Алексі́с-Анрі́-Шарль Клере́ль де Токві́ль (фр. Alexis-Charles-Henri Clérel de Tocqueville; 29 липня 1805, Верной-сюр-Сен, Французька імперія — 16 квітня 1859 Канни) — французький державний діяч, історик, суспільствознавець. Був захисником демократії та свободи, вважається одним з чільних теоретиків демократії та лібералізму. Був також прихильником французького колоніалізму.
| Алексіс де Токвіль | |
|---|---|
| Alexis de Tocqueville | |
| Ім'я при народженні | Алексіс-Анрі-Шарль Клерель де Токвіль |
| Народився | 29 липня 1805[…] Париж, Франція |
| Помер | 16 квітня 1859[…] (53 роки) Канни ·туберкульоз |
| Поховання | Токвіль |
| Країна | Франція |
| Місце проживання | Château de Tocquevilled |
| Діяльність | письменник, філософ, дипломат |
| Alma mater | Паризький університет і Lycée Fabertd |
| Мова творів | французька |
| Напрямок | романтизм |
| Magnum opus | «Демократія в Америці» «Старий режим і революція» |
| Членство | Французька академія, Академія моральних і політичних наук і Académie des sciences, arts et belles-lettres de Caend |
| Конфесія | католицтво |
| Рід | Q3065042? |
| Батько | Hervé Clérel de Tocquevilled |
| Мати | Louise Le Peletier de Rosanbod |
| Брати, сестри | Hippolyte Clérel de Tocquevilled і Édouard de Tocquevilled |
| У шлюбі з | Mary Mottley Tocquevilled |
| Нагороди | |
| | |
| Алексіс де Токвіль у Вікісховищі | |
| Висловлювання у Вікіцитатах | |
| Роботи у Вікіджерелах |
Біографія Редагувати
Народився в аристократичній сім'ї. Батько — Ерве-Бонавентюр Клерель де Токвіль. Мати — Луїза Ле Пелетьє де Розанбо, внучка Малероба, своячка Шатобріана. Старші брати Іполіт і Едуард. Навчався у Меці, вивчав право в Парижі. Після подорожі по Італії і Сицилії написав «Подорож на Сицилію»). У 1827 році був призначений на юридичну посаду у Версалі, де познайомився із Гюставом-де-Бомоном.
1831 року, разом із Бомоном, отримав відрядження до Сполучених Штатів для вивчення там пенітенціарної системи. Подорож тривала близько року і після повернення Токвіль видав книгу «Демократія в Америці». Книга стала чи не головним напрацюванням вченого. Робота витримала кілька видань і була перекладена практично всіма європейськими мовами.
1835 року одружився з англійкою Мері Мотлі. Дітей не було. 1837 року висунув свою кандидатуру в депутати, але зазнав невдачі. Проте 1839 року все-таки був обраний, однак у палаті не посів провідного місця. Головним чином працював у комісіях та рідко з'являвся біля трибуни. Голосував, як правило, з конституційною лівою партією проти міністерства Гізо, але, по суті, не належав до жодної партії.
22 липня 1839 року Токвіль як доповідач комітету з рабовласництва виступив за негайне звільнення рабів у всіх французьких колоніальних володіннях. Доповідь опублікована брошурою Товариством за скасування рабства.
23 грудня 1841 року обраний академіком. У 1849 році був обраний до законодавчих зборів і згодом став міністром закордонних справ у кабінеті Барро. На цій посаді намагався підтримати французький вплив в Італії, не обмежуючи незалежність папи, і домогтися для папської області необхідних внутрішніх реформ. 1850 року уряд Барро пішов у відставку.
У парламенті Токвіль продовжив боротися з політикою президента і у 1851 році виступив із доповіддю про перегляд конституції, однак перегляд так і не відбувся. Брав участь в останній спробі чинити опір у мерії Х округу і був ув'язнений у Венсенській в'язниці, але швидко вийшов на свободу. Відірваний від політично діяльності, він віддається вивченню Великої Французької революції. Після кількох років архівних занять у різних містах Франції і навіть Німеччини він видав у 1856 році 1-й том «Старий порядок і революція». Він задумав видати тритомну працю, але смерть обірвала його задуми. З березня 1850 року хворів на туберкульоз. Помер 16 квітня 1859 року в Каннах. Похований у Токвілі в Нормандії.
Основні твори Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Charles Alexis Henri Clérel de Tocqueville |
- De la démocratie en Amérique (Демократія в Америці) (1835 1-й том/1840 2-й том)
- L'Ancien Régime et la Révolution (Старий режим і революція) (1856)
Українські переклади Редагувати
Примітки Редагувати
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Sycomore / Assemblée nationale
- ↑ Drescher S. Encyclopædia Britannica
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118642871 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Elogio de la hospitalidad — Buenos Aires: 1945.
- Французька академія — 1635.
- ↑ Pelacchi A. J. Tratado sobre la seguridad pública — Editorial Policial. — P. 31. — 1082 с. — ISBN 950-9071-51-X
- About Alexis de Tocqueville[недоступне посилання]
- Номер 26 у Рейтингу 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік (Newsweek's Top 100 Books — список 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік [ 6 січня 2015 у Wayback Machine.] (англ.))
Література Редагувати
- О. Мироненко. Токвіль Алексіс Шарль Генріх Моріс Клерель // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.714 ISBN 978-966-611-818-2
- Токвіль, Алексис // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 641. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
Посилання Редагувати
- Токвіль А. Ш. А. [ 18 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 6 : Т — Я. — С. 92. — ISBN 966-7492-06-0.
- Токвіль // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
| Це незавершена стаття про французького політика чи політикиню. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |