Магдали́нівка — селище в Україні, адміністративний центр Магдалинівської селищної громади Новомосковського району Дніпропетровській області. До 17 липня 2020 року — районний центр Магдалинівського району). Населення за переписом 2001 року становило 6 493 особи.
| Селище Магдалинівка | |
|---|---|
| Магдалинівська селищна рада | |
| Країна | Україна |
| Область | Дніпропетровська область |
| Район | Новомосковський район |
| Громада | Магдалинівська селищна громада |
| Код КАТОТТГ: | UA12100050010075158 |
| Облікова картка | Магдалинівка |
| Основні дані | |
| Засновано | 1778 (246 років) |
| Перша згадка | 1778 |
| Статус | із 2024 року |
| Площа | 10,4 км² |
| Населення | ▼ 6 119 (01.01.2022) |
| Густота | 624 осіб/км²; |
| Поштовий індекс | 51100 — 51104 |
| Телефонний код | +380 5691 |
| Географічні координати | 48°54′57″ пн. ш. 34°55′06″ сх. д. / 48.91583° пн. ш. 34.91833° сх. д.Координати: 48°54′57″ пн. ш. 34°55′06″ сх. д. / 48.91583° пн. ш. 34.91833° сх. д. |
| Висота над рівнем моря | 106 м |
| Водойма | р. Чаплинка |
| Відстань | |
| Найближча залізнична станція: | Губиниха |
| До станції: | 33 км |
| До обл. центру: | |
| - фізична: | 49 км |
| - автошляхами: | 58 км |
| Селищна влада | |
| Адреса | Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, с-ще Магдалинівка, вул. Центральна, 32 |
| Голова селищної ради | Дробітько Володимир Анатолійович |
| Карта | |
Магдалинівка | |
Магдалинівка | |
| Магдалинівка у Вікісховищі |
Географія ред.
Селище Магдалинівка розташоване на півночі області за 60 км від обласного центру, на березі річки Чаплинка, вище за течією на відстані 3,5 км розташоване село Водяне, нижче за течією примикає село Євдокіївка. На відстані 0,5 км розташоване село Оленівка. Селищем течуть декілька майже пересохлих струмків із загатами.
Рельєф рівнинний, значних перепадів висот немає, оскільки воно розташоване в межах Придніпровської низовини. Середня висота Магдалинівки становить приблизно 106,1 м. Клімат — помірно-континентальний.
Історія ред.
Першими поселенцями на місці сучасної Магдалинівки були переселенці з Полтавщини, найвірогідніше з Нових Санжар, які оселились на березі Чаплинки наприкінці XVIII століття, у 1778 році. На той час населення становило 98 осіб. 1783 року у межових книгах Азовської губернії в складі Царичанського повіту згадується село Магдалинівка, яке належало майору Андрію Магденку.
Станом на 1787 рік в Магдалинівці проживало 62 людини з них 29 чоловіків та 33 жінки. Село належало майору Магденку.
У 1790 році землі понад річкою Чаплинкою разом з поселенцями Катерина II подарувала дочці полтавського поміщика Магденка, село дістало назву Магдалинівки, а селяни стали кріпаками нової поміщиці. За переписом 1857—1859 рр. в Магдалинівці налічувалось 85 дворів з 655 жителями. Поміщику належали також гуральня та 2 цегельних заводи, на яких працювали кріпаки.
1886 року слобода Магдалинівка була центром Магдалинівської волості Новомосковського повіту, в якому налічувалось 120 подвір'їв та мешкало 604 особи. Розміщувалось волосне правління, церква, поштова станція, дві крамниці, цегляний завод, проводились 2 ярмарки та один базар на свята. 1898 року чисельність населення становила — 728 жителів.
Тяжкі умови життя і розгортання робітничого руху в країні сприяли пробудженню бунтівних настроїв в масах села, які піднімалися на боротьбу проти чинної влади. У 1905 році революційний рух охопив і Магдалинівку. В одному з донесень від 23 листопада 1905 року новомосковський справник доповідав катеринославському губернатору, що селяни Магдалинівки збираються на сходки, на яких загрожують знищити поміщицький маєток. 30 серпня 1906 року жандармами було виявлено в селі прокламації Катеринославського комітету РСДРП.
Під час Першої світової війни та громадянської війни 1917—1919 років Магдалинівку неодноразово захоплювали війська різних армій: німецько-австрійські, УНР, більшовики та білогвардійці. У січні 1920 року остаточно встановлено радянську владу.
1924 року в селі утворений перший колгосп, а з 1925 року Магдалинівка набула статусу районного центру.
Впродовж 1920—1930-х років у селі було відкрито дві школи та районну лікарню з амбулаторією.
Під час Другої світової війни з 26 вересня 1941 року по 23 вересня 1943 року село було окуповане німецько-фашистськими військами, входячи з 1 вересня 1942 року до складу Петриківського ґебіту.
10 травня 1958 року Указом Президії Верховної Ради УРСР Магдалинівці надано статус селища міського типу. Колгосп «За мир», який розміщувався у Магдалинівці був одним з передових в області.
1980 року за переписом тут проживало приблизно 7000 осіб.
У 2019 році, в ході децентралізації, утворена Магдалинівська селищна громада, шляхом об'єднання Магдалинівської селищної та Жданівської, Казначеївської, Котовської, Мар'ївської, Новопетрівської, Олександрівської, Оленівської, Очеретуватської, Першотравенської, Поливанівської, Почино-Софіївської та Шевченківської сільських рад Магдалинівського району Дніпропетровської області, з адміністративним центром в Магдалинівці.
До 17 липня 2020 року Магдалинівка була адміністративним центром Магдалинівського району, в якому були зосереджені районні органи виконавчої та судової влади, районна рада, районні відділення підприємств газо- та електропостачання.
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Магдалинівського району, селище увійшло до складу Новомосковського району.
28 липня 2023 року Верховна Рада України ухвалила законопроєкт № 8263 «Про дерадянізацію порядку вирішення окремих питань адміністративно-територіального устрою». Відповідно до цього законопроєкту, статус селища міського типу в Україні було ліквідовано, а замість нього набуло статусу селища. 24 жовтня 2023 року Президент України Володимир Зеленський підписав закон про дерадянізацію порядку вирішення окремих питань адміністративно-територіального устрою України, що діяв 1981 року.
Населення ред.
Мова ред.
| Мова | % |
|---|---|
| українська | 94,13% |
| російська | 4,60% |
| вірменська | 0,75% |
Підприємства ред.
Найбільше діюче підприємство — КП «Магдалинівський маслозавод». Також діє цегельний завод, комунальне підприємство, хлібобулочний завод та декілька дрібних агроформувань.
Заклади соціальної сфери ред.
- Професійно-технічне училище № 88 — державний професійно-технічний навчальний заклад ІІ рівня акредитації, готує спеціалістів 14 робітничих професій;
- Магдалинівська загальноосвітня середня школа;
- Школа для дітей з вадами розумового та фізичного розвитку;
- 4 дитячих дошкільних навчальних закладів;
- Магдалинівська центральна лікарня;
- Дитячо-юнацька спортивна школа;
- Будинок культури;
- Магдалинівський історико-краєзнавчий музей імені Д. Т. Кулакова.
Видається місцева газета «Наше життя» (тираж — 3100 примірників).
Інфраструктура ред.
Жителів селища обслуговують понад 40 крамниць, три відділення банків. Створене комунальне підприємство «Магдалинівський селищний ринок».
Транспорт ред.
Через Магдалинівку пролягають автошляхи територіального значення Т 0410 (Дніпро — Котовка) та Т 0414 (Дніпро — Магдалинівка).
Пам'ятки ред.
- Свято-Миколаївський храм (вул. Центральна, 97).
- Храм Святої рівноапостольної Марії Магдалини (вул. Центральна, 42).
- Пам'ятний знак жертвам голодомору 1932—1933 років (встановлений у 2008 році).
- Меморіал на братській могилі воїнів-визволителів (1963).
- Пам'ятник воїнам-односельчанам, які загинули під час Другої світової війни (1969).
Особистості ред.
Уродженці селища:
- Божко-Ластівка Марія Олександрівна (1926—2004) — українська театральна актриса.
- Демидов Олександр Анатолійович (нар. 1960) — заслужений працівник сільського господарства України, професор, доктор сільськогосподарських наук.
- Дяченко Денис Леонідович (нар. 1986) — український футболіст.
- Короткевич Марія Петрівна (1928—2009) — українська радянська скульпторка.
Галерея ред.
Примітки ред.
- Чисельність наявного населення України на 1 січня 2022 — Державна служба статистики України (укр.)(англ.)
- О. О. Нестеренко. Розвиток промисловості на Україні ч. 1, с. 475
- Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- В Україні ліквідували селища міського типу: основні положення закону. espreso.tv. 24 жовтня 2023.
- . Архів оригіналу за 25 листопада 2020. Процитовано 17 листопада 2020.
- . Архів оригіналу за 2 березня 2021. Процитовано 17 листопада 2020.
Джерела ред.
- Історія міст і сіл Української РСР. Том 4. Дніпропетровська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1971. — С. 366—374
- І. О. Кочергін. 230 років Магдалинівці // Моє Придніпров'я. Календар пам'ятних дат Дніпропетровської області на 2013 р. [Текст]: Бібліограф. видання / Упоряд. І. С. Голуб. — Д.: ДОУНБ, 2012. — С.248-249.
- Кругляк Ю. М. Ім'я вашого міста : Походження назв міст і селищ міського типу Української РСР. — К. : Наукова думка, 1978. — 152 с. — С. 83
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Література ред.
- Д. Т. Кулаков, Б. Г. Куликовський. Магдали́нівка // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / П. Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974. — том Дніпропетровська область / А. Я. Пащенко (голова редколегії тому), 1969: 959 с. — С. 366—374
Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Магдалинівка (селище) |
- Сайт Магдалинівської РДА. [ 25 листопада 2020 у Wayback Machine.]
- Історія селища Магдалинівка. [ 20 квітня 2021 у Wayback Machine.]
- .
| Це незавершена стаття з географії Дніпропетровської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |