? Тарабіла | ||||||
---|---|---|---|---|---|---|
Самець тарабіли Самиця тарабіли | ||||||
Біологічна класифікація | ||||||
Copsychus fulicatus (Linnaeus, 1766) | ||||||
Ареал тарабіли та її підвидів | ||||||
Підвиди | ||||||
(Див. текст) | ||||||
Синоніми | ||||||
Motacilla fulicata Linnaeus, 1766 Saxicoloides fulicata (Linnaeus, 1766) Sylvia cambaiensis (Latham, 1790) Thamnobia cambaiensis (Latham, 1790) Thamnobia fulicata (Linnaeus, 1766) Sylvia ptymatura | ||||||
Посилання | ||||||
|
Тарабі́ла (Copsychus fulicatus) — вид горобцеподібних птахів родини мухоловкових (Muscicapidae). Мешкає на Індійському субконтиненті.
Опис ред.
Довжина птаха становить 19 см, враховуючи хвіст довжиною 6-8 см. Представники північних популяції є більшими, ніж птахи з Південної Індії або Шрі-Ланки. Виду притаманний статевий диморфізм. Самці мають переважно чорне забарвлення, на плечах у них білі плями або смуги. У північних популяцій верхня частина тіла має коричнюватий відтінок, у південних популяцій — чорний. Нижні покривні пера хвоста каштанові, помітні, оскільки птах часто тримає довгий хвіст направлений догори. У самиць верхня частина тіла коричнева, білі плями на плечах відсутні. Нижня частина тіла сірувата, гузка каштанова, блідіша, ніж у самців. Забарвлення молодих птахів є подібне до забарвлення самиць, однак горло у них плямисте.
Таксономія ред.
В 1760 році французький зоолог Матюрен Жак Бріссон включив опис тарабіли до своєї книги «Ornithologie», описавши птаха за зразком з Філіппін, як він помилково вважав (наразі типовою місцевістю птаха вважається Пудучеррі в Південній Індії). Він використав французьку назву Le grand traquet des Philippines та латинську назву Rubetra Philippensis Major. Однак, хоч Бріссон і навів латинську назву, вона не була науковою, тобто не відповідає біномінальній номенклатурі і не визнана Міжнародною комісією із зоологічної номенклатури. Коли в 1766 році шведський натураліст Карл Лінней випустив дванадцяте видання своєї Systema Naturae, він доповнив книгу описом 240 видів, раніше описаних Бріссоном. Одним з цих видів була тарабіла, для якої Лінней придумав біномінальну назву Motacilla fulicata. Тарабілу тривалий час відносили до монотипового роду Saxicoloides, однак за результатами низки молекулярно-філогенетичних досліджень цей вид був переведений до роду Шама (Copsychus)
Підвиди ред.
Виділяють п'ять підвидів:
- C. f. cambaiensis (Latham, 1790) — Південна Індія (від Мумбаї до Майсуру і Керали);
- C. f. erythrurus (Lesson, RP, 1831) — Бангладеш і північний схід Індії (рівнини Біхара і Західного Бенгалу);
- C. f. intermedius (Whistler & Kinnear, 1932) — Центральна Індія (від Мумбаї до Гайдарабада і річки Крішна);
- C. f. fulicatus (Linnaeus, 1766) — низовини на острові Шрі-Ланка;
- C. f. leucopterus (Lesson, RP, 1840) — від Пакистану до північної і західної Індії і рівнин південного Непалу.
Поширення і екологія ред.
Тарабіли мешкають в Пакистані, Індії, Непалі, Бутані, Бангладеш і на Шрі-Ланка. Бродячі птахи спостерігалися в Афганістані і на Мальдівах. Тарабіли живуть у відкритих, кам'янистих місцевостях, порослих травою і чагарниками, в рідколіссях, на висоті до 1600 м над рівнем моря. Часто зустрічаються в посушливих регіонах, уникають густих лісів і районів, де випадає велика кількість опадів. Живляться переважно комахами, іноді також дрібними амфібіями і ящірками.
Сезон розмноження триває з грудня по вересень, пік гніздування на півночі Індії припадає на червень, на півдні Індії трохи раніше. На Шрі-Ланці гніздування триває з березня пао червень і з серпня по вересень. В цей час самці співають і демонструють самицям свої довгі хвости, розправляючи їх. Тарабіли гніздяться в тріщинах серед скель, в будівлях або в дуплах дерев. Гнізда встелюють шерстю, іноді також зміїною шкірою. В кладці 3-4 білих, іноді з зеленуватим або рожевуватим відтінком яйця, поцяткованих коричнюватими або червонувато-коричневими плямками, розміром 19-21×14-16 мм. Інкубаційний період триває 10-12 днів, насиджують лише самиці. За пташенятами доглядають і самиці, і самці.
Примітки ред.
- BirdLife International (2016). Copsychus fulicatus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 18 листопада 2022
- Linnaeus (1766). Systema Naturae i:336 (Ceylon).
- Baker, E C Stuart (1921). A hand-list of genera and species of birds of the Indian Empire. J. Bom. Nat. Hist. Soc. 27 (1): 87.
- George Robert Gray (1855). Catalogue of the Genera and Subgenera of Birds Contained in the British Museum. British Museum Natural History. с. 36.
- Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- Rasmussen PC; Anderton, JC (2005). Birds of South Asia: The Ripley Guide. Volume 2. Smithsonian Institution and Lynx Edicions. с. 396.
- Mayr, Ernst; Paynter, Raymond A. Jr, ред. (1964). Check-list of Birds of the World 10. Cambridge, Massachusetts: Museum of Comparative Zoology. с. 133–134.
- Brisson, Mathurin Jacques (1760). Ornithologie, ou, Méthode contenant la division des oiseaux en ordres, sections, genres, especes & leurs variétés (fr, la) 3. Paris: Jean-Baptiste Bauche. с. 444–446, Plate 23 fig 2.
- Allen, J.A. (1910). Collation of Brisson's genera of birds with those of Linnaeus. Bulletin of the American Museum of Natural History 28: 317–335. Процитовано 02 липня 2022.
- Linnaeus, Carl (1766). Systema naturae : per regna tria natura, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis (лат.). 1, Part 1 (вид. 12th). Holmiae (Stockholm): Laurentii Salvii. с. 336.
- Sangster, G.; Alström, P.; Forsmark, E.; Olsson, U. (2010). Multi-locus phylogenetic analysis of Old World chats and flycatchers reveals extensive paraphyly at family, subfamily and genus level (Aves: Muscicapidae). Molecular Phylogenetics and Evolution 57 (1): 380–392. PMID 20656044. doi:10.1016/j.ympev.2010.07.008.
- Zuccon, D.; Ericson, P.G.P. (2010). A multi-gene phylogeny disentangles the chat-flycatcher complex (Aves: Muscicapidae). Zoologica Scripta 39 (3): 213–224. doi:10.1111/j.1463-6409.2010.00423.x.
- Voelker, Gary; Peñalba, Joshua V.; Huntley, Jerry W.; Bowie, Rauri C. K. (1 квітня 2014). Diversification in an Afro-Asian songbird clade (Erythropygia–Copsychus) reveals founder-event speciation via trans-oceanic dispersals and a southern to northern colonization pattern in Africa. Molecular Phylogenetics and Evolution 73: 97–105. PMID 24508703. doi:10.1016/j.ympev.2014.01.024.
- Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Chats, Old World flycatchers. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 18 листопада 2022.
- Majumdar, N (1980). Occurrence of the Bengal Black Robin, Saxicoloides fulicata erythrura (Lesson) [Muscicapidae: Turdinae], and the Assam Purple Sunbird, Nectarinia asiatica intermedia (Hume) [Nectariniidae] in Orissa State. J. Bombay Nat. Hist. Soc. 77 (2): 334.
- Bharos, A. M. K. (1997). Indian Robin Saxicola fulicata foraging in the light of fluorescent lamps. Journal of the Bombay Natural History Society 94: 571.
- Sivasubramanian, C (1991). Frog and lizard in the dietary of the Indian Robin Saxicoloides fulicata (Linn.). J. Bombay Nat. Hist. Soc. 88 (3): 458.
- Thyagaraju, A. S. (1955). The courtship (?) display of the Blackbacked Indian Robin [Saxicoloides fulicata (Linn.)]. J. Bombay Nat. Hist. Soc. 53 (1): 129–130.
- Kumar, A (2012). Breeding biology of Indian Robin Saxicoloides fulicata in northern India. J. Exp. Zool. India 15 (1): 57–61.
- Shanbhag, AB; Gramopadhye, A (1996). Peculiar nesting site and some observations on the breeding behaviour of Indian Robin Saxicoloides fulicata Linn. Newsletter for Birdwatchers 36 (1): 3–5.
- Strecker, John K (1926). On the use, by birds, of snakes' sloughs as nesting material. The Auk 43 (4): 501–507. JSTOR 4075138. doi:10.2307/4075138.
- Beavan, RC (1867). Notes on various Indian birds. Ibis 3 (12): 430–455. doi:10.1111/j.1474-919X.1867.tb06443.x.
- Oates, E. W. 1890 (1889–98). The Fauna of British India, Including Ceylon and Burma. Birds. Volume 2. Taylor and Francis London. с. 115.
- Oates, E W (1905). Catalogue of the collection of birds' eggs in the British Museum 4. с. 151–153.
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |