Листопадова революція 1918 р., (нім. Novemberrevolution) — революція в листопаді 1918 року в Німецькій імперії, однією з причин якої стало наростання соціальної напруги і важкість економічного життя. Революція призвела до встановлення в Німеччині режиму парламентської демократії, відомої як Веймарська республіка.
| Листопадова революція | ||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Революції 1917—23 років[en] | ||||||||
Солдати стоять за барикадами під час Повстання спартакістів | ||||||||
| ||||||||
| Сторони | ||||||||
| Німецька імперія (1918) Веймарська республіка (1918—19) | Вільна Соціалістична Республіка Німеччина
За підтримки: | |||||||
| Лідери | ||||||||
| Вільгельм II Людвіг III Фрідріх Еберт | Роза Люксембург Карл Лібкнехт |
Історія Редагувати
Почалась революція з повстання матросів у Вільгельмсгафені та Кілі, а за декілька днів охопила всю Німеччину. 9 листопада 1918 кайзер Вільгельм II під тиском начальника генштабу Вільгельма Ґренера, який вважав продовження воєнних дій безглуздим, був змушений відректися від престолу та втікати з країни. До влади прийшли представники соціал-демократичної партії (СДПН).
Комуністи на чолі з Карлом Лібкнехтом та Розою Люксембурґ, які вимагали розгортання революції та проголошення в Німеччині радянської влади, підняли бунт в січні 1919 проти соціал-демократів. Виникла реальна загроза громадянської війни. Бунт зупинили загони фрайкора під керівництвом Густава Носке, Лібкнехт і Люксембург були вбиті без суду.
Правлячі кола країни напередодні поразки провели деяку урядову реорганізацію. До складу нового уряду були введені соціал-демократи. Із в'язниць звільнили одного з лідерів лівих соціал-демократів Карла Лібкнехта та інших політичних в'язнів. За допомогою реформ уряд намагався запобігти революційному вибуху.
Незважаючи на це, ліві соціал-демократи закликали до повалення уряду і розриву з центристами в соціал-демократичному русі. У жовтні 1918 р. конференція лівих соціал-демократів (Союз Спартака) висунула програму з вимогами повалення монархії, припинення війни, проголошення демократичних прав і свобод, створення умов переходу до соціалістичної революції.
У Баварії революція привела до виникнення незалежної Баварської (голова Курт Ейснер), а потім Баварської Радянської республіки (Ернст Толлер), яку теж розгромили армією і загонами фрайкора.
Формально революція завершилась 11 серпня 1919 проголошенням Веймарської республіки.
Див. також Редагувати
Джерела та література Редагувати
- А. Ю. Мартинов. Листопадова революція в Німеччині 1918 // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 162. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- Б. Мур. Придушення історичних альтернатив: Німеччина 1918—1920 [ 9 листопада 2018 у Wayback Machine.] // Спільне. — 9.11.2019.
- Г. Біншток. Очерки германской революции. Встречи и впечатления. — М. 1921.
| Це незавершена стаття з історії Німеччини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |