Вилкове

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Вилкове (значення).

Ви́лкове, або Ви́лків — місто в українській частині дельти Дунаю, на крайньому південному заході України, в Ізмаїльському районі, Одеської області. Цей останній населений пункт на берегах Дунаю перед його впадінням в Чорне море називають українською Венецією. Відстань до обласного центру по автошляху Т 1628 становить приблизно 207 км. Місто є адміністративним центром Вилківської міської громади.

Вилкове
Герб Вилкового
Основні дані
Країна	Україна
Область	Одеська область
Район	Ізмаїльський район
Громада	Вилківська міська громада
Код КАТОТТГ:	UA51080010010086017
Засноване	1746
Статус міста	з 1762 року
Населення	▼ 7712 ^(на 01.01.2022)
Площа	4,6 км²
Густота населення	2365 осіб/км²
Поштові індекси	68355
Телефонний код	+380-4843
Координати	45°23′57″ пн. ш. 29°35′37″ сх. д.^H G O
Висота над рівнем моря	0 м
Водойма	Дунай
Назва мешканців	ви́лківець ви́лківка ви́лківці
День міста	25 травня
Відстань
Найближча залізнична станція	Дзинілор
До станції	63 км
До обл./респ. центру
- залізницею	226 км
- автошляхами	207 км
До Києва
- автошляхами	668 км
Міська влада
Адреса	68355, Одеська область, Ізмаїльський район, м. Вилкове, вул. Моряків-Десантників, 18
Вебсторінка	https://vylkivska-gromada.gov.ua/
Міський голова	Матвій Іванов
Вилкове у Вікісховищі Карта Вилкове Вилкове

У місті розміщений Усть-Дунайський морський торговельний порт. Діє пункт контролю на кордоні з Румунією Вилкове — Периправа.

Загальні відомості

Місто засновано 1746 року під назвою Посад Липованське, статус міста отримано у 1762 році.

Теперішньою назвою місто зобов'язане своєму географічному положенню, де Дунай розділяється на кілька рукавів, утворюючи своєрідну «вилку»

Вилкове на початку 20-го століття

Це місто також відоме своїми численними водними каналами (місцеві жителі називають їх єриками), що прориті вздовж вулиць. Тому човен тут є звичнішим засобом пересування, ніж автомобіль. Місто налічує близько 11000 мешканців (на 2001 рік), з них близько 70 % — росіяни-липовани, близько 25 % — українці, а також румуни, молдовани, гагаузи та болгари.

Найбільша християнська конфесія міста — православні старообрядці-липовани, решта — вірні Української Православної Церкви Московського патріархату. В місті три церкви: дві належать старообрядцям, одна — УПЦ МП.

З огляду на те, що Вилкове розташоване посеред боліт дельти Дунаю, загальноприйнятий в Одеській області тип зернового сільського господарства тут неможливий, тому найбільшою сферою зайнятості населення є рибальство на Дунаї, озерах дельти та в Чорному морі. Окрім рибальства Вилкове відоме як місце виноградарства та вирощування полуниць (ці культури масово вирощуються мешканцями міста на островах дельти).

Дунайські плавні

У Вилковому розташована адміністрація Українського Дунайського біосферного заповідника, чия територія охоплює острови дельти вгору та вниз за течією Дунаю, плавні на північ від Дунаю, озера дельти та двокілометрову смугу морської акваторії вздовж узбережжя.

Поблизу міста створено ботанічний заказник місцевого значення Ліски.

Клімат

За класифікацією Кеппена клімат Вилкового визначається як Вологий континентальний (Dfa), близький до субтропічного (Cfb). Переважна температура січня – +1,2 градуса Цельсія, липня – +24,0 градуса Цельсія..

Клімат Вилкове
Показник	Січ.	Лют.	Бер.	Квіт.	Трав.	Черв.	Лип.	Серп.	Вер.	Жовт.	Лист.	Груд.	Рік
Середній максимум, °C	2,5	3,2	6,8	13,5	19,5	23,8	26	25,8	21,9	16,1	10,1	5,2	14,5
Середня температура, °C	−0,2	0,6	4	10,3	16	20,2	22,2	22	18,2	12,6	7,2	2,6	11,3
Середній мінімум, °C	−2,9	−1,9	−1,3	7,1	12,6	16,7	18,5	18,2	14,5	9,2	4,3	0	8,1
Температура води, °C	5,8	4,7	5,7	10	16,2	21,1	23,7	24,5	21,2	17	12,7	8,8	14,3
Норма опадів, мм	24	27	20	25	34	40	36	32	36	21	29	30	354
Джерело: . Архів оригіналу за 5 листопада 2020. Процитовано 4 червня 2022.

Населення

Таблиця зміни чисельності населення

1959	1970	1979	1989	2001	2016
8767	9873	10 302	11 022	9426	8278

Мовний склад населення (2001)

українська мова	російська	молдовська	болгарська
15,34 %	83,46 %	0,54 %	0,28 %

Національний склад населення (2001)

українці	росіяни	молдавани	гагаузи
26.48 %	69.99 %	1,2 %	0,3 %

Релігія

Найбільша християнська конфесія міста — православні старообрядці — липовани, решта — віруючі Української православної церкви (Московський патріархат) і протестанти. З середини XIX століття в Вилковому існував чоловічий старообрядницький Петропавлівський монастир, закритий радянською владою в 1948 році. На згадку про нього споруджено каплицю. Діють дві старообрядницьких церкви (Нікольська церква і Різдва Пресвятої Богородиці) і три православні храми (Миколаївський, Серафимовский і Свято-Троїцький). Також в місті розташовані три протестантських церкви: одна належить баптистському руху; друга — п'ятидесятницькому руху, а третя є частиною Української Протестантської Церкви «Нове Покоління».

Пам'ятки

Музей побуту імені Шаронова — в колекції музею картини та старовинні предмети побуту від місцевих. Заснував музей місцевий художник Олександр Шаронов.

Вилкове у мистецтві

Незвичайність розташування населеного пункту привертала увагу літераторів. Булат Окуджава створив нарис «Містечко на єриках» («Літературна газета», № 122 від 11.10.1962 р.) та вірш «Дунайська фантазія» (1985). У 2013 році у Вилковому було відкрито пам'ятник Булату Окуджаві у рамках міжнародного фестивального проекту «Пісня Булата на Дунаї».

Про Вилково йдеться у повісті «Інше життя» Валерія Попова^[ru]. У Вилковому відбувається дія книги «Трава і сонце» Анатолія Мошковського^[ru] (безпосередньо назва міста не згадується, проте, воно є цілком впізнаваним).

Кулінарні традиції міста увійшли до книги «Вилкове. Рибна кухня липован. Історія, традиції, сучасність» (2013).

У Вілково тривалий час мешкала й учителювала молдовсько-російська письменниця Ольга Накко. Тут народився румунський та радянський письменник Ілля Константиновський.

У Вилковому знімалося кілька фільмів. Дія українського радянського художнього фільму «Шурка обирає море» (1963) режисера Якова Хромченко починається у Вілковому.

У 1981 році вийшла музична стрічка «Про тебе» режисера Родіона Нахапетова із Вірою Глаголєвою у головній ролі.

У 2004 році вийшов художній фільм «Дванадцять стільців»^[ru] («Zwölf Stühle») за однойменним романом Іллі Ільфа та Євгена Петрова у постановці німецької режисерки Ульрике Оттингер^[de] зі Георгієм Делієвим в ролі Остапа Бендера. Зйомки відбувалися у Вилковому та його околицях.

Надзвичайна повінь 2018

У третій декаді березня 2018 року у місті розпочалася велика повінь, яка призвела до затоплення прибережних районів. Реалізується значна державна програма допомоги місцевому населенню.

Цікаві факти

Лише у місті Вилкове виробляють традиційне вино Новак (“водно-болотне вино” або “wetland wine”). Виноград та вино Новак займають важливе місце у соціальній та культурній сферах життя липован та інших мешканців міста Вилкове. Виноградарством та виноробством займаються як чоловіки, так і жінки, виготовляється вино майже в кожному дворі.

Галерея

Див. також

• Вилковський Петропавлівський монастир

Примітки

1. . vylkivska-gromada.gov.ua (ua). Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 13 грудня 2020. 
2. . Архів оригіналу за 8 травня 2016. Процитовано 5 травня 2016. 
3. Місто Вилкове [ 28 червня 2021 у Wayback Machine.] vylkivska-gromada.gov.ua
4. Вилкове – місто на воді (укр.). КПІ ім. Ігоря Сікорського. Процитовано 4 травня 2023. 
5. Місто Вилкове (укр.). Вилківська міська рада. Процитовано 4 травня 2023. 
6. . ru.climate-data.org. Архів оригіналу за 5 листопада 2020. Процитовано 4 червня 2022. 
7. Національний склад міст | Datatowel.in.ua. оригіналу за 2 травня 2019. Процитовано 30 червня 2019. 
8. . О, Море.City (рос.). Архів оригіналу за 15 січня 2020. Процитовано 20 січня 2020. 
9. . Архів оригіналу за 20 липня 2020. Процитовано 19 липня 2020. 
10. . Архів оригіналу за 19 липня 2020. Процитовано 19 липня 2020. 
11. Александр ЛЕВІТ (31 жовтня 2013). (рос.). «Перший одеський портал». Архів оригіналу за 20 липня 2020. Процитовано 2020-7-19. 
12. Інна ІЩУК (6 вересня 2013). Рецепты «Украинской Венеции» (рос.). «Порто Франко» №33. Процитовано 2020-7-19. 
13. Ірина ГОРДІЙЧУК (17 квітня 2020). (ua). Г-та «День». Архів оригіналу за 20 липня 2020. Процитовано 2020-7-19. 
14. . Архів оригіналу за 20 липня 2020. Процитовано 19 липня 2020. 
15. . Архів оригіналу за 24 березня 2018. Процитовано 24 березня 2018. 
16. Ковчег смаку. Україна

Джерела

• Верменич Я. В. Вилкове [ 2 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 508. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
• Галяс В. Вилкове // Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. — К., 1969. — С. 488—497.
• М'ягченко Т. І. Вилкове [ 2 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2022. — ISBN 966-02-2074-X.

Посилання

• Інформація та відпочинок Вилкове [ 19 липня 2013 у Wayback Machine.]
• Музей г. Вилково [ 31 липня 2013 у Wayback Machine.]
• Фотографії Вилкового із сайту iloveua.org [ 28 березня 2010 у Wayback Machine.]
• Фотополювання. Вилкове [ 26 червня 2012 у Wayback Machine.]
• Документальний фільм про Вилкове та життя липован
• Відеофільм про Вилкове і Дунайський біосферний заповідник dbr.org.ua
• Вилкове — Інформаційно-пізнавальний сайт | Одеська область у складі УРСР [ 28 вересня 2013 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 911 с.)
• Банк даних Державної служби статистики України [ 31 липня 2014 у Wayback Machine.]
• Cities & towns of Ukraine [Архівовано 21 червня 2013 у WebCite]
• Вилкове 2020. Місто трьох дунайських гирл. Українська Венеція