У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна USS Wichita Вічита CA 45 англ USS Wichita CA 45 військовий корабель

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: USS Wichita.

«Вічита» (CA-45) (англ. USS Wichita (CA-45) — військовий корабель, важкий крейсер військово-морських сил США за часів Другої світової війни.

USS «Вічита» (CA-45)
USS Wichita (CA-45)

Американський важкий крейсер «Вічита». 22 квітня 1942
Служба
Тип/клас	важкий крейсер
Держава прапора	США
Належність	Військово-морські сили США
На честь	перший корабель флоту на ім'я «Вічита»
Корабельня	Philadelphia Naval Shipyard, Філадельфія
Закладено	28 жовтня 1935
Спущено на воду	16 листопада 1937
Введено в експлуатацію	16 лютого 1939
На службі	1939–1947
Статус	3 січня 1950 року проданий на брухт
Нагороди	13 бойових відзнак
Бойовий досвід	Друга світова війна Битва за Атлантику Арктичні конвої * Конвой QP 11 * Конвой PQ 15 * Конвой PQ 16 * Конвой QP 12 * Конвой PQ 17 Операція «Смолоскип» * Морська битва біля Касабланки Тихоокеанський ТВД Бій біля острова Реннелл
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж	10 759 тонн (стандартна) 13 224 тонни (повна)
Довжина	185,42 м
Ширина	18,82 м
Висота	7,24 м
Бронювання	Пояс: 110-25 мм Палуба: 34,9-38 мм Барбет: 25 мм Гарматні башти: 25 мм Шпангоут: 25 мм Артилерійські погреби: 51-111 мм
Технічні дані
Рухова установка	4 × парових турбіни Parsons 8 × парових котлів
Гвинти	4
Потужність	100 000 к.с.
Швидкість	33 вузли (61 км/год)
Дальність плавання	10 000 миль (18 650 км) на швидкості 15 вузлів
Екіпаж	929
Озброєння
Артилерія	9 (3 x 3) × 203-мм гармат 8 (4 × 2) 127-мм корабельних гармат
Торпедно-мінне озброєння	8 (2 × 4) × 533-мм (21-дюймових) торпедних апаратів
Зенітне озброєння	24 (4 × 4; 8 × 2) × 40-мм автоматичних зенітних гармати Bofors L60 18 (18 × 1) × 20-мм автоматичних зенітних гармат «Ерлікон»
Авіація	4 гідролітаки

Важкий крейсер «Вічита» був закладений 28 жовтня 1935 року на верфі Philadelphia Naval Shipyard, Філадельфія. 16 листопада 1937 року корабель спущений на воду, а 16 лютого 1939 року увійшов до складу ВМС США.

«Вічита» був останнім американським важким крейсером, що розроблявся у відповідності до обмежень морських мирних домовленостей, і останнім крейсером напередодні Другої світової війни. З вступом США у війну виконував завдання у складі британського Домашнього флоту, брав участь у висадці морського десанту в Північній Африці, у бойових діях на морі, бився у Північній Атлантиці, біля берегів Норвегії, супроводжував арктичні та атлантичні конвої. Згодом переведений на Тихий океан, брав участь у бою біля острова Реннелл, в Алеутській кампанії, у вторгненні на Маршаллові та , в битвах у Філіппінському морі, затоці Лейте та за Окінаву. За бойові заслуги крейсер був удостоєний 13 бойових відзнак.

Історія

29 квітня 1942 року важкий крейсер «Вічита» діяв у супроводі конвою PQ 15, що йшов до Росії під командуванням адмірала Д.Тові.

У травні 1942 року «Вічита» входив до сил ескорту великого конвою PQ 16, який супроводжував 35 транспортних суден (21 американське, 4 радянські, 8 британських, 1 голландське та одне під панамським прапором) до Мурманська від берегів Ісландії зі стратегічними вантажами і військовою технікою з США, Канади і Великої Британії. Його супроводжували 17 ескортних кораблів союзників, до острова Ведмежий конвой прикривала ескадра з 4 крейсерів і 3 есмінців.

Попри атакам німецького підводного човна U-703, повітряним нападам бомбардувальників He 111 та Ju 88 бомбардувальних ескадр I./KG 26 і KG 30 конвой, втратив сім суден і ще одне повернуло назад на початку походу, дістався свого місця призначення.

30 червня 1942 року «Вічита» у складі крейсерського з'єднання разом з «Лондон», «Норфолк» та «Тускалуза», під командуванням контр-адмірала Л.Гамільтона, вийшов з Сейдісфіорда в Ісландії на прикриття арктичного конвою PQ 17 у ролі далекого крейсерського ескорту. 3 липня крейсери приєдналися до конвою, але вже наступного дня кораблі Л.Гамільтона залишили конвой і незабаром повернулися на базу.

Але, конвой PQ 17 спіткала жорстока доля. 4 липня Адміралтейство отримало повідомлення про вихід у море німецького лінкора «Тірпіц» і перший морський лорд адмірал флоту Д.Паунд віддав наказ «Конвою розсіятися!». Супроводжуючі конвой бойові кораблі відкликали для перехоплення «Тірпіца», а усі транспортні судна кинули напризволяще. Як з'ясувалося згодом, інформація про вихід німецького лінкора виявилася хибною, тоді як конвой, залишений без захисту, став легкою здобиччю німецьких підводних човнів і торпедоносців. Як наслідок, 22 транспорти та 2 допоміжних судна зі складу 35 транспортних суден конвою були потоплені.

Докладніше: Морська битва біля Касабланки

У листопаді 1942 року американський крейсер брав участь у висадці морського десанту в Північній Африці. У ранкові години 8 листопада 1942 року лінкор , важкі крейсери «Вічита» і «Тускалуза», есмінці «Моран», «Райнд», «Вейнрайт» та «Джеркінс» наблизилися до французького узбережжя на відстань відкриття артилерійського вогню та почали гатити по позиціях французів. У свою чергу флот Віші відкрив вогонь з берегових батарей та лінкора «Жан Бар». Але вже на сьомому пострілі французький лінкор був уражений американськими артилеристами 410-мм снарядом; влучний постріл заклинив башту й корабель замовчав.

О 9 годину з бухти Касабланки під прикриттям димової завіси сім бойових кораблів французької 2-ї легкої ескадри вийшли на перехоплення морського десанту американців. Французькі есмінці , та вирвалися вперед, коли по них завдали удару винищувачі авіаносця «Рейнджер». Однак, французькі артилеристи потопили одне десантне судно та влучили в . Після ураження артилерійським вогнем з есмінця та крейсерів «Вічита» і «Тускалуза» французький «Малін» викинувся на берег, згодом «Фуго» та «Булоне» підпали під влучний обстріл «Тускалуза» і , і в 10:12 затонув «Булоне», а в 10:40 — «Фуго». Три невеличкі французькі бойові кораблі намагалися допомогти постраждалим з затонулого есмінця «Фуго», однак, загороджувальним вогнем американські кораблі примусили їх відплить.

Наприкінці 1942 року «Вічита» направили на Тихий океан. У січні 1943 року крейсер брав участь у бою біля острова Реннелл. Після цього він йде на Алеутські острови і у квітні 1943 став флагманом Оперативної групи 52.10, потім Оперативної групи 16.4, а ще пізніше Оперативної групи 16.7.

22 липня крейсер брав участь в обстрілі Кискі, після чого повернувся в П'юджет-Саунд для ремонту. Роботи завершилися на початку грудня, і крейсер повернувся на Гаваї. У січні 1944 року він узяв участь у висадці десанту на Маршаллові острови, потім у Голланд, в ударах по Труку та Сайпану. У червні 1944 року «Вічита» брав участь у бою у Філіппінському морі. У жовтні у складі Оперативної групи 38 він брав участь в ударах по Окінаві, Формозі і Лусону.

13 жовтня поблизу Формози отримав потрапляння торпеди крейсер . «Вічита» буксирував пошкоджений корабель протягом 2 діб. 25 жовтня 1944 крейсер взяв участь в бою у мису Енганьо. Разом з іншими крейсерами він потопив пошкоджений авіаносець «Тійода» і есмінець . Але на «Вічита» виникають неполадки в машинах, можливо це сталося внаслідок буксирування «Канберри».

У листопаді 1944 року крейсер пішов на ремонт до США, роботи закінчилися на початку лютого 1945. Після цього «Вічита» брав участь у боях у Окінави, та в окупації Японії.

Див. також

Посилання

. на uboat.net. Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 31 березня 2019. (англ.)
USS WICHITA (CA 45) [ 31 березня 2019 у Wayback Machine.]
USS Wichita (1937) [ 31 березня 2019 у Wayback Machine.]
USS Wichita (CA-45) [ 31 березня 2019 у Wayback Machine.]
USS Wichita CA-45 [ 31 березня 2019 у Wayback Machine.]
Тяжелый крейсер Wichita [ 31 березня 2019 у Wayback Machine.]

Література

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: USS Wichita (CA-45)

Campbell, John (1985). Naval Weapons of World War II. London, UK: Conway Maritime Press. ISBN .
Cressman, Robert (2000). The Official Chronology of the U.S. Navy in World War II. Annapolis, MD: US Naval Institute Press. ISBN .
Gardiner, Robert; Chesneau, Roger, ред. (1980). Conway's All the World's Fighting Ships, 1922–1946. Annapolis, MD: Naval Institute Press. ISBN .
Hammond, James W. (2001). The Treaty Navy: The Story of the US Naval Service Between the World Wars. Victoria, BC: US Trafford. ISBN .
O'Hara, Vincent P. (2007). The U.S. Navy Against the Axis: Surface Combat, 1941–1945. Annapolis, MD: Naval Institute Press. ISBN .
Terzibaschitsch, Stefan (1984). Cruisers of the US Navy 1922–1962. Annapolis, MD: Naval Institute Press. ISBN .

Примітки

Виноски

на честь міста штату Канзас Вічита.
Ескорт конвою PQ 15: лінкори «Кінг Джордж V», «Герцог Йоркський», американський «Вашингтон», авіаносець «Вікторіос», важкі крейсери «Лондон» і американські «Вічита» та «Тускалуза», легкі крейсери «Найджеріа» та «Кеніа», есмінці: «Бадсворт», «Боудісіа», «Ескапейд», «Фокнор», «Хашлі», «Інглефельд», «Ламертон», «Ледбарі», «Марна», «Мартин», «Матчлес», «Міддлтон», «Орібі», «Панджабі», «Сомалі», норвезькі «Сент-Олбанс», «Уредд», «Медісон», «Планкетт», «Вейнрайт», «Вілсон», «Веномоус», тральщики, корвети та інші кораблі супроводження й забезпечення.
Ескорт конвою PQ 16: лінкори британський «Герцог Йоркський» і американський «Вашингтон», авіаносець «Вікторіос», важкі крейсери «Норфолк», «Лондон», «Кент» і американський «Вічита», легкі крейсери «Ліверпуль» та «Найджеріа», есмінці: британські «Акейтіз», «Ашанті», «Бланкні», «Екліпс», «Фокнор», «Фьюрі», «Гарланд», «Ікарус», «Інтрепід», «Ламертон», «Ледбарі», «Марна», «Мартин», «Міддлтон», «Онслоу», «Орібі», «Волонтир», «Вітленд», американські «Мейрант», «Рінд», «Рован» і «Вейнрайт», радянські «Грозний», «Куйбишев» та «Сокрушительний»; підводні човни «Сівулф» і «Трайдент», допоміжний корабель ППО «Аланбенк», тральщики «Брамбл», «Госсамер», «Хазард», «Леда», «Сігал», чотири корвети типу «Флавер» та французький корвет «Розелі», RFA Black Ranger (A163) та інші кораблі супроводження й забезпечення.
До складу далекого ескорту конвою PQ 17 входили 17 бойових кораблів: авіаносець «Вікторіос», лінкори: британський «Дюк оф Йорк» й американський «Вашингтон», важкий крейсер «Камберленд», легкий крейсер «Найджеріа», есмінці: «Ашанті», «Ескапада», «Фокнор», «Марна», «Мартин», «Онслот», «Онслоу» та «Райнд» і «Мейрант»; ескортні міноносці «Бланкні», «Міддлтон», «Вітленд».

Джерела

. Архів оригіналу за 19 вересня 2020. Процитовано 31 березня 2019.
. Архів оригіналу за 30 березня 2019. Процитовано 31 березня 2019.

[1] на честь міста штату Канзас Вічита.

[2] Ескорт конвою PQ 15: лінкори «Кінг Джордж V», «Герцог Йоркський», американський «Вашингтон», авіаносець «Вікторіос», важкі крейсери «Лондон» і американські «Вічита» та «Тускалуза», легкі крейсери «Найджеріа» та «Кеніа», есмінці: «Бадсворт», «Боудісіа», «Ескапейд», «Фокнор», «Хашлі», «Інглефельд», «Ламертон», «Ледбарі», «Марна», «Мартин», «Матчлес», «Міддлтон», «Орібі», «Панджабі», «Сомалі», норвезькі «Сент-Олбанс», «Уредд», «Медісон», «Планкетт», «Вейнрайт», «Вілсон», «Веномоус», тральщики, корвети та інші кораблі супроводження й забезпечення.

[3] Ескорт конвою PQ 16: лінкори британський «Герцог Йоркський» і американський «Вашингтон», авіаносець «Вікторіос», важкі крейсери «Норфолк», «Лондон», «Кент» і американський «Вічита», легкі крейсери «Ліверпуль» та «Найджеріа», есмінці: британські «Акейтіз», «Ашанті», «Бланкні», «Екліпс», «Фокнор», «Фьюрі», «Гарланд», «Ікарус», «Інтрепід», «Ламертон», «Ледбарі», «Марна», «Мартин», «Міддлтон», «Онслоу», «Орібі», «Волонтир», «Вітленд», американські «Мейрант», «Рінд», «Рован» і «Вейнрайт», радянські «Грозний», «Куйбишев» та «Сокрушительний»; підводні човни «Сівулф» і «Трайдент», допоміжний корабель ППО «Аланбенк», тральщики «Брамбл», «Госсамер», «Хазард», «Леда», «Сігал», чотири корвети типу «Флавер» та французький корвет «Розелі», RFA Black Ranger (A163) та інші кораблі супроводження й забезпечення.

[6] До складу далекого ескорту конвою PQ 17 входили 17 бойових кораблів: авіаносець «Вікторіос», лінкори: британський «Дюк оф Йорк» й американський «Вашингтон», важкий крейсер «Камберленд», легкий крейсер «Найджеріа», есмінці: «Ашанті», «Ескапада», «Фокнор», «Марна», «Мартин», «Онслот», «Онслоу» та «Райнд» і «Мейрант»; ескортні міноносці «Бланкні», «Міддлтон», «Вітленд».

[4] . Архів оригіналу за 19 вересня 2020. Процитовано 31 березня 2019.

[5] . Архів оригіналу за 30 березня 2019. Процитовано 31 березня 2019.