Індо-скіфське царство

Індо-скіфське царство Царство I ст. до н. е. – I ст. Індо-скіфське царство: історичні кордони на карті Індо-скіфське царство Столиця Сігал Таксила Міннагара Мови Скіфська Пракрити Релігії Буддизм Індуїзм Зороастризм Форма правління Монархія Історія  - Заснування I ст. до н. е.  - Зміна династії I ст. Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Індо-скіфське царство

Індо-скіфське царство — сучасна умовна назва стародавньої держави, яка існувала у I ст. до н. е.- I ст. н. е. на території сучасних Пакистану, Афганістану та Пн.-Зах. Індії. В епіграфічних пам'ятках сакських правителів відома згадка назви цієї держави — Сакастан (Saḵastanasa [ 1 травня 2021 у Wayback Machine.]). В індійській літературі щодо територій, захоплених саками, використовувалася назва Шакадвіпа.

Міграція саків з Семиріччя.

Відомо, що у 166/5 рр. до н. е. після розгромної поразки від хунну та усунів, тохари мігрують з Ганьсу до Семиріччя, розбивають саків, й примушують останніх мігрувати на південь. Перетнувши Памір та Каракорум саки, розграбувавши Бактрійське царство близько 145 р. до н. е., мігрують у південному-західному напрямку та розселяються у Зранці та Харахваті давши нову назву захопленим територіям — Сакастан (у сучасному Кандагарі).

У 129 р. до н. е. залучені до війни проти Селевкідів саки розбивають парфянське військо та вбивають Фраата ІІ Аршака.

Після перемоги над гутіями-тохарами восени 119 року до н. е., Міхрдат Аршак почав тривалу кампанію проти саків. Наразі невідомі будь-які факти з перебігу цієї кампанії. Відомий лише її результат — саків було інкорпоровано до Парфянського царства, сакська правляча династія Сурена в новоствореній Міхрдатом ієрархії парфянської еліти посіла чи не найзначніше місце власне після Аршакідів — тільки представник роду Сурена міг коронувати Аршакіда на царство. Це відбулося близько/до 111/110 р. до н. е. та було відображено на монетах легендою грец. ΒΑΣΙΛΕΩΣ ΒΑΣΙΛΕΩΝ ΑΡΣΑΚΟΥ ΔΙΚΑΙΟΥ ΕΥΕΡΓΕΤΟΥ ΚΑΙ ΦΙΛΕΛΛΗΝ — «Цар Царів Аршак …».

Після угоди з Міхрдатом, напрямок експансії саків з західного змінився на східний.

Цар-царів Мога (Май) Великий та експансія до Пенджабу.

Скіфський цар верхи на монетах Мая.

Першим відомим царем саків є Май (Мога). Питання щодо часу володарювання цього правителя скіфів залишається відкритим, приблизно в діапазоні між останньою чвертю II ст. до н. е. та першою чвертю I ст. до н. е. Єдиною епіграфічною пам'яткою, датованою за «Ерою Моги» залишається посвята Кшагарати Патіки за батька Ліяку Кудзулуку (78 р. Магараджі Великого Моги — CKI 46 [ 1 травня 2021 у Wayback Machine.]), яку наразі датують близько межі тисячоліть.

Головним джерелом інформації щодо цього царя сакаравлів/сакарауків залишається нумізматика. Відома досить велика кількість монетних емісій Мая/Моги, які імітують як парфянські, так й монети індо-скіфських династів Гіндукуша та Ґандгари. На монетах немає портретів царя, а велика кількість зображень різних богів, як елінського, так і індійського пантеону свідчить про абсолютну лояльність скіфської еліти до представників будь-яких релігій та культів.

Питання датування цього першого захоплення Ґандгари Маєм/Могою остаточно не вирішено. Найбільш поширеними є дві думки:

• близько/до 109 р. до н. е., тобто до часу, коли саки були підкорені Міхрдатом Аршаком;
• після 88 р. до н. е., року смерті Міхрдата, коли за часів його слабких наступників Парфія швидко втратила й авторитет, й території як на західних, так і на східних кордонах.

На користь останнього датування говорить й те, що саме до цього часу відноситься й прийняття титулу «цар царів» ще однім донедавна васалом Парфян — Тиграном II Вірменським.

(Монети Мая/Моги)

Криза в домі Аршакідів, яка розпочалася в Парфії по смерті Міхрдата (ІІ), закінчилася за безпосередньої та активної участі сакської еліти — у 77 р. до н. е. саки звели на парфянський трон Санатрука, представника бокової гілки Аршакідів, що вела свій родовід від брата Аршака (I) на ім'я Тірідат. Отже, починаючи з Санатрука й до Артабана сакський фактор залишався вирішальним в усіх династичних війнах серед Аршакідів.

В контексті питання взаємовідносин між Аршакідами та Сурена залишається відкритим й статус «парфянського Сакастану». Наскільки був значним контроль Аршакідів цих територій — абсолютний, номінальний чи, взагалі, ці території не контролювались Аршакідами — невідомо.

Наразі відомі монети найближчих наступників Мая/Моги — Вонона, Спалура/Спалагора. Певні монети царя царів Вонона на реверсі мають легенду зі згадкою «брата великого царя Спалагора». та «син Спалагора Спалагадама». Монети царя Спалура (Спаліріса/Спалагора) карбувалися з легендами «цар Спалагдама (Спалагадама), син Спалура» та «великий цар Великий Аз». Будь-яких інших згадкок цих царів (окрім Аза) немає. Судячи з титулатури на монетах, Спалур втратив контроль над Індо-Грецькими царствами регіону і певний час обмежувався титулом не «цар царів», навіть не «великий цар», а лише «цар».

Цар-царів Аз (I) Великий. Ера Аза.

Скіфський цар верхи на монетах Аза (І) Великого.

(Ера Аза)

Переважна більшість наразі відомих датованих епіграфічних пам'яток на ґандгарі кінця I ст. до н. е. та I ст. н. е. датовано за ерою Аза. Окрім ери Аза використовувалася грецька ера та роки правління окремих локальних династів Сакастану. З публікацією посв'яти Рухун'ї, дружини апракараджі Вішуварми (CKI 405), стало відомо, що перший рік ери Аза відповідає 128 року «ери Яуна» (іонійської, тобто «грецької ери»), що значно полегшило хронографію регіону. Враховуючи той факт, що початком ери Аза тривалий час вважався 58/57 р. до н. е., початком «ери Яуна» було визначено 186/185 р. до н. е.. Подальше вивчення особливостей македонського календаря (саме македонський календар було взято за основу для «ери Яуна») унеможливлило цю дату, й з різних можливих варіантів було обрано найвірогідніший — 175/174 р. до н. е. Кореляції «ери Яуна» відповідно змінили і початок ери Аза на 47/46 р. до н. е. Саме це датування наразі є найбільш поширеним, хоча й не загальновизнаним.

Беззаперечно датованими за Ерою Аза наразі є 14 написів, майже всі охоплюють період з 60 по 139 роки Ери Аза (13/14 — 92/93 рр.). За життя царя датовано лише один напис.

Отже, вперше ім'я Аза з'являється на монетах великого царя Спалура як співправителя останнього: хар. maharajasa mahatakasa ayasa — Великий Цар Великий Аз. Враховуючи той факт, що на монетах попередніх емісій Спалура титуловано лише як «цар», право на владу та додаток «Великий» Аз довів власними здібностями, одночасно відновивши й авторитет свого старшого співправителя. Наразі відомі дві епіграфічні пам'ятки, які походять з сучасної пакістанського району Бунер — посв'ята Васи Абдагаза, сина магакшатрапа Магапали Суспали (CKI 459 [ 19 грудня 2021 у Wayback Machine.]) та напис магакшатрапа Наміпали (CKI 827 [ 19 грудня 2021 у Wayback Machine.]). Під Магапалою-Суспалою та Наміпалю, враховуючі певні осособливості та спільні риси обох написів, наразі запропоновано бачити одного магакшатрапа. Перший напис датовано 9 роком Великого Царя, Царя Царів Аза, другий — 11 роком власне Маніпали, що дає підстави для припущення, що Аза поновив владу на Гандгарою та Таксилою на самому початку свого чи наприкінці Спалурового правління.

З 47/46 р. до н. е. Аз Великий стає одноосібним правителем й приймає титул грец. BAΣIΛEΩΣ BAΣIΛEΩN MEΓAΛOY AZOY — Цар Царів Великий Аз та maharajasa rajatirajasa mahatasa ayasa — Великий Цар, Цар Царів, Великий Аз на хароштхі. Будь-яких імен співправителів-наступників на монетах Аза немає. Монетні емісії Аза (I), як і його наступника Азіліса, були відносно стабільні як за вагою, так і за якістю срібла.

Ймовірно, саме в останні роки великого царя Спаліріса/Спалагора, під час активної політичної діяльності великого царя Аза Великого, остаточно визначилися головні династії сакської еліти — династія магакшатрапів Мату, Кшагарата тощо. Слід зазначити, що наразі відомі епіграфічні пам'ятки представників двох згаданих родів сакських магакшатрапів не датовані за Ерою Аза, і більше того, ані Аза, ані його наступників — Азіліса та Аза (II) у цих пам'ятках навіть не згадано — ані у посвяті Кшагарата Патіки [ 1 травня 2021 у Wayback Machine.], ані у посвяті Ясі Камуї [ 1 травня 2021 у Wayback Machine.]. В обох пам'ятках згадується Май/Мога, в останній — «весь Сакастан».

Скіфський цар верхи на монетах Аза (ІI).

Слід зазначити, що обидві наведені вище епіграфічні пам'ятки датуються першою чвертю I ст. н. е., і, вірогідно, відносяться до часу правління Аза (II). З цим царем царів, саме існування якого не є загальновизнаним, пов'язано декілька подій, а саме:

• магакшатрапом Мату та чоловіком Ясі Камуї Раджувулою було захоплено та анексовано останнє Індо-грецьке царство регіону зі столицею у Сагалі;
• великим кшатрапом Чухса, який був доменом сакського роду Кшагаратів, стає племінник великого царя Зейоніс/Джигуньяса/Джигоніка (maharajabhrata Maṇigulasa putrasa Jihoṇikasa Cukhsasa kṣatrapasa [ 14 серпня 2021 у Wayback Machine.]);
• відбулася «велика девальвація» грошового срібла, вміст якого в монетному металі впав у певних зразках до 10 %, а з часом в минулому срібні монети взагалі почали карбуватися з міді.

Окремої уваги заслуговує зображення вершника на монетах, які наразі пов'язують з Азом (II). На відміну від зображень на монетах Аза (І) Великого, вершник на монетах Аза (II) тримає у руці не списа, а, за різними інтерпретаціями, чи то жезл, чи то батіг. Якщо остання пропозиція є вірною, то це може бути інтерпретовано за відомим сюжетом з Геродота, коли скіфам, для перемоги над власними рабами, потрібно було облишити зброю та взяти до рук батоги, і такі натяки на абсолютизм, безумовно, не могли бути сприйняті сакською елітою.

Наразі залишається невідомою політична ситуація у Сакастані в останні роки правління Аза (II). Відомо лише те, що у 30/31 р. царем царів Сакастану став представник іншої гілки правлячої династії, що походила з західносакських, суміжних з Парфією земель, на ім'я Гондофар.

Індо-скіфи та індо-парфяни. Гондофар (І). Парфянські війни. Розділення Сакастану між Парфянським та Кушанським царствами.

Скіфський цар верхи на монетах Гондофара

(Індо-скіфи та індо-парфяни)

Тривалий час постулюється гіпотеза про захоплення Сакастану «індо-парфянами» (представниками чи то роду Аршакідів, чи то іншого парфянського роду). Ця гіпотеза грунтується на таких фактах:

• «парфянська» етимологія імен сакських царів починаючі з Гондофара;
• належність представників «нової династії» до зороастризму;
• зображення «царя-вершника» на монетах у традиційному парфянському одязі.

Ця гіпотеза наразі є традиційно превалююча. Але серед імен безумовно сакських царів і в раніші часи відомі імена, які зазвичай відносять до умовно «парфянських» імен. Як приклад — цар царів Вонон, що наслідував Маю Великому. Належність до зороастризму та «парфянський» одяг лише свідчать, що представники цієї гілки династії зростали в іраноцентричному культурному колі, що є абсолютно прийнятним для західносакських територій — Зранки та Арахозії.

Значно більшої уваги заслуговує інше — майже вся сакська еліта регіону залишилася на своїх місцях, тобто була абсолютно лояльна до Гондофара, що було б неможливим у разі інтервенції «індо-парфян» (чи ще парфян у цю частину Індії). Та й наразі відома політична ситуація 30-их р. у Парфії абсолютно виключає можливість будь-якої експансії на схід.

Отже,

Гондофар

Примітки

1. огляд карбуваннь Міхрдата (II) (англ.): Parthia.com. Mithradates II [ 1 березня 2021 у Wayback Machine.]
2. (англ.) Jason Neelis. Passages to India: Śaka and Kuşāņa migration in historical context. Shrinivasan. 2007.
3. (англ.) R. C. Senior, «INDO-SCYTHIAN DYNASTY» Encyclopædia Iranica, online edition, 2017 [ 17 липня 2021 у Wayback Machine.]
4. (англ.) F. Widemann. Maues King of Taxila: An Indo-Greek Kingdom with a Saka King. East and West, Vol. 53, No. 1/4 (December 2003), pp. 95-125.
5. оглядово прим. 23 у: (англ.) S. Baums. Catalog and Revised Texts and Translations of Gandharan Reliquary Inscriptions. University of Washington Press. 2012.
6. (рос.) А. С. Балахванцев. Политическая история ранней Парфии. Институт востоковедения РАУ. 2018
7. (англ.) CoinIndia [ 7 липня 2020 у Wayback Machine.], 1-3 монети
8. (англ.) CoinIndia [ 7 липня 2020 у Wayback Machine.], 4-а монета
9. (англ.) CoinIndia [ 7 липня 2020 у Wayback Machine.], 5,6 монети
10. (англ.) CoinIndia [ 19 липня 2021 у Wayback Machine.], 1-ша монета
11. (англ.) Falk H. & Bennett C. Macedonian Intercalary Months and the Era of Azes. Acta Orientalia 70: 197—216. 2009.
12. (англ.) S. Baums. A framework for Gandhāran chronology based on relic inscriptions. Archaeopress Publishing Ltd. 2018
13. (англ.) Coinindia. [ 19 липня 2021 у Wayback Machine.] 2-8 монети
14. (англ.) Coinindia. [ 12 серпня 2021 у Wayback Machine.]
15. оглядово: (рос.) А. Н. Горин. Н. Д. Двуреченская. КАТАЛОГ МОНЕТ КРЕПОСТИ УЗУНДАРА. San‘at. Ташкент. 2018
16. (англ.) Coinindia [ 12 серпня 2021 у Wayback Machine.] особливо п'ята згори монета
17. . Архів оригіналу за 14 серпня 2021. Процитовано 14 серпня 2021. 
18. знов таки, у порівнянні з описом Геродота: «А царі скіфів, ледве почувши слово неволя, страшенно розлютилися.» Геродот, Мельпомена, 128 [ 14 серпня 2021 у Wayback Machine.]
19. (англ.) H. Falk. Three Inscribed Buddhist Monastic Utensils from Gandhāra. Zeitschrift der Deutschen Morgenländischen Gesellschaft. 2006.