www.wikidata.uk-ua.nina.az

Вельф IV нім Welf IV бл 1030 1040 9 листопада 1101 герцог Баварії Вельф I 1070 1077 1096 1101 син маркграфа Альберто Ацц

Вельф IV

Вельф IV (нім. Welf IV; бл. 1030/1040 — 9 листопада 1101) — герцог Баварії (Вельф I) 1070–1077, 1096–1101, син маркграфа Альберто Аццо II д'Есте і Кунігунди Альтдорфської, сестри герцога Каринтії Вельфа III . Родоначальник другого дому Вельфів.

Вельф IV
нім. Welf IV
Народився 1035
Помер 6 листопада 1101
Пафос, Пафос, Кіпр
Поховання Вайнгартен
Країна  Баварія
Діяльність суверен
Титул герцог Баварії[d] і герцог Баварії[d]
Рід Вельфи і Естенський дім
Батько Альберто Аццо II
Мати Kunigunde of Altdorfd
Брати, сестри Фулько I д'Есте і Гуго V (граф Мена)
У шлюбі з Judith of Flanders, Countess of Northumbriad і Ethelinde of Northeimd
Діти Вельф V, Генріх IX Чорний і Adelheid of Bavariad

Біографія Редагувати

Вельф IV. Ідеалізований портрет. 1500 рік. Штутгарт, Вюртембергська земельна бібліотека, код Q 584, fol. 25в

1055 року помер Вельф III, граф Альтдорф і герцог Каринтії. Він володів великими земельними володіннями в Швабії, Реції і Баварії. Оскільки прямих спадкоємців у нього не було, Вельф III заповідав усі володіння монастирю Альтдорф, де абатисою була його мати — Іміца, вдова графа Вельфа II. Вона ж вирішила передати ці володіння Вельфу IV, сину своєї доньки Кунігунди і італійського маркграфа Альберто Аццо II д'Есте.

Отримавши спадок, Вельф перебрався до Німеччини, де одружився з дочкою герцога Баварії Оттона Нортхеймського.

У 1070 розгорівся конфлікт між Оттоном Нордгеймським і імператором Священної Римської імперії Генріхом IV. Оттон, який отримав Баварію від вдовуючої імператриці Агнеси де Пуатьє, матері Генріха IV, під час малолітства останнього, володів землями на західній і південній околицях гірського масиву Гарц. Ставши повнолітнім, Генріх IV спробував повернути контроль над Гарцем, а володіння Оттона перешкоджали політиці імператора. У підсумку Генріх IV звинуватив Оттона в плануванні замаху на імператора і позбавив титулу герцога Баварії. Вельф не став підтримувати тестя. Його шлюб був бездітний, тому Вельф скористався моментом і розлучився з дочкою Оттона. У підсумку в Різдво 1070 Генріх IV передав титул герцога Баварії Вельфу.

Коли почалася боротьба за інвеституру між імператора Генріхом IV і папою , Вельф в березні 1077 підтримав обрання антикоролем Рудольфа Швабського. За це Генріх IV змістив Вельфа, який у травні 1077 втік до Угорщини, з поста герцога Баварії, утримавши герцогство за собою.

Однак незабаром Вельф повернувся до Німеччини. Він став одним з воєначальників, що билися проти імператора. У серпні 1078 армія, очолювана Вельфом і Бертольдом II Церінгенським в битві на річці Неккар розбила селянську армію імператора.

Після того, як в 1080 антикороль Рудольф Швабський загинув в битві при Ельстер, Вельф надавав усіляку підтримку його синові, Бертольду Рейнфельдському, обраному в 1079 швабською знаттю герцогом на противагу імператорському ставленику — Фрідріху I Штауфену. Вельф в союзі з Бертольдом II Церінгенським активно брав участь в розв'язаній в Швабії війні. Влітку 1081 Вельф підтримав обрання нового антикороля — Германа Зальмського. На початку 1084 Вельф захопив і розграбував Аугсбург, проте в серпні був змушений залишити місто, до якого наближалася армія імператора.

В 1086 році Вельф в союзі з антикоролем Германом Зальмським в битві при Блейсфілді на річці Майн розбив армію Генріха IV.

12 квітня 1088 Вельф знову захопив Аугсбург, взявши в полон князя-єпископа Зігфріда II.

Успішний спротив Вельфа поступово призвів імператора Генріха IV до думки повернути йому Баварію і укласти з ним мир. Переговори почалися в Різдво 1089 в Регенсбурзі і продовжилися в лютому 1090 в Шпайере. Однак ще в 1089 році папа римський Урбан II завдяки дипломатії домігся укладення шлюбу між противницею Генріха IV сорокатрирічною маркграфинею Тоскани Матильдою і сімнадцятирічним Вельфом V, сином Вельфа IV. Через це переговори про мир між імператором і Вельфом IV успіхом не увінчалися, а сам Вельф вступив в союз з папою проти Генріха IV. Союз призвів до концентрації влади на півдні Німеччини та півночі Італії в руках супротивників імператора.

Однак незабаром переговори між Вельфом і Генріхом IV, який успішно проводив кампанію в Італії, поновилися. У серпні 1091 Вельф IV вирушив до Верони, де знаходився табір імператора, але переговори знову успіхом не увінчалися, Вельф відмовився визнати папою Виберта, суперника Урбана.

Незабаром боротьба Вельфа проти імператора відновилася. В 1093 Вельф знову напав на Аугсбург. У тому ж році Вельф підтримав заколот Конрада, старшого сина Генріха IV, який був зведений в Мілані на трон короля Італії.

Проте взимку 1095 Вельф V розлучився з Матільдою Тосканською, що ознаменувало розпад вельфсько-тосканського союзу. Влітку Вельф IV повернувся в Германію і відновив переговори з імператором. У підсумку, в 1096 році Вельф IV і Генріх IV помирилися, при цьому Вельф знову отримав Баварію.

У 1097 році після смерті батька Вельф IV вирушив до Італії, щоб пред'явити права на батьківську спадщину, на яку претендували також його брати Фулько і Гуго (Уго), сини від другого шлюбу з Гарсендою Менською. Але в підсумку успіху Вельф не добився, всі володіння батька успадкував Фульк.

В 1098 володіння Вельфа збільшилися коштом Східної Швабії.

У квітні 1101 немолодий вже Вельф IV вирушив в хрестовий похід. Однак в Єрусалимі він захворів і помер в дорозі додому в Пафосі на Кіпрі. Його останки пізніше були привезені до Німеччини й поховані в родовій гробниці в абатстві Вайнгартен в Альдторфі.

Шлюб та діти Редагувати

Одруження Вельфа IV и Юдіт Фландрської

1-ша дружина: N, італійка. Про цей шлюб повідомляє К. Джордан, проте ніяких інших свідчень про цей шлюб немає.

2-га дружина: після 1061 (розлучення 1070) Етелінда (пом. після 1070), донька Отона Нортхеймського, герцога Баварії, та Ріхези. Дітей від цього шлюбу не було.

3-тя дружина: з бл.-1071 Юдіт Фландрська (бл. 1033 — березень 1094), дочка Бодуена IV Бородатого, графа Фландрії, та Елеонори Нормандської,вдова Тостіга Годвінсона, ерл Нортумбрії. Діти:

Примітки Редагувати

  1. Deutsche Nationalbibliothek Record #129754129 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
    d:Track:Q27302d:Track:Q36578
  2. тезаурус CERL — Consortium of European Research Libraries.
    d:Track:Q60909659d:Track:Q1127581
  3. ↑ Lundy D. R. The Peerage
    d:Track:Q67129259d:Track:Q21401824
  4. Jordan K. Henry the Lion: a Biography.

Література Редагувати

  • Dieter R. Bauer, Matthias Becher (Hrsg.). Welf IV. Schlüsselfigur einer Wendezeit. Regionale und europäische Perspektiven // Zeitschrift für bayerische Landesgeschichte, Beiheft, Reihe B; 24. — München: C.H. Beck, 2004. — ISBN 3-406-10665-X
  • Sigmund Ritter von Riezler. Welf IV. // Allgemeine Deutsche Biographie (ADB). Bd. 41. — Lpz.: Duncker & Humblot, 1896. — S. 666—670. (нем.)
  • Бульст-Тиле Мария Луиза, Йордан Карл, Флекенштейн Йозеф. Священная Римская империя: эпоха становления / Пер. с нем. Дробинской К. Л., Неборской Л. Н. под редакцией Ермаченко И. О. — СПб.: Евразия, 2008. — 480 с. — 1000 экз. — ISBN 978-5-8071-0310-9

Посилання Редагувати

  • Welf IV. als W. I. Herzog von Bayern (нім.). Mittelalterliche Genealogie im Deutschen Reich bis zum Ende der Staufer. Архів оригіналу за 3 травня 2012. Процитовано 24 грудня 2011. 
  • Cawley H. DUKES of BAVARIA (WELF) (англ.). Foundation for Medieval Genealogy. Процитовано 24 грудня 2011. 
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Velf IV nim Welf IV bl 1030 1040 9 listopada 1101 gercog Bavariyi Velf I 1070 1077 1096 1101 sin markgrafa Alberto Acco II d Este i Kunigundi Altdorfskoyi sestri gercoga Karintiyi Velfa III Rodonachalnik drugogo domu Velfiv Velf IVnim Welf IVNarodivsya 1035 1 2 Pomer 6 listopada 1101 Pafos Pafos KiprPohovannya VajngartenKrayina BavariyaDiyalnist suverenTitul gercog Bavariyi d i gercog Bavariyi d Rid Velfi i Estenskij dimBatko Alberto Acco IIMati Kunigunde of AltdorfdBrati sestri Fulko I d Este i Gugo V graf Mena U shlyubi z Judith of Flanders Countess of Northumbriad i Ethelinde of NortheimdDiti Velf V 3 Genrih IX Chornij i Adelheid of Bavariad 3 Mediafajli u Vikishovishi Zmist 1 Biografiya 2 Shlyub ta diti 3 Primitki 4 Literatura 5 PosilannyaBiografiya Redaguvati nbsp Velf IV Idealizovanij portret 1500 rik Shtutgart Vyurtembergska zemelna biblioteka kod Q 584 fol 25v1055 roku pomer Velf III graf Altdorf i gercog Karintiyi Vin volodiv velikimi zemelnimi volodinnyami v Shvabiyi Reciyi i Bavariyi Oskilki pryamih spadkoyemciv u nogo ne bulo Velf III zapovidav usi volodinnya monastiryu Altdorf de abatisoyu bula jogo mati Imica vdova grafa Velfa II Vona zh virishila peredati ci volodinnya Velfu IV sinu svoyeyi donki Kunigundi i italijskogo markgrafa Alberto Acco II d Este Otrimavshi spadok Velf perebravsya do Nimechchini de odruzhivsya z dochkoyu gercoga Bavariyi Ottona Northejmskogo U 1070 rozgorivsya konflikt mizh Ottonom Nordgejmskim i imperatorom Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Genrihom IV Otton yakij otrimav Bavariyu vid vdovuyuchoyi imperatrici Agnesi de Puatye materi Genriha IV pid chas malolitstva ostannogo volodiv zemlyami na zahidnij i pivdennij okolicyah girskogo masivu Garc Stavshi povnolitnim Genrih IV sprobuvav povernuti kontrol nad Garcem a volodinnya Ottona pereshkodzhali politici imperatora U pidsumku Genrih IV zvinuvativ Ottona v planuvanni zamahu na imperatora i pozbaviv titulu gercoga Bavariyi Velf ne stav pidtrimuvati testya Jogo shlyub buv bezditnij tomu Velf skoristavsya momentom i rozluchivsya z dochkoyu Ottona U pidsumku v Rizdvo 1070 Genrih IV peredav titul gercoga Bavariyi Velfu Koli pochalasya borotba za investituru mizh imperatora Genrihom IV i papoyu Velf v berezni 1077 pidtrimav obrannya antikorolem Rudolfa Shvabskogo Za ce Genrih IV zmistiv Velfa yakij u travni 1077 vtik do Ugorshini z posta gercoga Bavariyi utrimavshi gercogstvo za soboyu Odnak nezabarom Velf povernuvsya do Nimechchini Vin stav odnim z voyenachalnikiv sho bilisya proti imperatora U serpni 1078 armiya ocholyuvana Velfom i Bertoldom II Ceringenskim v bitvi na richci Nekkar rozbila selyansku armiyu imperatora Pislya togo yak v 1080 antikorol Rudolf Shvabskij zaginuv v bitvi pri Elster Velf nadavav usilyaku pidtrimku jogo sinovi Bertoldu Rejnfeldskomu obranomu v 1079 shvabskoyu znattyu gercogom na protivagu imperatorskomu stavleniku Fridrihu I Shtaufenu Velf v soyuzi z Bertoldom II Ceringenskim aktivno brav uchast v rozv yazanij v Shvabiyi vijni Vlitku 1081 Velf pidtrimav obrannya novogo antikorolya Germana Zalmskogo Na pochatku 1084 Velf zahopiv i rozgrabuvav Augsburg prote v serpni buv zmushenij zalishiti misto do yakogo nablizhalasya armiya imperatora V 1086 roci Velf v soyuzi z antikorolem Germanom Zalmskim v bitvi pri Blejsfildi na richci Majn rozbiv armiyu Genriha IV 12 kvitnya 1088 Velf znovu zahopiv Augsburg vzyavshi v polon knyazya yepiskopa Zigfrida II Uspishnij sprotiv Velfa postupovo prizviv imperatora Genriha IV do dumki povernuti jomu Bavariyu i uklasti z nim mir Peregovori pochalisya v Rizdvo 1089 v Regensburzi i prodovzhilisya v lyutomu 1090 v Shpajere Odnak she v 1089 roci papa rimskij Urban II zavdyaki diplomatiyi domigsya ukladennya shlyubu mizh protivniceyu Genriha IV sorokatririchnoyu markgrafineyu Toskani Matildoyu i simnadcyatirichnim Velfom V sinom Velfa IV Cherez ce peregovori pro mir mizh imperatorom i Velfom IV uspihom ne uvinchalisya a sam Velf vstupiv v soyuz z papoyu proti Genriha IV Soyuz prizviv do koncentraciyi vladi na pivdni Nimechchini ta pivnochi Italiyi v rukah suprotivnikiv imperatora Odnak nezabarom peregovori mizh Velfom i Genrihom IV yakij uspishno provodiv kampaniyu v Italiyi ponovilisya U serpni 1091 Velf IV virushiv do Veroni de znahodivsya tabir imperatora ale peregovori znovu uspihom ne uvinchalisya Velf vidmovivsya viznati papoyu Viberta supernika Urbana Nezabarom borotba Velfa proti imperatora vidnovilasya V 1093 Velf znovu napav na Augsburg U tomu zh roci Velf pidtrimav zakolot Konrada starshogo sina Genriha IV yakij buv zvedenij v Milani na tron korolya Italiyi Prote vzimku 1095 Velf V rozluchivsya z Matildoyu Toskanskoyu sho oznamenuvalo rozpad velfsko toskanskogo soyuzu Vlitku Velf IV povernuvsya v Germaniyu i vidnoviv peregovori z imperatorom U pidsumku v 1096 roci Velf IV i Genrih IV pomirilisya pri comu Velf znovu otrimav Bavariyu U 1097 roci pislya smerti batka Velf IV virushiv do Italiyi shob pred yaviti prava na batkivsku spadshinu na yaku pretenduvali takozh jogo brati Fulko i Gugo Ugo sini vid drugogo shlyubu z Garsendoyu Menskoyu Ale v pidsumku uspihu Velf ne dobivsya vsi volodinnya batka uspadkuvav Fulk V 1098 volodinnya Velfa zbilshilisya koshtom Shidnoyi Shvabiyi U kvitni 1101 nemolodij vzhe Velf IV virushiv v hrestovij pohid Odnak v Yerusalimi vin zahvoriv i pomer v dorozi dodomu v Pafosi na Kipri Jogo ostanki piznishe buli privezeni do Nimechchini j pohovani v rodovij grobnici v abatstvi Vajngarten v Aldtorfi Shlyub ta diti Redaguvati nbsp Odruzhennya Velfa IV i Yudit Flandrskoyi1 sha druzhina N italijka Pro cej shlyub povidomlyaye K Dzhordan 4 prote niyakih inshih svidchen pro cej shlyub nemaye 2 ga druzhina pislya 1061 rozluchennya 1070 Etelinda pom pislya 1070 donka Otona Northejmskogo gercoga Bavariyi ta Rihezi Ditej vid cogo shlyubu ne bulo 3 tya druzhina z bl 1071 Yudit Flandrska bl 1033 berezen 1094 dochka Boduena IV Borodatogo grafa Flandriyi ta Eleonori Normandskoyi vdova Tostiga Godvinsona erl Nortumbriyi Diti Velf V bl 1073 24 veresnya 1124 gercog Bavariyi Velf II z 1101 Genrih IX Chornij bl 1074 13 grudnya 1126 gercog Bavariyi z 1124 Kunigunda Kunica pom 6 bereznya 1120 cholovik Fridrih III Roho pom 2 listopada 1096 graf Dissena Primitki Redaguvati Deutsche Nationalbibliothek Record 129754129 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 tezaurus CERL Consortium of European Research Libraries d Track Q60909659d Track Q1127581 a b Lundy D R The Peerage d Track Q67129259d Track Q21401824 Jordan K Henry the Lion a Biography Literatura RedaguvatiDieter R Bauer Matthias Becher Hrsg Welf IV Schlusselfigur einer Wendezeit Regionale und europaische Perspektiven Zeitschrift fur bayerische Landesgeschichte Beiheft Reihe B 24 Munchen C H Beck 2004 ISBN 3 406 10665 X Sigmund Ritter von Riezler Welf IV Allgemeine Deutsche Biographie ADB Bd 41 Lpz Duncker amp Humblot 1896 S 666 670 nem Bulst Tile Mariya Luiza Jordan Karl Flekenshtejn Jozef Svyashennaya Rimskaya imperiya epoha stanovleniya Per s nem Drobinskoj K L Neborskoj L N pod redakciej Ermachenko I O SPb Evraziya 2008 480 s 1000 ekz ISBN 978 5 8071 0310 9Posilannya RedaguvatiWelf IV als W I Herzog von Bayern nim Mittelalterliche Genealogie im Deutschen Reich bis zum Ende der Staufer Arhiv originalu za 3 travnya 2012 Procitovano 24 grudnya 2011 Cawley H DUKES of BAVARIA WELF angl Foundation for Medieval Genealogy Procitovano 24 grudnya 2011 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Velf IV amp oldid 40662664