Петров Євген Петрович

|Lib= |Член КПРС?=

Євген Петров
Ім'я при народженні	Євген Петрович Катаєв
Псевдонім	Євген Петров
Народився	13 грудня 1903(1903-12-13) Одеса
Помер	2 липня 1942(1942-07-02) (38 років) Ростовська область
Поховання	Ростовська область
Громадянство	Російська імперія,  СРСР
Діяльність	письменник-сатирик, міліціонер, кореспондент
Alma mater	Будівля 5-ї міської чоловічої гімназії^d
Мова творів	російська
Роки активності	1923–1942
Напрямок	реалізм
Жанр	фейлетон, роман, новела, повість
Magnum opus	«Дванадцять стільців»
Брати, сестри	Катаєв Валентин Петрович
Діти	Катаєв Петро Євгенович^d і Катаєв Ілля Євгенович
Нагороди
Петров Євген Петрович у Вікісховищі
Роботи у  Вікіджерелах

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Петров.

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Катаєв.

Євген Петрович Петров (справжнє ім'я — Євген Петрович Катаєв; 13 грудня 1903, Одеса — 2 липня 1942, Ростовська область) — радянський письменник, співавтор (разом із І. Ільфом) у написанні сатиричних романів «Дванадцять стільців» та «Золоте теля» — класики російської літератури радянської епохи.

Життєпис

Євген Петрович Петров (справжнє прізвище Катаєв) народився в Одесі в родині вчителя історії.

В Одесі Катаєви жили на Канатній вулиці. Брат письменника Валентина Катаєва.

У 1920 році закінчив 5-ту Одеську класичну гімназію.

Протягом трьох років служив інспектором одеського карного розшуку (у автобіографії Ільфа і Петрова (1929) про цей період життя сказано: «Першим його літературним твором був протокол огляду трупа невідомого чоловіка»).

У 1923 році Петров приїхав до Москви, де став співробітником журналу «Красный перец».

У 1926 році прийшов працювати в газету «Гудок».

У 1927 році спільною роботою над романом «Дванадцять стільців» почалася творча співдружність Євгена Петрова та Іллі Ільфа (який також працював у газеті «Гудок»).

У 1935–1936 роках разом з І. Ільфом Є.Петров здійснив подорож до США, про що вони розповіли в пропагандистській книзі «Одноповерхова Америка».

Після раптової смерті І.Ільфа Є.Петров у співавторстві з Г. Мунблатом написав кілька кіносценаріїв, зокрема «Антон Іванович сердиться» (1941). В 1939—1941 роках працював над романом «Мандрівка до країни комунізму».

Під час Другої світової війни Петров став фронтовим кореспондентом. Загинув 2 липня 1942 — літак, на якому він повертався до Москви з Севастополя, збив німецький винищувач над територією Ростовської області, біля села Маньково. На місці падіння літака встановлено пам'ятник.

Дослідження літературної спадщини Є.Петрова

У 1950-х — 1960-х рр. перші в СРСР літературознавчі дослідження творів І.Ільфа та Є.Петрова здійснила київський літературознавець і текстолог Лідія Яновська .

Див. також

• 3668 Ільфпетров — астероїд головного поясу, названий на честь тандему письменників Ільфа та Петрова

Примітки

1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
2. LIBRIS — 2017.
   d:Track:Q1798125
3. Яновская Лидия Марковна

Джерела та література

• Герасимова Г. П. Петров Євген // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 190. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.

• Віталій Абліцов. Галактика «Україна». Українська діаспора: видатні постаті. — Київ: КИТ, 2007. — 436 с.