Галицька площа (Київ)

Пло́ща Га́лицька (у 1952—2023 роках — Площа Перемоги) — площа у Шевченківському районі міста Києва, розташована між Берестейським проспектом, бульваром Тараса Шевченка, вулицями (Бульварно-Кудрявською), (Золотоустівською), (Дмитрівською), Олеся Гончара, Саксаганського і (Старовокзальною).

Площа Галицька Київ
Площа Галицька Площа Галицька
Місцевість	(Солдатська слобідка), Нова Забудова
Район	Шевченківський
Розміщення	між Берестейським проспектом, бульваром Тараса Шевченка, вулицями (Бульварно-Кудрявською), (Золотоустівською), (Дмитрівською), Олеся Гончара, Саксаганського і (Старовокзальною)
Назва на честь	Шляху до Галичини, який починався з площі
Колишні назви
Галицька площа, площа Повстання 1905 року, Площа Перемоги
Загальні відомості
Координати	(50°26′48″ пн. ш. 30°29′31″ сх. д. / 50.446889° пн. ш. 30.492167° сх. д. / 50.446889; 30.492167)
Поштові індекси	01135
Транспорт
Найближчі станції метро	«Вокзальна» (0,75 км)
Автобуси	(А) 7, 50, 118
Трамваї	(Т) 1, 3, 15, 18
Тролейбуси	(Тр) 5, 7, 8, 17, 93Н, 94Н
Маршрутні таксі	(Мт) 165, 181, 189, 228, 230, 411, 427, 429, 433, 439, 450, 558, 570, 575, 720
Найближчі залізничні станції	Київ-Пасажирський (0,9 км), з. п. (Північна) (0,7 км)
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі	(готель «Либідь»)
Пам'ятники	обеліск
Заклади культури	(Національний цирк України)
Комерція	(універмаг «Україна»)
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap
На карті	На карті населеного пункту
Мапа
Галицька площа у Вікісховищі

Історія )

Площа сформувалася як базарна на західній околиці міста в середині XIX століття. З того часу там існувала торговиця, у 1854 р. на її місці офіційно дозволили заснувати базар. Жвава торгівля розпочалася з будівництвом залізниці вздовж річки Либідь та залізничного вокзалу.

(1869) року з дозволу російського імператора Олександра ІІ площа отримала назву Галицька (рос. Галичская), оскільки звідси починався шлях до Галичини.

Галицька [площа]: звідси йде дорога до Галичини, давнього надбання Русі та Києва. Оригінальний текст (рос. дореф.) Галичская [площадь]: отсюда идетъ дорога въ Галицію, древнее достояніе Руси и Кіева.

Подекуди згадується під назвою Галицький базар (1883 рік).

1926 року площу було перейменовано у площу Повстання 1905 року, однак ця назва не прижилася. 1944 року назву Галицька площа було підтверджено.

У (1952) році площа отримала назву площа Перемоги — на честь перемоги у Великій Вітчізняній війні.

Сучасна (відновлена історична) назва — з 2023 року.

Забудова )

Вже у др. пол. XIX — на поч. XX ст. площу заповнювали дрібні крамнички, невеликі майстерні. У 1871 році на Галицькій площі було збудовано єдину за всю історію міста Києва залізну церкву (цегляну з облицюванням із чавунних плит) — (церква Іоана Златоуста) (знищена у 1934 році, нині на цьому місці будівля (Київського цирку)).

У 1909—1910 роках Галицьке єврейське товариство своїм коштом збудувало (синагогу) в глибині кварталу, поблизу Либеді. 1930 року приміщення було передане заводу «Транссигнал» і в ньому облаштували їдальню.

Площа мала неофіційну назву Єврейський базар або Євбаз. Ринок на площі було ліквідовано на початку 1950-х років і перенесено неподалік, у кінець вулиці Жаданівського (нині — (Жилянська вулиця)) під назвою Новий ринок. Остаточно ринок було ліквідовано у 1970-х роках під час прокладення лінії трамвая.

Саму ж площу протягом 1950–1980-х років було значно перебудовано та реконструйовано, споруджено будівлі (цирку), (універмагу «Україна») та (готелю «Либідь»), а 1982 року посеред площі було споруджено обеліск на честь міста-героя Києва (відкрито в рамках святкування «1500-ліття Києва»).

7 листопада 1990 року на площі Перемоги відбувся останній в історії УРСР військовий (парад), який через протести громадськості й позицію більшості депутатів Київської міської ради було заборонено проводити на Хрещатику.

Історії та сьогоденню площі присвячено фотоальбом (Дмитра Малакова) «Тут був Євбаз, а потім — площа Перемоги».

Зображення )

Примітки )

1. . kmr.gov.ua. Процитовано 14 квітня 2023. 
2. Друг, Ольга Миколаївна. Вулицями старого Києва / О. М. Друг; дизайн і худож. оформ. С. Іванов, І. Шутурма. — Львів: Світ, 2013. — 496, [XVI] с.
3. Часть оффиціальная [ ] // (Кіевлянинъ). — 1869. — № 95. — 14 августа. — С. 1–2. (рос. дореф.) [ з першоджерела 15 березня 2013.]
4. Витяг з постанови виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 // Київська правда. — 1944. — № 249 (6223). — 22 грудня. — С. 2. [ з першоджерела 22 червня 2013.]
5. Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 3 січня 1952 року № 5 // (Державний архів м. Києва). Ф. Р-1. Оп. 4. Спр. 541. Арк. 44, 46, 47. [ з першоджерела 15 червня 2013.]
6. Рішення Київської міської ради від 9 лютого 2023 року № 5949/5990 [ з першоджерела 2 березня 2023.]
7. (рос.). Факти і коментарії. Архів за 6 серпня 2016. Процитовано 19 липня 2016. 

Посилання )

Джерела )

• Перемоги площа // 

• Перемоги пл. // (Вулиці Києва. Довідник) / упоряд. А. М. Сигалов та ін. — К. : Реклама, 1975. — С. 127.

• Перемоги площа // (Вулиці Києва. Довідник) / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — С. 164. — (ISBN 5-88500-070-0).

• Перемоги площа //  / Додаток до рішення Київської міської ради від 22 січня 2015 року № 34/899  — С. 188. [ з першоджерела 6 жовтня 2021.]
• Площа Перемоги //  / автор світлин (В. Галайба); автори-упорядники: М. Виноградова та ін. — К. : Головкиївархітектура; НДІТІАМ, 2000. — 408 с. : іл. — (ISBN 966-7452-27-1).
• // Сайт історії Києва (www.oldkyiv.org.ua)
• Победы площадь // Киев: энциклопедический справочник / под ред. А. В. Кудрицкого — К. : Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии, 1982. — С. 439. (рос.)
• Малаков Д. В. Тут був Євбаз, а потім — площа Перемоги (фотоальбом). — К. : Видавничий дім «Амадей», 2004. — 145 с. — (ISBN 966-95281-0-0).
• Від «міста Ярослава» до Либеді: Вулиця Олеся Гончара — площа Перемоги — Старовокзальна / Д. В. Малаков. — К. : Либідь, 2017. — 72 с. — (Твій Київ). — (ISBN 966-06-0748-4).