Буссенго Жан Батіст — (фр. Jean Baptiste Dieudonné Boussingault) — (2 лютого 1802 — 11 травня 1887) — французький учений, один із засновників агрохімії, член Паризької академії наук (з 1839 р.).
| Жан Батіст Буссенго | |
|---|---|
| фр. Jean-Baptiste Boussingault | |
| Ім'я при народженні | фр. Jean-Baptiste Joseph Dieudonné Boussingault |
| Народився | 1 лютого 1801 Париж, Франція |
| Помер | 11 травня 1887[…] (86 років) Париж, Франція |
| Поховання | Пер-Лашез і Grave of Boussingaultd :
|
| Країна | Франція |
| Діяльність | хімік, політик, науково-педагогічний працівник, викладач університету, фермер, агроном, військовослужбовець |
| Alma mater | École nationale supérieure des mines de Saint-Étienne |
| Галузь | хімія, агрономія, геологія і метеорологія |
| Заклад | Ліонський університет |
| Посада | депутат Національної асамблеї Франції, Councillor of Stated і президент |
| Відомі учні | Тимірязєв Климент Аркадійович Achille Müntzd |
| Членство | Паризьке філоматичне товариствоd Шведська королівська академія наук Французька академія наук Прусська академія наук Національна академія наук США |
| Діти | Joseph Boussingaultd |
| Нагороди | |
Жан Батіст Буссенго у Вікісховищі |
Досліджував живлення рослин. Першим почав вивчати колообіг речовин (у землеробстві). Довів, що всі рослини (крім бобових) беруть Нітроген із ґрунту, а бобові самі здатні нагромаджувати його. Довів, що вміст Карбону в урожаї не пов'язаний з вмістом його в гної і що джерелом Карбону для зелених рослин є вуглекислий газ повітря.
Вивчав газообмін у рослин і тварин, вплив нітратів та фосфатів на розвиток рослин.
Біографія ред.
Народився в Парижі. Його батько був солдатом в відставці, мати — дочкою бургомістра Вецлара. Сім'я не могла собі позволити дати сину ліцейську освіту, і Буссенго займався самоосвітою, відвідуючи публічні лекції Коледжу де Франс і Національного музею. В 1818 році поступив в школу Сант-Етьєн В Школі познайомився з Б. Фурнероном. Декан школи Л. А. Боньє, захоплений здібностями, скоро став доручати йому проведення експериментів, і молодий Буссенго доказав, що сталь містить кремінь. В 1820, через півтора року навчання, він дістав диплом з відзнакою.
В 1822 році після доручення англійського гірського товариства з рекомендацією А. Гумбольдта поїхав в Південну Америку, де протягом кількох років вивчав метеорологію і геологічні особливості Анд, подорожуючи по Венесуелі, Колумбії, Перу, Чилі, Еквадорі в складі армії генерала Саймона Болівара. Буссенго виконував функції гірського інженера.
В числі інших досліджень, в цей період Ж. Б. Буссенго вивчав землетруси, тропічні дощі, родовища чилійської селітри, визначав склад газів в кратерах вулканів, був першим європейцем, що піднявся на вулкан Чимборасо (Еквадор, 6267 м). Провадив золотодобуванням для англійської компанії.
Після повернення в Францію в 1839, Буссенго потрапляє в Академію наук, потім стає професором хімії в Ліонеі, потім — в Версальскій агрохімічному інституті. В 1841 році, дістав місце професора на кафедрі сільського хазяйства і кафедрі аналітичної хімії в, переїжджає в Париж. Свої дослідні роботи Буссенго проводив в лабораторії в Бехельброні.
В 1848 році Ж. Б. Буссенго обирається в Національне зібрання від департаменту Нижнього Рейну, де виступає за республіканські позиції. За три роки його звільняють з посади професора за політичні переконання, але під тиском наукового світу (колеги Буссенго погрозили звільнитися повним складом) поновлюють на посаді. В 1849—1851 роках Буссенго стає членом Державної ради, але з утворенням Другої імперії він відходить від політики.
Буссенго дістав ордена Почесного легіону. В 1878 дістав медаль Коплі (вищі нагороду Королівського товариства).
Наукові праці ред.
Перші роки Ж. Б. Буссенго писав мемуари на геологічні и метеорологічні теми зі матеріалами, зібраними під час перебування в Північній Америці. З 1836 року Буссенго присвячує себе переважно агрохімії и фізіології рослин.
Роботи Буссенго в області агрохімії настільки просунули молоду науку, що вчений вважається одним з її основоположників, а також одним з засновників наукового рослинництва. Також праці Буссенго мали великий вплив на ґрунтознавство.
Зроблена Ж. Б. Буссенго в 1835 році наукова сільськогосподарська станція «Бехельбронн» — перша в Західній Європі. В дослідах Буссенго використовував точний хімічний аналіз складу ґрунту і органічних продуктів.
Серед наукових досягнень Ж. Б. Буссенго можна назвати:
- введення в науку уявлення про кругообіг елементів і його наслідки (разом з Лібіхом);
- доведення присутності азоту не тільки в тваринах, як думали раніше, але і в рослинах;
- гіпотеза про те, що рослинам необхідний азот з ґрунту, і експериментальна перевірка її. Дослідним шляхом Буссенго заперечив представлення Лібіха про те, що рослини отримують азот листям з повітря і доказав необхідність для більшості рослин внесення в ґрунт азотних добрив. В 1840 році показав, що рослини отримують азот з нітратів ґрунту також вивчав вплив фосфатів;
- відкриття азотофіксації бобових рослин (разом з Г. Гельрігелем). В 1830-х роках Буссенго виявив, що бобові не тільки не поглинають азот ґрунту, але і викидають в нього азот.;
- проведення дослідів з годуванням тварин різними продуктами, показавши, що багаті азотом корми дають ліпші результати;
- вивчення складів сталей і розробка перших хромистих сталей;
- вивчення точного складу повітря;
- дослідження харчової цінності деяких продуктів;
- вивчення хімічного складу природного асфальту;
- роботи над пошуком миш'яку.
Примітки ред.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Sycomore / Assemblée nationale
- база даних Léonore — ministère de la Culture.
- ↑ Буссенго Жан Батист // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- Deutsche Nationalbibliothek Record #101165250 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Jouin H. La sculpture dans les cimetières de Paris // Nouvelles archives de l’art français — 1897. — Vol. 3e série, tome 13. — P. 126. — ISSN 0994-8066; 2419-2465
- Moiroux J. Le cimetière du Père-Lachaise — Paris: 1908. — P. 83.
- Gabrielli D. Dictionnaire historique du Père-Lachaise — 2002. — P. 73. — ISBN 978-2-85917-346-3
| Ця стаття не містить посилань на джерела. (жовтень 2012) |
| Це незавершена стаття про хіміка. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |