Монаци́т — мінерал класу фосфатів, фосфат рідкісних земель острівної будови. Назва походить від грец. μονάζω — самотній, відокремлений (зазвичай зустрічається в поодиноких кристалах). Синоніми: менгіт, монацитоїд, фосфороцерит, криптоліт.
| Монацит | |
|---|---|
| | |
| Загальні відомості | |
| Хімічна формула | (Ce, La)[PO4]. |
| Ідентифікація | |
| Колір | червонуватобурий, жовто-бурий, червонуватий, рідше зелений |
| Форма кристалів | пінакоїди {100} і {010} та призма {110} |
| Сингонія | моноклінна |
| Спайність | досконала по (001) |
| Твердість | 5.0-5.3 |
| Блиск | сильний, скляний |
| Прозорість | прозорий, напівпрозорий |
| Колір риси | білий, зеленувато-білий |
| Густина | 5-5.3 |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | моно-d (давньогрецька мова), життя (давньогрецька мова) |
| Монацит у Вікісховищі |
Етимологія та історія Редагувати
Слово монацит походить від грецького μονάζειν [monázein] «жити на самоті» (складається з μόνος [mónos] «жити на самоті» та ζήω [zēō] «жити», етимологія якого неясна)
Ереміт — синонім монациту — був описаний Шепардом у 1837 році й названий так на основі віддалених індивідів цього мінералу.
Американський мінералог Чарльз Апем Шепард (1804-1886) так писав про назву мінералу: «Назва, присвоєна мінералу, походить від ερημία, самотність, що натякає на ізольований спосіб його виникнення по відношенню до інших мінералів того ж виду».
Монацит вперше спостерігав австрійський хімік та підприємець Карл Ауер фон Вельсбах (1858-1929) у баластному піску на кораблях із Бразилії. У 1880-х роках він шукав торій для своїх нещодавно винайдених ламп розжарювання. Невдовзі монацитовий пісок став джерелом торію, що також заклало основу промисловості рідкоземельних елементів. Монацит ненадовго імпортувався з Північної Кароліни, але незабаром були виявлені багаті джерела в Індії та Бразилії.
Монацит був єдиним значним джерелом комерційних лантаноїдів аж до Другої світової війни, але занепокоєння з приводу утилізації радіоактивних продуктів торію, бастнезит витіснив монацит у виробництві лантаноїдів у 1960-х роках через значно нижчий вміст торію. Підвищений інтерес до торію для ядерної енергетики може повернути монацит у комерційне використання.
Основні характеристики Редагувати
Фосфат рідкісноземельних елементів, головним чином, церієвої групи. Хімічна формула: (Ce, La)[PO4]. Містить 66-70 % TR2O3. Домішки (%): ThO2 до 28; SiO2 до 6; CaO до 2, ZrO2, SO3, MnO, MgO, PbO та ін. Склад, у % (з родовища Арендаль, Норвегія): Ce2O3 — 28,82; (La2O3+Dy2O3) — 40,79; P2O5 — 29,92.
Кристалографія Редагувати
Сингонія моноклінна, вид симетрії — призматичний. Утворює характерні одиничні кристали таблитчастого габітусу, рідше — призматичні, ізометричні, пірамідальні кристали. Головними формами є пінакоїди {100} і {010} та призма {110}. Іноді спостерігаються грані біпіраміди {111}. Двійники по (100) і по (001).
Фізичні властивості Редагувати
Густина 5,0-5,3. Твердість 5,0-5,5 (підвищується зі збільшенням вмісту ThSiO4[джерело?]). Колір монациту червонувато-бурий, жовто-бурий, червонуватий, рідше зелений. Колір риси — білий, зеленувато-білий. Блиск сильний, скляний. Дрібні кристали іноді цілком прозорі, часто мутні. Спайність непостійна, від недосконалої до досконалої по (001) і середньої по (100). Може спостерігатися окремість, що відзначається, зазвичай, по площинах зрощення двійників. Крихкий.
Часто радіоактивний, радіоактивність залежить від вмісту торію, який зазвичай підвищений у високотемпературному монациті з гранітів і пегматитів і значно нижчий у монациті з лужних порід, гідротермальних родовищ і в аутигенному монациті — з розсипів.
Утворення і родовища Редагувати
Походження магматичне, пегматитове, пневматоліто-гідротермальне (в ґрейзенах, кварц-вольфрамітових жилах, прожилково-метасоматичних рідкісноземельних родовищах, карбонатитах, фенітах, альбітитах і ін.). Акцесорний мінерал гранітоїдів, а також сієнітових і гранітних пегматитів. Зустрічається в альпійських жилах. Знаходиться у важкій фракції осадових порід. Монацит використовується для отримання рідкоземельних елементів. Руда церію й торію. Родовища монациту є в Лаахерск (Ейфель, ФРН), Дорп (ПАР), Анцибаре (Мадагаскар), прибережні розсипи Індії, Бразилії, Австралії, західного узбережжя Шрі-Ланки, штат Флорида, США. В Україні є в Приазов'ї, а також в багатьох гранітоїдах віком від 2100 до 2000 млн років в різних частинах Українського щита.
Різновиди Редагувати
Розрізняють:
- монацит сірчистий (різновид монациту, який містить до 3 % S);
- монацит-сульфат (те саме, що монацит сульфатистий);
- монацит сульфатистий (різновид монациту, який містить йон [SO4]2-).
- монацит-Ce (Ce, La, Pr, Nd, Th, Y)PO4
- монацит-La (La, Ce, Nd, Pr)PO4
- монацит-Nd (Nd, La, Ce, Pr)PO4
- монацит-Pr (Pr, Nd, Ce, La)PO4
Одержання Редагувати
Щоб одержати монацитовий концентрат чистотою 92-96 %, застосовують комплекс гравітаційних, магнітних і електростатичних методів збагачення. У результаті попутно одержують ільменітовий, рутиловий, цирконовий та інші коштовні концентрати. Як і будь-який мінерал, монацит треба «розкрити». Найчастіше монацитовий концентрат обробляють для цього концентрованою сірчаною кислотою. Поширення набув також лужний спосіб розкриття монациту.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- Christof Kuhn: Etymologie der Bezeichnungen von Gesteinen und Mineralien
- Wolfgang Brendler: Mineraliensammlungen. 2. Teil. Wilhelm Engelmann, Leipzig 1912, S. 187
- Charles Upham Shepard: Notice of Eremite, a new Mineral Species. In: The American Journal of Science and Arts. Band 32, 1837, S. 341
Література Редагувати
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Монацит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Монацит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- "Monazite" Handbook of Mineralogy.
Посилання Редагувати
- Poem about monazite by Roald Hoffman
- Monazite [ 8 червня 2021 у Wayback Machine.]