Бі́ла — село в Україні, у Турбівській селищній громаді Вінницького району Вінницької області. Населення становить 308 осіб. Через село протікає річка Вільшанка.
| село Біла | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Область | Вінницька область |
| Район | Вінницький район |
| Громада | Турбівська селищна громада |
| Облікова картка | Біла |
| Основні дані | |
| Засноване | 1746 |
| Населення | 308 |
| Площа | 2,328 км² |
| Густота населення | 132,3 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 22514 |
| Телефонний код | +380 4358 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°23′27″ пн. ш. 28°54′57″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря | 252 м |
| Водойми | річка Вільшанка, струмок Селець |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 22520, с. Біла, вул. Миру, 51 |
| Карта | |
Біла | |
Біла | |
| Мапа | |
| Біла у Вікісховищі |
Географія ред.
Село розташоване на берегах річки Вільшанки. У селі струмок Селець впадає у Вільшанку.
Історія ред.
Точна дата заснування села невідома, проте село має давню історію. Щодо назви села, то існує версія, що в давнину у селі були великі поклади глини, і всі будівлі мазали білою глиною і вони стояли всі білі.
У 1746 році збудовано дерев’яну Михайлівську церкву 7-го класу, якій належала 51 десятина землі. З того часу свято Михайла 21 листопада відзначається у селі як престольне.
У 1840 році в селі була відкрита церковно-парафіяльна школа. Нині це загальноосвітня школа I–II ступенів.
У документах 1864 року зазначається, що в селі було 588 православних мешканців та 12 римо-католиків, нараховувалося 1957 десятин землі. Три чверті села належали Валеріану Ігнатійовичу Огоневському, а четверта частина – Генріху Седизиковському, яку він викупив у Фекли Рогозинської. Від їх прізвищ пішли назви куточків села, які існують й досі: центральну вулицю називають Огоновщина, а вулицю, що веде до Шендерівки – Рогозінщина.
Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі Вахнівської волості Бердичівського повіту Київської губернії мешкало 562 особи, налічувалось 85 дворових господарств, існували православна церква, школа, постоялий будинок і водяний млин.
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1033 особи (496 чоловічої статі та 537 — жіночої), з яких 943 — православної віри.
Під час колективізації в 1929 році у селі створено колгоспи «Червоний шлях», «Червоний хлібороб», «2-га п’ятирічка». Першими колгоспниками Білої та Шендерівки були Кравчук Федір Митрофанович, Фармагей Дмитро Дмитрович, Лебідь Антін Карпович, Дубина Антін Іванович.
Важкими для села були роки Голодомору та Другої світової війни. З війни з поля бою не повернулося 216 односельчан, яким у 1966 році збудовано пам’ятник.
Після визволення села 13 березня 1944 року розпочалася відбудова господарства.
У 1957 році колгоспи Білої та Шендерівки об'єдналися в одне господарство.
Сучасний стан ред.
За останні роки у селі з’явилося багато новобудов. Збудовано нову школу, відремонтовано ФАП, заклади культури, проведено водогін та освітлення села.
Станом на 2021 рік на території Білої працює ЗОШ І-ІІ ступенів (навчається 35 учнів, працює 8 вчителів), 2 магазини, ФАП, сільський клуб (до 2002 року 35 років завклубом пропрацювала Марія Семенівна Шевчук).
Населення ред.
Мова ред.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 98,05% |
| російська | 0,97% |
| білоруська | 0,65% |
| румунська | 0,33% |
Відомі люди ред.
- Грищук Іван Петрович — український художник.
- Марчук Надія Іванівна (1939 р.н.) — казкар
Галерея ред.
Примітки ред.
- . Архів оригіналу за 10 листопада 2017. Процитовано 8 грудня 2010.
- Знамениті дати Вінниччини 2010 року[недоступне посилання з березня 2019]
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-79)
- Україські народні казки: Книга 30. Казки Поділля/ Запис., упоряд. і літ. опрац. М. Зінчук. — Черівці : Букрек, 2010.- 424 с., іл. — С. 387.
Джерела ред.
- Село Біла [ 21 липня 2021 у Wayback Machine.] // Турбівська селищна громада
Література ред.
- Бі́ла // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.373
Посилання ред.
- Погода в селі Бі́ла [ 20 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Біла (Вінницький район) |