? Пневмокок | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||
| ||||||||||||||
| Streptococcus pneumoniae (Klein 1884) Chester 1901 | ||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||
| Diplococcus pneumoniae Micrococcus pneumoniae Pneumococcus spp. | ||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||
|
Streptococcus pneumoniae (в клінічній практиці інколи «пневмокок» — посилаючись на колишню назву Pneumococcus. Від грец. pneumon легеня) — грам-позитивна, альфа-гемолітична бактерія, член роду Streptococcus. Важливий патоген людини, в XIX столітті визнаний як головна причина пневмонії, об'єкт багатьох досліджень гуморального імунітету. Здатен спричинити також ще багато хвороб, які об'єднують у поняття «пневмококова інфекція». Виявлено принаймні 90 різних капсульних типів S. pneumoniae, але більшість (понад 90 %) інвазивних захворювань спричинюють 23 серовари.
Морфологія Редагувати
За формою — нерухомі, ланцетоподібні або овальні, довжиною 0,5—1,25 мікрон, діаметром близько 1 мкм. Як і інші представники роду, це каталазо- і оксидазо-негативна бактерія, факультативний анаероб, її ріст швидкішає при підвищенні вмісту вуглекислого газу в атмосфері інкубації до 5—7 %. Для S. pneumoniae характерна наявність товстої полісахарідної капсули, яка виконує захисну функцію, перешкоджаючи фагоцитозу. У мазках, виготовлених із патологічного матеріалу, розміщуються парами, оточені товстою капсулою; в мазках виготовлених з чистої культури розміщуються короткими ланцюгами.
Культивування Редагувати
Добре ростуть на кров'яних або сироваткових середовищах, доповнених 0,1 % глюкозою. Здатні до лізису еритроцитів, спричиняючи альфа-гемоліз на кров'яному агарі (КА). Оптимальна температура для росту становить 37 °C, рH 7,2 — 7,6. На щільному поживному середовищі утворюють дрібні, діаметром 1 мкм, ніжні, напівпрозорі колонії. У рідкому середовищі утворюють рівномірне помутніння.
У присутності 6,5 % NaCl не ростуть, чутливі до жовчі та оптохіну. Ферментативною активністю не відзначаються: здатні розщеплювати з утворенням кислоти лактозу, рафінозу, трегалозу; можуть утворювати альфа-галактозидазу. Для серотипування пневмококів слід використовувати комерційні тест-системи для латекс-аглютинації та коаглютинації, які виявляють капсульний антиген.
Антигени Редагувати
Пневмококи мають О-сомастичний білок, спільний для всього цього виду і полісахаридний капсульний типоспецифічний антиген. Вид S. pneumoniae серологічно неоднорідний: за антигенами капсульних полісахаридів розрізняють 84 серотипи (патогенними для людей є І, ІІ, ІІІ, інші слабопатогенні).
Резистентність Редагувати
На відмінно від S. pyogenes, S. pneumoniae менш стійка до навколишнього середовища, але у висушеному мокротинні зберігається до 2 місяців. Стійкі до низьких температур. Під дією дезрозчинів звичайної концентрації гинуть через декілька хвилин; гіперчутливі до оптохіну, який діє на них у розведенні 1:100 000.
Епідеміологія Редагувати
Джерелом інфекції є хворі та бактеріоносії. Носійство поширене як серед дітей дошкільного віку (20 — 50 %), так і серед дорослих (20 — 50 %). Основний механізм передачі інфекції — повітряно-крапельний, в період епідемій — перетоді, можливий й контактно-побутовий шлях. Пік захворювання припадає на холодний сезон року.
Захворювання Редагувати
- Бактеріальна пневмонія;
- Менінгіт;
- Сепсис;
- Повзучу виразку рогівки;
- Отит;
- Ендокардит;
- Перитоніт та інші.
Імунітет Редагувати
Імунітет гуморальний, типоспецифічний, нестійкий.
Профілактика Редагувати
Для специфічної профілактики пневмококової інфекції використовують полівалентні вакцини.
Першими протипневмококовим типом вакцин були полісахаридні, які вводилися пацієнтам груп ризику. Зараз вони рекомендовані таким пацієнтам додатково до кон'югованих. «Пневмо-23» — комбінована полісахаридна вакцина, яка містить очищені капсульні полісахариди S. pneumoniae 23 серотипів. Імунізацію проводять групам підвищеного ризику: дітям віком понад 2 роки та особам, яким понад 65 років, ослабленим, або тим, кого часто госпіталізують (хворі на цукровий діабет чи хронічний бронхіт). Проводять її дворазово з 5-10 річним інтервалом.
У більш сучасних пневмококових вакцинах полісахаридна складова кон'югована з білком. Цей тип називається пневмококовою кон'югованою вакциною (ПКВ). Такі вакцини дають тривалий, імовірно пожиттєвий імунітет. Залежно від віку ПКВ може вводиться як однократно, так і серією з 2, 3 або 4 доз згідно схеми.
Лікування Редагувати
Лікування аналогічне такому, що здійснюють при інших стрептококових інфекціях. Частіше використовувати антибіотики: амоксицилін, кларитроміцин, цефутоксин, цефазолін, оспен тощо.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- Ryan KJ; Ray CG (editors) (2004). Sherris Medical Microbiology (вид. 4th ed.). McGraw Hill. ISBN 0-8385-8529-9.
Література Редагувати
- Мікробіологія: підручник / В. А. Люта, О. В. Кононов. — К.: Медицина. — 2008. — с. 456: 203—205. ISBN 978-966-8144-62-2.
| Це незавершена стаття з бактеріології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |