www.wikidata.uk-ua.nina.az

Атмосфера Урана Атмосфе ра Ура на газова оболонка що оточує Уран Складається переважно з водню й гелію На великих глибин

Атмосфера Урана

Атмосфе́ра Ура́на — газова оболонка, що оточує Уран. Складається переважно з водню й гелію. На великих глибинах вона містить значні кількості води, аміаку й метану. У верхніх шарах атмосфери, навпаки, через низьку температуру міститься дуже мало речовин, важчих від водню й гелію. Атмосфера Урана — найхолодніша з усіх атмосфер планет у Сонячній системі. Її мінімальна температура становить 49 K.

Уран, знімок Вояджера-2

Атмосферу Урана поділяють на три основних шари:

  • тропосферу — охоплює проміжок висот від −300 км до 50 км (за 0 прийнято умовну межу, де тиск становить 1 бар) і діапазон тиску від 100 до 0,1 бар;
  • стратосферу — покриває висоти від 50 до 4000 км і тиски між 0,1 і 10−10 бар;
  • екзосферу — простягається від висоти 4000 км до кількох радіусів планети, тиск у цьому шарі при віддаленні від планети прямує до нуля.

На відміну від земної, атмосфера Урана не має мезосфери.

У тропосфері наявні чотири шари хмар:

  • метанові хмари на межі, що відповідає тиску приблизно 1,2 бар;
  • сірководневі й аміачні хмари в шарі з тисками 3—10 бар. Температура в цій області становить близько 100 К (–173 °C);
  • хмари з гідросульфіду амонію[en] при тисках 20—40 бар,
  • водяні хмари з кристаликів льоду нижче умовної межі тиску 50 бар.

Лише два верхніх шари хмар доступні для прямого спостереження, існування шарів, що лежать нижче, передбачено лише теоретично. Яскраві тропосферні хмари рідко спостерігаються на Урані, що, ймовірно, пов'язано з низькою активністю конвекції в глибинних областях планети. Тим не менше, спостереження таких хмар використовувалися для вимірювання швидкості зональних вітрів на планеті, що доходить до 250 м/с.

Про атмосферу Урана наразі відомо менше, ніж про атмосфери Сатурна та Юпітера. Станом на травень 2013 року лише один космічний корабель, Вояджер-2, вивчав Уран з близької відстані. Ніяких інших місій на Уран поки що не заплановано.

Спостереження та вивчення Редагувати

Хоча Уран не має твердої поверхні як такої, частину його газової оболонки, найбільш віддалену від центра й доступну для спостереження в оптичні телескопи, називають атмосферою. Для дистанційного дослідження доступні шари газової оболонки аж до глибини 300 км нижче рівня, що відповідає тиску 1 бар. Температура на такій глибині становить 320 K, а тиск — близько 100 бар.

Історія спостереження атмосфери Урана повна помилок і розчарувань. Уран — відносно слабкий об'єкт, і його видимий кутовий діаметр ніколи не перевищує 4″. Перші спектри атмосфери Урана були отримані з допомогою спектроскопа в 1869 і 1871 роках Анджело Секкі та Вільямом Гаґґінсом, що виявили ряд широких темних смуг, які вони не змогли ідентифікувати. Їм також не вдалося виявити ніяких спектральних ліній, що відповідають сонячному світлу — факт, який згодом помилково інтерпретований Норманом Лок'єром як свідчення того, що Уран випромінює своє власне світло, а не відбиває сонячне. 1889 року це невірне уявлення було спростоване. Природа широких темних смуг у його видимій частині спектру залишалася невідомою до 40-х років ХХ століття.

Ключ до розшифрування темних смуг у спектрі Урана було знайдено в 1930-ті роки Рупертом Вільдтом і Весто Слайфером, які виявили, що темні смуги на 543, 619, 925, 865 і 890 нм належали газоподібному метану. Це означало, що атмосфера Урана була прозора на велику глибину порівняно з газовими оболонками інших планет-гігантів. 1950 року Джерард Койпер помітив ще дифузну темну смугу в спектрі Урана на 827 нм, яку він не зміг визначити. 1952 року Герхард Герцберг, майбутній лауреат Нобелівської премії, показав, що ця лінія була викликана слабким квадрупольним поглинанням молекулярного водню, який, таким чином, став другою сполукою, виявленою на Урані. До 1986 в атмосфері Урана жодних інших речовин не було виявлено. Спектроскопічні спостереження, що виконувалися з 1967 року дозволили скласти наближений тепловий баланс атмосфери. Виявилося, що внутрішні джерела тепла практично не впливають на температуру атмосфери та її нагрівання здійснюється лише за рахунок випромінювання Сонця. Внутрішнє підігрівання атмосфери не виявив і апарат Вояджер-2, що відвідав Уран 1986 року.

У січні 1986 року космічний апарат Вояджер-2 пролітав від Урана на мінімальній відстані 107 100 км і вперше отримав зображення спектра атмосфери планети з близької відстані. Ці вимірювання підтвердили, що атмосфера складалася переважно з водню (72 %) і гелію (26 %), і, крім того, містила близько 2 % метану. Атмосфера освітленої сторони планети на момент її вивчення Вояджером-2 була вкрай спокійною та не мала великих атмосферних утворень. Стан атмосфери з іншої сторони Урана вивчити не вдалося через полярну ніч на ній. В той же час, «Вояджер-2» зафіксував на південному полюсі Урана досить високу швидкість вітру, північний полюс йому побачити не вдалося через нахил Урану.

У 1990-х і 2000-х роках, з допомогою космічного телескопа «Габбл» і наземних телескопів, оснащених адаптивною оптикою вперше спостерігалися дискретні деталі хмарного покриву, що дозволило астрономам повторно виміряти швидкість вітру на Урані, відому раніше лише зі спостережень Вояджера-2 і дослідити динаміку атмосфери планети. Вже в 2023 році, з використанням даних радіоастрономічної обсерваторії «Дуже Великий Масив ім. Карла Янського», вчені зафіксували зміни температури на Урані, а також зміни, які відбулись у швидкості вітру та коливаннях слідів газу. Було вперше зафіксовано величезний циклон на північному полюсі Урану, який за своїми характеристиками був дуже схожий на полярні циклони Сатурна.

Склад Редагувати

Температурний профіль тропосфери та нижньої стратосфери Урана. Вказано також основні шари хмарності.

Склад атмосфери Урана відрізняється від складу планети в цілому, її головними компонентами є молекулярний водень і гелій. Молярна частка гелію була визначена на основі аналізу, виконаного космічним апаратом Вояджер-2. Наразі приймаються значення 0,152 ± 0,033 у верхній тропосфері, що відповідає масовій частці 0,262 ± 0,048. Це значення є дуже близьким до масової частки гелію у складі Сонця 0,2741 ± 0,0120.

Третій за розповсюдженістю газ у складі атмосфери Урана — метан (CH4), відомості про наявність якого були отримані в результаті наземних спектроскопічних вимірювань. Метан має сильні смуги поглинання видимого та ближнього інфрачервоного світла, цим зумовлене аквамаринове[ru] чи блакитне забарвлення Урана. Нижче метанових хмар, на рівні, що відповідає тиску 1,3 бар частка молекул метану становить близько 2,3 %, що у 10—30 разів більше від аналогічних показників для Сонця. Вміст менш летких сполук, таких, як аміак, вода та сірководень у глибокій атмосфері наразі відомий лише наближено. Вважається, що їхня концентрація в атмосфері Урана перевищує аналогічну для Сонця в десятки, чи навіть сотні разів. Відомості про ізотопний склад атмосфери Урана дуже обмежені. Станом на травень 2013 відоме лише кількісне відношення дейтерію до протію. Воно становить 5,5+3,5
−1,5× 10−5 та було виміряне з допомогою Інфрачервоної космічної обсерваторії[en] (ISO) у 1990-х роках. Це значення помітно вище, ніж аналогічне для Сонця (2,25 ± 0,35× 10−5).

ІЧ-спектроскопія, зокрема вимірювання з допомогою космічного телескопа «Спітцер» (SST), дозволила виявити слідові кількості вуглеводнів у стратосфері Урана, які, ймовірно, були синтезовані з метану під дією сонячного УФ-випромінювання. Вони включають етан (C2H6), ацетилен (C2H2), метилацетилен (CH3C2H), діацетилен[ru] (C2HC2H). З допомогою ІЧ-спектроскопії також були виявлені сліди водяної пари, оксиду й діоксиду вуглецю в стратосфері. Ці домішки швидше за все походять із зовнішнього джерела, наприклад, космічного пилу й комет.

Структура Редагувати

Атмосферу Урана можна поділити на три основних шари: тропосферу, що охоплює проміжок висот від −300 до 50 км (за 0 прийнято умовну межу, де тиск становить 1 бар), стратосферу, що займає висоти від 50 до 4000 км і екзосферу, що простягається від висоти 4000 км до кількох радіусів планети. На відміну від земної, атмосфера Урана не має мезосфери.

Примітки Редагувати

  1. Уран [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  2. Dr. David R. Williams. Uranus Fact Sheet (англ.). NASA Goddard Space Flight Center. Архів оригіналу за 11 серпня 2011. Процитовано 11 вересня 2013.  (англ.)
  3. Lunine, 1993, с. 219—222.
  4. de Pater Romani et al., 1991, с. 231, Fig. 13.
  5. ↑ Fegley Gautier et al., 1991, с. 151–154.
  6. Lockyer, 1889.
  7. Huggins, 1889.
  8. ↑ Adel, Slipher, 1934.
  9. Kuiper, 1949.
  10. Herzberg, 1952.
  11. Pearl Conrath et al., 1990, с. 12–13, Table I.
  12. Smith, 1984, с. 213-214.
  13. Stone, 1987, с. 14,874, Table 3.
  14. Fegley Gautier et al., 1991, с. 155–158, 168–169.
  15. Smith Soderblom et al., 1986, с. 43–49.
  16. Sromovsky та Fry, 2005, с. 459–460.
  17. For The First Time, Scientists Have Detected a Cyclone on The North Pole of Uranus. // By Nancy Atkinson, Universe Today. 27 May 2023
  18. Вченим вперше вдалося зафіксували гігантський циклон на північному полюсі Урану. 27.05.2023, 23:09
  19. ↑ Lunine, 1993, с. 222-230.
  20. ↑ Tyler Sweetnam et al., 1986, с. 80–81.
  21. Conrath Gautier et al., 1987, с. 15,007, Table 1.
  22. Lodders, 2003, с. 1,228-1,230.
  23. Conrath Gautier et al., 1987, с. 15,008–15,009.
  24. Lunine, 1993, с. 235-240.
  25. Lindal Lyons et al., 1987, с. 14,987, 14,994-14,996.
  26. Atreya, Wong, 2005, с. 130–131.
  27. de Pater Romani et al., 1989, с. 310–311.
  28. Encrenaz, 2005, с. 107-110.
  29. Encrenaz, 2003, с. 98–100, Table 2 on p. 96.
  30. Feuchtgruber Lellouch et al., 1999.
  31. Burgdorf Orton et al., 2006, с. 634-635.
  32. ↑ Bishop Atreya et al., 1990, с. 448.
  33. Summers та Strobel, 1989, с. 496–497.
  34. Encrenaz, 2003, с. 93.
  35. ↑ Burgdorf Orton et al., 2006, с. 636.
  36. Encrenaz, 2003, с. 92.
  37. Encrenaz Lellouch et al., 2004, с. L8.
  38. Lunine, 1993, с. 219–222.
  39. Herbert Sandel et al., 1987, с. 15,097, Fig. 4.

Література Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Atmosfe ra Ura na gazova obolonka sho otochuye Uran Skladayetsya perevazhno z vodnyu j geliyu Na velikih glibinah vona mistit znachni kilkosti vodi amiaku j metanu U verhnih sharah atmosferi navpaki cherez nizku temperaturu mistitsya duzhe malo rechovin vazhchih vid vodnyu j geliyu Atmosfera Urana najholodnisha z usih atmosfer planet u Sonyachnij sistemi Yiyi minimalna temperatura stanovit 49 K Uran znimok Voyadzhera 2Atmosferu Urana podilyayut na tri osnovnih shari troposferu ohoplyuye promizhok visot vid 300 km do 50 km za 0 prijnyato umovnu mezhu de tisk stanovit 1 bar i diapazon tisku vid 100 do 0 1 bar stratosferu pokrivaye visoti vid 50 do 4000 km i tiski mizh 0 1 i 10 10 bar ekzosferu prostyagayetsya vid visoti 4000 km do kilkoh radiusiv planeti tisk u comu shari pri viddalenni vid planeti pryamuye do nulya Na vidminu vid zemnoyi atmosfera Urana ne maye mezosferi U troposferi nayavni chotiri shari hmar metanovi hmari na mezhi sho vidpovidaye tisku priblizno 1 2 bar sirkovodnevi j amiachni hmari v shari z tiskami 3 10 bar Temperatura v cij oblasti stanovit blizko 100 K 173 C 1 hmari z gidrosulfidu amoniyu en pri tiskah 20 40 bar vodyani hmari z kristalikiv lodu nizhche umovnoyi mezhi tisku 50 bar Lishe dva verhnih shari hmar dostupni dlya pryamogo sposterezhennya isnuvannya shariv sho lezhat nizhche peredbacheno lishe teoretichno Yaskravi troposferni hmari ridko sposterigayutsya na Urani sho jmovirno pov yazano z nizkoyu aktivnistyu konvekciyi v glibinnih oblastyah planeti Tim ne menshe sposterezhennya takih hmar vikoristovuvalisya dlya vimiryuvannya shvidkosti zonalnih vitriv na planeti sho dohodit do 250 m s 2 Pro atmosferu Urana narazi vidomo menshe nizh pro atmosferi Saturna ta Yupitera Stanom na traven 2013 roku lishe odin kosmichnij korabel Voyadzher 2 vivchav Uran z blizkoyi vidstani Niyakih inshih misij na Uran poki sho ne zaplanovano Zmist 1 Sposterezhennya ta vivchennya 2 Sklad 3 Struktura 4 Primitki 5 LiteraturaSposterezhennya ta vivchennya RedaguvatiHocha Uran ne maye tverdoyi poverhni yak takoyi chastinu jogo gazovoyi obolonki najbilsh viddalenu vid centra j dostupnu dlya sposterezhennya v optichni teleskopi nazivayut atmosferoyu 3 Dlya distancijnogo doslidzhennya dostupni shari gazovoyi obolonki azh do glibini 300 km nizhche rivnya sho vidpovidaye tisku 1 bar Temperatura na takij glibini stanovit 320 K a tisk blizko 100 bar 4 Istoriya sposterezhennya atmosferi Urana povna pomilok i rozcharuvan Uran vidnosno slabkij ob yekt i jogo vidimij kutovij diametr nikoli ne perevishuye 4 Pershi spektri atmosferi Urana buli otrimani z dopomogoyu spektroskopa v 1869 i 1871 rokah Andzhelo Sekki ta Vilyamom Gagginsom sho viyavili ryad shirokih temnih smug yaki voni ne zmogli identifikuvati 5 Yim takozh ne vdalosya viyaviti niyakih spektralnih linij sho vidpovidayut sonyachnomu svitlu fakt yakij zgodom pomilkovo interpretovanij Normanom Lok yerom yak svidchennya togo sho Uran viprominyuye svoye vlasne svitlo a ne vidbivaye sonyachne 5 6 1889 roku ce nevirne uyavlennya bulo sprostovane 7 Priroda shirokih temnih smug u jogo vidimij chastini spektru zalishalasya nevidomoyu do 40 h rokiv HH stolittya 5 Klyuch do rozshifruvannya temnih smug u spektri Urana bulo znajdeno v 1930 ti roki Rupertom Vildtom i Vesto Slajferom 8 yaki viyavili sho temni smugi na 543 619 925 865 i 890 nm nalezhali gazopodibnomu metanu 5 8 Ce oznachalo sho atmosfera Urana bula prozora na veliku glibinu porivnyano z gazovimi obolonkami inshih planet gigantiv 5 1950 roku Dzherard Kojper pomitiv she difuznu temnu smugu v spektri Urana na 827 nm yaku vin ne zmig viznachiti 9 1952 roku Gerhard Gercberg majbutnij laureat Nobelivskoyi premiyi pokazav sho cya liniya bula viklikana slabkim kvadrupolnim poglinannyam molekulyarnogo vodnyu yakij takim chinom stav drugoyu spolukoyu viyavlenoyu na Urani 10 Do 1986 v atmosferi Urana zhodnih inshih rechovin ne bulo viyavleno 5 Spektroskopichni sposterezhennya sho vikonuvalisya z 1967 roku dozvolili sklasti nablizhenij teplovij balans atmosferi Viyavilosya sho vnutrishni dzherela tepla praktichno ne vplivayut na temperaturu atmosferi ta yiyi nagrivannya zdijsnyuyetsya lishe za rahunok viprominyuvannya Soncya 11 Vnutrishnye pidigrivannya atmosferi ne viyaviv i aparat Voyadzher 2 sho vidvidav Uran 1986 roku 12 U sichni 1986 roku kosmichnij aparat Voyadzher 2 prolitav vid Urana na minimalnij vidstani 107 100 km 13 i vpershe otrimav zobrazhennya spektra atmosferi planeti z blizkoyi vidstani Ci vimiryuvannya pidtverdili sho atmosfera skladalasya perevazhno z vodnyu 72 i geliyu 26 i krim togo mistila blizko 2 metanu 14 Atmosfera osvitlenoyi storoni planeti na moment yiyi vivchennya Voyadzherom 2 bula vkraj spokijnoyu ta ne mala velikih atmosfernih utvoren Stan atmosferi z inshoyi storoni Urana vivchiti ne vdalosya cherez polyarnu nich na nij 15 V toj zhe chas Voyadzher 2 zafiksuvav na pivdennomu polyusi Urana dosit visoku shvidkist vitru pivnichnij polyus jomu pobachiti ne vdalosya cherez nahil Uranu U 1990 h i 2000 h rokah z dopomogoyu kosmichnogo teleskopa Gabbl i nazemnih teleskopiv osnashenih adaptivnoyu optikoyu vpershe sposterigalisya diskretni detali hmarnogo pokrivu 16 sho dozvolilo astronomam povtorno vimiryati shvidkist vitru na Urani vidomu ranishe lishe zi sposterezhen Voyadzhera 2 i dosliditi dinamiku atmosferi planeti Vzhe v 2023 roci z vikoristannyam danih radioastronomichnoyi observatoriyi Duzhe Velikij Masiv im Karla Yanskogo vcheni zafiksuvali zmini temperaturi na Urani a takozh zmini yaki vidbulis u shvidkosti vitru ta kolivannyah slidiv gazu Bulo vpershe zafiksovano velicheznij ciklon na pivnichnomu polyusi Uranu yakij za svoyimi harakteristikami buv duzhe shozhij na polyarni cikloni Saturna 17 18 Sklad Redaguvati nbsp Temperaturnij profil troposferi ta nizhnoyi stratosferi Urana Vkazano takozh osnovni shari hmarnosti Sklad atmosferi Urana vidriznyayetsya vid skladu planeti v cilomu yiyi golovnimi komponentami ye molekulyarnij voden i gelij 19 Molyarna chastka geliyu bula viznachena na osnovi analizu vikonanogo kosmichnim aparatom Voyadzher 2 20 Narazi prijmayutsya znachennya 0 152 0 033 u verhnij troposferi sho vidpovidaye masovij chastci 0 262 0 048 19 21 Ce znachennya ye duzhe blizkim do masovoyi chastki geliyu u skladi Soncya 0 2741 0 0120 22 23 Tretij za rozpovsyudzhenistyu gaz u skladi atmosferi Urana metan CH4 vidomosti pro nayavnist yakogo buli otrimani v rezultati nazemnih spektroskopichnih vimiryuvan 19 Metan maye silni smugi poglinannya vidimogo ta blizhnogo infrachervonogo svitla cim zumovlene akvamarinove ru chi blakitne zabarvlennya Urana 24 Nizhche metanovih hmar na rivni sho vidpovidaye tisku 1 3 bar chastka molekul metanu stanovit blizko 2 3 25 sho u 10 30 raziv bilshe vid analogichnih pokaznikiv dlya Soncya 19 20 Vmist mensh letkih spoluk takih yak amiak voda ta sirkovoden u glibokij atmosferi narazi vidomij lishe nablizheno 19 Vvazhayetsya sho yihnya koncentraciya v atmosferi Urana perevishuye analogichnu dlya Soncya v desyatki 26 chi navit sotni raziv 27 Vidomosti pro izotopnij sklad atmosferi Urana duzhe obmezheni 28 Stanom na traven 2013 vidome lishe kilkisne vidnoshennya dejteriyu do protiyu Vono stanovit 5 5 3 5 1 5 10 5 ta bulo vimiryane z dopomogoyu Infrachervonoyi kosmichnoyi observatoriyi en ISO u 1990 h rokah Ce znachennya pomitno vishe nizh analogichne dlya Soncya 2 25 0 35 10 5 29 30 ICh spektroskopiya zokrema vimiryuvannya z dopomogoyu kosmichnogo teleskopa Spitcer SST 31 32 dozvolila viyaviti slidovi kilkosti vuglevodniv u stratosferi Urana yaki jmovirno buli sintezovani z metanu pid diyeyu sonyachnogo UF viprominyuvannya 33 Voni vklyuchayut etan C2H6 acetilen C2H2 32 34 metilacetilen CH3C2H diacetilen ru C2HC2H 35 Z dopomogoyu ICh spektroskopiyi takozh buli viyavleni slidi vodyanoyi pari 36 oksidu 37 j dioksidu vuglecyu v stratosferi Ci domishki shvidshe za vse pohodyat iz zovnishnogo dzherela napriklad kosmichnogo pilu j komet 35 Struktura RedaguvatiAtmosferu Urana mozhna podiliti na tri osnovnih shari troposferu sho ohoplyuye promizhok visot vid 300 do 50 km za 0 prijnyato umovnu mezhu de tisk stanovit 1 bar stratosferu sho zajmaye visoti vid 50 do 4000 km i ekzosferu sho prostyagayetsya vid visoti 4000 km do kilkoh radiusiv planeti Na vidminu vid zemnoyi atmosfera Urana ne maye mezosferi 38 39 Primitki Redaguvati Uran Arhivovano 4 bereznya 2016 u Wayback Machine ros Dr David R Williams Uranus Fact Sheet angl NASA Goddard Space Flight Center Arhiv originalu za 11 serpnya 2011 Procitovano 11 veresnya 2013 angl Lunine 1993 s 219 222 de Pater Romani et al 1991 s 231 Fig 13 a b v g d e Fegley Gautier et al 1991 s 151 154 Lockyer 1889 Huggins 1889 a b Adel Slipher 1934 Kuiper 1949 Herzberg 1952 Pearl Conrath et al 1990 s 12 13 Table I Smith 1984 s 213 214 Stone 1987 s 14 874 Table 3 Fegley Gautier et al 1991 s 155 158 168 169 Smith Soderblom et al 1986 s 43 49 Sromovsky ta Fry 2005 s 459 460 For The First Time Scientists Have Detected a Cyclone on The North Pole of Uranus By Nancy Atkinson Universe Today 27 May 2023 Vchenim vpershe vdalosya zafiksuvali gigantskij ciklon na pivnichnomu polyusi Uranu 27 05 2023 23 09 a b v g d Lunine 1993 s 222 230 a b Tyler Sweetnam et al 1986 s 80 81 Conrath Gautier et al 1987 s 15 007 Table 1 Lodders 2003 s 1 228 1 230 Conrath Gautier et al 1987 s 15 008 15 009 Lunine 1993 s 235 240 Lindal Lyons et al 1987 s 14 987 14 994 14 996 Atreya Wong 2005 s 130 131 de Pater Romani et al 1989 s 310 311 Encrenaz 2005 s 107 110 Encrenaz 2003 s 98 100 Table 2 on p 96 Feuchtgruber Lellouch et al 1999 Burgdorf Orton et al 2006 s 634 635 a b Bishop Atreya et al 1990 s 448 Summers ta Strobel 1989 s 496 497 Encrenaz 2003 s 93 a b Burgdorf Orton et al 2006 s 636 Encrenaz 2003 s 92 Encrenaz Lellouch et al 2004 s L8 Lunine 1993 s 219 222 Herbert Sandel et al 1987 s 15 097 Fig 4 Literatura RedaguvatiLunine Jonathan I September 1993 The Atmospheres of Uranus and Neptune Annual Review of Astronomy and Astrophysics 31 217 263 Bibcode 1993ARA amp A 31 217L doi 10 1146 annurev aa 31 090193 001245 angl de Pater Imke Romani Paul N Atreya Sushil K June 1991 Possible microwave absorption by H2S gas in Uranus and Neptune s atmospheres PDF Icarus 91 2 220 233 Bibcode 1991Icar 91 220D ISSN 0019 1035 doi 10 1016 0019 1035 91 90020 T Arhiv originalu za 6 chervnya 2011 Procitovano 23 veresnya 2017 angl Fegley Bruce Jr Gautier Daniel Owen Tobias Prinn Ronald G 1991 Spectroscopy and chemistry of the atmosphere of Uranus PDF U Bergstrahl Jay T Miner Ellis D Matthews Mildred Shapley Uranus University of Arizona Press ISBN 978 0 8165 1208 9 OCLC 22625114 Arhiv originalu za 7 lipnya 2017 Procitovano 23 veresnya 2017 angl Lockyer J N June 1889 Note on the Spectrum of Uranus Astronomische Nachrichten 121 369 Bibcode 1889AN 121 369L doi 10 1002 asna 18891212402 angl Huggins William June 1889 The spectrum of Uranus Monthly Notices of the Royal Astronomical Society 49 404 Bibcode 1889MNRAS 49Q 404H ISSN 1365 2966 doi 10 1093 mnras 49 8 403a angl Adel A Slipher 1934 The Constitution of the Atmospheres of the Giant Planets Physical Review 46 10 902 Bibcode 1934PhRv 46 902A doi 10 1103 PhysRev 46 902 angl Kuiper G P May 1949 New absorptions in the Uranian atmosphere The Astrophysical Journal 109 540 541 Bibcode 1949ApJ 109 540K doi 10 1086 145161 angl Herzberg G May 1952 Spectroscopic evidence of molecular hydrogen in the atmospheres of Uranus and Neptune The Astrophysical Journal 115 337 340 Bibcode 1952ApJ 115 337H doi 10 1086 145552 angl Pearl J C Conrath B J Hanel R A Pirraglia J A Coustenis A March 1990 The albedo effective temperature and energy balance of Uranus as determined from Voyager IRIS data Icarus 84 1 12 28 Bibcode 1990Icar 84 12P ISSN 0019 1035 doi 10 1016 0019 1035 90 90155 3 angl Smith B A October 1984 Near infrared imaging of Uranus and Neptune In JPL Uranus and Neptune 2330 213 223 Bibcode 1984NASCP2330 213S angl Stone E C 30 grudnya 1987 The Voyager 2 Encounter with Uranus Journal of Geophysical Research 92 A13 14 873 14 876 Bibcode 1987JGR 9214873S ISSN 0148 0227 doi 10 1029 JA092iA13p14873 angl Smith B A Soderblom L A Beebe A Bliss D Boyce J M Brahic A Briggs G A Brown R H Collins S A 4 July 1986 Voyager 2 in the Uranian System Imaging Science Results Science 233 4759 43 64 Bibcode 1986Sci 233 43S PMID 17812889 doi 10 1126 science 233 4759 43 angl Sromovsky L A Fry P M December 2005 Dynamics of cloud features on Uranus Icarus 179 2 459 484 Bibcode 2005Icar 179 459S doi 10 1016 j icarus 2005 07 022 angl Tyler G L Sweetnam D N Anderson J D Campbell J K Eshleman V R Hinson D P Levy G S Lindal G F Marouf E A Simpson R A 4 July 1986 Voyager 2 Radio Science Observations of the Uranian System Atmosphere Rings and Satellites Science 233 4759 79 84 Bibcode 1986Sci 233 79T PMID 17812893 doi 10 1126 science 233 4759 79 angl Conrath B Gautier D Hanel R Lindal G Marten A 1987 The Helium Abundance of Uranus from Voyager Measurements Journal of Geophysical Research 92 A13 15003 15010 Bibcode 1987JGR 9215003C doi 10 1029 JA092iA13p15003 angl Lodders Katharina 10 lipnya 2003 Solar System Abundances and Condensation Temperatures of the Elements PDF The Astrophysical Journal The American Astronomical Society 591 2 1220 1247 Bibcode 2003ApJ 591 1220L doi 10 1086 375492 Arhiv originalu za listopad 7 2015 Procitovano veresen 23 2017 angl Lindal G F Lyons J R Sweetnam D N Eshleman V R Hinson D P Tyler G L 30 grudnya 1987 The Atmosphere of Uranus Results of Radio Occultation Measurements with Voyager 2 Journal of Geophysical Research American Geophysical Union 92 A13 14 987 15 001 Bibcode 1987JGR 9214987L ISSN 0148 0227 doi 10 1029 JA092iA13p14987 angl Atreya Sushil K Wong Ah San 2005 Coupled Clouds and Chemistry of the Giant Planets A Case for Multiprobes PDF Space Science Reviews 116 121 136 Bibcode 2005SSRv 116 121A ISSN 0032 0633 doi 10 1007 s11214 005 1951 5 Arhiv originalu za 22 lipnya 2011 Procitovano 23 veresnya 2017 angl de Pater I Romani P N Atreya S K December 1989 Uranius Deep Atmosphere Revealed PDF Icarus 82 2 288 313 Bibcode 1989Icar 82 288D ISSN 0019 1035 doi 10 1016 0019 1035 89 90040 7 Arhiv originalu za 6 chervnya 2011 Procitovano 23 veresnya 2017 angl Encrenaz T R S January 2005 Neutral Atmospheres of the Giant Planets An Overview of Composition Measurements Space Science Reviews 116 1 2 99 119 Bibcode 2005SSRv 116 99E ISSN 0038 6308 doi 10 1007 s11214 005 1950 6 angl Encrenaz Therese February 2003 ISO observations of the giant planets and Titan what have we learnt Planetary and Space Science 51 2 89 103 Bibcode 2003P amp SS 51 89E doi 10 1016 S0032 0633 02 00145 9 angl Feuchtgruber H Lellouch E Bezard B Encrenaz Th de Graauw Th Davis G R January 1999 Detection of HD in the atmospheres of Uranus and Neptune a new determination of the D H ratio Astronomy and Astrophysics 341 L17 L21 Bibcode 1999A amp A 341L 17F angl Burgdorf M Orton G Vancleve J Meadows V Houck J October 2006 Detection of new hydrocarbons in Uranus atmosphere by infrared spectroscopy Icarus 184 2 634 637 Bibcode 2006Icar 184 634B doi 10 1016 j icarus 2006 06 006 angl Bishop J Atreya S K Herbert F Romani P December 1990 Reanalysis of voyager 2 UVS occultations at Uranus Hydrocarbon mixing ratios in the equatorial stratosphere PDF Icarus 88 2 448 464 Bibcode 1990Icar 88 448B doi 10 1016 0019 1035 90 90094 P Arhiv originalu za 18 veresnya 2019 Procitovano 23 veresnya 2017 angl Summers M E Strobel D F November 1 1989 Photochemistry of the atmosphere of Uranus The Astrophysical Journal 346 495 508 Bibcode 1989ApJ 346 495S ISSN 0004 637X doi 10 1086 168031 angl Encrenaz T Lellouch E Drossart P Feuchtgruber H Orton G S Atreya S K January 2004 First detection of CO in Uranus PDF Astronomy and Astrophysics 413 2 L5 L9 Bibcode 2004A amp A 413L 5E doi 10 1051 0004 6361 20034637 Arhiv originalu za 23 veresnya 2011 Procitovano 23 veresnya 2017 angl Herbert F Sandel B R Yelle R V Holberg J B Broadfoot A L Shemansky D E Atreya S K Romani P N 30 grudnya 1987 The Upper Atmosphere of Uranus EUV Occultations Observed by Voyager 2 PDF Journal of Geophysical Research 92 A13 15 093 15 109 Bibcode 1987JGR 9215093H doi 10 1029 JA092iA13p15093 Arhiv originalu za 6 chervnya 2011 Procitovano 23 veresnya 2017 angl Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Atmosfera Urana amp oldid 39591161