Вечі́рки — село в Україні, у Пирятинській громаді Лубенського району Полтавської області. Населення становить 382 особи за переписом 2001 р. Колишній орган місцевого самоврядування — Березоворудська сільська рада.
село Вечірки | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Полтавська область |
Район | Лубенський район |
Громада | Пирятинська міська громада |
Облікова картка | картка |
Основні дані | |
Населення | 382 особи за переписом 2001р. |
Площа | 2,915 км² |
Густота населення | 126,93 осіб/км² |
Поштовий індекс | 37040 |
Телефонний код | +380 5358 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 50°20′32″ пн. ш. 32°16′26″ сх. д. / 50.34222° пн. ш. 32.27389° сх. д.Координати: 50°20′32″ пн. ш. 32°16′26″ сх. д. / 50.34222° пн. ш. 32.27389° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря | 128 м |
Місцева влада | |
Адреса ради | с. Березова Рудка |
Карта | |
Вечірки | |
Вечірки | |
Мапа | |
Вечірки у Вікісховищі |
Географія Редагувати
Розташування Редагувати
Село Вечірки розташоване на лівому березі річки Перевід, за 35 км від Пирятина. Вище за течією на відстані 5 км розташоване село Білошапки (Прилуцький район). Нижче за течією на відстані 5 км розташоване село (хутір) Червоне. На протилежному від Вечірок березі Переводу розташоване велике село Березова Рудка. Недалеко від Березової Рудки та Вечірок знаходиться село Крячківка.
Природа Редагувати
Село розміщене на пагорбі, котрий здіймався над навколишньою територією на 12 метрів. Із західного боку пагорб був оточений широкою на той час річкою Перевод. Із північної та південної сторін — надійно захищений непрохідними болотами. На південному сході — ліс, а у північно-східному напрямку — довгий, півколом, ставок, за яким також тягнувся ліс. І лише вузький шлях на схід, котрий тягнувся єдиним похилим схилом, відкривав вільний доступ до навколишнього світу. Завдяки такому досконалому природному захисту це місце було привабливим для поселення ще у древні часи. І наші пращури не обминали його, свідченням чого є знайдені археологами залишки черняхівської культури II—VI століття. Це місце є просто-таки класичним прикладом для демонстрації критеріїв вибору місця для поселення у древніх русичів. Та чудовий захист від ворогів був не єдиним достоїнством цього села. Навколишні ліси давали гриби, ягоди, дичину; річка щедро постачала рибу; прекрасний рясно зволожений чорнозем віддавав багаті урожаї зернових, а молочно-білі тумани і такі близькі мерехтливі зорі народжували красу в душах вечірківців.
Походження села і назви Редагувати
Засноване село Вечірки не пізніше XVII століття як вільне козацьке село. Хоча археологічні дані свідчать про те, що давні поселення тут існували вже у скіфські часи та в бронзову добу.
Існує дві версії походження назви села Вечірки. Одна з них — що в добу кріпацтва тут проживали волелюбні предки, які, незважаючи на нелегке життя, вміли і співати, і жартувати. Пісні з молодіжних вечорниць (вечірок) часто розносились навкруги. З вечірньої пісні і село стало іменуватися Вечірки. За іншим тлумаченням, біля майбутнього села надвечір зупинився гурт мандрівників. Вони розвели багаття, заночували. Прибульцям сподобаласть місцевість, де ще не ступала панська нога, й вони оселилися тут назавжди. Оскільки це відбувалося вечірньої пори, то й поселення назвали Вечірки.
До 1709 р. село належало прилуцькому полковнику Дмитру Горленку, пізніше — генералу Вестосі, потім — поміщикам Андрузьким. Останні лишили у спадок сільчанам збудовану за селом за власний кошт лікарню, яка служила людям понад сто років. Цікаво, що лікарню Андрузькі побудували саме за селом, вважаючи, що з часом село розростеться і вона опиниться в центрі. Але цього не сталося. Лікарня діяла до початку XXI століття, коли була закрита і нині повністю розібрана.
Населення Редагувати
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 374 особи, з яких 161 чоловік та 213 жінок.
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 382 особи.
Мова Редагувати
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 98,92 % |
російська | 0,81 % |
інші | 0,27 % |
Релігія Редагувати
Також у Вечірках була побудована церква Успіння Пресвятої Богородиці 1848 р., яка існує і діє і донині. За числом це була третя церква у Вечірках.
У давніх документах зазначено, що Успенська церква, дерев'яна, в одній будові з дзвіницею, побудована в 1848 році, ремонт проведено в 1911 році з прибудованою дзвіницею, квартира священика — 5 кімнат, заробітна плата священика становила 300 карбованців, псаломщика — 100 карбованців, землі при церкві — ЗО десятин; прихожан при церкві: привілейованого стану — 9, міщан — 13, козаків — 719, селян — 406. Священик — А. Степанович, псаломщик — М. Лонгінов, церковний староста — Д. Цибань.
Пам'ятки Редагувати
У зводі пам'яток Пирятинського району записані наступі об'єкти:
- Поселення І, рання залізна доба, пізнєсередньовіччя ПОСЕЛЕННЯ (археол.)
- Поселення II, епоха бронзи, пізнє середньовіччя (археол.)
- Поселення III, епоха бронзи, пізнє середньовіччя (археол.)
- Курганний могильник (археол.)
- Курган І (археол.)
- Курган II (археол.)
- Курган III (археол.)
- Курган IV (археол.)
- Братська могила військовополонених (1941), жертв нацизму, пам'ятний знак полеглим землякам (1957) (іст.)
- Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Успенська церква) (архітектура)
Особистості Редагувати
В селі народилися і жили:
- Андрузький Георгій (Юрій). Народився 1827 р. — дата смерті невідома. Відомий вчений, поет та громадський діяч. Був членом Кирило-Мефодіївського братства, прибічником федерації слов'янських народів. Він належав до революційно-демократичного крила товариства, очолюваного Т. Г. Шевченком. Автор «Конституції республіки». Андрузький відображав долю закріпаченої України. В 1847 році його заарештували і зіслали під нагляд в Казань, а потім — у Петрозаводськ. За написання статті «Конституція Республіки» він був ув'язнений у Соловецькому монастирі, де відзначився при обороні монастиря від нападу англійської ескадри. Його поезія позначена впливом Тараса Шевченка;
- Сербин Федір Петрович — Герой Радянського Союзу, льотчик. (13.07.1919 — 03.04.1999 рр.) Закінчив Харківське авіаційне училище, з перших до останніх днів війни воював на різних фронтах, мав багато нагород. Штурман ескадрильї 80-го гвардійського бомбардувального авіаційного полку 1-ї гвардійської бомбардувальної авіаційної дивізії 2-ї повітряної армії 1-го Українського фронту, гвардії старший лейтенант. Після війни займав командні пости в різних авіачастинах, полковник.
- Цибань Петро Федорович — Герой Радянського Союзу, офіцер-зв'язківець, гвардії лейтенант. (05.10.1909 — 22.11.1943). Був командиром взводу зв'язківців 120 гвардійського стрілецького полку 39-ї Барвенківської стрілецької дивізії 8-ї гвардійської армії 3-го Українського фронту. Загинув на Дніпрі восени 1943 р.;
- Новохатько Леонід Михайлович — 12-ий Міністр культури України, доктор історичних наук, активіст Партії регіонів.
- Стефанович Василь Автономович — археолог, краєзнавець, музейний діяч, представник уманської археологічної школи.
Історія мовою документів Редагувати
Село Вечірки трапляється в 1632 році на карті французького інженера Боплана, який проживав в Україні. Спочатку це було вільне козацьке село. В 1708—1725 роках «Село Вечірки давечче войсковое во владении бывшего полковника Прилуцкого Дмитрия Горленка; а по измене Мазепы селом завладел гетьман Скоропадский; а ныне владеет гетьманова Скоропадская госпожа Толстая; а ныне село утверждено универсалом сыну Горленковому Андрею» /Хроника событий из истории сёл Пирятинского района Полтавской области. «Украинский архив» том (4) ст. 40, 103—106.
1732 року подаровано генералу Вестаху, у ньому 36 дворів (А.Маркович «Дневниковые записи», ст. 398).
В 1737 році подаровано графу Мініху (там же, ст.152). В 1740 році в Вечірках діє школа, навчається 8 учнів (Ревизная книга Лубенского полку в 1740 р.).
В 1741 році відписана на імператорський двір (А.Маркович «Дневниковые записи», ст.152). В 1787 році побудована Успенська церква, обновлена в 1848 році (Горленко «Старинные церкви Полтавской епархии»).
Дані із архіву Лубенського полку (Український архів, т. ІУ, Київ, 1931, ст.29, 40, 48, 103, 106) підтверджують, село Вечірки давніше від села Березова Рудка і версії про заснування села Вечірки кріпосними селянами із села Березова Рудка відпадають, оскільки села Березова Рудка на той час ще не існувало. В архіві значиться, що село Вечірки «давнее войсковое (42 двора) во владении бывшего полковника Прилуцкого Дмитрия Горленка; а по измене Мазепы оным селом завладелъ гетьман Скоропадский, а ныне гетьманова Скоропадская госпожа Толстая владеет…» (ст.40, 103—106) Село Вечірки — козаче село і Марії Толстой було передано по указу Малоросійської Колегії від 13.06.1727року.
З Вечірок родом кобзар Антин (журнал «Киевская старина», 1882 рік, Август, ст.262). В с. Вечірках в 1787 році — 399 душ казенних козаків. (Описання Київського намісництва 70-80рр. 18 століття) За статистичними даними за 1889 рік у Вечірках: Дворів — 172 Чоловіків — 484 душ Жінок — 487 душ Всього — 971 душ Грамотних: чоловіків — 28, жінок — 2, всього — 30
В церковному архіві значиться, що населення в с. Вечірки в 1831 році становило: Чоловічої статі — 354 Жіночої статі — 419 Всього — 773 особи
На 1913 рік в с. Вечірки нараховано 180 дворів із населенням 836 чоловік, з них поміщиків та панків — 3 двори, куркулів — 8 дворів, середняків — 26 дворів, малоземельних і безземельних селян — 143 двори. Більшість малоземельних і безземельних селян змушені були працювати в економіях поміщика Закревського та в місцевих панів. З місцевих поміщиків були: Веспертинський, Єрмак, Андрузький, Свириденко, які мали від 80 до 140 га землі.
Історія Редагувати
Ким і коли засноване це невеличке село на березі Переводу, звідки походить його назва — про ці та деякі інші штрихи з його цікавої історії й розповідає уродженець Вечірок Василь Стефанович, який колись був членом науково-методичної ради при Уманському краєзнавчому музеї. Рукопис датований 1 березня 1959 року.
Галерея Редагувати
Примітки Редагувати
- Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Полтавська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Полтавська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Розподіл населення за рідною мовою, Полтавська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
Джерела та література Редагувати
- Пирятинщина: Ст., нариси, фотодок./ Упоряд.: О. Г. Бажан, А. Ф. Малишкін. — Київ, «Просвіта», 2004. — 416 с.: іл.
- Звід пам’яток історії та культури України: Полтавська область. Пирятинський район [Текст] = Register of Monuments of History and Culture of Ukraine: Poltava Region. Pyriatyn district / Полт. краезн. муз.; B.A. Андрієць, C.l. Бочарова, O.O. Вільмовська та ін.; обл. ред. кол.: В.О. Пархоменко (голова), В.А. Андрієць, О.А. Білоусько та ін.; ред. кол. тому: Ю.В. Волошин, А.М. Киридон, В.В. Кривошея та ін.; [упорядн., наук, ред. В.О. Мокляк]. - Полтава: ТОВ «АСМІ», 2013. - с.412., іл. (ISBN 978-966-182-279-4)