Спіранти Бругмана — приголосні фрикативні Þ, Þh, ð, ðh, які німецький лінгвіст Карл Бругман постулював для праіндоєвропейської мови на підставі ряду відповідностей.
Сучасний погляд на проблему ред.
У аналізованих Бругманом лексемах в індоєвропейській прамові мав бути збіг проривних типу TK (де T — будь-який зубний проривний, а K — будь-який задньоязичний проривний. У більшості мов-наступниць таке поєднання приголосних зазнало різних фонетичних змін, а саме:
- Метатеза: грецька група
- Метатеза і спірантизація другого елементу: індоіранська група
- Втрата першого елемента поєднання: слов'янські, балтійські, німецькі, італійські, вірменська, албанська мови
- Втрата другого елементу поєднання: кельтські мови.
Приклади ред.
Лексеми, в яких було аналізоване поєднання:
Література ред.
- Іванов В. В. Труды по этимологии индоевропейских и древнепереднеазиатских языков. Том 1. Индоевропейские корни в хеттском языке. — М.: Языки славянских культур: Знак, 2007.
- Schindler J. A thorny problem / / Die Sprache. Bd. 23, 1977. S. 25-35.
| Це незавершена стаття про мову. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |