Верещаки Кременецький район Вереща ки село в Україні у Лановецькій міській громаді Кременецького району Тернопільської о

Вереща́ки — село в Україні, у Лановецькій міській громаді Кременецького району Тернопільської області. Розташоване на річці Свинорийка на півдні району. До 2020 року — адміністративний центр (Верещаківської) сільської ради. До села приєднано хутори Зелений та Мусоровеччина, хутори Мала Думанинка і Паньківці викреслені з облікових даних у зв'язку з переселенням жителів.

село Верещаки

Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Кременецький
Громада	Лановецька міська громада
Облікова картка
Основні дані
Засноване	1583
Населення	709
Територія	1,7 км²
Густота населення	428,82 осіб/км²
Поштовий індекс	47434
Телефонний код	+380 3549
Географічні дані
Географічні координати	(49°43′54″ пн. ш. 25°57′15″ сх. д. / 49.73167° пн. ш. 25.95417° сх. д. / 49.73167; 25.95417)Координати: (49°43′54″ пн. ш. 25°57′15″ сх. д. / 49.73167° пн. ш. 25.95417° сх. д. / 49.73167; 25.95417)
Відстань до районного центру	23 км
Найближча залізнична станція	Карначівка
Відстань до залізничної станції	12 км
Місцева влада
Адреса ради	47434, с. Верещаки
Карта
Верещаки
Верещаки
Мапа

Верещаки у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: (Верещаки).

Населення — 709 осіб (2012).

Історія Редагувати )

Перша писемна згадка — 1579, згідно з якою Верещаки фігурують як містечко Верещак — власність князя (Ю. Воронецького).

1601 року село спустошили татари.

Наприкінці XVII століття Верещаки Кременецького повіту згадуються як заставне володіння Почаївського монастиря, а в 1700 році — як земельна власність (Тимофієвичів) (556 десятин).

Від 1869 року діяла (церковнопарафіяльна школа), яку відкрив священик І. Левицький у власному будинку

На початку XX ст. у Верещаках налічувалось 154 господарства, мешкало 1199 парафіян, з них римо-католиків — 200, євреїв — 30.

До 1914 року Верещаки — прикордонне село, відділене від земель Австро-Угорщини вузькою дорогою.

У 20-30 роках XX ст. діяло товариство «Просвіта»

1943 року через Верещаки проходило з'єднання (Сидора Ковпака). В. Войцехович у своїй книзі «Сто днів звитяги» пише, що під час перебування ковпаківців у лісах поблизу Верещак між сотником УПА Журбою і комісаром Руднєвим (начальником штабу партизанського загону Ковпака, колишній офіцер царської армії) велись переговори про обмін зброї на харчі. В роки Другої світової війни чимало верещаківців брали участь у визвольній війні ОУН, УПА, в повстанському русі. Найвідоміший з них І. Т. Климишин (псевдо «Крук»), який пройшов шлях від сотника до начальника штабу групи УПА-Південь.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Лановецької міської громади.

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Лановецького району, село увійшло до складу Кременецького району.

Пам'ятки Редагувати )

Є (церква Ікони Казанської Божої Матері) (1867; дерев'яна).

Споруджено:

пам'ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1985).
пам'ятний хрест при в'їзді в село (оновлений 2019 року за ініціативи Івана Кривокульського).

У селі є могила загиблих від рук поляків. Від 1920 року поляки, повернувшись у село, розстріляли п'ять (ревкомівців), які були поховані у братській могилі. У 1950 році на могилі встановлено обеліск з мармурової крихти із прізвищами вбитих.

Соціальна сфера Редагувати )

Діють:

сільський округ
загальноосвітня школа І-II ступенів
клуб
ФАП
відділення «Укрпошти»

Відомі люди Редагувати )

Народилися Редагувати )

(Климишин Іван (Крук)) (псевдо: Крук) (нар. 1918 — пом. 7 травня 1944, Лопушненський ліс, район с. (Лопушне), Кременецький район, (можливо с. (Лопушне), Лановецький район), Тернопільська область) — організатор перших збройних відділів УПА, командир куреня.
(Юхновський Василь Юрійович) (1954) — член Президії (Лісівничої академії наук України), завідувач кафедри лісової меліорації та оптимізації лісоаграрних ландшафтів (Національного університету біоресурсів і природокористування України), (доктор сільськогосподарських наук), професор,
журналіст і громадський діяч В. Ковальчук,
громадський діяч І. Ковальчук,
педагог, громадський діяч Г. Фарштей-Кичук
педагог М. Шмир.

Проживали Редагувати )

педагог, літератор В. Дячук,
вчений-астроном, професор, академік Іван Климишин.

Галерея Редагувати )

Примітки Редагувати )

. www.kmu.gov.ua (ua). Архів за 23 січня 2022. Процитовано 5 жовтня 2021.
Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX
Богдан Андрушків. Некрополі Тернопільщини, або про що розповідають мовчазні могили. — Тернопіль: «Підручники і посібники», 1998.

Література Редагувати )

(Цинкаловський О.) (Стара Волинь і Волинське Полісся). Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : (Накладом Товариства «Волинь»), 1984—1986.
(Тернопільський енциклопедичний словник) : у 4 т. / редкол.: (Г. Яворський) та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат («Збруч»), 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6.

[1] . www.kmu.gov.ua (ua). Архів за 23 січня 2022. Процитовано 5 жовтня 2021.

[2] Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX

[3] Богдан Андрушків. Некрополі Тернопільщини, або про що розповідають мовчазні могили. — Тернопіль: «Підручники і посібники», 1998.