Гудок (газета)

«Гудо́к» — російська загальнофедеральна газета залізничників. Видається ВАТ «Видавничий будинок „Гудок“», акції якого належать ВАТ «Російські залізниці».

рос. Гудок

Країна	Росія
Мова	російська
Формат	таблоїд
Засновано	10 грудня 1917
Головний офіс	Москва
ISSN	1997-0889
gudok.ru​(рос.)
Нагороди

У минулому газета «Гудок» — орган Міністерства шляхів сполучення СРСР і ЦК профспілки працівників залізничного транспорту. Видається в Москві від 10 (23 грудня) 1917 року.

Від 2007 року власником газети є компанія Російські залізниці.

Історія

У березні 1918 року газеті «Гудок» передано двоповерхову будівлю князя В. О. Черкаського, споруджену на початку XIX століття за адресою Вознесенський провулок^[ru], будинок 7 у районі Великої Нікітської вулиці (від 1886 року будівлю займала закрита більшовиками газета «Русские ведомости^[ru]»). Будівля «Гудка» і його приміщення докладно описані в романі «Дванадцять стільців» у розділі «Гуртожиток імені ченця Бертольда Шварца». Тут же, в гуртожитку при редакції, в маленьких комірках з фанерними стінками жили літпрацівники Юрій Олеша і Ілля Ільф. У комплексі на Вознесенському газета і друкарня «Гудок» перебували до 1998 року, коли за міністра шляхів сполучення М. Аксьоненка^[ru] через здорожчання землі в центрі Москви приміщення продали структурам бізнесмена Б. Березовського. Стару будівлю, що не мала охоронного статусу, знесено під час реновації кварталу 2002 року.

У травні 1920 року, з початком у Радянській Росії кампанії з відновлення транспорту, газета стала виходити щодня під назвою «Гудок».

У 1920-ті роки великої популярності набула т. зв. четверта шпальта «Гудка», що мала сатиричний характер. Тут містилися злободенні фейлетони, зокрема написані на матеріалі листів робітничих кореспондентів і читачів.

У газеті співпрацювали письменники і журналісти — І. А. Ільф, Є. П. Петров, М. О. Булгаков, В. П. Катаєв, Ю. К. Олеша, К. Г. Паустовський, С. С. Смірнов^[ru], В. О. Чивіліхін^[ru], Л. І. Славін^[ru], М. М. Зощенко, О. А. Кабаков^[ru], В. Д. Дранніков^[ru] та інші. В газеті працював поет-довгожитель Саша Красний (1882—1995).

1958 року з приводу виходу 10-тисячного номера газету «Гудок» нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. Тираж на 1971 рік був близько 700 тис. прим.

Після скасування МШС і утворення ВАТ «Російські залізниці» акції «Гудка» від початку 2004 року перебували в розпорядженні Росмайна^[ru]. Згідно з планом приватизації, 2007 року газету «Гудок» внесено до статутного капіталу ВАТ «Російські залізниці» в ході емісії на користь держави.

Від початку вересня 2007 року «Гудок» виходить у повноколірному форматі, наближеному до науково-технічного видання з елементами корпоративного інформаційного бюлетеня.

Від 1 квітня 2011 року за головного редактора Олександра Ретюніна^[ru] створено холдинг ВАТ «Видавничий дім „Гудок“», який об'єднав загальноросійське видання і всі 16 дорожних газет Росії. Це дало імпульс розвитку регіонального сегменту «Гудка»: дорожні газети, після включення до федерального випуску, еволюціювали від застряглих у минулому виробничих багатотиражок до сучасних професійних видань, що набули аналітичного ділового стилю, яскравого, привабливого оформлення, стали змістовнішими, гостріше порушують проблеми не тільки галузевого масштабу.

21 грудня 2012 року в ЦБКЗ^[ru] відбувся святковий вечір з нагоди 95-річчя газети. Тираж на 2012 рік становив 320 тис. паперових примірників.

Станом на 2017 рік щоденна транспортна газета «Гудок» на 8 паперових шпальтах виходить 5 разів на тиждень з регіональною шпальтою (п'ятничний випуск включає 4 регіональні шпальти) тиражем 114 тис. примірників. Електронна версія газети надходить на 243 тис. електронних адрес. Газета є найбільшим залізничним виданням у Росії, друкується в 28 містах Росії і Казахстану. Засновники: Журналістський колектив редакції газети «Гудок», ВАТ «Російські залізниці», Російський профспілка залізничників і транспортних будівельників. Значна частина опублікованих матеріалів пов'язана із залізничним транспортом. Філії ВАТ «Гудок» — газета «Московський залізничник^[ru]» і ще 14 регіональних газет, що видаються в одному «зшитку» з «Гудком».

25 грудня 2017 року зі 100-річчям газету в числі інших привітав президент Росії Володимир Путін.

Управління і штат

У газеті «Гудок» станом на 2017 рік працювали близько 120 осіб, серед яких близько 70 журналістів.

Головний редактор газети «Гудок» від жовтня 2016 року — Олексій Володимирович Харнас (нар. 11 липня 1971, Москва).

Факти

• Найпопулярніша дорожна газета, яка виходить щодня 7-ю (3-ю) шпальтою основного видання тиражем понад 30 000 прим. — «Московський залізничник».
• У 2013—2015 роках щотижня кожну п'ятницю виходив випуск «Гудок П'ятниця» у форматі А3.
• В ході пресконференції В. Путіна на Всесвітній конференції з клімату 1 грудня 2015 року в Парижі перше питання про підсумки форуму задала оглядач газети «Гудок» Ольга Соломонова.
• Газета «Гудок» згадується в мультфільмі «Пригоди домовеняти». Господар будинку, в якому живуть Кузька і Нафаня, читає газету «Гудок».

Примітки

1. . Lenta.ru. 21 вересня 2016. Архів оригіналу за 22 вересня 2016. Процитовано 7 квітня 2018. 
2. . // Москва, которой нет. Архів оригіналу за 8 квітня 2018. Процитовано 7 квітня 2018. 
3. Сосновский Лев Семёнович. // Биография.Ру. Процитовано 7 квітня 2018. 
4. 28 травня 1920. Архів оригіналу за 28 січня 2020. Процитовано 7 квітня 2018. 
5. Белозёров О. В. (25 грудня 2017). . // Гудок. Архів оригіналу за 26 грудня 2017. Процитовано 25 грудня 2017. 
6. . // Ведомости. 23 липня 2007. Архів оригіналу за 14 серпня 2014. Процитовано 7 квітня 2018. 
7. Гудок, 2 февраля 2017. № 16 (26155). — С. 8.
8. Игорь Ленский. . // Без штампов. Архів оригіналу за 5 жовтня 2013. Процитовано 7 квітня 2018. 
9. . // Гудок. 25 грудня 2017. Архів оригіналу за 7 липня 2020. Процитовано 25 грудня 2017. 
10. . Архів оригіналу за 10 липня 2020. Процитовано 7 липня 2020. 

Література

• «Гудок» (газета железнодорожников) // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)

Посилання

• Офіційний сайт
• Старі газети: Гудок, 1927 р. [ 12 липня 2020 у Wayback Machine.]