Антон Дмитрович Лебедине́ць (справжнє прізвище — Бас-Лебединець; нар. 7 січня 1895, Скибинці — пом. 17 березня 1979, Харків) — український радянський композитор, хоровий диригент і педагог; член Спілки композиторів України та правління її Харківського відділення з 1948 року.
| Лебединець Антон Дмитрович | |
|---|---|
| | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 26 грудня 1894 (7 січня 1895) |
| Місце народження | Скибинці, Тетіївський район, Київська область |
| Дата смерті | 17 березня 1979 (84 роки) |
| Місце смерті | Харків, Українська РСР, СРСР |
| Поховання | Міське кладовище № 2 |
| Громадянство | Російська імперія і СРСР |
| Професії | композитор, хормейстер, музичний педагог |
| Освіта | Вищий музично-драматичний інститут імені М. Лисенка (1921) і Харківський національний університет мистецтв імені Івана Котляревського (1932) |
| Вчителі | Богатирьов Семен Семенович |
| Нагороди |
Біографія
Народився 26 грудня 1984 [7 січня 1895] року в селі Скибинцях (нині Білоцерківський район Київської області, Україна). 1921 року закінчив Київський музично-драматичний інститут, у 1924 році — Вищі трирічні педагогічні курси у Ржищеві.
Упродовж 1924—1932 років працював викладачем Черкаського педагогічного інституту. У 1932 році по класу хорового диригування екстерном закінчив Харківський музично-драматичний інститут. Під керівництвом Сергія Богатирьова навчався в аспірантурі при ньому.
З 1933 року у Харкові очолював червоноармійський ансамбль Харківського військового округу, викладав у вечірній музичній школі, технікумі, був диригентом самодіяльних хорів. В роки німецько-радянської війни перебував в евакуації в Узбецькій РСР.
З 1944 року — у Харківській консерваторії: у 1946—1947 роках — декан кафедри хорового диригування, з 1950 року — завідувач кафедрою теорії музики й композиції, у 1951—1962 роках — ректор; з 1965 року — виконувач обов'язків професора кафедри хорового диригування. Член ВКП(б) з 1952 року.
Помер в Харкові 17 березня 1979 року. Похований у Харкові на Міському кладовищі № 2.
Творчість
Автор пісень і хорів на слова українських поетів Володимира Сосюри, Павла Тичини, Івана Неходи: «Тракторист», «Червонарми», «Дніпрельстан», «О партія рідна!», «Партія веде», «Слався, наш великий Ленін», «Наша слава».
У 1949 році очолював групу композиторів, що створили музику до Державного гімну УРСР.
Відзнаки
- Заслужений діяч мистецтв Узбецької РСР з 1943 року;
- Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1949 року;
- Два ордена Трудового Червоного Прапора.
Література
- Лебединець Антон Дмитрович // Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1967. — Т. 2 : Кабарда — Полюддя. — С. 305.;
- Лебединець Антон Дмитрович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
- Лебединець Антон Дмитрович // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 352. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.];
- Н. Ф. Семененко. Лебединець Антон Дмитрович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. — Т. 16 : Куз — Лев. — 712 с. — ISBN 978-966-02-7998-8.