Державне підприємство «Національний цирк України» — один з найстаріших та найбільший стаціонарний цирк в Україні.
| Державне підприємство "Національний цирк України" | |
|---|---|
| | |
| 50°26′52″ пн. ш. 30°29′31″ сх. д. / 50.4477777800277778° пн. ш. 30.49222222002777727° сх. д.Координати: 50°26′52″ пн. ш. 30°29′31″ сх. д. / 50.4477777800277778° пн. ш. 30.49222222002777727° сх. д. | |
| Країна | Україна |
| Місто | |
| Адреса | Галицька площа, 2. |
| Підпорядкування | Міністерство культури та інформаційної політики України |
| Архітектор | Валентин Жуков |
| Архітектурний стиль | архітектура неокласицизму |
| Власник | Державна власність |
| Місткість | 1907 місць |
| Тип | цирк[d] |
| Відкрито | 1960 |
| Колишні назви | ДП "Національний цирк України" |
| Керівництво | Корнієнко Владислав Вікторович |
| circus.kiev.ua | |
| Ідентифікатори і посилання | |
| | |
| Національний цирк України у Вікісховищі |
Історія Редагувати
Перший стаціонарний цирк в Києві збудований в 1875 році за проєктом архітектора Володимира Ніколаєва на перехресті сучасних вулиць Богдана Хмельницького і Пушкінської на кошти підприємця Огюста Бергоньє.
Вистави цирку, що мав назву «Алькасар», вочевидь на той час були менш рентабельними, ніж театральні постановки, тому за рік цирк закрився, а приміщення здавалося в оренду театральним трупам.
Нині в будівлі, яка зазнала за цей час помітних перетворень, розміщується один з найстаріших в Україні театрів — Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки.
У 1903 році на вулиці архітектора Городецького було відкрито новий, найбільший на той час в Європі цирк Петра Крутікова, оснащений за останнім словом техніки. Будівництво здійснювалося під керівництвом Михайла Крутікова за проєктом Едуарда Брадтмана. Цирк одержав назву «Hippo-Palace» і крім кінних атракціонів, на яких робив акцент майстерний дресирувальник М. Кутіков, тут виступали відомі циркові династії, зокрема на арені проходили виступи всесвітньо відомих жонглерів Растеллі, акробатів Вінкіних, клоунів Біма і Бома, знаменитого дресирувальника і клоуна-сатирика Анатолія Дурова. Також в цирку Крутікова ставили вистави-пантоміми. Акустичні властивості зали були бездоганними через що у цирку виступали найвідоміші вітчизняні та іноземні співаки, зокрема співали Федір Шаляпін, Леонід Собінов, Тітта Руффо. У цирку проводили чемпіонати з класичної боротьби, в яких боролися найвідоміші силачі, в числі яких - знаменитий Іван Піддубний.
В 1918 році в будівлі цирку відбувся Всеукраїнський з'їзд хліборобів на якому Павла Скоропадського обрали гетьманом України.
Будівля цирку Крутікова зруйнована у 1941 році, на її місці у 1964 році збудовано широкоформатний кінотеатр «Україна».
В 1950 році на розі вулиць Великої Васильківської та Саксаганського звели нову будівлю стаціонарного цирку, яка сприймалася як тимчасова, оскільки за десять років — у 1960 році було збудовано нинішню споруду Національного цирку України.
Рада Міністрів УРСР у липні 1955 прийняла постанову «Про організацію в м. Києві Українського державного цирку». На підставі цього документу затверджено керівний склад цирку, підібрано групу висококваліфікованих акторів з різних жанрів циркового мистецтва, з листопада того року забезпечено початок прилюдних виступів.
Указом Президента України від 29 жовтня 1998 року, № 1197 Київський державний цирк отримав статус Національного, що дало йому право називатися головним цирком Україні. Нині на його базі створюється більшість нових номерів, які потім гастролюють по всьому світу.
Сьогодні цирк має власних артистів різних циркових жанрів, балетну трупу, один з найкращих музичних колективів.
Від 2018 року в будівлі ДП «Національний цирк України» проводиться міжнародний фестиваль циркового мистецтва «Золотий каштан».
У 2019 році покращено технічну базу цирку — встановлено сучасне світлове і звукове обладнання, що дозволило значно поліпшити якість художнього сприйняття вистав.
Загальна характеристика Редагувати
Національний цирк України, що розташований в місті Києві на Галицькій площі, 2, за організаційно-правовою формою є державним підприємством, яке підпорядковується Міністерству культури та інформаційної політики України.
Метою основної діяльності Цирку є розвиток і популяризація українського національного циркового мистецтва і циркової справи та задоволення потреб населення у цьому виді мистецтва.
Видами основної діяльності є:
- створення і публічний показ художньо довершених циркових програм, оригінальних атракціонів, циркових дивертисментів, окремих номерів різних циркових жанрів та інших мистецьких заходів тематичного направлення (в тому числі новорічних вистав для дітей) за участю українських і зарубіжних колективів, окремих виконавців;
- організація з метою популяризації циркового мистецтва гастролей колективів, окремих виконавців в Україні та за її межами;
- обмін міжнародними цирковими програмами;
- підвищення виконавської майстерності артистів усіх жанрів циркового мистецтва;
- проведення творчих оглядів, конкурсів, фестивалів, естрадно-циркових шоу, спортивних та інших видовищних заходів;
- організація дозвілля дітей та молоді в позанавчальний час;
- виробництво, ремонт, випробування, сертифікація (за наявності відповідного дозволу) на замовлення юридичних і фізичних осіб (як резидентів, так і нерезидентів України) циркового, театрального реквізиту, апаратури, бутафорії, технічних та механічних засобів, необхідних для проведення видовищних заходів та інших розваг;
- художнє оформлення циркових вистав.
Національний цирк України — центр циркового мистецтва, який має загальнодержавне і міжнародне визнання. На його арені виступали і виступають відомі вітчизняні і зарубіжні артисти. З одного боку це експериментальна база, де створюються і демонструються сучасні циркові програми, атракціони і номери, з другого — зберігаються і плекаються традиції класичного циркового мистецтва.
Будівля Редагувати
Нинішня фундаментальна споруда Національного цирку України збудована за проєктом архітектора Валентина Жукова і відкрита 15 серпня 1960 року. Пам'ятка історії та архітектури місцевого значення.
Зведена на острівній ділянці, трикутна форма якої зумовила незвичну об'ємно-просторову композицію споруди. Будівля цирку – характерний зразок архітектурної спадщини кінця 1950-х — початку 1960-х рр., особливістю якої є унікальне інженерно-технічне планування купола (проєкт інженерів М. Грутмана, С. Ривкіна, І. Скачкова). Цирк розраховано на 1907 глядачів, загальний об'єм — 77850 куб. м. Будівля чотириповерхова (разом із цокольним поверхом), цегляна, складається з двох основних об'ємів: циліндра і зігнутого під прямим кутом паралелепіпеда, що охоплює циліндр з боків. Внаслідок сполучення круглої і прямокутної в плані форм утворюється внутрішнє подвір'я. В циліндричному просторі зосереджено основні приміщення: манеж із залою для глядачів, вестибюль з гардеробом, фоє та кулуари; у прибудові — службові і технічні приміщення. Покрівля даху металева. Перекриття –збірний залізобетон. Цоколь будинку облицьовано рожевим гранітом, стіни — світло-сірою керамічною плиткою, колони — білим інкерманським каменем. Купол вкрито декоративною металевою лускою та увінчано циліндричним ліхтарем зі шпилем.
Керівництво Редагувати
- 1976—2007 роки — Заєць Борис Михайлович, народний артист України, професор;
- 2007—2012 роки — Шевченко Володимир Дмитрович, народний артист України ;
- 2012—2019 роки — Шевченко Людмила Олексіївна, народна артистка України;
- З травня 2019 року — Корнієнко Владислав Вікторович, заслужений діяч мистецтв України, доктор культурології, професор.
Примітки Редагувати
- Національний цирк України - Київ | пам'ятка архітектури (історії), споруда 1960 року. wikimapia.org (укр.). Процитовано 31 березня 2020.
Посилання Редагувати
- https://www.circus.kiev.ua/history/
- http://toursdekiev.com.ua/uk/Kievskiy-tsirk
- http://www.flatday.com.ua/chtoposetit/circusandzoo/kievskij-cirk.html
- http://www.primetour.ua/uk/company/articles/Russkaya-drama-v-futlyare-tsirka.html
- https://www.bbc.com/ukrainian/blog-history-43920378