www.wikidata.uk-ua.nina.az

Балдуїн II У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Балдуїн Єрусалимський фр Baudouin II de Jérusalem 21 сер

Балдуїн II

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Балдуїн.

Балдуїн II Єрусалимський (фр. Baudouin II de Jérusalem; ? — 21 серпня 1131), відомий також як Балдуїн Буркський (фр. Baudouin de Bourcq) — учасник Першого хрестового походу, граф Едеси (1110–1118) і король Єрусалиму у 1118–1131 роках.

Балдуїн II
фр. Baudouin II de Jérusalem
Балдуїн II
14 квітня 1118 — 21 серпня 1131
Попередник: Балдуїн I
Наступник: Мелісенда I і Фулько
Прапор
 Граф Едеси
1100 — 21 серпня 1131
Попередник: Балдуїн I
Наступник: Жослен I
Прапор
 Граф Ретель
1118 — 21 серпня 1131
Попередник: Гуго Ретель
Наступник: Матільда Ретель
14 квітня 1118 — 21 серпня 1131
Попередник: Балдуїн I
Наступник: титул поєднано із титулом Король Єрусалиму
 
Народження: 1060 або 1075
Ретель, Королівство Франція
Смерть: 21 серпня 1131
Єрусалим, Єрусалимське королівство
Поховання: Храм Гробу Господнього
Релігія: Християнство
Рід: House of Retheld
Батько: Hugh I, Count of Retheld
Мати: Melisende of Crécyd
Шлюб: Морфія Мелітенська
Діти: Мелісенда I, Аліса, Hodierna of Jerusalemd і Ioveta of Bethanyd

 Медіафайли у Вікісховищі

Біографія Редагувати

Хрестоносець Редагувати

Стосовно місця та дати народження Балдуїна немає точних відомостей. Син Гуго I, графа Ретеля, та Мелісенди де Монлері, він був сеньйором Бурка, коли приєднався до армії учасників Першого хрестового походу, який очолювали його двоюрідні дядьки Готфрід, Балдуїн та Есташ Буйонські.

У 1110 році Балдуїн Буйонський, який став новим королем Єрусалиму передав своєму двоюрідному небожеві (його батько Гуго I, графа Ретеля приходився Королю Єрусалиму Балдуїну Буйонському двоюрідним братом) графство Едесу.

Для зміцнення свого становища Балдуїн у 1101 році одружився з представницею вірменської знаті. У 1102 році брав участь у битві при Аскалоні проти фатимідського Єгипту. У 1104 році зазнав поразки у битві при Харрані від сельджуків. Знаходився у полоні у Мосулі до 1008 року. Тоді його викупили за 60 тисяч динарів. При допомозі курдів, вірмен та візантійців Балдуїн зумів повернути собі владу на Едесою. У 1110 та 1111 роках витримав облогу міста сельджуками, яку вдалося зняти завдяки королю Балдуїну I.

Король Редагувати

Коронація Балдуїна II
Балдуїн II

У 1118 році після смерті Балдуїна I почалися вибори нового короля. Померлий як спадкоємців визначив свого рідного брата Есташа та свого двоюрідного небожа (сина двоюрідного брата) Балдуїна Едеського. Більшість баронів стала на бік Есташа. Втім, з огляду на те, що той в цей час знаходився в Європі, було обрано королем Балдуїна. При цьому суттєву допомогу останньому надав Жослен де Куртене. Навзаєм новий король передав Жослену графство Едесу. Коронація відбулася 14 квітня того ж року у Віфлеємі.

У 1118 році передав ордену тамплієрів Храм Соломона в Єрусалимі. Загалом підтримував дії першого магістра храмовників Гуго де Пейна. У 1119 році виступив на захист Антіохії, яку вдалося врятувати від військ еміра Іль-Газі. У 1120 році разом з патріархом Єрусалиму Гармондом скликав собор у Наблусі, де були затверджені церковно-правові канони Єрусалимського королівства.

Церква Гробу Господнього. Місце поховання Балдуїна II

У 1123 році при обороні Едеси король потрапив у полон до еміра Белек-Газі. На час його полону регентом королівства було обрано Есташа Граньє, графа Сідону й Кесареї. У 1124 році короля було звільнено в обмін на 4 фортеці й великий викуп. Як заставу Балдуїн II залишив у сельджуків свою доньку Івету. Того ж року взяв в облогу місто Алеппо, втім невдало. У 1125 році очолив об'єднані війська хрестоносців, яку у битві при Азазі розгромили війська сельджуцьких емірів. Після цього Балдуїн II при підтримці тамплієрів спустошив околиці Дамаску. Наступного року спробував захопити Дамаск, але не зміг цього зробити.

Наприкінці життя Балдуїн II дедалі більше опікувався долею королівства. З огляду на те, що він не мав сина-спадкоємця, король вирішив влаштував вигідний шлюб доньки Мелісенди з могутнім та енергійним європейським бароном. Зрештою у 1129 році було влаштовано шлюб з Фульком Анжуйським. Помер король 21 серпня 1131 року.

Родовід Редагувати

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
8. Манасія ІІ Ретель
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
4. Манасія ІІІ Ретель
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
9. Іветт
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
2. Гуго Ретель
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
10. Годфрід III, лотаринзький герцог
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
5. Юдіт, лотаринзька герцогиня
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
11. Дода
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
1. Балдуїн II, Король Єрусалиму
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
12. Milo
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
6. Guy I of Montlhéry
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
13. невідомо
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
3. Мелісенда
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
7. Hodierna of Gometz
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Сім'я Редагувати

Дружина Редагувати

  • Морфія Мелітенська (? — 1 жовтня 1126/1127) — вірменка за національністю. Донька Гавриїла (сеньйора Мелітени). Про дату народження немає відомостей. Під час Першого хрестового походу її батько підтримував хрестоносців. У 1100 році визнав себе васалом графа Балдуїна Едеського. У 1101 році видав Морфію за Балдуїна. Як посаг Морфія принесла чоловікові 50 тисяч золотих безантів. До 1120 році вона мешкала в Едесі, попри те, що Балдуїн ще у 1118 році став королем Єрусалиму. Лише у 1120 році відбулася коронація Морфії. Вона намагалася пристосувати хрестоносців до східних традицій. Виховувала своїх дочок у звичаях Європи та Сходу. У 1123 році після потрапляння у полон Балдуїна II брала участь в його звільнені. Для цього відправила загін з 50 вірмен, які з'ясували місцезнаходження полоненого. У 1124 році особисто їздила до Сирії на перемовини щодо звільнення чоловіка, в якості заручниці передала свою доньку Іветту.

Діти Редагувати

  1. Мелісенда (1105—11 вересня 1161) — королева Єрусалиму, правила спільно з чоловіком та старшим сином. Здобула гарну освіту. Володіла вірменською, французькою, грецькою, арабською мовами та латиною. Вивчала Біблію, праці Отців Церкви. Також її навчали арифметиці, геометрії, музиці, граматиці, риториці, діалектиці, теології, астрономії. В 1129 році Балдуїн II оголосив Мелісенду спадкоємницею трону. Водночас, зважаючи на її молодість, став шукати досвідчену людину в чоловіки Мелісенді. Вибір пав на Фулька V (графа Анжу). Весілля відбулося 2 червня цього ж року. Наступного року Мелісенда народила сина Балдуїна. В 1131 році помер Балдуїн II. Мелісенду разом із чоловіком оголосили королем й королевою. Втім між подружжям майже із самого початку розпочалися конфлікти. В них активно брав участь коханець Мелісенди Гуго Пюїзе. Зрештою Мелісенда зуміли зменшити вплив Фулька Анжуйського. Вже 1136 року вона фактично перебрала на себе одноосібну владу. Вона відмовилася від нових захоплень, зосередивши увагу на підтримці освіти та культури. В 1143 році після смерті Фулька відбулася повторна коронація Мелісенди та її сина Балдуїна III. Разом із політичною діяльністю, Мелісенда багато робила для поліпшення становища населення, розбудови міст. Багато в чому допомагала учасникам Другого хрестового походу. В 1150 році стався конфлікт між Мелісендою з її сином Балдуїном III, якого королева фактично усунула від влади. Було вирішено поділити королівство. Мелісенда при підтримці патріарха Фулька отримала південні землі Єрусалимської держави. Втім 1152 року конфлікт спалахнув з новою силою. Тоді ж відбувся новий перерозподіл земель. Тепер Мелісенда отримала Наблуз та Єрусалим. Втім, зрештою змушена була відмовитися від Єрусалиму, а 1153 року зреклася трону й вирушила до монастиря у Віфінії, де абатисою була її сестра. 1161 року Мелісенда після інсульту повернулася до Єрусалиму, де померла цього ж року.
  2. Аліса (бл. 1110—1151) — отримала хорошу осввіту. Після смерті Боемунда I (князя Антіохії) Балдуїн II стає регентом князівства. Для зміцнення тут свого становища у 1126 році Балдуїн II влаштовує шлюб Аліси з молодим князем Боемуендом II. Аліса переїздить до Антіохії. Вона намагалася оживити культурне та освітнє життя у місті. Після смерті у 1130 році Боемунда II Аліса зробила спроби перебрати владу на себе, відсторонивши від влади свою доньку Констанцію. Проте в ці події втрутився її батько Балдуїн II. У відповідь Аліса звернулася до Зенгі (атабека Алепо). Втім це Алісі не допомогло. Зрештою вона вимушена була здатися батькові й погодитися на його умови: Аліса отримувала міста Латакія та Джабала, а регентом залишався Жослен Куртене. У 1131 році після смерті батька та Жослена Куртене Аліса спробувала повернути собі владу. Для цього вона уклала союз з Понсом Триполійським та отримала підтримку з боку сестри — королеви Мелісенди. Проте ці задуми зруйнували дворяни Антіохії, які покликали на допомогу Фулька, чоловіка Мелісенди. Тому Аліса вимушена була відступитися. Але вона не бажала відмовлятися від влади. У 1135 році вела перемовини з імператором Мануїлом Комніном щодо шлюбу своєї доньки з його сином, проте й цього разу її намірам завадив король Фульк з антійохійськими дворянами. За нареченого доньці Аліси обрали Раймунда Пуатьє, сина герцога Аквітанії Вільгельма IX. Деякий час Аліса мріяла одружити молодого Раймунда з собою, але зазнавши невдачі, остаточно відсторонилася від справ та оселилася в Латакії, де й померла.
  3. Год'єрна (бл. 1112—бл. 1164) — дружина Раймунда II (графа Триполі). Як і її сестри отримала хорошу освіту, володіла вольовим характером. Активно втручалась в заплутану політику держав хрестоносців. В 1150–1152 роках підтримувала свою сестру Мелісенду в конфлікті проти її сина Балдуїна III. В 1152 у Год'єрни виник конфлікт з чоловіком Раймундом, в якому їй на допомогу прийшли Мелісенда з Балдуїном III. Після вирішення конфлікту Год'єрна разом з сестрою та племінником повернулись до Єрусалиму. Майже одразу після від'їзду Раймунд II був вбитий. Год'єрна негайно повернулась в Триполі, щоб взяти регенство над графством, оскільки її син Раймунд III був неповнолітним. Вона правила графством до 1155 роки, коли її син перебрав управління в свої руки.
  4. Іветта (1120—1178) — єдина із сестер народилась після того як її батько став королем Єрусалиму. В 1123 році її батько потрапив в полон до Артукідів, Іветта стала полонянкою в обмін на визволення батька. ЇЇ утримували в фортеці Шайзар до 1125 року, коли її батько виплатив викуп в розмірі 8000 динарів. Навідміну від сестер Іветта не вийшла заміж, а прийняла постриг і віддалилась в монастир Св. Анни в Єрусалимі, потім в 1143 році перейшла в засновану її сестрою Мелісендою обитель Св. Лазаря в Віфанії. В 1144 році стала абатисою цього монастиря. Займалась вихованням своєї внучатої племінниці Сибіли, яка в майбутньому стане королевою Єрусалиму. Була дуже близькою зі своїми сестрами, коли в 1161 помирала Мелісенда, Іветта та Год'єрна були присутні біля її смертного одра.

Джерела Редагувати

  • Sylvia Schein: Balduin II. In: Lexikon des Mittelalters (LexMA). Band 1, Artemis & Winkler, München/Zürich 1980, ISBN 3-7608-8901-8, Sp. 1366—1367.

Посилання Редагувати

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Балдуїн II

  • . Foundation for Medieval Genealogy. Архів оригіналу за 21 лютого 2020. Процитовано 27 квітня 2020. 


Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Balduyin Balduyin II Yerusalimskij fr Baudouin II de Jerusalem 21 serpnya 1131 vidomij takozh yak Balduyin Burkskij fr Baudouin de Bourcq uchasnik Pershogo hrestovogo pohodu graf Edesi 1110 1118 i korol Yerusalimu u 1118 1131 rokah Balduyin II fr Baudouin II de JerusalemBalduyin IIPrapor Korol Yerusalimu14 kvitnya 1118 21 serpnya 1131Poperednik Balduyin INastupnik Melisenda I i FulkoPrapor Graf Edesi1100 21 serpnya 1131Poperednik Balduyin INastupnik Zhoslen IPrapor Graf Retel1118 21 serpnya 1131Poperednik Gugo RetelNastupnik Matilda RetelZahisnik Grobu Gospodnogo14 kvitnya 1118 21 serpnya 1131Poperednik Balduyin INastupnik titul poyednano iz titulom Korol Yerusalimu Narodzhennya 1060 abo 1075 Retel Korolivstvo FranciyaSmert 21 serpnya 1131 Yerusalim Yerusalimske korolivstvoPohovannya Hram Grobu GospodnogoReligiya HristiyanstvoRid House of RetheldBatko Hugh I Count of RetheldMati Melisende of CrecydShlyub Morfiya MelitenskaDiti Melisenda I Alisa Hodierna of Jerusalemd i Ioveta of Bethanyd Mediafajli u Vikishovishi Zmist 1 Biografiya 1 1 Hrestonosec 1 2 Korol 2 Rodovid 3 Sim ya 3 1 Druzhina 3 2 Diti 4 Dzherela 5 PosilannyaBiografiya RedaguvatiHrestonosec Redaguvati Stosovno miscya ta dati narodzhennya Balduyina nemaye tochnih vidomostej Sin Gugo I grafa Retelya ta Melisendi de Monleri vin buv senjorom Burka koli priyednavsya do armiyi uchasnikiv Pershogo hrestovogo pohodu yakij ocholyuvali jogo dvoyuridni dyadki Gotfrid Balduyin ta Estash Bujonski U 1110 roci Balduyin Bujonskij yakij stav novim korolem Yerusalimu peredav svoyemu dvoyuridnomu nebozhevi jogo batko Gugo I grafa Retelya prihodivsya Korolyu Yerusalimu Balduyinu Bujonskomu dvoyuridnim bratom grafstvo Edesu Dlya zmicnennya svogo stanovisha Balduyin u 1101 roci odruzhivsya z predstavniceyu virmenskoyi znati U 1102 roci brav uchast u bitvi pri Askaloni proti fatimidskogo Yegiptu U 1104 roci zaznav porazki u bitvi pri Harrani vid seldzhukiv Znahodivsya u poloni u Mosuli do 1008 roku Todi jogo vikupili za 60 tisyach dinariv Pri dopomozi kurdiv virmen ta vizantijciv Balduyin zumiv povernuti sobi vladu na Edesoyu U 1110 ta 1111 rokah vitrimav oblogu mista seldzhukami yaku vdalosya znyati zavdyaki korolyu Balduyinu I Korol Redaguvati nbsp Koronaciya Balduyina II nbsp Balduyin IIU 1118 roci pislya smerti Balduyina I pochalisya vibori novogo korolya Pomerlij yak spadkoyemciv viznachiv svogo ridnogo brata Estasha ta svogo dvoyuridnogo nebozha sina dvoyuridnogo brata Balduyina Edeskogo Bilshist baroniv stala na bik Estasha Vtim z oglyadu na te sho toj v cej chas znahodivsya v Yevropi bulo obrano korolem Balduyina Pri comu suttyevu dopomogu ostannomu nadav Zhoslen de Kurtene Navzayem novij korol peredav Zhoslenu grafstvo Edesu Koronaciya vidbulasya 14 kvitnya togo zh roku u Vifleyemi U 1118 roci peredav ordenu tampliyeriv Hram Solomona v Yerusalimi Zagalom pidtrimuvav diyi pershogo magistra hramovnikiv Gugo de Pejna U 1119 roci vistupiv na zahist Antiohiyi yaku vdalosya vryatuvati vid vijsk emira Il Gazi U 1120 roci razom z patriarhom Yerusalimu Garmondom sklikav sobor u Nablusi de buli zatverdzheni cerkovno pravovi kanoni Yerusalimskogo korolivstva nbsp Cerkva Grobu Gospodnogo Misce pohovannya Balduyina IIU 1123 roci pri oboroni Edesi korol potrapiv u polon do emira Belek Gazi Na chas jogo polonu regentom korolivstva bulo obrano Estasha Granye grafa Sidonu j Kesareyi U 1124 roci korolya bulo zvilneno v obmin na 4 forteci j velikij vikup Yak zastavu Balduyin II zalishiv u seldzhukiv svoyu donku Ivetu Togo zh roku vzyav v oblogu misto Aleppo vtim nevdalo U 1125 roci ocholiv ob yednani vijska hrestonosciv yaku u bitvi pri Azazi rozgromili vijska seldzhuckih emiriv Pislya cogo Balduyin II pri pidtrimci tampliyeriv spustoshiv okolici Damasku Nastupnogo roku sprobuvav zahopiti Damask ale ne zmig cogo zrobiti Naprikinci zhittya Balduyin II dedali bilshe opikuvavsya doleyu korolivstva Z oglyadu na te sho vin ne mav sina spadkoyemcya korol virishiv vlashtuvav vigidnij shlyub donki Melisendi z mogutnim ta energijnim yevropejskim baronom Zreshtoyu u 1129 roci bulo vlashtovano shlyub z Fulkom Anzhujskim Pomer korol 21 serpnya 1131 roku Rodovid Redaguvati 8 Manasiya II Retel 4 Manasiya III Retel 9 Ivett 2 Gugo Retel 10 Godfrid III lotarinzkij gercog 5 Yudit lotarinzka gercoginya 11 Doda 1 Balduyin II Korol Yerusalimu 12 Milo 6 Guy I of Montlhery 13 nevidomo 3 Melisenda 7 Hodierna of Gometz Sim ya RedaguvatiDruzhina Redaguvati Morfiya Melitenska 1 zhovtnya 1126 1127 virmenka za nacionalnistyu Donka Gavriyila senjora Meliteni Pro datu narodzhennya nemaye vidomostej Pid chas Pershogo hrestovogo pohodu yiyi batko pidtrimuvav hrestonosciv U 1100 roci viznav sebe vasalom grafa Balduyina Edeskogo U 1101 roci vidav Morfiyu za Balduyina Yak posag Morfiya prinesla cholovikovi 50 tisyach zolotih bezantiv Do 1120 roci vona meshkala v Edesi popri te sho Balduyin she u 1118 roci stav korolem Yerusalimu Lishe u 1120 roci vidbulasya koronaciya Morfiyi Vona namagalasya pristosuvati hrestonosciv do shidnih tradicij Vihovuvala svoyih dochok u zvichayah Yevropi ta Shodu U 1123 roci pislya potraplyannya u polon Balduyina II brala uchast v jogo zvilneni Dlya cogo vidpravila zagin z 50 virmen yaki z yasuvali misceznahodzhennya polonenogo U 1124 roci osobisto yizdila do Siriyi na peremovini shodo zvilnennya cholovika v yakosti zaruchnici peredala svoyu donku Ivettu Diti Redaguvati Melisenda 1105 11 veresnya 1161 koroleva Yerusalimu pravila spilno z cholovikom ta starshim sinom Zdobula garnu osvitu Volodila virmenskoyu francuzkoyu greckoyu arabskoyu movami ta latinoyu Vivchala Bibliyu praci Otciv Cerkvi Takozh yiyi navchali arifmetici geometriyi muzici gramatici ritorici dialektici teologiyi astronomiyi V 1129 roci Balduyin II ogolosiv Melisendu spadkoyemniceyu tronu Vodnochas zvazhayuchi na yiyi molodist stav shukati dosvidchenu lyudinu v choloviki Melisendi Vibir pav na Fulka V grafa Anzhu Vesillya vidbulosya 2 chervnya cogo zh roku Nastupnogo roku Melisenda narodila sina Balduyina V 1131 roci pomer Balduyin II Melisendu razom iz cholovikom ogolosili korolem j korolevoyu Vtim mizh podruzhzhyam majzhe iz samogo pochatku rozpochalisya konflikti V nih aktivno brav uchast kohanec Melisendi Gugo Pyuyize Zreshtoyu Melisenda zumili zmenshiti vpliv Fulka Anzhujskogo Vzhe 1136 roku vona faktichno perebrala na sebe odnoosibnu vladu Vona vidmovilasya vid novih zahoplen zoseredivshi uvagu na pidtrimci osviti ta kulturi V 1143 roci pislya smerti Fulka vidbulasya povtorna koronaciya Melisendi ta yiyi sina Balduyina III Razom iz politichnoyu diyalnistyu Melisenda bagato robila dlya polipshennya stanovisha naselennya rozbudovi mist Bagato v chomu dopomagala uchasnikam Drugogo hrestovogo pohodu V 1150 roci stavsya konflikt mizh Melisendoyu z yiyi sinom Balduyinom III yakogo koroleva faktichno usunula vid vladi Bulo virisheno podiliti korolivstvo Melisenda pri pidtrimci patriarha Fulka otrimala pivdenni zemli Yerusalimskoyi derzhavi Vtim 1152 roku konflikt spalahnuv z novoyu siloyu Todi zh vidbuvsya novij pererozpodil zemel Teper Melisenda otrimala Nabluz ta Yerusalim Vtim zreshtoyu zmushena bula vidmovitisya vid Yerusalimu a 1153 roku zreklasya tronu j virushila do monastirya u Vifiniyi de abatisoyu bula yiyi sestra 1161 roku Melisenda pislya insultu povernulasya do Yerusalimu de pomerla cogo zh roku Alisa bl 1110 1151 otrimala horoshu osvvitu Pislya smerti Boemunda I knyazya Antiohiyi Balduyin II staye regentom knyazivstva Dlya zmicnennya tut svogo stanovisha u 1126 roci Balduyin II vlashtovuye shlyub Alisi z molodim knyazem Boemuendom II Alisa pereyizdit do Antiohiyi Vona namagalasya ozhiviti kulturne ta osvitnye zhittya u misti Pislya smerti u 1130 roci Boemunda II Alisa zrobila sprobi perebrati vladu na sebe vidstoronivshi vid vladi svoyu donku Konstanciyu Prote v ci podiyi vtrutivsya yiyi batko Balduyin II U vidpovid Alisa zvernulasya do Zengi atabeka Alepo Vtim ce Alisi ne dopomoglo Zreshtoyu vona vimushena bula zdatisya batkovi j pogoditisya na jogo umovi Alisa otrimuvala mista Latakiya ta Dzhabala a regentom zalishavsya Zhoslen Kurtene U 1131 roci pislya smerti batka ta Zhoslena Kurtene Alisa sprobuvala povernuti sobi vladu Dlya cogo vona uklala soyuz z Ponsom Tripolijskim ta otrimala pidtrimku z boku sestri korolevi Melisendi Prote ci zadumi zrujnuvali dvoryani Antiohiyi yaki poklikali na dopomogu Fulka cholovika Melisendi Tomu Alisa vimushena bula vidstupitisya Ale vona ne bazhala vidmovlyatisya vid vladi U 1135 roci vela peremovini z imperatorom Manuyilom Komninom shodo shlyubu svoyeyi donki z jogo sinom prote j cogo razu yiyi namiram zavadiv korol Fulk z antijohijskimi dvoryanami Za narechenogo donci Alisi obrali Rajmunda Puatye sina gercoga Akvitaniyi Vilgelma IX Deyakij chas Alisa mriyala odruzhiti molodogo Rajmunda z soboyu ale zaznavshi nevdachi ostatochno vidstoronilasya vid sprav ta oselilasya v Latakiyi de j pomerla God yerna bl 1112 bl 1164 druzhina Rajmunda II grafa Tripoli Yak i yiyi sestri otrimala horoshu osvitu volodila volovim harakterom Aktivno vtruchalas v zaplutanu politiku derzhav hrestonosciv V 1150 1152 rokah pidtrimuvala svoyu sestru Melisendu v konflikti proti yiyi sina Balduyina III V 1152 u God yerni vinik konflikt z cholovikom Rajmundom v yakomu yij na dopomogu prijshli Melisenda z Balduyinom III Pislya virishennya konfliktu God yerna razom z sestroyu ta pleminnikom povernulis do Yerusalimu Majzhe odrazu pislya vid yizdu Rajmund II buv vbitij God yerna negajno povernulas v Tripoli shob vzyati regenstvo nad grafstvom oskilki yiyi sin Rajmund III buv nepovnolitnim Vona pravila grafstvom do 1155 roki koli yiyi sin perebrav upravlinnya v svoyi ruki Ivetta 1120 1178 yedina iz sester narodilas pislya togo yak yiyi batko stav korolem Yerusalimu V 1123 roci yiyi batko potrapiv v polon do Artukidiv Ivetta stala polonyankoyu v obmin na vizvolennya batka YiYi utrimuvali v forteci Shajzar do 1125 roku koli yiyi batko viplativ vikup v rozmiri 8000 dinariv Navidminu vid sester Ivetta ne vijshla zamizh a prijnyala postrig i viddalilas v monastir Sv Anni v Yerusalimi potim v 1143 roci perejshla v zasnovanu yiyi sestroyu Melisendoyu obitel Sv Lazarya v Vifaniyi V 1144 roci stala abatisoyu cogo monastirya Zajmalas vihovannyam svoyeyi vnuchatoyi pleminnici Sibili yaka v majbutnomu stane korolevoyu Yerusalimu Bula duzhe blizkoyu zi svoyimi sestrami koli v 1161 pomirala Melisenda Ivetta ta God yerna buli prisutni bilya yiyi smertnogo odra Dzherela RedaguvatiSylvia Schein Balduin II In Lexikon des Mittelalters LexMA Band 1 Artemis amp Winkler Munchen Zurich 1980 ISBN 3 7608 8901 8 Sp 1366 1367 Posilannya Redaguvati nbsp Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Balduyin II Jerusalem Kings Foundation for Medieval Genealogy Arhiv originalu za 21 lyutogo 2020 Procitovano 27 kvitnya 2020 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Balduyin II amp oldid 40613408