www.wikidata.uk-ua.nina.az

Андрейс Упітс місце проживання Andrejs UpītsНародився 23 листопада 1877 1877 11 23 Скрівері lv Російська імперіяПомер 17

Андрейс Упітс

Андрейс Упітс
Andrejs Upīts
Народився 23 листопада 1877(1877-11-23)
Скрівері[lv], Російська імперія
Помер 17 листопада 1970(1970-11-17) (92 роки)
Рига, СРСР
Поховання Лісовий цвинтар
Громадянство Російська імперія, Латвія, СРСР
Національність латиш
Діяльність прозаїк, поет, драматург, літературний критик, перекладач
Мова творів латиська
Роки активності з 1899
Напрямок соціалістичний реалізм
Жанр роман, новелла, оповідання, вірш, п'єса
Членство СП СРСР
Партія КПРС
Автограф
Нагороди


Народний письменник Латвійської РСРd (1943)

 Андрейс Упітс у Вікісховищі

Андрейс Упітс (латис. Andrejs Upīts; 23 листопада 1877(18771123) — 17 листопада 1970) — латиський радянський письменник, публіцист, літературознавець та державний діяч. Член Комуністичної партії Радянського Союзу (1917). Народний письменник Латвійської РСР (1943). Заступник Голови Президії Верховної Ради Латвійської РСР (1941—1951), член Президії Верховної Ради Латвійської РСР (з 1941). Голова правління Спілки письменників Латвійської РСР (1940—1954). Герой Соціалістичної Праці (1967). Академік Академії наук Латвійської РСР (1946).

Життєпис ред.

Народився в селянській родині. Після закінчення волосної школи самостійно підготувався до іспитів і в 1896 отримав звання вчителя. У 1897—1908 був учителем початкової школи в Ризі та її околицях. Після 1908 займався літературною працею.

Перший вірш Упітса був надрукований в 1896, перше оповідання — в 1899. Починаючи з 1901, в латиському друку регулярно з'являлися розповіді Упітса про працю і життя селян. На формування світогляду Упітса вплинула Революція 1905—1907, а також знайомство з творами Карла Маркса, Фрідріха Енгельса, Володимира Леніна, Георгія Плеханова та російських революційних демократів. У роки столипінської реакції він виступив проти декадентства в латиській літературі, ставши на позиції критичного реалізму. Його особливо приваблювала творчість Антона Чехова та Максима Горького. Дилогія «Буржуа» (латис. Pilsoni, 1907) і «Останній латиш» (латис. Pēdējais latvietis, 1912) є визначальною як перша спроба викриття латиської міської буржуазії. Романом «Нові витоки» (латис. Jauni avoti) Упітс розпочав трилогію «Робежнієкі» (1908—1933) — один з найвидатніших творів дорадянської латиської літератури, який реалістично відображає шлях латиського селянства до Революції 1905—1907. Міщанський індивідуалізм гостро висміяний в першій книзі новел Упітса «Маленькі комедії» (латис. Mazas komēdijas, 1909—1910).

Під впливом нового підйому робочого руху Упітса в 1910—1911 автор розгорнув активну литературно-критичну та публіцістичну діяльність, керував періодичними виданнями, навколо яких групувалися демократичні та революційні письменники. Упітс розкривав природу буржуазії та міщанства в романах «Жінка» (латис. Sieviete, 1910), «В шовковій павутині» (латис. Zida tiklā, 1912; друга частина трилогії «Робежнієкі»), «Золото» (латис. Zelts, 1914), «Ренегати» (латис. Renegāti, 1915—1916). Революційні мотиви та новаторсько змальовані сцени праці з'являються в збірках новел «Тривога» (латис. Nemieris, 1912), «В гарячу пору» (латис. Darbo laikā, 1915). У п'єсах «Поклик і відлуння» (латис. Balss un atbalss, 1911), «Один і багато» (латис. Viens un daudzie, 1914) Упітс створив перші в латиській драматургії реалистичні образи робітників-революціонерів. Його дослідження «Історія новітньої латиської літератури» (латис. Latviešu jaunākās rakstniecības vēsture, 1911) є першою спробою системного викладу розвитку латиської літератури.

Після Лютневої революції 1917 Упітс був обраний до Ради робітничих депутатів Риги і до його виконавчого комітету. У публіцістічних статтях він розробляв принципи соціалістичного мистецтва. У 1918, під час ув'язнення впродовж періоду контролю Риги німецькими військами написав книгу новел «Відлига» (латис. Atkusnī) про Лютневу революцію в Латвії. Після утвердження радянської влади в Латвії Упітс керував в 1919 організацією радянських мистецьких установ та став основоположником латиської радянської літератури. У книзі «Пролетарське мистецтво» (латис. Proletāriskā māksla, 1920) опрацював низку питань соціалістичного мистецтва. У квітні 1920 Упітс був заарештований та ув'язнений до Ризької в'язниці, де написав книгу новел «Бій вітрів» (латис. Vēju kauja, 1920) та частину роману «Північний вітер» (латис. Ziemeļa vējš, 1921), що згодом завершав трилогію «Робежнієкі».

У 1920—1940 Упітс продовжував працювати над принципами соціалістичного реалізму. Піддавав критиці буржуазні (на противагу — соціалістичним) аспекти життєдіяльності в романах, які продовжили трилогію «Робежнієкі», — «Повернення Яна Робежнієка» (латис. Jāŋa Robežnieka pārnākšana, 1932) та «Смерть Яна Робежнієка» (латис. Jāna Robežnieka nāve, 1933), а також в романах «По райдужному мосту» (латис. Pa varavīksnes tiltu, 1926), «Усміхнений лист» (латис. Smaidoša lapa, 1937), у низці сатиричних комедій, серед яких особливим успіхом користувалися «Купальниця Сусанна» (латис. Peldētāja Zuzanna, 1922), «Політ чайки» (латис. Kaijas lidojums, 1926), «Квітуча пустеля» (латис. Ziedošais tuksnesis, 1930).

Вершиною новелістики Упітса є збірки «Метаморфози» (латис. Metamoriozas, 1923), «Голе життя» (латис. Kailā dziviba, 1926), «Розповіді про пасторів» (латис. Stāsti par mācitājiem, 1930).

Трагедіями «Мірабо» (1926) та «Жанна д'Арк» (1930) Упітс розпочав історичну трилогію про взаємини героя з народом, яку завершив трагедією «Спартак» (1943). На історичну тему була створена і тетралогія романів «На межі століть» (латис. Laikmetū griežos, 1937—1940).

Упітс — основний автор чотиритомної «Історії світової літератури» (латис. Pasaules rakstniecības vēsture, 1930—1934).

Державний переворот у Латвії в 1934 позбавив Упітса можливості відкрито брати участь в суспільно-літературній діяльності.

Після відновлення в 1940 радянської влади в Латвії особливо виявилися характерні риси творчості Упітса: прагнення правдиво зобразити соціальні конфлікти, вміння розгорнути широку картину нравів. У роки Німецько-радянської війни Упітс жив та працював неподалік Кірова.

У історичному романі «Земля зелена» (латис. Zaļā zeme, 1945), удостоєної у 1946 Сталінської премії, глибоко і колоритно було розкрите життя латиського села наприкінці XIX століття, показане зародження пролетарського руху в Латвії. Роман-епопея «Просвіт в хмарах» (латис. Plaisa mākoņos, 1951), що продовжив «Землю зелену», зобразив перші кроки латиського робітничого руху в 90-ті роки XIX століття.

Особливістю реалізму Упітса стало підкреслено точне, всеохопне зображення подій і предметів, складні поетичні мовні звороти, майстерність у відборі деталей.

Після 1951 Упітс цілком занурився у літературознавчу роботу. За книгу «Питання соціалістичного реалізму в літературі» (1951) він був удостоєний Республіканської премії Латвійської РСР. Упітс багато писав про російську та світову літературу; переклав на латиську «Лихо з розуму» Олександра Грибоєдова, «Ревізора» Миколи Гоголя, «Пісню про буревісника» і «Пісню про Сокола» Максима Горького, «Петро I» і «Ходіння по муках» Олексія Толстого, твори Вільяма Шекспіра, Генріха Гейне, Бернарда Шоу, Гюстава Флобера, Генріха Манна та інших.

Видання українською ред.

Екранізації ред.

Джерела ред.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
misce prozhivannya Andrejs UpitsAndrejs UpitsNarodivsya 23 listopada 1877 1877 11 23 Skriveri lv Rosijska imperiyaPomer 17 listopada 1970 1970 11 17 92 roki Riga SRSRPohovannya Lisovij cvintarGromadyanstvo Rosijska imperiya Latviya SRSRNacionalnist latishDiyalnist prozayik poet dramaturg literaturnij kritik perekladachMova tvoriv latiskaRoki aktivnosti z 1899Napryamok socialistichnij realizmZhanr roman novella opovidannya virsh p yesaChlenstvo SP SRSRPartiya KPRSAvtografNagorodi Narodnij pismennik Latvijskoyi RSRd 1943 Andrejs Upits u VikishovishiAndrejs Upits latis Andrejs Upits 23 listopada 1877 18771123 17 listopada 1970 latiskij radyanskij pismennik publicist literaturoznavec ta derzhavnij diyach Chlen Komunistichnoyi partiyi Radyanskogo Soyuzu 1917 Narodnij pismennik Latvijskoyi RSR 1943 Zastupnik Golovi Prezidiyi Verhovnoyi Radi Latvijskoyi RSR 1941 1951 chlen Prezidiyi Verhovnoyi Radi Latvijskoyi RSR z 1941 Golova pravlinnya Spilki pismennikiv Latvijskoyi RSR 1940 1954 Geroj Socialistichnoyi Praci 1967 Akademik Akademiyi nauk Latvijskoyi RSR 1946 Zmist 1 Zhittyepis 2 Vidannya ukrayinskoyu 3 Ekranizaciyi 4 DzherelaZhittyepis red Narodivsya v selyanskij rodini Pislya zakinchennya volosnoyi shkoli samostijno pidgotuvavsya do ispitiv i v 1896 otrimav zvannya vchitelya U 1897 1908 buv uchitelem pochatkovoyi shkoli v Rizi ta yiyi okolicyah Pislya 1908 zajmavsya literaturnoyu praceyu Pershij virsh Upitsa buv nadrukovanij v 1896 pershe opovidannya v 1899 Pochinayuchi z 1901 v latiskomu druku regulyarno z yavlyalisya rozpovidi Upitsa pro pracyu i zhittya selyan Na formuvannya svitoglyadu Upitsa vplinula Revolyuciya 1905 1907 a takozh znajomstvo z tvorami Karla Marksa Fridriha Engelsa Volodimira Lenina Georgiya Plehanova ta rosijskih revolyucijnih demokrativ U roki stolipinskoyi reakciyi vin vistupiv proti dekadentstva v latiskij literaturi stavshi na poziciyi kritichnogo realizmu Jogo osoblivo privablyuvala tvorchist Antona Chehova ta Maksima Gorkogo Dilogiya Burzhua latis Pilsoni 1907 i Ostannij latish latis Pedejais latvietis 1912 ye viznachalnoyu yak persha sproba vikrittya latiskoyi miskoyi burzhuaziyi Romanom Novi vitoki latis Jauni avoti Upits rozpochav trilogiyu Robezhniyeki 1908 1933 odin z najvidatnishih tvoriv doradyanskoyi latiskoyi literaturi yakij realistichno vidobrazhaye shlyah latiskogo selyanstva do Revolyuciyi 1905 1907 Mishanskij individualizm gostro vismiyanij v pershij knizi novel Upitsa Malenki komediyi latis Mazas komedijas 1909 1910 Pid vplivom novogo pidjomu robochogo ruhu Upitsa v 1910 1911 avtor rozgornuv aktivnu literaturno kritichnu ta publicistichnu diyalnist keruvav periodichnimi vidannyami navkolo yakih grupuvalisya demokratichni ta revolyucijni pismenniki Upits rozkrivav prirodu burzhuaziyi ta mishanstva v romanah Zhinka latis Sieviete 1910 V shovkovij pavutini latis Zida tikla 1912 druga chastina trilogiyi Robezhniyeki Zoloto latis Zelts 1914 Renegati latis Renegati 1915 1916 Revolyucijni motivi ta novatorsko zmalovani sceni praci z yavlyayutsya v zbirkah novel Trivoga latis Nemieris 1912 V garyachu poru latis Darbo laika 1915 U p yesah Poklik i vidlunnya latis Balss un atbalss 1911 Odin i bagato latis Viens un daudzie 1914 Upits stvoriv pershi v latiskij dramaturgiyi realistichni obrazi robitnikiv revolyucioneriv Jogo doslidzhennya Istoriya novitnoyi latiskoyi literaturi latis Latviesu jaunakas rakstniecibas vesture 1911 ye pershoyu sproboyu sistemnogo vikladu rozvitku latiskoyi literaturi Pislya Lyutnevoyi revolyuciyi 1917 Upits buv obranij do Radi robitnichih deputativ Rigi i do jogo vikonavchogo komitetu U publicistichnih stattyah vin rozroblyav principi socialistichnogo mistectva U 1918 pid chas uv yaznennya vprodovzh periodu kontrolyu Rigi nimeckimi vijskami napisav knigu novel Vidliga latis Atkusni pro Lyutnevu revolyuciyu v Latviyi Pislya utverdzhennya radyanskoyi vladi v Latviyi Upits keruvav v 1919 organizaciyeyu radyanskih misteckih ustanov ta stav osnovopolozhnikom latiskoyi radyanskoyi literaturi U knizi Proletarske mistectvo latis Proletariska maksla 1920 opracyuvav nizku pitan socialistichnogo mistectva U kvitni 1920 Upits buv zaareshtovanij ta uv yaznenij do Rizkoyi v yaznici de napisav knigu novel Bij vitriv latis Veju kauja 1920 ta chastinu romanu Pivnichnij viter latis Ziemela vejs 1921 sho zgodom zavershav trilogiyu Robezhniyeki U 1920 1940 Upits prodovzhuvav pracyuvati nad principami socialistichnogo realizmu Piddavav kritici burzhuazni na protivagu socialistichnim aspekti zhittyediyalnosti v romanah yaki prodovzhili trilogiyu Robezhniyeki Povernennya Yana Robezhniyeka latis Jaŋa Robeznieka parnaksana 1932 ta Smert Yana Robezhniyeka latis Jana Robeznieka nave 1933 a takozh v romanah Po rajduzhnomu mostu latis Pa varaviksnes tiltu 1926 Usmihnenij list latis Smaidosa lapa 1937 u nizci satirichnih komedij sered yakih osoblivim uspihom koristuvalisya Kupalnicya Susanna latis Peldetaja Zuzanna 1922 Polit chajki latis Kaijas lidojums 1926 Kvitucha pustelya latis Ziedosais tuksnesis 1930 Vershinoyu novelistiki Upitsa ye zbirki Metamorfozi latis Metamoriozas 1923 Gole zhittya latis Kaila dziviba 1926 Rozpovidi pro pastoriv latis Stasti par macitajiem 1930 Tragediyami Mirabo 1926 ta Zhanna d Ark 1930 Upits rozpochav istorichnu trilogiyu pro vzayemini geroya z narodom yaku zavershiv tragediyeyu Spartak 1943 Na istorichnu temu bula stvorena i tetralogiya romaniv Na mezhi stolit latis Laikmetu griezos 1937 1940 Upits osnovnij avtor chotiritomnoyi Istoriyi svitovoyi literaturi latis Pasaules rakstniecibas vesture 1930 1934 Derzhavnij perevorot u Latviyi v 1934 pozbaviv Upitsa mozhlivosti vidkrito brati uchast v suspilno literaturnij diyalnosti Pislya vidnovlennya v 1940 radyanskoyi vladi v Latviyi osoblivo viyavilisya harakterni risi tvorchosti Upitsa pragnennya pravdivo zobraziti socialni konflikti vminnya rozgornuti shiroku kartinu nraviv U roki Nimecko radyanskoyi vijni Upits zhiv ta pracyuvav nepodalik Kirova U istorichnomu romani Zemlya zelena latis Zala zeme 1945 udostoyenoyi u 1946 Stalinskoyi premiyi gliboko i koloritno bulo rozkrite zhittya latiskogo sela naprikinci XIX stolittya pokazane zarodzhennya proletarskogo ruhu v Latviyi Roman epopeya Prosvit v hmarah latis Plaisa makonos 1951 sho prodovzhiv Zemlyu zelenu zobraziv pershi kroki latiskogo robitnichogo ruhu v 90 ti roki XIX stolittya Osoblivistyu realizmu Upitsa stalo pidkresleno tochne vseohopne zobrazhennya podij i predmetiv skladni poetichni movni zvoroti majsternist u vidbori detalej Pislya 1951 Upits cilkom zanurivsya u literaturoznavchu robotu Za knigu Pitannya socialistichnogo realizmu v literaturi 1951 vin buv udostoyenij Respublikanskoyi premiyi Latvijskoyi RSR Upits bagato pisav pro rosijsku ta svitovu literaturu pereklav na latisku Liho z rozumu Oleksandra Griboyedova Revizora Mikoli Gogolya Pisnyu pro burevisnika i Pisnyu pro Sokola Maksima Gorkogo Petro I i Hodinnya po mukah Oleksiya Tolstogo tvori Vilyama Shekspira Genriha Gejne Bernarda Shou Gyustava Flobera Genriha Manna ta inshih Vidannya ukrayinskoyu red Andrij Upit Zemlya zelena Kiyiv Derzhavne vidavnictvo hudozhnoyi literaturi 1954 642 s Pereklad zdijsnila G Kovalenko Andrij Upit Frakiyec Kilon opovidannya Kiyiv Dnipro 1965 74 s Pereklad zdijsniv Vasil Kozachenko Andrij Upit Zemlya zelena roman Kiyiv Dnipro 1970 782 s Dzherela druzhbi Pereklad zdijsnila G Kovalenko Andrij Upit Noveli Kiyiv Dnipro 1980 256 s Vershini svitovogo pismenstva tom 34 50000 prim Do zbirki uvijshli 15 opovidan Polyuvannya Homo sapiens Smert Klemansa Per ye u perekladi S Zaharovoyi V hurtovinu Legkij hlib U kiplyachomu kazani Ostannya kraplya u perekladi I Lipoveckoyi Na mistku U zhniva Austra i bratik u perekladi Yu Gundicha Frakiyec Kilon Ostannya diya Bezbozhnik u perekladi V Kozachenka Opovidannya pro pastora Klavs Brunis u perekladi A Horunzhego Latiske radyanske opovidannya Kiyiv Dnipro 1982 239 s Radyanske opovidannya Ekranizaciyi red nbsp U bagatoyi pani 1969 nbsp Laimes lacis 1985 nbsp Yaksho mi vse ce perenesemo latis Ja mes visu to parcietisim 1987 Dzherela red V Kozachenko Slovo pro Andriya Upita Andrij Upit Noveli Kiyiv Dnipro 1980 256 s Vershini svitovogo pismenstva tom 34 50000 prim Upit Andrij Shevchenkivska enciklopediya u 6 t Gol red M G Zhulinskij Kiyiv In t literaturi im T G Shevchenka 2015 T 6 T Ya S 441 K Ya Kraulin Upit Andrej Martynovich Kratkaya literaturnaya enciklopediya Moskva Sovetskaya enciklopediya 1962 T 7 S 822 823 ros Andrejs Upits v Internet Movie Database angl Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Andrejs Upits amp oldid 40536697