Битва при Ніневії (12 грудня 627 року) — вирішальний бій візантійсько-перської війни початку VII століття і останній бій римсько-перських воєн, які з перервами тягнулися 400 років. Завершився перемогою візантійців, які зуміли відстояти Малу Азію.
| Битва при Ніневії | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| Ірано-візантійска війна 602—628 рр. | ||||||
Маневри перських сил показані червоним, візантійських — синім кольором | ||||||
| Координати: 36°21′33″ пн. ш. 43°09′10″ сх. д. / 36.35944400002777854° пн. ш. 43.15277800002777298° сх. д. | ||||||
| ||||||
| Сторони | ||||||
| Візантійська імперія | Держава Сасанідів | |||||
| Командувачі | ||||||
| Іраклій I | Рахзад† | |||||
| Військові сили | ||||||
| 25,000–50,000 | 12,000 | |||||
| Втрати | ||||||
| невідомо | 6 000 чол. |
Хід подій ред.
Завершуючий етап боротьби між Візантією і Сасанідами в Передній Азії тривав понад 20 років. У 627 році василевс Іраклій I доручив вести бойові дії проти Шахіна своєму братові Феодору, а сам рушив на Тбілісі, де він зустрівся з хозарським каганом і уклав з ним союз. Однак об'єднане візантійсько-хазарське військо не змогло взяти добре укріплене місто і рушило вглиб Персії. Рахзад слідував за ними по п'ятах.
Але хазари виявилися ненадійними союзниками і, втомившись від гірських доріг, повернули додому. Іраклій ж наблизився до міста Ніневія в надії зустріти Рахзада для вирішального бою. Бій почався з єдиноборства ватажків армій. При цьому Іраклій був двічі поранений, але навіть в такому стані він поборов Рахзада і зміг відрубати йому голову. Після цього зав'язалася бійка армійських формувань. Іраклій продовжував боротися в самому центрі кривавої сутички. Перемога дісталася візантійської армії. Шлях на Ктесифон був відкритий. Подробиці бою наведені в «Хронографі» Феофана.
Наслідки ред.
Розтрощивши могутність Сасанідів, візантійці змогли ненадовго повернути втрачені землі у Вірменії та Грузії, які незабаром стали об'єктом арабських нападів, як і сама Персія. По суті, поразка держави Сасанідів і короткочасне васальне підпорядкування її Візантії через ослаблення і Візантії, і Ірану в ході тривалої війни полегшили завоювання перських, а потім і частини візантійських земель арабами і поширення в цих краях ісламу .
Примітки ред.
- (Kaegi, 2003, с. 158–159)
- ↑ (Kaegi, 2003, с. 167)
Посилання ред.
- Успенский Ф. І. Історія Византийской імперії [ 15 грудня 2012 у Wayback Machine.]
- Kaegi, Walter Emil (2003), Heraclius: emperor of Byzantium, Cambridge University Press, ISBN 978-0-521-81459-1
- Norwich, John Julius (1997), A Short History of Byzantium, Vintage Books, ISBN 978-0-679-77269-9
- Oman, Charles (1893), Europe, 476—918, Macmillan