www.wikidata.uk-ua.nina.az

Усунь Усу нь кит 烏孫 піньїнь Wūsūn літ воронячі онуки китайська назва кочового етносу що на кінець ІІІ початок II ст до н

Усунь

Усу́нь (кит.: 烏孫; піньїнь: Wūsūn; літ.: 'воронячі онуки') — китайська назва кочового етносу, що на кінець ІІІ — початок II ст. до н. е. мешкав разом з юечжами на території Ганьсу, між горами Дунхуан та Цилянь, та, згодом, утворив велике об'єднання у басейні р. Ілі. Щодо етнічної належності, то «… усуні традиційно вважалися — починаючи з Юліуса фон Клапорта — індоєвропейцями з огляду певних фізичних рис… таких, як зеленуваті (блакитні) очі, руді (світлі) бороди…» Існує думка щодо тотожності усунів та деяких етносів, відомих з європейських джерел — ісседонів тощо. Показовою є наступна думка:

Китай й сусідні країни у 1 столітті до Р. Х.
   Усунь
   Династія Хань
   Хунну

Е. де Ла Вісьє (Étienne de La Vaissière[fr]) запропонував гіпотезу, за якою згаданий у написах Культоби народ wδ’nn'p (укр. «люди шатр/ наметів») відповідає усунь, и саме ця назва, можливо і є самоназвою цього народу, звернувши увагу на певні недоведені/ неспростовані тези, а саме:

  • китайський етнонім усунь не є прямим перекладом;
  • жодна велика навала кочовиків на пн. кордон Кангюю не залишалась поза увагою китайських політиків, й, відповідно, істориків;
  • самоназва усунів у вимові близька согдійській *Wiðān (wδ’n), саме її було передано китайцями як Wūsūn (烏孫).

Хронологія основних подій історії усунів. Редагувати

182 р. до н. е. — юечжі розбивають маленьке царство усунь; вбито куньмі (правителя) усунь Наньдоумі. Усуні та син вбитого куньмі знаходять притулок у хунну;
до 165 р. до н. е. — сина Наньдоумі Лецяомі призначено охороняти західні землі хунну;
близько 163 р. до н. е. — Лецяомі розбиває юечжі та захоплює їх землі по р. Ілі;
161—160 рр. до н. е. — усуні тотально мігрують до р. Ілі, де, позбувшись влади хунну, утворюють власне незалежне об'єднання;
117 р. до н. е. — мирна угода між Усунь та Китаєм;
71 р. до н. е. — усунь та Китай починають війну проти хунну; значна перемога усуньців над останніми;
70-60 рр. до н. е. — максимальний розквіт держави усунь;
55 р. до н. е. — розвал держави усунь та поступовий занепад їхнього об'єднання.

Після розвалу об'єднання Усунь у китайських хроніках ще певний час згадувалися події в усуньському царстві.

Остання згадка Усунь — 435 −437 рр. — обмін посольствами з китайським царством Пн. Вей. Згодом об'єднання усунів остаточно розпалося під тиском жужанів, усуні мігрували на захід, та окремі роди усунів стали складовою багатьох сучасних етносів Середньої Азії.

Правителі (куньмі) усунів Редагувати

  1. Наньдоумі (? — 182) — останній правитель усунів в Ганьсу, вбитий юечжами.
  2. Лецяомі (160 — 99) — син Наньдоумі, засновник об'єднання Усунь у долині р. Ілі.
  3. Дзюньсюймі (99 — 94) — онук Лецяомі.
  4. Веньгуймі (94 — 60) — онук Лецяомі.
  5. Німі (60 — 57) — син Дзюньсюймі
  6. Уцзюту (57 — 55) — син Веньгуймі.


Примітки Редагувати

  1. (рос.)Алемань А. Аланы в древних и средневековых письменных источниках. М., «Менеджер», 2003.
  2. (нім.)Lindegger, P. Griechische und romische Quellen zum Peripheren Tibets. I. Frtihe Zeugnisse bis Herodot: derfernere skythische Nordosten, Zurich. 1979
  3. (рос.) К. А. Акишев, Г. А. Кушаев. Древняя культура саков и усуней долины реки Или. М., «Книга по Требованию», 2012.
  4. (рос.)Р. Фрай. Наследие Ирана. М., 1972.
  5. (англ.) Étienne de la Vaissière. Iranian in Wusun? A tentative reinterpretation of the Kultobe inscriptions. COMMENTATIONES IRANICAE. Санкт-Петербург. Нестор-История. 2013.
  6. ↑ подано за: (рос.) Боровкова Л. А. Царства западного края во II—I веках до н.э. Институт востоковедения РАН, Крафт+, 2001.

Джерела. Посилання Редагувати

  • Крижанівський О. П. Історія стародавнього Сходу: Курс лекцій. — К. : Либідь, 1996.
  • Крижанівський О. П. Історія стародавнього Сходу: Підручник. — К. : Либідь, 2000-2002-2006. — 592 с. — ISBN 966-06-0245-6.

Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — К. : Либідь, 1997. — 462 с. — ISBN 5-325-00775-0. Усунь // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Usu n kit 烏孫 pinyin Wusun lit voronyachi onuki kitajska nazva kochovogo etnosu sho na kinec III pochatok II st do n e meshkav razom z yuechzhami na teritoriyi Gansu mizh gorami Dunhuan ta Cilyan ta zgodom utvoriv velike ob yednannya u basejni r Ili Shodo etnichnoyi nalezhnosti to usuni tradicijno vvazhalisya pochinayuchi z Yuliusa fon Klaporta indoyevropejcyami z oglyadu pevnih fizichnih ris takih yak zelenuvati blakitni ochi rudi svitli borodi 1 Isnuye dumka shodo totozhnosti usuniv ta deyakih etnosiv vidomih z yevropejskih dzherel issedoniv 2 3 tosho Pokazovoyu ye nastupna dumka Kitaj j susidni krayini u 1 stolitti do R H Usun Dinastiya Han Hunnu Ototozhnennya issedoniv z usun arsi asianami chi asami alanami pov yazano z velikimi trudnoshami hocha v principi kozhna z cih identifikacij chi vsi mozhlivi 4 E de La Visye Etienne de La Vaissiere fr zaproponuvav gipotezu za yakoyu zgadanij u napisah Kultobi narod wd nn p ukr lyudi shatr nametiv vidpovidaye usun i same cya nazva mozhlivo i ye samonazvoyu cogo narodu zvernuvshi uvagu na pevni nedovedeni nesprostovani tezi a same kitajskij etnonim usun ne ye pryamim perekladom zhodna velika navala kochovikiv na pn kordon Kangyuyu ne zalishalas poza uvagoyu kitajskih politikiv j vidpovidno istorikiv samonazva usuniv u vimovi blizka sogdijskij Widan wd n same yiyi bulo peredano kitajcyami yak Wusun 烏孫 5 Zmist 1 Hronologiya osnovnih podij istoriyi usuniv 6 2 Praviteli kunmi usuniv 6 3 Primitki 4 Dzherela PosilannyaHronologiya osnovnih podij istoriyi usuniv 6 Redaguvati182 r do n e yuechzhi rozbivayut malenke carstvo usun vbito kunmi pravitelya usun Nandoumi Usuni ta sin vbitogo kunmi znahodyat pritulok u hunnu do 165 r do n e sina Nandoumi Lecyaomi priznacheno ohoronyati zahidni zemli hunnu blizko 163 r do n e Lecyaomi rozbivaye yuechzhi ta zahoplyuye yih zemli po r Ili 161 160 rr do n e usuni totalno migruyut do r Ili de pozbuvshis vladi hunnu utvoryuyut vlasne nezalezhne ob yednannya 117 r do n e mirna ugoda mizh Usun ta Kitayem 71 r do n e usun ta Kitaj pochinayut vijnu proti hunnu znachna peremoga usunciv nad ostannimi 70 60 rr do n e maksimalnij rozkvit derzhavi usun 55 r do n e rozval derzhavi usun ta postupovij zanepad yihnogo ob yednannya Pislya rozvalu ob yednannya Usun u kitajskih hronikah she pevnij chas zgaduvalisya podiyi v usunskomu carstvi Ostannya zgadka Usun 435 437 rr obmin posolstvami z kitajskim carstvom Pn Vej Zgodom ob yednannya usuniv ostatochno rozpalosya pid tiskom zhuzhaniv usuni migruvali na zahid ta okremi rodi usuniv stali skladovoyu bagatoh suchasnih etnosiv Serednoyi Aziyi Praviteli kunmi usuniv 6 RedaguvatiNandoumi 182 ostannij pravitel usuniv v Gansu vbitij yuechzhami Lecyaomi 160 99 sin Nandoumi zasnovnik ob yednannya Usun u dolini r Ili Dzyunsyujmi 99 94 onuk Lecyaomi Vengujmi 94 60 onuk Lecyaomi Nimi 60 57 sin Dzyunsyujmi Uczyutu 57 55 sin Vengujmi Primitki Redaguvati ros Aleman A Alany v drevnih i srednevekovyh pismennyh istochnikah M Menedzher 2003 nim Lindegger P Griechische und romische Quellen zum Peripheren Tibets I Frtihe Zeugnisse bis Herodot derfernere skythische Nordosten Zurich 1979 ros K A Akishev G A Kushaev Drevnyaya kultura sakov i usunej doliny reki Ili M Kniga po Trebovaniyu 2012 ros R Fraj Nasledie Irana M 1972 angl Etienne de la Vaissiere Iranian in Wusun A tentative reinterpretation of the Kultobe inscriptions COMMENTATIONES IRANICAE Sankt Peterburg Nestor Istoriya 2013 a b podano za ros Borovkova L A Carstva zapadnogo kraya vo II I vekah do n e Institut vostokovedeniya RAN Kraft 2001 Dzherela Posilannya Redaguvati ros Chzhan Cyan Shiczi gl 123 ros Ban Gu Han Shu Usun Krizhanivskij O P Istoriya starodavnogo Shodu Kurs lekcij K Libid 1996 Krizhanivskij O P Istoriya starodavnogo Shodu Pidruchnik K Libid 2000 2002 2006 592 s ISBN 966 06 0245 6 Rubel V A Istoriya serednovichnogo Shodu Kurs lekcij Navch posibnik K Libid 1997 462 s ISBN 5 325 00775 0 Usun 日本大百科全書 Enciklopediya Nipponika 第2版 東京 小学館 1994 1997 全26冊 yap Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Usun amp oldid 39541705