| Грегорі Брейт | |
|---|---|
| англ. Gregory Breit | |
| | |
| Народився | 14 липня 1899 Миколаїв |
| Помер | 11 вересня 1981 (82 роки) Сейлем |
| Місце проживання | Росія |
| Країна | Російська імперія→ США |
| Діяльність | фізик, фізик-ядерник, викладач університету |
| Alma mater | Університет Джонса Гопкінса |
| Галузь | фізика |
| Заклад | Лейденський університет Гарвардський університет Міннесотський університет Нью-Йоркський університет Університет Вісконсин-Медісон Єльський університет Університет штату Нью-Йорк |
| Вчене звання | професор |
| Науковий ступінь | доктор філософії |
| Науковий керівник | Joseph Sweetman Amesd |
| Аспіранти, докторанти | Чарльз Кіттель Irving S. Lowend |
| Членство | Американська академія мистецтв і наук Американське фізичне товариство AAAS Національна академія наук США |
| Нагороди | |
Грегорі Брейт у Вікісховищі |
Гре́горі Брейт (Григорій Альфредович Брейт-Шнайдер) (англ. Gregory Breit; нар. 14 липня 1899, Миколаїв — пом. 11 вересня 1981, Сейлем) — американський вчений-фізик, один із піонерів прискорювальної техніки.
Біографія ред.
Народився 14 липня 1899 року в місті Миколаїв Херсонської губернії в родині книговидавця Альфреда Шнайдера. Після смерті матері у 1911 році, батько виїхав до США у 1912 році.
До 1915 року Григорій навчався в миколаївській Олександрівській гімназії. У 1915 році, на вимогу батька, він разом з гувернанткою та сестрою виїхав до Архангельська, а звідти — пароплавом до Америки. Родина оселилась у Балтиморі, штат Меріленд.
Навчався в Університеті Джонса Гопкінса: у 1918 році отримав звання бакалавра, у 1920 році — магістра, у 1921 році — доктора фізики.
У 1921—1922 роках працював науковим співробітником Лейденського університету.
У 1922—1923 роках — науковий співробітник Гарвардського університету.
У 1923—1924 роках — доцент кафедри фізики Міннесотського університету.
З 1924 по 1929 роки займався дослідженнями з математичної фізики в департаменті земного магнетизму Інституту Карнегі у Вашингтоні.
Починаючи з 1929 року був професором фізики Нью-Йоркського університету (1929—1934), Вісконсинського університету в Медісоні (1934—1947), Єльського університету (1947—1968), університету штату Нью-Йорк у Баффало (1968—1974).
У 1973 році Грегорі Брейт вийшов на пенсію і переїхав у Сейлем в штаті Орегон, де й помер 11 вересня 1981 року.
Наукова діяльність ред.
До кола наукових зацікавлень Г. Брейта входили: ядерна фізика, теорія розсіювання, фізика високих енергій.
У 1933 році розвинув першу квантово-механічну теорію ефекту Ханле.
У 1936 році спільно з Е. Кондоном і Р. Презентом висунув гіпотезу ізотопічної інваріантності ядерних сил, звернувши увагу на еквівалентність сил «протон — нейтрон» і «протон — протон». Спільно з Ю. Вігнером запропонував дисперсійну формулу ядерних реакцій, з Е. Кондоном розробив першу теорію розсіювання протонів на протонах. Також розробляв теорію квантової електродинаміки та теорію ядерних резонансів, яка є основою розуміння багатьох ядерних реакцій.
Займався дослідженнями в галузі радіоелектроніки. Найбільш важливими серед них є використання радіо для демонстрування існування можливої іоносфери шляхом одержання зворотних сигналів імпульсного радіовипромінювання, направленого в космос від Землі. Ця ідея використана для створення американських радарних систем для протиповітряної оборони США.
У роки Другої світової війни Г. Брейт брав участь у військових проектах США. Зокрема, співпрацював з Р. Оппенгеймером на початковому етапі створення ядерної зброї: очолював проект з швидких нейтронів у Чикаго до переїзду групи науковців у Лос-Аламос. Ним було написано 5 звітів про роботи з виділення ізотопів, дифузії нейтронів та ланцюгових реакцій. Згодом Г. Брейт працював у Вашингтоні над проблемою розмагнічування суден для їх захисту від мін, займався вивченням проблем балістики, розвитком та модернізацією артилерії.
У повоєнні роки продовжував вивчення властивостей ядер та ядерних реакцій. Разом з І. Рабі вперше визначив можливість вимірювання спінів і магнітних моментів ядер, вивчаючи відхилення атомних жмутків. У 1947—1948 роках дав пояснення аномального магнітного моменту електрона.
Починаючи з 1920 року, вчений опублікував понад 320 наукових праць, присвячених ядерній фізиці, вивченню ядерної структури, властивостей ядерних сил, теорії розсіювання, квантової теорії, квантової механіки, квантової електродинаміки, теорії прискорювачів, фізики високих енергій.
Нагороди і почесні звання ред.
- Медаль Франкліна (1964);
- Національна наукова медаль США (1967);
- Премія Боннера (1969).
Грегорі Брейт був членом низки академій і наукових товариств, зокрема: Національної академії наук, Американської академії мистецтв та наук, Американського фізичного товариства, Лондонського фізичного товариства, Американського Інституту радіоінженерів.
Пам'ять ред.
Ім'ям Г. Брейта (разом з Ю. Вігнером) названа фізична формула.
Примітки ред.
- SNAC — 2010.
- Енциклопедія Брокгауз
- NNDB — 2002.
- Брейта — Вигнера формула [ 13 лютого 2013 у Wayback Machine.](рос.)
Посилання ред.
- Кабинет физики СПбАППО [ 6 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- (англ.)