www.wikidata.uk-ua.nina.az

Актиноїди Актино їди також актиніди радіоактивні хімічні елементи подібні до Актинію від якого й отримали свою назву роз

Актиноїди

Актино́їди (також актиніди) — радіоактивні хімічні елементи, подібні до Актинію (від якого й отримали свою назву), розташовані після нього в одній з ним комірці періодичної системи елементів (3-я група, 7-й період, атомні номери 89—103).

До групи належать 14 хімічних елементів-металів: Торій (Th), Протактиній (Pa), Уран (U), Нептуній (Np), Плутоній (Pu), Америцій (Am), Кюрій (Cm), Берклій (Bk), Каліфорній (Cf), Ейнштейній (Es), Фермій (Fm), Менделєвій (Md), Нобелій (No) і Лоуренсій (Lr).

Усі актиноїди радіоактивні. З них лише Торій та Уран зустрічаються в природі в помітних кількостях.

Усі актиноїди подібні за будовою електронних оболонок атомів і хімічними властивостями.

Актиноїди, розташовані за Ураном, відносять до трансуранових елементів.

Постактиноїди — ряд елементів, які йдуть за 103Lr, частина перехідних 6d елементів. Не всі назви їх узгоджені.

Вивчення і синтез Редагувати

Атомна бомба, скинута на Нагасакі, мала плутонієвий заряд.

Подібно до лантаноїдів, актиноїди утворюють сімейство схожих за властивостями елементів. Із актиноїдів виділяють дві групи, які перетинаються між собою: «трансуранові елементи» — всі наступні в таблиці Менделеєва за Ураном елементи і «трансплутонієві елементи» — всі наступні за Плутонієм.

Обидві групи не обмежуються зазначеними межами і при вказуванні приставки «транс-» можуть включати в себе наступні за Лоуренсієм елементи — Резерфордій і т. д. У порівнянні з лантаноїдами, які (крім Прометію) виявлені в природі у помітних кількостях, актиноїди важче синтезувати. Але є і винятки, наприклад, легше за все синтезувати чи знайти в природі Уран і Торій, потім Плутоній, Протактиній, Актиній і лише потім надзвичайно рідкісні елементи Кюрій, Америцій, Нептуній, Берклій та Каліфорній.

Наразі для отримання ізотопів трансплутонієвих елементів (ТПЕ) використовуються два основних способи: опромінення легших елементів нейтронами або прискореними зарядженими частинками. Перший спосіб є практично найважливішим, оскільки лише в ядерних реакторах при опроміненні вихідного матеріалу великим потоком нейтронів можна отримати вагомі кількості трансплутонієвих елементів. Перевагою другого способу є те, що він дозволяє отримувати наступні за Плутонієм елементи, і нейтронодефіцитні ізотопи, які не утворюються при нейтронному опроміненні.

В 1962—1966 роках у США була зроблена спроба синтезу трансплутонієвих ізотопів з допомогою 6 підземних ядерних вибухів — «Анакостіа», «Кеннебек», «Енчові», «Пар», «Барбел» і «Цікламен». Для вивчення продуктів вибуху використовувалися невеликі зразки порід, отримані з зони вибуху одразу ж після його проведення. При цьому не вдалося виявити ізотопи важких елементів з масовим числом понад 257, хоча для них були передбачені в той час відносно великі величини T½ для α-розпаду. Можливо, це відбулося тому, що атоми з великою швидкістю спонтанно ділилися, або через інший характер розпаду проміжних ізотопів (нейтронне випромінювання, поділ ядра).

Від Актинію до Нептунію Редагувати

Першими відкритими актиноїдами були Уран і Торій. Уран відкрив М. Клапрот 1789 року в урановій смоляній руді (назва елемента походить від назви планети Уран). М. Клапрот, відновлюючи вугіллям жовтий оксид урану, добув чорну речовину, яку помилково вважав металом. Лише через 60 років французький дослідник Ежен Мелькіор Пеліго[en] вивчив її та зрозумів, що ця речовина — діоксид урану. Тоді ж була неправильно обчислена атомна маса Урану — 120. Лише Д. І. Менделєєв 1872 року на основі відкритого ним закону уточнив атомну масу Урану — 240. Експериментально цю величину підтвердив 1882 року К. Ціммерман.

Торій відкрив Ф. Велер в мінералі, який був знайдений в Норвегії (1827 рік). Детально вивчив цей елемент Є. Я. Берцеліус. Він назвав його на честь скандинавського бога грому та блискавки — Тора (1828 рік).

Актиній відкритий 1899 року помічником М. Склодовської-Кюрі А. Деб'єрном у відходах від переробки уранової смолки, з якої попередньо були видалені Радій та Полоній; він був виявлений у фракції, в якій при переробці руди концентруються лантаноїди. Назва елемента «Актиній» походить від лат. actis — промінь, сяйво. Цей метал був відкритий не за його власним випромінюванням, а за випромінюванням дочірніх продуктів розпаду.

Отримання трансуранових елементів
Елемент Рік відкриття Спосіб отримання
Нептуній 1940 Бомбардування 238U нейтронами
Плутоній 1941 Бомбардування 238U дейтронами
Америцій 1944 Бомбардування 239Pu нейтронами
Кюрій 1944 Бомбардування 239Pu α-частинками
Берклій 1949 Бомбардування 241Am α-частинками
Каліфорній 1950 Бомбардування 242Cm α-частинками
Ейнштейній 1952 Виявлений у продуктах термоядерного вибуху
Фермій 1952 Виявлений у продуктах термоядерного вибуху
Менделєвій 1955 Бомбардування 253Es α-частинками
Нобелій 1965 Бомбардування 243Am ядрами 15N
Лоуренсій 1961—1971 Бомбардування 252Cf ядрами 10B та ін.

Через високу подібність Актинію і Лантану і незначну поширеність Актинію довго не вдавалося виділити його в чистому вигляді. Чистий Актиній добутий лише 1950 року. Для елемента наразі відомий 31 ізотоп з масовими числами 206—236 і 8 збуджених ізомерних станів деяких його нуклідів. Найстабільнішим є ізотоп[en] 227Ac[ru], який має період напіврозпаду T½ = 21,77 років.

Отто Ган — «батько ядерної хімії».

В 1917 році довгоживучий ізотоп Протактинію відкрили О. Ган і Л. Майтнер. Назва «Протактиній» означає, що атом цього елемента здатний утворювати Актиній. Наразі відомо 29 ізотопів Протактинію[en] з масовими числами 212—240 і 3 збуджених ізомерних станів деяких його нуклідів. Найстабільніший нуклід 231Pa, період напіврозпаду якого дорівнює 3,28× 104 років.

Більшість трансуранових елементів уже достатньо добре вивчені, але говорити про виробничі кількості цих елементів, за винятком Плутонію і Америцію, та їхніх сполук не доводиться.

Першим припустив існування трансуранових елементів Енріко Фермі, що було результатом ряду його експериментів 1934 року.

Синтез ізотопу Нептунію 239Np, який виконали у травні 1940 року Е. Макміллан і Ф. Абельсон, започаткував відкриття трансуранових елементів. В наступні роки був виконаний ядерний синтез інших ізотопів Нептунію.

Актиноїди протягом останніх десятиліть досконально вивчалися Ґ. Сіборґом та його школою. За участі Сіборґа виконано синтез більшості трансуранових елементів.

Від Плутонію Редагувати

Ґ. Сіборґ із співробітниками вперше синтезував Плутоній в Берклі. Він присвятив вивченню актиноїдів більшу частину життя.

Трансуранові елементи в природі практично не зустрічаються. Для їх отримання використовують ядерні реакції, які відбуваються в ядерних реакторах. Так, наприклад, Уран-238 в реакторі під дією нейтронів частково перетворюється в Плутоній-239. При цьому відбуваються наступні реакції:

При подальшому поглинанні нейтронів 239Pu перетворюється в 241Pu, який внаслідок β-розпаду переходить в 241Am[en].

Таким способом Енріко Фермі з співробітниками у першому в світі реакторі «Чиказька дровітня-1» вперше отримав значні кількості Плутонію-239, які були використані для створення ядерної зброї.

Актиноїди з найбільшими порядковими номерами отримані при бомбардуванні ядер Урані, Плутонію, Кюрію чи Каліфорнію іонами Нітрогену, Оксигену, Карбону, Неону, Бору на прискорювачах важких іонів. Так, один із перших методів синтезу Нобелію — бомбардування мішені з Урану-238 ядрами Неону-22[ru] в реакції

Перші ізотопи трансплутонієвих елементів — Америцій-241[en] та Кюрій-242 — були синтезовані 1944 року Ґ. Сіборґом, Джеймсом і А. Ґіорсо. Ізотопи Кюрію були отримані при бомбардуванні ядер Плутонію-239 іонами Гелію з енергією 32 МеВ:

Також ізотопи Америцію-241 і Кюрію-242 були виділені з Плутонію, опроміненого нейтронами в реакторі, де вони утворилися в результаті ядерних перетворень.

При бомбардуванні Кюрію-242 α-частинками утворюється ізотоп Каліфорнію 245Cf. З допомогою аналогічної реакції з Америцію-241 був отриманий Берклій-244.

Енріко Фермі — фізик-експериментатор, першовідкривач трансуранових елементів.

1945 року Кеннінгем вперше виділив тверду сполуку одного з трансплутонієвих елементів — гідроксид Америцію. Протягом наступних 3—4 років були накопичені міліграмові кількості Америцію і мікрограмові кількості Кюрію, що дозволило, в результаті опромінення Америцію і Кюрію, синтезувати ізотопи Берклію (Томсон, 1949 рік) і Каліфорнію (Томсон, 1950 рік). Вагомі кількості цих елементів були виділені значно пізніше, 1958 року (Кеннінгем і Томсон), а перша сполука Каліфорнію (CfOCl) отримана лише 1960 року (Кеннінгем і Уолмен).

Ейнштейній та Фермій були виділені групою американських вчених з Каліфорнійського університету, Аргонської національної лабораторії і Лос-Аламоської національної лабораторії в 1952—1953 роках із продуктів термоядерного вибуху «Майк», виконаного 1 листопада 1952 року. В результаті миттєвого опромінення Урану-238 великим потоком нейтронів, що виник при термоядерному вибуху, утворилися важкі ізотопи Урану, зокрема Уран-253 і Уран-255, при β-розпаді яких в результаті утворилися ізотопи Ейнштейнію-253 і Фермію-255. Ейнштейній був знайдений групою американських вчених на чолі з А. Ґіорсо 1952 року і названий на честь видатного фізика — Альберта Ейнштейна. Фермій вперше був ідентифікований американським вченим А. Ґіорсо 1953 року у вигляді ізотопу Фермію-255, вказаного вище. Фермій названий на честь фізика Е. Фермі, що зробив великий внесок у розвиток сучасної теоретичної та експериментальної фізики. Перші вагомі (субмікрограмові) кількості Ейнштейнію виділені в 1961 року Кеннінгемом та співробітниками. Фермій і важчі трансплутонієві елементи з більшими порядковими номерами досі не отримані у вагомих кількостях.

Перший ізотоп Менделєвію 256Md був синтезований у лютому 1955 року (Ґ. Сіборґ і співробітники) при опроміненні Ейнштейнію-253 іонами Гелію. Для синтезу наступних за Менделєвієм елементів довелося використовувати новий метод — опромінення ядер Урану і трансуранових елементів важкими багатозарядовими іонами. Через надзвичайно малий вихід і короткий період напіврозпаду ізотопів трансменделєвієвих елементів, синтезованих y цих реакціях, їх ідентифікація виявилася дуже складною і не завжди надійною. Зазвичай, у перших роботах по синтезу елементів із Z⩾102 отримані ізотопи ідентифікувалися чисто фізичними методами, за характером випромінювання і дочірніми продуктами розпаду.

Спроби отримання ізотопів Нобелію робилися з 1957 року, але першим надійним результатом слід вважати синтез ізотопу Нобелію 256No, який був виконаний Г. Фльоровим 1963 року. Для отримання цього ізотопу використовувався Неон-22[ru].

1961 року А. Ґіорсо і співробітниками був отриманий перший ізотоп Лоуренсію шляхом опромінення Каліфорнію (переважно Каліфорнію-252) іонами Бору-10 і Бору-11; масове число цього ізотопу не було точно визначене (можливо, 258 чи 259) на той момент. Надійніше ідентифікований ізотоп Лоуренсію 256Lr, синтезований 1965 року Г. Фльоровим з допомогою нуклідів 243Am і 18O.

Поширеність у природі Редагувати

Торій та Уран мають найвищу поширеність серед актиноїдів; їхні атомні кларки дорівнюють 3× 10−4 % і 2× 10−5 % відповідно. В земній корі Уран зустрічається у вигляді мінеральної форми уранініту — U3O8 (смоляна руда, уранова смолка), а також карнотиту — KUO2VO4·3H2O, отеніту — Ca(UO2)2(PO4)2·nH2O та ін. Два останніх мінерали мають жовте забарвлення. Уран міститься також майже у всіх мінеральних формах рідкісноземельних мінералів (фергусоніт, самарськіт, евксеніт та ін.).

Уран в природі зустрічається у вигляді ізотопів 238U (99,2739 %), 235U (0,7204  %) і 234U (0,0057 %). З них 238U має найбільший період напіврозпаду (T½ = 4,51× 109 років).

Необроблена уранова руда.

Найбільше Урану видобувається в Канаді, Австралії, Казахстані, Нігеру, Росії.

Уран належить до рідкісних і розсіяних елементів. Вміст в земній корі Урану становить близько 2× 10−4 %. Загальні запаси Урану становлять мільйони тонн. З мінеральних форм Урану відомо близько 200 мінералів, більшість із них належать до оксидів змінного складу (див. вище: карнотит, отеніт).

Найбагатшими Торієм мінералами є торіаніт (ThO2), торит (ThSiO4), монацит, шераліт ((Th, Ca, Ce)(PO4,SiO4)), торогуміт (Th(SiO4)1−x(OH)4x). Торій, так само, як і Уран, супроводжується з мінеральними формами майже всіх рідкісноземельних елементів. Багаті родовища монацитових пісків розташовуються в Індії, Бразилії, Австралії, Африці, Канаді, США і на Цейлоні.

Поширеність Актинію в земній корі дуже мала (атомний кларк 5× 10−15 %). Підраховано, що загальна кількість Актинію в земній корі становить 2600 т, в той час як, наприклад, вміст Радію дорівнює 40 млн т. Актиній міститься в таких природних матеріалах, як сульфідні, силікатні, оксигеновмісні мінерали; в природній воді — у ще менших кількостях, у порівнянні з урановими рудами. Вміст Актинію в більшості природних об'єктів відповідає ізотопній рівновазі материнських ізотопів 235U. Підвищений вміст цього елемента мають такі мінерали, як молібденіт, халькопірит, каситерит, кварц, піролюзит та ін. Актиній характеризується невисокою міграційною здатністю і переміщенням, тобто поширення Актинію менше порівняно з Ураном.

Поширенішим є Протактиній, атомний кларк якого 10−12 %. Протактиній виявлений в урановій руді 1913 року К. Фаянсом[en] і О. Герінгом. Загальний вміст Протактинію в земній корі (літосфері) у відповідності до вмісту Урану (ізотопи Протактинію утворюються при розпаді 235U) становить 4,4× 107 т. Вміст в гірських породах вулканічного походження становить 0,8× 10−6 г/т, а в залізних метеоритах 0,02× 10−6 г/т.

Період напіврозпаду найбільш довгоіснуючого ізотопу 237Np мізерно малий у порівнянні з віком Землі, тому в природних мінералах Нептуній практично не зустрічається. На Землі його нукліди можуть утворитися практично лише з допомогою ядерних реакцій. Нептуній у мінералах є проміжним продуктом розпаду інших ізотопів.

Вміст Плутонію в уранових і торієвих рудах
Руда Розташування Вміст
Урану, %		 Відношення
239Pu/руда (за масою)		 Відношення
239Pu/U (× 1012)
Уранітит Канада 13,5 9,1× 10−12 7,1
Уранітит Бельгійське Конго 38 4,8× 10−12 12
Уранітит Колорадо 50 3,8× 10−12 7,7
Концентрат уранітиту Бельгійське Конго 45,3 7× 10−12 15
Монацит Бразилія 0,24 2,1× 10−14 8,3
Монацит Північна Кароліна 1,64 5,9× 10−14 3,6
Фергусоніт — 0,25 <1× 10−14 <4
Карнотит — 10 <4× 10−14 <0,4

Наявність Плутонію в невеликих кількостях у мінеральних формах Урану було вперше встановлено 1942 року. Верхня межа поширеності на Землі 244Pu — найбільш довгоіснуючого з ізотопів Плутонію — становить 3× 10−22 г/г. Відомо, що настуран і карнотит, знайдені в Канаді та в штаті Колорадо, містять невелику кількість ізотопу Плутонію 239Pu, який випромінює α-частинки. Було визначено вміст Плутонію в ряді уранових руд, з наступним виділенням плутонію з відходів виробництва 239Pu. В жодній з цих мінеральних форм (див. таблицю) не було виявлено іншого ізотопу Плутонію, крім Плутонію-239. У зразках місячного ґрунту Плутоній не був виявлений.

Однак виділення природного Плутонію навіть з найбільш збагачених цим елементом уранових руд є непрактичним і не зможе витіснити штучне отримання цього елемента. На це вказує той факт, що для виділення мікрограмових кількостей Плутонію потрібно на кожен виділений мікрограм Плутонію переробити 100 т рудного концентрату Плутонію.

Застосування Редагувати

З усіх актиноїдів нині практичне застосування знаходять головно Торій (Th), Уран (U) і Плутоній (Pu). Ізотопи 233U, 235U і 239Pu є ядерним пальним в атомних реакторах і виконують роль вибухової речовини в атомних бомбах. Деякі ізотопи актиноїдів (238Pu, 242Cm, інші), випускаючи α-частинки високої енергії, можуть служити для створення джерел струму з терміном служби до 10 років і бути необхідними, наприклад, для живлення навігаційної радіоапаратури супутників. У таких джерелах струму теплова енергія, що виділяється при радіоактивному розпаді, за допомогою спеціальних пристроїв перетвориться в електричний струм. Вивчення властивостей актиноїдів має велике теоретичне значення, оскільки дозволяє розширити знання про властивості атомних ядер, хімічну поведінку елементів і т. д.

Примітки Редагувати

  1. ↑ Б. Ф. Мясоедов, Л. И. Гусева, И. А. Лебедев, М. С. Милюкова, М. К. Чмутова. Аналитическая химия трансплутониевых элементов. — М. : Наука, 1972. — 376 с. — (аналитическая химия элементов) — 1750 прим.(рос.)
  2. ↑ А. М. Голуб. Общая и неорганическая химия = Загальна та неорганічна хімія. — Вища школа, 1971. — Т. 2. — 416 с. — 6700 прим.(рос.)
  3. ↑ З. К. Каралова, Б. Ф. Мясоедов. Актиний. — М. : "Наука", 1982. — 144 с. — (Аналитическая химия элементов) — 1150 прим.(рос.)
  4. Н. Гринвуд, А. Эрншо. Химия элементов = Chemistry of the Elements / Пер. с англ. — М. : "Бином. Лаборатория знаний", 2008. — Т. 2. — 670 с. — (Лучший зарубежный учебник) — ISBN 978-5-94774-374-6.(рос.)
  5. Нобелій та Лоуренсій були практично одночасно відкриті радянськими й американськими вченими
  6. ↑ G. Audi, O. Bersillon, J. Blachot, A.H. Wapstra (2003). . Nuclear Physics (англ.). A 729: 3–128. Архів оригіналу за 20 липня 2011. Процитовано 5 липня 2010. (англ.)
  7. Э. Ферми. О возможном нахождении элемента с атомным номером выше 92 // УФН. — 1934. — Т. 14, № 7. — С. 829—832.(рос.)
  8. Кудрявцев П. С. Опыты Ферми // Курс истории физики. — 2-е изд., испр. и доп. — М. : Просвещение, 1982. — С. 73. з джерела 7 серпня 2016(рос.)
  9. Seaborg G. T. The Transuranium Elements // Science / H. Thorp — AAAS, 1946. — Vol. 104, Iss. 2704. — P. 379–86. — ISSN 0036-8075; 1095-9203 — doi:10.1126/SCIENCE.104.2704.379
    d:Track:Q11206458d:Track:Q192864d:Track:Q28248004d:Track:Q40358
  10. ↑ Аналитическая химия нептуния / Глав. ред.: В. А. Михайлов. — М. : "Наука", 1971. — 218 с. — (Аналитическая химия элементов) — 1700 прим.(рос.)
  11. E. Fermi. The Development of the first chain reaction pile // Proceedings of the American Philosophy Society. — 1946. — Вип. 90.(англ.)
  12. ↑ М. Е. Дриц, П. Б. Будберг, Г. С. Бруханов, А. М. Дриц, В. М. Пановко. Свойства элементов. — М. : "Металлургия", 1985. — 672 с. — 6500 прим.(рос.)
  13. А. Корнышева. Экспортеров урана ждет атомный бум // Коммерсантъ. — 2005. — Вип. 19(3103).(рос.)
  14. Неорганическая химия в трёх томах / Под ред. Ю. Д. Третьякова. — М. : Издательский центр «Академия», 2007. — Т. 3. — 400 с. — (Химия переходных элементов) — 3000 прим. — ISBN 5-7695-2533-9.(рос.)
  15. ↑ Е. С. Пальшин, Б. Ф. Мясоедов, А. В. Давыдов. Аналитическая химия протактиния. — М. : "Наука", 1968. — 241 с. — (Аналитическая химия элементов) — 2200 прим.(рос.)
  16. ↑ Ф. Вайгель, Дж. Кац, Г. Сиборг и др. Химия актиноидов = The Chemistry of the Actinide Elements / Пер. с англ. под ред. Дж. Каца, Г. Сиборга, Л. Морсса. — М. : "Мир", 1997. — Т. 2. — 664 с. — (Химия актиноидов) — 500 прим. — ISBN 5-03-001885-9.(рос.)
  17. Любич О. Й., Пчелінцев В. О. Фізичні основи металургії кольорових і рідкоземельних металів: Навч. посібник. — Суми: Вид-во СумДУ, 2009 ISBN 978-966-657-255-7 с.208

Література Редагувати

  • Ю. Я. Фіалков. Актиноїди // Українська радянська енциклопедія [ 18 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
  • Глосарій термінів з хімії // Й.Опейда, О.Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім.. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет — Донецьк: «Вебер», 2008. — 758 с. ISBN 978-966-335-206-0
  • Физико-химия актиноидов / А. П. Шпак [и др] ; НАН Украины, Ин-т металлофизики им. Г. В. Курдюмова, Нац. техн. ун-т Украины «Киев. политехн. ин-т». — К. : Академпериодика, 2002. — 258 с. — Библиогр.: с. 249—254. — ISBN 966-8002-15-6
  • Катерина Нікішова. Актиноїди — сімейство радіоактивних елементів // Колосок. — 2014. — № 11. — С. 18-23

Посилання Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Aktino yidi takozh aktinidi radioaktivni himichni elementi podibni do Aktiniyu vid yakogo j otrimali svoyu nazvu roztashovani pislya nogo v odnij z nim komirci periodichnoyi sistemi elementiv 3 ya grupa 7 j period atomni nomeri 89 103 Do grupi nalezhat 14 himichnih elementiv metaliv Torij Th Protaktinij Pa Uran U Neptunij Np Plutonij Pu Americij Am Kyurij Cm Berklij Bk Kalifornij Cf Ejnshtejnij Es Fermij Fm Mendelyevij Md Nobelij No i Lourensij Lr Usi aktinoyidi radioaktivni Z nih lishe Torij ta Uran zustrichayutsya v prirodi v pomitnih kilkostyah Usi aktinoyidi podibni za budovoyu elektronnih obolonok atomiv i himichnimi vlastivostyami Aktinoyidi roztashovani za Uranom vidnosyat do transuranovih elementiv Postaktinoyidi ryad elementiv yaki jdut za 103Lr chastina perehidnih 6d elementiv Ne vsi nazvi yih uzgodzheni Zmist 1 Vivchennya i sintez 1 1 Vid Aktiniyu do Neptuniyu 1 2 Vid Plutoniyu 2 Poshirenist u prirodi 3 Zastosuvannya 4 Primitki 5 Literatura 6 PosilannyaVivchennya i sintez Redaguvati nbsp Atomna bomba skinuta na Nagasaki mala plutoniyevij zaryad Podibno do lantanoyidiv aktinoyidi utvoryuyut simejstvo shozhih za vlastivostyami elementiv Iz aktinoyidiv vidilyayut dvi grupi yaki peretinayutsya mizh soboyu transuranovi elementi vsi nastupni v tablici Mendeleyeva za Uranom elementi i transplutoniyevi elementi vsi nastupni za Plutoniyem Obidvi grupi ne obmezhuyutsya zaznachenimi mezhami i pri vkazuvanni pristavki trans mozhut vklyuchati v sebe nastupni za Lourensiyem elementi Rezerfordij i t d U porivnyanni z lantanoyidami yaki krim Prometiyu viyavleni v prirodi u pomitnih kilkostyah aktinoyidi vazhche sintezuvati Ale ye i vinyatki napriklad legshe za vse sintezuvati chi znajti v prirodi Uran i Torij potim Plutonij Protaktinij Aktinij i lishe potim nadzvichajno ridkisni elementi Kyurij Americij Neptunij Berklij ta Kalifornij 1 Narazi dlya otrimannya izotopiv transplutoniyevih elementiv TPE vikoristovuyutsya dva osnovnih sposobi oprominennya legshih elementiv nejtronami abo priskorenimi zaryadzhenimi chastinkami Pershij sposib ye praktichno najvazhlivishim oskilki lishe v yadernih reaktorah pri oprominenni vihidnogo materialu velikim potokom nejtroniv mozhna otrimati vagomi kilkosti transplutoniyevih elementiv Perevagoyu drugogo sposobu ye te sho vin dozvolyaye otrimuvati nastupni za Plutoniyem elementi i nejtronodeficitni izotopi yaki ne utvoryuyutsya pri nejtronnomu oprominenni 1 V 1962 1966 rokah u SShA bula zroblena sproba sintezu transplutoniyevih izotopiv z dopomogoyu 6 pidzemnih yadernih vibuhiv Anakostia Kennebek Enchovi Par Barbel i Ciklamen Dlya vivchennya produktiv vibuhu vikoristovuvalisya neveliki zrazki porid otrimani z zoni vibuhu odrazu zh pislya jogo provedennya Pri comu ne vdalosya viyaviti izotopi vazhkih elementiv z masovim chislom ponad 257 hocha dlya nih buli peredbacheni v toj chas vidnosno veliki velichini T dlya a rozpadu Mozhlivo ce vidbulosya tomu sho atomi z velikoyu shvidkistyu spontanno dililisya abo cherez inshij harakter rozpadu promizhnih izotopiv nejtronne viprominyuvannya podil yadra 1 Vid Aktiniyu do Neptuniyu Redaguvati Pershimi vidkritimi aktinoyidami buli Uran i Torij Uran vidkriv M Klaprot 1789 roku v uranovij smolyanij rudi nazva elementa pohodit vid nazvi planeti Uran M Klaprot vidnovlyuyuchi vugillyam zhovtij oksid uranu dobuv chornu rechovinu yaku pomilkovo vvazhav metalom Lishe cherez 60 rokiv francuzkij doslidnik Ezhen Melkior Peligo en vivchiv yiyi ta zrozumiv sho cya rechovina dioksid uranu Todi zh bula nepravilno obchislena atomna masa Uranu 120 Lishe D I Mendelyeyev 1872 roku na osnovi vidkritogo nim zakonu utochniv atomnu masu Uranu 240 Eksperimentalno cyu velichinu pidtverdiv 1882 roku K Cimmerman 2 Torij vidkriv F Veler 2 v minerali yakij buv znajdenij v Norvegiyi 1827 rik Detalno vivchiv cej element Ye Ya Bercelius Vin nazvav jogo na chest skandinavskogo boga gromu ta bliskavki Tora 1828 rik Aktinij vidkritij 1899 roku pomichnikom M Sklodovskoyi Kyuri A Deb yernom u vidhodah vid pererobki uranovoyi smolki z yakoyi poperedno buli vidaleni Radij ta Polonij vin buv viyavlenij u frakciyi v yakij pri pererobci rudi koncentruyutsya lantanoyidi Nazva elementa Aktinij pohodit vid lat actis promin syajvo Cej metal buv vidkritij ne za jogo vlasnim viprominyuvannyam a za viprominyuvannyam dochirnih produktiv rozpadu 2 3 Otrimannya transuranovih elementiv 1 4 5 Element Rik vidkrittya Sposib otrimannyaNeptunij 1940 Bombarduvannya 238U nejtronamiPlutonij 1941 Bombarduvannya 238U dejtronamiAmericij 1944 Bombarduvannya 239Pu nejtronamiKyurij 1944 Bombarduvannya 239Pu a chastinkamiBerklij 1949 Bombarduvannya 241Am a chastinkamiKalifornij 1950 Bombarduvannya 242Cm a chastinkamiEjnshtejnij 1952 Viyavlenij u produktah termoyadernogo vibuhuFermij 1952 Viyavlenij u produktah termoyadernogo vibuhuMendelyevij 1955 Bombarduvannya 253Es a chastinkamiNobelij 1965 Bombarduvannya 243Am yadrami 15NLourensij 1961 1971 Bombarduvannya 252Cf yadrami 10B ta in Cherez visoku podibnist Aktiniyu i Lantanu i neznachnu poshirenist Aktiniyu dovgo ne vdavalosya vidiliti jogo v chistomu viglyadi Chistij Aktinij dobutij lishe 1950 roku Dlya elementa narazi vidomij 31 izotop z masovimi chislami 206 236 i 8 zbudzhenih izomernih staniv deyakih jogo nuklidiv Najstabilnishim ye izotop en 227Ac ru yakij maye period napivrozpadu T 21 77 rokiv 6 nbsp Otto Gan batko yadernoyi himiyi V 1917 roci dovgozhivuchij izotop Protaktiniyu vidkrili O Gan i L Majtner Nazva Protaktinij oznachaye sho atom cogo elementa zdatnij utvoryuvati Aktinij Narazi vidomo 29 izotopiv Protaktiniyu en z masovimi chislami 212 240 i 3 zbudzhenih izomernih staniv deyakih jogo nuklidiv Najstabilnishij nuklid 231Pa period napivrozpadu yakogo dorivnyuye 3 28 104 rokiv 6 Bilshist transuranovih elementiv uzhe dostatno dobre vivcheni ale govoriti pro virobnichi kilkosti cih elementiv za vinyatkom Plutoniyu i Americiyu ta yihnih spoluk ne dovoditsya Pershim pripustiv isnuvannya transuranovih elementiv Enriko Fermi sho bulo rezultatom ryadu jogo eksperimentiv 1934 roku 7 8 Sintez izotopu Neptuniyu 239Np yakij vikonali u travni 1940 roku E Makmillan i F Abelson zapochatkuvav vidkrittya transuranovih elementiv 9 V nastupni roki buv vikonanij yadernij sintez inshih izotopiv Neptuniyu 10 Aktinoyidi protyagom ostannih desyatilit doskonalno vivchalisya G Siborgom ta jogo shkoloyu Za uchasti Siborga vikonano sintez bilshosti transuranovih elementiv Vid Plutoniyu Redaguvati nbsp G Siborg iz spivrobitnikami vpershe sintezuvav Plutonij v Berkli Vin prisvyativ vivchennyu aktinoyidiv bilshu chastinu zhittya Transuranovi elementi v prirodi praktichno ne zustrichayutsya Dlya yih otrimannya vikoristovuyut yaderni reakciyi yaki vidbuvayutsya v yadernih reaktorah Tak napriklad Uran 238 v reaktori pid diyeyu nejtroniv chastkovo peretvoryuyetsya v Plutonij 239 Pri comu vidbuvayutsya nastupni reakciyi 92 238 U 0 1 n 92 239 U 23 5 min b 93 239 Np 2 3 days b 94 239 Pu 2 4 10 4 years a displaystyle 92 238 textrm U 0 1 textrm n xrightarrow 92 239 textrm U xrightarrow 23 5 textrm min beta 93 239 textrm Np xrightarrow 2 3 textrm days beta 94 239 textrm Pu xrightarrow 2 4 cdot 10 4 textrm years alpha nbsp Pri podalshomu poglinanni nejtroniv 239Pu peretvoryuyetsya v 241Pu yakij vnaslidok b rozpadu perehodit v 241Am en Takim sposobom Enriko Fermi z spivrobitnikami u pershomu v sviti reaktori Chikazka drovitnya 1 vpershe otrimav znachni kilkosti Plutoniyu 239 yaki buli vikoristani dlya stvorennya yadernoyi zbroyi 11 Aktinoyidi z najbilshimi poryadkovimi nomerami otrimani pri bombarduvanni yader Urani Plutoniyu Kyuriyu chi Kaliforniyu ionami Nitrogenu Oksigenu Karbonu Neonu Boru na priskoryuvachah vazhkih ioniv Tak odin iz pershih metodiv sintezu Nobeliyu bombarduvannya misheni z Uranu 238 yadrami Neonu 22 ru v reakciyi 92 238 U 10 22 N e 102 256 N o 4 0 1 n displaystyle mathrm 92 238 U 10 22 Ne longrightarrow 102 256 No 4 0 1 n nbsp Pershi izotopi transplutoniyevih elementiv Americij 241 en ta Kyurij 242 buli sintezovani 1944 roku G Siborgom Dzhejmsom i A Giorso 12 Izotopi Kyuriyu buli otrimani pri bombarduvanni yader Plutoniyu 239 ionami Geliyu z energiyeyu 32 MeV 94 239 P u 2 4 H e 96 242 C m 0 1 n displaystyle mathrm 94 239 Pu 2 4 He longrightarrow 96 242 Cm 0 1 n nbsp Takozh izotopi Americiyu 241 i Kyuriyu 242 buli vidileni z Plutoniyu oprominenogo nejtronami v reaktori de voni utvorilisya v rezultati yadernih peretvoren 1 Pri bombarduvanni Kyuriyu 242 a chastinkami utvoryuyetsya izotop Kaliforniyu 245Cf Z dopomogoyu analogichnoyi reakciyi z Americiyu 241 buv otrimanij Berklij 244 nbsp Enriko Fermi fizik eksperimentator pershovidkrivach transuranovih elementiv 1945 roku Kenningem vpershe vidiliv tverdu spoluku odnogo z transplutoniyevih elementiv gidroksid Americiyu Protyagom nastupnih 3 4 rokiv buli nakopicheni miligramovi kilkosti Americiyu i mikrogramovi kilkosti Kyuriyu sho dozvolilo v rezultati oprominennya Americiyu i Kyuriyu sintezuvati izotopi Berkliyu Tomson 1949 rik i Kaliforniyu Tomson 1950 rik Vagomi kilkosti cih elementiv buli vidileni znachno piznishe 1958 roku Kenningem i Tomson a persha spoluka Kaliforniyu CfOCl otrimana lishe 1960 roku Kenningem i Uolmen Ejnshtejnij ta Fermij buli vidileni grupoyu amerikanskih vchenih z Kalifornijskogo universitetu Argonskoyi nacionalnoyi laboratoriyi i Los Alamoskoyi nacionalnoyi laboratoriyi v 1952 1953 rokah iz produktiv termoyadernogo vibuhu Majk vikonanogo 1 listopada 1952 roku V rezultati mittyevogo oprominennya Uranu 238 velikim potokom nejtroniv sho vinik pri termoyadernomu vibuhu utvorilisya vazhki izotopi Uranu zokrema Uran 253 i Uran 255 pri b rozpadi yakih v rezultati utvorilisya izotopi Ejnshtejniyu 253 i Fermiyu 255 Ejnshtejnij buv znajdenij grupoyu amerikanskih vchenih na choli z A Giorso 1952 roku i nazvanij na chest vidatnogo fizika Alberta Ejnshtejna Fermij vpershe buv identifikovanij amerikanskim vchenim A Giorso 1953 roku u viglyadi izotopu Fermiyu 255 vkazanogo vishe Fermij nazvanij na chest fizika E Fermi sho zrobiv velikij vnesok u rozvitok suchasnoyi teoretichnoyi ta eksperimentalnoyi fiziki 12 Pershi vagomi submikrogramovi kilkosti Ejnshtejniyu vidileni v 1961 roku Kenningemom ta spivrobitnikami Fermij i vazhchi transplutoniyevi elementi z bilshimi poryadkovimi nomerami dosi ne otrimani u vagomih kilkostyah Pershij izotop Mendelyeviyu 256Md buv sintezovanij u lyutomu 1955 roku G Siborg i spivrobitniki pri oprominenni Ejnshtejniyu 253 ionami Geliyu Dlya sintezu nastupnih za Mendelyeviyem elementiv dovelosya vikoristovuvati novij metod oprominennya yader Uranu i transuranovih elementiv vazhkimi bagatozaryadovimi ionami Cherez nadzvichajno malij vihid i korotkij period napivrozpadu izotopiv transmendelyeviyevih elementiv sintezovanih y cih reakciyah yih identifikaciya viyavilasya duzhe skladnoyu i ne zavzhdi nadijnoyu Zazvichaj u pershih robotah po sintezu elementiv iz Z 102 otrimani izotopi identifikuvalisya chisto fizichnimi metodami za harakterom viprominyuvannya i dochirnimi produktami rozpadu Sprobi otrimannya izotopiv Nobeliyu robilisya z 1957 roku ale pershim nadijnim rezultatom slid vvazhati sintez izotopu Nobeliyu 256No yakij buv vikonanij G Florovim 1963 roku Dlya otrimannya cogo izotopu vikoristovuvavsya Neon 22 ru 1961 roku A Giorso i spivrobitnikami buv otrimanij pershij izotop Lourensiyu shlyahom oprominennya Kaliforniyu perevazhno Kaliforniyu 252 ionami Boru 10 i Boru 11 masove chislo cogo izotopu ne bulo tochno viznachene mozhlivo 258 chi 259 na toj moment Nadijnishe identifikovanij izotop Lourensiyu 256Lr sintezovanij 1965 roku G Florovim z dopomogoyu nuklidiv 243Am i 18O Poshirenist u prirodi RedaguvatiTorij ta Uran mayut najvishu poshirenist sered aktinoyidiv yihni atomni klarki dorivnyuyut 3 10 4 i 2 10 5 vidpovidno V zemnij kori Uran zustrichayetsya u viglyadi mineralnoyi formi uraninitu U3O8 smolyana ruda uranova smolka a takozh karnotitu KUO2VO4 3H2O otenitu Ca UO2 2 PO4 2 nH2O ta in Dva ostannih minerali mayut zhovte zabarvlennya Uran mistitsya takozh majzhe u vsih mineralnih formah ridkisnozemelnih mineraliv fergusonit samarskit evksenit ta in Uran v prirodi zustrichayetsya u viglyadi izotopiv 238U 99 2739 235U 0 7204 i 234U 0 0057 Z nih 238U maye najbilshij period napivrozpadu T 4 51 109 rokiv nbsp Neobroblena uranova ruda Najbilshe Uranu vidobuvayetsya v Kanadi Avstraliyi Kazahstani Nigeru Rosiyi 13 Uran nalezhit do ridkisnih i rozsiyanih elementiv Vmist v zemnij kori Uranu stanovit blizko 2 10 4 Zagalni zapasi Uranu stanovlyat miljoni tonn Z mineralnih form Uranu vidomo blizko 200 mineraliv bilshist iz nih nalezhat do oksidiv zminnogo skladu div vishe karnotit otenit 14 Najbagatshimi Toriyem mineralami ye torianit ThO2 torit ThSiO4 monacit sheralit Th Ca Ce PO4 SiO4 torogumit Th SiO4 1 x OH 4x Torij tak samo yak i Uran suprovodzhuyetsya z mineralnimi formami majzhe vsih ridkisnozemelnih elementiv Bagati rodovisha monacitovih piskiv roztashovuyutsya v Indiyi Braziliyi Avstraliyi Africi Kanadi SShA i na Cejloni Poshirenist Aktiniyu v zemnij kori duzhe mala atomnij klark 5 10 15 Pidrahovano sho zagalna kilkist Aktiniyu v zemnij kori stanovit 2600 t v toj chas yak napriklad vmist Radiyu dorivnyuye 40 mln t 15 Aktinij mistitsya v takih prirodnih materialah yak sulfidni silikatni oksigenovmisni minerali v prirodnij vodi u she menshih kilkostyah u porivnyanni z uranovimi rudami Vmist Aktiniyu v bilshosti prirodnih ob yektiv vidpovidaye izotopnij rivnovazi materinskih izotopiv 235U Pidvishenij vmist cogo elementa mayut taki minerali yak molibdenit halkopirit kasiterit kvarc pirolyuzit ta in Aktinij harakterizuyetsya nevisokoyu migracijnoyu zdatnistyu i peremishennyam tobto poshirennya Aktiniyu menshe porivnyano z Uranom 3 Poshirenishim ye Protaktinij atomnij klark yakogo 10 12 Protaktinij viyavlenij v uranovij rudi 1913 roku K Fayansom en i O Geringom 2 Zagalnij vmist Protaktiniyu v zemnij kori litosferi u vidpovidnosti do vmistu Uranu izotopi Protaktiniyu utvoryuyutsya pri rozpadi 235U stanovit 4 4 107 t Vmist v girskih porodah vulkanichnogo pohodzhennya stanovit 0 8 10 6 g t a v zaliznih meteoritah 0 02 10 6 g t 15 Period napivrozpadu najbilsh dovgoisnuyuchogo izotopu 237Np mizerno malij u porivnyanni z vikom Zemli tomu v prirodnih mineralah Neptunij praktichno ne zustrichayetsya Na Zemli jogo nuklidi mozhut utvoritisya praktichno lishe z dopomogoyu yadernih reakcij Neptunij u mineralah ye promizhnim produktom rozpadu inshih izotopiv 10 Vmist Plutoniyu v uranovih i toriyevih rudah 16 Ruda Roztashuvannya VmistUranu Vidnoshennya239Pu ruda za masoyu Vidnoshennya239Pu U 1012 Uranitit Kanada 13 5 9 1 10 12 7 1Uranitit Belgijske Kongo 38 4 8 10 12 12Uranitit Kolorado 50 3 8 10 12 7 7Koncentrat uranititu Belgijske Kongo 45 3 7 10 12 15Monacit Braziliya 0 24 2 1 10 14 8 3Monacit Pivnichna Karolina 1 64 5 9 10 14 3 6Fergusonit 0 25 lt 1 10 14 lt 4Karnotit 10 lt 4 10 14 lt 0 4Nayavnist Plutoniyu v nevelikih kilkostyah u mineralnih formah Uranu bulo vpershe vstanovleno 1942 roku Verhnya mezha poshirenosti na Zemli 244Pu najbilsh dovgoisnuyuchogo z izotopiv Plutoniyu stanovit 3 10 22 g g Vidomo sho nasturan i karnotit znajdeni v Kanadi ta v shtati Kolorado mistyat neveliku kilkist izotopu Plutoniyu 239Pu yakij viprominyuye a chastinki Bulo viznacheno vmist Plutoniyu v ryadi uranovih rud z nastupnim vidilennyam plutoniyu z vidhodiv virobnictva 239Pu V zhodnij z cih mineralnih form div tablicyu ne bulo viyavleno inshogo izotopu Plutoniyu krim Plutoniyu 239 U zrazkah misyachnogo gruntu Plutonij ne buv viyavlenij 16 Odnak vidilennya prirodnogo Plutoniyu navit z najbilsh zbagachenih cim elementom uranovih rud ye nepraktichnim i ne zmozhe vitisniti shtuchne otrimannya cogo elementa Na ce vkazuye toj fakt sho dlya vidilennya mikrogramovih kilkostej Plutoniyu potribno na kozhen vidilenij mikrogram Plutoniyu pererobiti 100 t rudnogo koncentratu Plutoniyu 16 Zastosuvannya RedaguvatiZ usih aktinoyidiv nini praktichne zastosuvannya znahodyat golovno Torij Th Uran U i Plutonij Pu Izotopi 233U 235U i 239Pu ye yadernim palnim v atomnih reaktorah i vikonuyut rol vibuhovoyi rechovini v atomnih bombah Deyaki izotopi aktinoyidiv 238Pu 242Cm inshi vipuskayuchi a chastinki visokoyi energiyi mozhut sluzhiti dlya stvorennya dzherel strumu z terminom sluzhbi do 10 rokiv i buti neobhidnimi napriklad dlya zhivlennya navigacijnoyi radioaparaturi suputnikiv U takih dzherelah strumu teplova energiya sho vidilyayetsya pri radioaktivnomu rozpadi za dopomogoyu specialnih pristroyiv peretvoritsya v elektrichnij strum Vivchennya vlastivostej aktinoyidiv maye velike teoretichne znachennya oskilki dozvolyaye rozshiriti znannya pro vlastivosti atomnih yader himichnu povedinku elementiv i t d 17 Primitki Redaguvati a b v g d B F Myasoedov L I Guseva I A Lebedev M S Milyukova M K Chmutova Analiticheskaya himiya transplutonievyh elementov M Nauka 1972 376 s analiticheskaya himiya elementov 1750 prim ros a b v g A M Golub Obshaya i neorganicheskaya himiya Zagalna ta neorganichna himiya Visha shkola 1971 T 2 416 s 6700 prim ros a b Z K Karalova B F Myasoedov Aktinij M Nauka 1982 144 s Analiticheskaya himiya elementov 1150 prim ros N Grinvud A Ernsho Himiya elementov Chemistry of the Elements Per s angl M Binom Laboratoriya znanij 2008 T 2 670 s Luchshij zarubezhnyj uchebnik ISBN 978 5 94774 374 6 ros Nobelij ta Lourensij buli praktichno odnochasno vidkriti radyanskimi j amerikanskimi vchenimi a b G Audi O Bersillon J Blachot A H Wapstra 2003 The Nubase evaluation of nuclear and decay properties Nuclear Physics angl A 729 3 128 Arhiv originalu za 20 lipnya 2011 Procitovano 5 lipnya 2010 angl E Fermi O vozmozhnom nahozhdenii elementa s atomnym nomerom vyshe 92 UFN 1934 T 14 7 S 829 832 ros Kudryavcev P S Opyty Fermi Kurs istorii fiziki 2 e izd ispr i dop M Prosveshenie 1982 S 73 Arhivovano z dzherela 7 serpnya 2016 ros Seaborg G T The Transuranium Elements Science H Thorp AAAS 1946 Vol 104 Iss 2704 P 379 86 ISSN 0036 8075 1095 9203 doi 10 1126 SCIENCE 104 2704 379 d Track Q11206458d Track Q192864d Track Q28248004d Track Q40358 a b Analiticheskaya himiya neptuniya Glav red V A Mihajlov M Nauka 1971 218 s Analiticheskaya himiya elementov 1700 prim ros E Fermi The Development of the first chain reaction pile Proceedings of the American Philosophy Society 1946 Vip 90 angl a b M E Dric P B Budberg G S Bruhanov A M Dric V M Panovko Svojstva elementov M Metallurgiya 1985 672 s 6500 prim ros A Kornysheva Eksporterov urana zhdet atomnyj bum Kommersant 2005 Vip 19 3103 ros Neorganicheskaya himiya v tryoh tomah Pod red Yu D Tretyakova M Izdatelskij centr Akademiya 2007 T 3 400 s Himiya perehodnyh elementov 3000 prim ISBN 5 7695 2533 9 ros a b E S Palshin B F Myasoedov A V Davydov Analiticheskaya himiya protaktiniya M Nauka 1968 241 s Analiticheskaya himiya elementov 2200 prim ros a b v F Vajgel Dzh Kac G Siborg i dr Himiya aktinoidov The Chemistry of the Actinide Elements Per s angl pod red Dzh Kaca G Siborga L Morssa M Mir 1997 T 2 664 s Himiya aktinoidov 500 prim ISBN 5 03 001885 9 ros Lyubich O J Pchelincev V O Fizichni osnovi metalurgiyi kolorovih i ridkozemelnih metaliv Navch posibnik Sumi Vid vo SumDU 2009 ISBN 978 966 657 255 7 s 208Literatura RedaguvatiYu Ya Fialkov Aktinoyidi Ukrayinska radyanska enciklopediya Arhivovano 18 zhovtnya 2016 u Wayback Machine Mala girnicha enciklopediya u 3 t za red V S Bileckogo D Donbas 2004 T 1 A K 640 s ISBN 966 7804 14 3 Glosarij terminiv z himiyi J Opejda O Shvajka In t fiziko organichnoyi himiyi ta vuglehimiyi im L M Litvinenka NAN Ukrayini Doneckij nacionalnij universitet Doneck Veber 2008 758 s ISBN 978 966 335 206 0 Fiziko himiya aktinoidov A P Shpak i dr NAN Ukrainy In t metallofiziki im G V Kurdyumova Nac tehn un t Ukrainy Kiev politehn in t K Akademperiodika 2002 258 s Bibliogr s 249 254 ISBN 966 8002 15 6 Katerina Nikishova Aktinoyidi simejstvo radioaktivnih elementiv Kolosok 2014 11 S 18 23Posilannya RedaguvatiAktinoyidi Arhivovano 25 lyutogo 2022 u Wayback Machine Velika ukrayinska enciklopediya u 30 t prof A M Kiridon vidp red ta in 2016 T 1 A Akc 592 s ISBN 978 617 7238 39 2 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Aktinoyidi amp oldid 37668372