортківського повіту, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина, нині Чортківського району, Тернопільська область, Україна) в родині священика о. Миколи Теодоровича Галущинського (пароха Язловця) та його дружини Станислави з Волянських. Прадід Теодор Галущинський був управителем маєтків у Язловці (його дружина — Анна з Ружицьких).
Навчався (як батько та всі брати) у василіянській гімназії в Бучачі. Закінчив філософський факультет Чернівецького університету. Викладав у гімназіях Перемишля (1904—1909), Рогатина (1909—1910 р.), Коломиї (1910—1912). До Першої світової війни був провідником «Пласту» в Тернополі.
Викладав у Тернопільській українській гімназії природничі науки у 1912—1914 та 1923—1930 роках, у Рогатинській. Разом із старшим братом служив в УСС, співпрацював у Пресовій Квартирі УСС, видавав стрілецькі газети, автор розвідок на педагогічні й суспільні теми.
У листопаді 1918 р. в Тернополі з молодших учнів гімназії створено допоміжну Студентську сотню УГА, яку організував і очолив професор Іван Галущинський. У складі УГА пройшов усю воєнну кампанію.
За Польщі співпрацював із редакціями газет «Українські вісти» й «Подільський голос».
1930 року під час пацифікації ув'язнений, згодом позбавлений права викладати в навчальних закладах та пенсії.
У час Голодомору 1932—1933 років в УРСР організував комітет допомоги голодуючим, збирав для них пожертви та намагався друкувати матеріали про цю трагедію.
З 1933 року — голова товариства «Рідної школи» у Львові. 1935 року як голова «Рідної школи» входив до президії Конгресу галицьких педагогів. 22 травня 1938 р. брав участь в урочистому відзначенні 70-ліття товариства «Просвіта».
З 1939 р. перебував у Любліні, 1943 р. повернувся до Львова, працював у кооперативних спілках.
Автор статей на педагогічні та громадсько-політитичні теми в періодиці. Відома його надрукована праця: «Дарвінізм, або наука о походженю», 1903, (Вашківці).
Помер у Львові, похований на 55 полі Личаківського цвинтаря.
Примітки Редагувати
- ↑ Наталя з Галущинських. Язловець / Калейдоскоп минулого // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 678.
- ↑ Гуцал П. Галущинський Іван Миколайович… — С. 334.
- Звіт дирекциї ц.к. ґімназиї Франц-Йосифа І в Тернополи за рік шкільний 1912/1913 [ 12 березня 2017 у Wayback Machine.]. — Тернопіль : друкарня Йосифа Степка, 1906. — С. 32.
Джерела Редагувати
- Гуцал П. Галущинський Іван Миколайович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 334. — ISBN 966-528-197-6.
- Лазарович М. Друга столиця ЗУНР [ 15 вересня 2012 у Wayback Machine.] // Ї. — 2010. — Ч. 63.
Посилання Редагувати
- Галущиньский І. Дарвінізм або наука о походженю (1903) // Толока.
- Олександра Іванців. Відомий Галущинський, якого ми не знаємо[недоступне посилання з липня 2019] // Чортків.те.уа. — 2009. — 13 червня.
- Історія створення товариства «Просвіта» [ 20 жовтня 2012 у Wayback Machine.] // «Просвіта».
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |