Альфре́д Де́блін (іноді Дьоблін, нім. Bruno Alfred Döblin; 10 серпня 1878, Штеттін, Померанія, Пруссія, Німецька імперія — 26 червня 1957, Емендінген, Баден-Вюртемберг, ФРН) — німецький письменник. Його творча спадщина охоплює кілька романів, повістей та оповідань, крім того, він писав сатиричні есе і полемічні твори під псевдонімом Лінке Пут.
Альфред Деблін | |
---|---|
Alfred Döblin | |
Ім'я при народженні | Bruno Alfred Döblin |
Псевдонім | Linke Poot, Hans Fiedeler і Knaas Pieth |
Народився | 10 серпня 1878, Штеттін, Померанія, Пруссія, Німецька імперія |
Помер | 26 червня 1957, Емендінген, Баден-Вюртемберг, ФРН |
Поховання | Вогези :
|
Громадянство | Франція, Німеччина |
Діяльність | прозаїк |
Alma mater | Університет Фрідріха-Вільгельма[d], HU Berlin і університет Фрайбурга |
Мова творів | німецька |
Роки активності | з 1913 |
Напрямок | фантастика, експресіонізм |
Жанр | роман |
Magnum opus | роман «Берлін Александрплац» (1929) |
Членство | Академія наук і літератури в Майнці |
Конфесія | католицька церква |
У шлюбі з | Erna Döblind |
Діти | Peter Döblind, Klaus Döblind, Stefan Döblind і Вольвґанґ Доблінd |
Автограф | |
Нагороди | Велика літературна премія Баварської академії витончених мистецтвd (1957) |
Сайт: alfred-doeblin.de | |
| |
Альфред Деблін у Вікісховищі | |
Висловлювання у Вікіцитатах |
Біографія Редагувати
Дитинство Редагувати
Альфред Деблін народився 10 серпня 1878 року в Щецині, в єврейській родині. Він був четвертою дитиною Макса і Софі Деблінів. Альфреду ще не виповнилося десять років, коли у липні 1888 року батько розлучився з матір'ю і залишив сім'ю без грошей. Раптове зникнення батька травмувало хлопчика на все життя. 1888 року мати з п'ятьма дітьми переїхала до Берліна. Вже в своєму останньому навчальному класі Деблін написав кілька оповідань і один короткий роман.
Університети Редагувати
Після закінчення школи Деблін вивчав медицину в Берлінському та Фрайбурзькому університетах, за професією лікар-невропатолог, а 1905 року захистив докторську дисертацію. Через рік він відкрив лікарську практику і одружився із студенткою медичного інституту Ерною Райсс. Практикував Деблін у Регенсбурзі, Фрайбурзі, Берліні (у східному робочому районі біля площі Александерплац).
Берлін Редагувати
Берлін став для Дебліна справжньою батьківщиною. З 1910 року Альфред Деблін зблизився з експресіоністами, приєднався до кола Херварта Вальдена[de], публікувався в їх журналі «Der Sturm» («Буря»). В період Першої світової війни був військовим лікарем в Ельзасі. Пізніше жив у Берліні, активно займався журналістикою. Член Асоціації німецьких письменників, з 1924 року — її президент. Був близьким до молодих письменників, таких як Бертольд Брехт, Ганс Генні Янн; входив у «Групу-1925».
Еміграція Редагувати
1933 року, після приходу до влади націонал-соціалістів, Деблін, як єврей і соціаліст, вимушений був разом з сім'єю емігрувати до Швейцарії, а потім до Франції. 1936 року отримав французьке громадянство. 1940 року через Лісабон поїхав до Лос-Анджелесу, де почав працювати для Голлівуду. 1941 року, після смерті сина, який служив у французькій армії і покінчив з собою, щоб не потрапити в руки нацистів, Деблін і його дружина навернулися до католицизму. Крім загиблого у Франції сина, в сім'ї було ще 4 дітей.
Повернення Редагувати
По закінченні Другої світової війни, Деблін повернувся до Європи (Париж, Баден-Баден, Майнц). З осені 1945 року працював на радіо, писав для газет. В колі близьких до нього молодих письменників був Гюнтер Грасс. Проживаючи на Заході, Деблін водночас симпатизував НДР, підтримував стосунки з Йоганнесом Бехером. 1953 року він переїхав до Франції. 1956 року письменник був паралізований і більше не виходив з клініки. Помер 27 червня 1957 року в Еммендінгені.
Через три місяці після смерті Дебліна його дружина покінчила з собою, обидва поховані поруч з могилою сина у Франції.
Творчість Редагувати
Деблін працював практично у всіх літературних жанрах, крім лірики. Поряд з романами, повістями й новелами він написав також епос «Манас». Його перу належать численні нариси, подорожні нотатки, драми, ессе.
З 1911 року Деблін остаточно відмовляється від класичної форми роману. В новому стилі створені його романи «Три стрибка Ван-лун[de]», де йому вдалося «прорватися через буржуазну традицію німецького роману», історичний роман Валенштайн.
Особливо місце в творчості Дебліна займає його візіонерський роман «Гори моря та гіганти» (1924), в якому він використав експериментальну стилістику. Зокрема, в тексті роману використовується авторська пунктуація, що видно вже в заголовку роману, у якому однорідні члени речення при перерахуванні не відокремлюються комою. Твір, жанр якого не піддається визначенню в рамках класичного поділу — у творі можна побачити ознаки філософського роману-антиутопії, наукової фантастики, пародії.
Найвідомішим романом Дебліна є роман «Берлін Александерплац» (1929), написаний у формі колажу, близького до техніки експресіонізму та італійського футуризму, пошуків Джойса і Дос Пассоса. В романі техніка літературного монтажу співвідноситься з технікою уречевленого потоку свідомості: життя Берліна кінця 1920-х років постає перед читачем у всьому калейдоскопічному різноманітті. Роман був кілька разів екранізований (вперше — в 1931 році), зокрема цей роман ліг в основу культового фільму Райнера Вернера Фассбіндера (1980).
Вислови про Дебліна Редагувати
Твори Редагувати
- Die Ermordung einer Butterblume / Убивство кульбаби (1913, оповідання)
- Die drei Sprünge des Wang-Lun / Три стрибка Ван-Луня (1915, китайський роман, премія Теодора Фонтане)
- Wadzeks mit der Kampf Dampfturbine / Боротьба Вадцека з паровою турбіною (1918, роман)
- Wallenstein / Валленштайн (1920, історичний роман з епохи Тридцятирічної війни)
- Berge Meere und Giganten /Гори моря та гіганти (1924, роман-антиутопія)
- Manas / Манас (1927)
- Berlin Alexanderplatz / Берлін Александерплац (1929)
- Babylonische Wandrung / Вавилонська прогулянка (1934, роман)
- Pardon wird nicht gegeben / Прощення не буде (1935, роман)
- Das Land ohne Tod / Земля, що не знає смерті(1937-1948, роман про завоювання Америки)
- November 1918: A German Revolution[en] / Листопад 1918: Німецька революція (1939-1950, історичний роман про Листопадову революцію, тетралогія)
- Bürger und Soldaten / Громадяни й солдати
- Verratenes Volk / Зраджений народ
- Heimkehr der Fronttruppen / Повернення військ з фронту
- Karl und Rosa / Карл і Роза (про Карла Лібкнехта і Розу Люксембург)
- Ætheria / Етерія (1949, історичний роман)
- Hamlet, oder die lange Nacht nimmt ein Ende/ Гамлет, або Довга ніч добігає кінця (1956, роман)
Переклади українською Редагувати
- Альфред Деблін. Убивство кульбаби / пер. з нім. Катерина Міщенко. — К. : Наш час, 2011. — 152 с.
- Альфред Деблін. Берлін Александерплац / пер. з нім. Роман Осадчук. — К. : Видавництво Жупанського, 2019. — 568 с. — ISBN 978-617-7585-13-7.
- Альфред Деблін. Гори моря та гіганти / пер. з нім. Петро Таращук. — К. : Видавництво Жупанського, 2022. — 600 с.
Примітки Редагувати
- ↑ Czech National Authority Database
- https://mathshistory.st-andrews.ac.uk/Biographies/Doeblin/
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- . Архів оригіналу за 8 серпня 2016. Процитовано 19 липня 2016.
- Vgl. Walter Muschg: Alfred Döblin. Die drei Sprünge des Wang-lun. Nachwort zum Roman. Walter, Olten 1989 S. 481.
- . Архів оригіналу за 30 липня 2016. Процитовано 18 липня 2016.
- Ignaz Wrobel: Der rechte Bruder. In: Die Weltbühne, 26.01.1922, Nr. 4, S. 104.
- Thomas Mann: Verkannte Dichter unter uns. In: Gesammelte Werke Band 10, S. Fischer, Frankfurt am Main 1974, S. 883.
- Марсель Райх-Раницкий - "литературный папа" Германии
- Marcel Reich-Ranicki: Sieben Wegbereiter. Schriftsteller des 20. Jahrhunderts. dtv, München 2004, ISBN 3-423-13245-0.
- Книга на сайті видавництва Жупанського
Посилання Редагувати
- Деблін // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Альфред Деблін |