Intel Corporation — найбільша у світі компанія-виробник напівпровідникових елементів та пристроїв, найбільш відома як розробник та виробник x86-серії мікропроцесорів, процесорів для IBM-сумісних персональних комп'ютерів.
| англ. Intel Corporation | |
|---|---|
| Тип | бізнес підприємство і публічна компанія |
| Форма власності | Delaware corporationd |
| Галузь | напівпровідникова промисловість і електротехнічна промисловість[d] |
| Засновано | 18 липня 1968 |
| Засновник(и) | Роберт Нойс, Гордон Мур і Ендрю Гроув |
| Штаб-квартира | Санта-Клара |
| Продукція | апаратне забезпечення Мікропроцесор Флеш-пам'ять SSD чипсет server computerd програмне забезпечення CPU |
| Виторг | ▼63 054 000 000 $ (2022) |
| Операційний прибуток (EBIT) | ▼2 334 000 000 $ (2022) |
| Чистий прибуток | ▼8 014 000 000 $ (2022) |
| Активи | ▲168 406 000 000 $ (2021) |
| Співробітники | ▲121 100 осіб (2021) |
| Дочірні компанії | |
| Член | Alliance for Open Mediad, iRODS Consortiumd, Linux Foundation, W3C, Wi-Fi Alliance, CVE Numbering Authoritiesd, Bytecode Allianced, jQuery Foundationd, Node.js Foundationd, OpenJS Foundationd, FIDO Allianced, BSA | The Software Alliance, Inc.[d], SD Associationd і Bluetooth Special Interest Groupd |
| intel.com | |
| Intel у Вікісховищі |
Заснована у 1968 році як Integrated Electronics (англ. інтегрована електроніка), розташовується у Санта Кларі, США. І́нтел також виробляє процесори для вбудованих систем та інших приладів, які відносяться до комунікацій та новітніх технологій. Заснована піонерами напівпровідників Робертом Нойсом та Гордоном Муром, спочатку була відома тільки інженерам та технологам, проте вдала рекламна кампанія «Intel Inside», проведена у 1990-х, зробила її, та її процесори Pentium практично загальновживаними словами.
Інтел була розробником SRAM (статичний) та DRAM (динамічний) чипів пам'яті, що і забезпечило її провідний стан у бізнесі на початку 1980-х. Тільки після створення першого комерційного мікропроцесору у 1971 для персонального комп'ютера, Інтел визначила головний напрямок своєї діяльності. Протягом 1990-х компанія витратила багато грошей на розробку нового мікропроцесора та для прискорення розвитку комп'ютерної індустрії. В цей період Інтел стала де факто монопольним постачальником мікропроцесорів для ПК, та була відома як своєю агресивною тактикою в захисті своїх позицій на ринку, так і боротьбою з Microsoft за контроль над процесом розвитку всієї комп'ютерної індустрії.
Історія
Інтел заснували у 1968 році Гордон Мур (хімік та фізик) і Роберт Нойс (фізик та співвинахідник інтегральної мікросхеми) коли вони обидва покинули компанію Fairchild Semiconductor. Конкурент Інтел, AMD, була заснована членами зрадницької вісімки, які також пішли з Fairchild Semiconductor, але у 1969 році. Четвертим працівником Інтел став Енді Гроув (хімік-інженер), який керував компанією протягом всіх 1980-х та на підйомі у 1990-х. Гроув тепер згадується як ключовий бізнес-керівник та стратег. Наприкінці 1990-х Інтел була однією з найбільших та найуспішніших компаній у світі, хоча жорстка конкуренція у напівпровідниковій індустрії з того часу не зменшується.
Інтел пройшла через декілька окремих етапів розвитку. Спочатку вона була відома завдяки транзисторам власного виробництва, а її головним продуктом був чип статичної оперативної пам'яті (SRAM). Інтел росла протягом 1970-х розвиваючись та покращуючи виробничий процес та збільшуючи кількість продуктів, залишаючись лідером у виробництві пам'яті. Коли Інтел створила перший мікропроцесор у 1971, її головним продуктом поступово став чип динамічної оперативної пам'яті (DRAM). Тим не менш, зростаюча конкуренція із японськими виробниками транзисторів у 1983 році привела до різкого падіння прибутковості ринку. Тоді несподіваний успіх персонального комп'ютера від IBM запевнив тодішнього керівника Грова переорієнтуватись на мікропроцесори та змінити фундаментальні основи бізнес-моделі. Наприкінці 1980-х це рішення довело свою ефективність, і Інтел отримала 10-річний період безпрецедентного росту як провідний (та найприбутковіший) постачальник комп'ютерних комплектуючих. Після 2000 року, зростання через виробництво передових мікропроцесорах уповільнилось, та конкуренти відвоювали значну частину ринку, що зменшило домінуючі позиції Інтел. На початку 2000-х тодішній голова Крег Баррет спробував розширити бізнес-зацікавлення компанії поза межами напівпровідників, але тільки деякі з цих напрямків врешті решт стали успішними. У 2005 та 2006, теперішній керівник Пол Оттеліні реорганізував компанію, спрямувавши її на ядро процесора та анонсував серію різких зменшень у розмірі робочої сили, що в кінцевому рахунку зменшить розмір компанії приблизно на 10%.
У вересні 2006 Інтел мала близько 100 000 працівників та 200 філій по всьому світу. Її прибуток у 2005 році склав $38,8 мільйонів доларів.
У 2015 Інтел поглинув компанію Altera, яку купив за 16,7 млрд. доларів .
SRAM та мікропроцесори
Першими продуктами компанії були мікросхеми пам'яті довільного доступу. Інтел стала лідером у жорсткій конкуренції ринків DRAM, SRAM, та ROM протягом 1970-х. Команда інженерів Intel, ядро якої склали Марсіан Гофф, Федеріко Феґґін та Стенлі Мазор, а також інженер компанії Busicom Масатоші Шіма розробили перший однокристальний мікропроцесор Intel 4004 (представлений на загальний ринок 15 листопада 1971 року). Початковим завданням проекту мікропроцесора була розробка інтегральної схеми для заміни багатьох спеціалізованих інтегральних схем у калькуляторах Busicom.
Мікропроцесори не стали основою бізнесу Інтел до середини 1980-х. (Примітка: Інтел часто згадують разом з Texas Instruments через майже одночасний винахід мікропроцесора.)
Від DRAM до мікропроцесорів
У 1983, на світанку ери персональних комп'ютерів, прибутки Інтел почали зменшуватись через японських виробників чипів пам'яті, і тодішній президент компанії Енді Гроув вирішив сфокусувати увагу компанії на мікропроцесорах. Гроув описав цей перехід у книзі Виживе тільки параноїк. Ключовим елементом книги була ідея, а згодом чіткий план, як стати єдиним постачальником популярного процесору Intel 8086.
Тоді виробництво комплексних інтегральних схем було не достатньо надійним для замовників, щоб можна було залежати від єдиного постачальника. Але Гроув почав виробництво процесорів на трьох різних фабриках, та зупинив ліцензування архітектури чипів конкурентам, таким як: Zilog та AMD. Коли ПК-індустрія переживала бурхливий ріст наприкінці 1980-х та 1990-х, Інтел стала однією з тих, хто отримав найбільші прибутки.
Intel, x86 процесори та IBM PC
Незважаючи на виняткову важливість мікропроцесора, 4004 та його продовження 8008 та 8080 не були головною статтею прибутку Інтел. Після того, як наступний процесор 8086 (та його варіант 8088) були готові у 1978 році, Інтел розпочала велику рекламну кампанію цих чипів під назвою «Operation Crush», та планувала залучити стільки замовників, скільки лише можливо. Перемога у дизайні архітектури IBM PC, незважаючи на свою важливість, не була повністю реалізована на той час.
IBM представила свій персональний комп'ютер у 1981 році, який швидко став дуже успішним. У 1982 Інтел створила мікропроцесор 80286. Тим не менш, IBM вирішила не використовувати його, натомість спробувала зробити власний x86 процесор під ліцензійною угодою з Інтел. Compaq, перший виробник IBM PC-клонів, у 1985 році випустила настільну систему, засновану на швидкому 286 процесорі та у 1986 продовжила першою системою на 80386 процесорі, перевершуючи IBM та встановлюючи конкурентні відносини на ринку ПК-сумісних систем, та зробила Інтел ключовим постачальником компонентів.
Intel 80386
В цей період Гроув раптово покинув компанію, перед тим згорнувши більшість її бізнесу з DRAM та спрямувавши сили на ринок мікропроцесорів. Мабуть, найважливішим було рішення бути єдиним виробником 386 мікропроцесорів. До цього виробництво мікропроцесорів було у зародковому стані, та різні виробничі проблеми часто зменшували виробництво чи навіть зупиняли його, перериваючи поставки до замовників. Для того, щоб зменшити ризик, ці компанії наполягали на тому, що урізноманітнення виробників вони використають для безперервного постачання. Процесори серій 8080 та 8086 вироблялись декількома компаніями, зокрема Zilog та AMD. Гроув вирішив не продавати ліцензію на виробництво 386 процесора іншим виробникам, натомість запровадив виробництво на трьох різник фабриках у Санта Кларі (CA), Хілсборо (OR), та Феніксі (AZ), запевняючи замовників в тому, що це забезпечить поставки процесорів. Коли успіх комп'ютера Compaq Deskpro 386 встановив 386 процесор як найкращий вибір серед процесорів, Інтел отримала позицію майже ексклюзивного лідера, як його постачальник. Прибутки від цього стрімкого розвитку завдяки архітектурі та великим виробничим можливостям цього розвиненого на той час процесора зробили Інтел беззаперечним лідером на ринку до початку 1990-х.
486, Pentium та Itanium
Інтел представила 486 мікропроцесор у 1989 році, та у 1990 офіційно затвердила другу команду інженерів, які паралельно проектували процесори під кодовими назвами «P5» та «P6», та пропонувала нові процесори кожні два роки, попри те, що розробка процесорів тривала більше чотирьох років. Р5 був представлений у 1993 р. як Intel Pentium, замінивши старі номери на назву торгової марки (числа, наприклад 486, не можуть бути торговими марками). Р6 вийшов у 1995 р. як Pentium Pro, його поліпшена версія Pentium II у 1997 р. Нові архітектури були в розробці у Санта Кларі (Каліфорнія), Хілсборо (Орегон), Хайфа (Ізраїль).
Команда розробників з Санта Клари зробила у 1993 р. наступний крок у розвитку х86 архітектури процесором під кодовою назвою «Р7». Перші спроби були закинуті вже через рік, але швидко відновлені у співробітництві з інженерами Hewlett-Packard, хоча Інтел швидко взяла на себе більшість відповідальності за розробку. Результатом роботи над 64-бітною архітектурою став процесор Itanium, який був представлений у червні 2001 р. Швидкість роботи Itanium із кодом x86-архітектури не досягла очікуваного рівня, і з самого початку він не зміг конкурувати з 64-бітними розширеннями до звичайних процесорів на х86 архітектурі, які вперше з'явились у AMD (AMD64). Інтел продовжує розробляти платформи Itanium та IA-64.
В цей період команда розробників у Гілсборо спроектувала та представила Pentium Pro у 1995 р., процесор Pentium 4 Willamette (кодові назви P67 та P68) та названі Pentium 4, та 64-бітне розширення до х86 архітектури, представлене в деяких версіях Pentium 4 та у чипах Intel Core 2.
Помилка у Pentium
У червні 1994 року інженери Інтел знайшли помилку у операціях з рухомою комою у процесорах Pentium. За певних обставин, молодший байт результату частки двох чисел з рухомою комою був неправильним, що може стати причиною значніших помилок у наступних підрахунках. Інтел вирішила виправити помилку у наступних чипах та не оприлюднила її.
У жовтні 1994 року Др. Томас Найслі, професор математики Лінчберзького коледжу самостійно знайшов помилку, та оскільки не отримав відповіді на запит до Інтел, 30 жовтня опублікував повідомлення у Інтернеті (). Відомості про баґ швидко розповсюджувались по мережі та перейшли до преси. Оскільки помилку можна було легко виявити звичайному користувачеві (існувала певна послідовність цифр, яку треба було ввести у калькулятор Microsoft, щоб побачити неправильний підрахунок), заяви Інтел про те, що ця помилка несуттєва, та «навіть не описка» не були сприйняті багатьма користувачами комп'ютерів. На День Подяки 1994 року New York Times надрукувала статтю журналіста Джона Маркофа, у якій приверталась загальна увага до цієї помилки. Інтел змінила позицію та запропонувала замінити кожен проблемний чип. Це коштувало Інтел $500 млн збитків у 1994 році.
Парадоксально, але «Pentium flaw» (англ. Помилка у Pentium), реакція Інтел на неї, та висвітлення проблеми у ЗМІ змінило назву Інтел від знаного тільки професіоналами до загальновідомого слова. На хвилі рекламної кампанії «Intel Inside» (англ. Інтел всередині), цей епізод деким вважається позитивним для Інтел, бо змусило її більше піклуватись про кінцевого користувача та забезпечувати більшу обізнаність для загалу, уникнувши (для більшості користувачів) тривалого негативного враження.
Intel Inside, Intel Systems Division, та Intel Architecture Labs
Під час цього періоду Інтел започаткувала дві великі програми підтримки, які змогли гарантувати успіх їхнім процесорам. Перша — це широковідома рекламна кампанія та просування торгової марки Intel Inside. Вона зробила Інтел, яка була маловідомим поза IT-індустрією постачальником компонентів, загальновідомою. Друга програма маловідома: Intel's Systems Group на початку 1990-х почала виробництво материнських плат, головного компоненту персонального комп'ютера, яка вже містила процесор та пам'ять. Через деякий час Інтел почала виробництво повністю зібраних системних блоків для компаній-виробників IBM-клонів, які почали з'являтись у великій кількості. Інтел досягла піку у середині 1990-х, коли виготовляла більше 15% всіх ПК, ставши третім за величиною постачальником на той час. Виготовляючи передові материнські плати, Інтел тим самим притиснула інших виробників, щоб ті швидше почали виробляти системи з найновішими мікропроцесорами та системними архітектурами, включно з шиною PCI, USB та іншими інноваціями. Це, в свою чергу, вело до більш швидкої адаптації кожного нового процесора, роблячи конкуренцію ще складнішою для суперників Інтел.
Протягом 1990-х Intel Architecture Labs (IAL) була відповідальна за більшість інновацій у сфері обладнання у персональних комп'ютерах, включно з шиною PCI, шиною PCI Express (PCIe), Universal Serial Bus (USB), бездротовим зв'язком Bluetooth, та домінуючою тепер архітектурою мультипроцесорних серверів. Доробки IAL у сфері програмного забезпечення отримали різноманітніше продовження. Її графічне та відео ПЗ було важливе для розвитку програмного цифрового відео, але пізніше ці здобутки були затьмарені змаганнями з Microsoft. Це змагання було викрите у свідченнях віце-президента IAL Стівена МакГіді у антимонопольній справі проти Microsoft.
Ще одним фактором, який сприяв швидкому поширенню процесорів Інтел в цей період був вдалий випуск операційної системи Microsoft Windows, кожна наступна версія якої збільшувала вимоги до ресурсів процесора. Випуски Windows 95, Windows 98, та Windows 2000 надали силу руху для подальшого розвитку комплектуючих.
Конкуренція, антимонопольні розслідування та шпигунство
Збіг двох фактів закінчив це домінування: уповільнення ПК через ріст, який почався у 2000 році та збільшення ринку дешевих ПК. Наприкінці 1990-х потужність процесорів перевищила рівень, який потребувало програмне забезпечення. За винятком найпотужніших серверних систем та програмного забезпечення, попит на якій зменшився з крахом доткомів, користувацькі системи ефективно працювали і на дешевих системах після 2000 року. Стратегія Інтел виробляти ще потужніші процесори та висвітлення існуючих процесорів як морально-застарілих спіткнулась, залишаючи можливість для швидкого росту конкурентів, в особливості AMD. Це, в свою чергу, знизило прибутковість процесорів та закінчило еру безпрецедентного домінування Інтел на ринку комплектуючих.
Домінування Інтел на ринку x86 мікропроцесорів призвело до численних антимонопольних позовів протягом всіх років лідерства, включно з розслідуванням Федеральної Торгової Комісії наприкінці 1980-х та у 1999, та громадським акціям, наприклад звернення у 1997 році компанії Digital Equipment Corporation (DEC) та патентне звернення Intergraph. Монополія Інтел (одночасно компанія утримувала більше 85% ринку 32-бітних процесорів) поєднувалось із грубими діями у правових відносинах (як наприклад її відомий позов по 338 патенту [2] [ 21 лютого 2007 у Wayback Machine.] проти виробників ПК), що зробило її гарною мішенню для судових позовів, але мало хто добився позитивних результатів.
Справа про індустріальний шпіонаж виникла у 1995 році та втягнула як Інтел, так і AMD. Гільєрмо Гаед, аргентинський емігрант, офіційно був працівником і AMD, і Intel, був арештований у 1993 р. за спробу продати архітектури i486 та Pentium у AMD та у деякі іноземні компанії. Гаед записав на відеоплівку дані з екрану свого комп'ютера у Інтел та надіслав поштою її у AMD, що попередила Інтел та влада, арештувавши Гаеда. Гаед був засуджений і ув'язнений на 33 місяці у червні 1996.
16 грудні 2009 р. Федеральна торгова комісія США (FTC) подала позов в суд проти Intel. Комісія звинуватила корпорацію в тому, що та «шляхом тиску, підкупів та погроз припинення співпраці» примушувала виробників ПК, відмовлятись від співпраці з конкурентами. Все це, на думку Комісія призвело до позбавлення споживачів права вибору, а також до маніпулювання цінами та перешкоджанню інноваціям в мікроелектронній промисловості.
Торгові марки процесорів Intel
Інтел випускала і випускає кілька лінійок x86 процесорів:
Партнерство з Apple
6 червня 2005, генеральний директор Apple Стів Джобс повідомив про перехід комп'ютерів Apple з їх традиційної архітектури PowerPC на розроблену Інтел x86-архітектуру. Представлені причини були не дуже чіткими, але містили достатньо великі претензії до нових чипів PowerPC G5. Плани по розвитку PowerPC не могли задовольнити потреби Apple у комп'ютерній потужності. Зокрема, велика енерговитратність процесору G5 і, відповідно, збільшена кількість тепла, яке виділяється процесором, схоже, стало головною причиною, яка не дозволила застосувати цей процесор у одному з ноутбуків Apple. Перший Apple-комп'ютер, який містить процесор від Інтел був анонсований на 10 січня 2006 року. Apple планувала перевести на процесори Інтел всі свої комп'ютери до кінця 2007 року, але змогла переорієнтуватися на Інтел вже на початку серпня 2006 року. Сервер Apple Xserve був оновлений процесором Інтел Xeon у листопаді 2006 року та продається у конфігурації, аналогічній до Apple MacPro.
Керівництво
Роберт Нойс був генеральним директором Інтел із часу заснування компанії, якого потім змінив співзасновник Гордон Мур у 1975. Енді Гроув став президентом компанії у 1979 та став генеральним директором у 1987, коли Мур став головою ради директорів. У 1997 Гроув замінив Мура на посаді голови ради, та Крег Баррет, став новим президентом компанії. 18 березня 2005 Баррет передав керівництво Полу Оттеліні, який перед тим був президентом компанії. Гроув зійшов з посту голови ради, але не полишив компанію, а залишився як спеціальний радник.
Походження назви
Під час заснування Гордон Мур та Роберт Нойс хотіли назвати свою компанію «Moore Noyce». Ця назва звучала схоже на «more noise» (англ. більше галасу); непідходящу назву для компанії-виробника електроніки, оскільки шум зазвичай асоціюється з великими завадами.
За випадковим збігом обставин, на BBC йшов науково-фантастичний серіал A for Andromeda (1961) та його продовження The Andromeda Breakthrough (1962), у якому була згадка про загадкову транснаціональну компанію з назвою «Інтел», яка була задіяна в плані захопити контроль над потужним комп'ютером, сконструйованим на Землі, за наказом іншопланетян.
Конкуренція
Протягом 1980-х Інтел була серед десяти провідник продавців транзисторів (десята у 1987 році). У 1991 році Інтел здобула перше місце і тримає його дотепер. До списку лідерів компаній-виробників електроніки також належать Samsung, Texas Instruments, Toshiba та STMicroelectronics.
Головний конкурент Інтел на ринку x86 процесорів є Advanced Micro Devices (AMD), з якою Інтел має домовленості повного взаємного обміну ліцензіями з 1976 року: кожен з партнерів може користуватися патентами без оплати після проходження деякого часу. Деякі менші конкуренти, такі як VIA та Transmeta виробляють процесори малої потужності для малих комп'ютерів та портативного обладнання.
У жовтні 2006 року Transmeta подала позов проти Інтел за патент, який приховує архітектуру процесорів та енергозберігаючі технології.
Конкуренцію Інтел у виробництві чипсетів складають: VIA Technologies, SiS, ATI та NVIDIA. Конкуренти у мережевому апаратному забезпеченні: Freescale, Infineon, Broadcom, Marvell та AMCC; на ринку флеш-пам'яті: Spansion, Samsung, Qimonda, Toshiba, STMicroelectronics та SK Hynix.
Фінанси
Ринкова капіталізація Інтел становить $119 мільярдів (станом на 8 листопада, 2006 р). Її акції продаються на NASDAQ з позначкою INTC, та є учасником наступних індексів: Dow Industrials, S&P 500, NASDAQ-100, PHLX Semiconductor Sector, та GSTI Software Index.
Intel в Україні
12 грудня 1993 року зареєстровано представництво корпорації Intel в Україні. Окрім функцій сприяння бізнесу Intel в країнах СНД, представництво впроваджує низку освітніх та інших ініціатив в рамках корпоративної соціальної відповідальності, серед яких:
- Програма Intel «Intel „Навчання для майбутнього“ [ 25 січня 2012 у Wayback Machine.]» (Intel Teach [ 7 січня 2012 у Wayback Machine.]) впроваджується в Україні з 2003 року. В її рамках за 9 років пройшли підготовку понад 230 000 вчителів та студентів педагогічних ВНЗ.
- Конкурс науково-технічних проектів для школярів Intel ISEF, до якого Україна приєдналася з 2005 року, коли було започатковано національний конкурс , а згодом — .
- Програма Intel «».
- У 2008–2011 роках Intel, ПРООН та волонтери ООН у співпраці з МОН УКраїни, Фондом «Україна 3000» та НГО «Альтернатива V» проводили соціальний проект «Соціальна інтеграція молоді».
- У 2008–2010 роках Intel передав на безкоштовній основі 2000 Classmate PC, нетбуків школяра[недоступне посилання з червня 2019], у 44 ЗНЗ України задля апробації інноваційної концепції Е-навчання «1 учень-1 комп'ютер» [ 10 січня 2012 у Wayback Machine.].
- У 2009 році Intel Ukraine Microelectronics Ltd. стала переможцем Національного конкурсу «Благодійник року» в номінації «Транснаціональна компанія».[3] [ 9 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
У 2007 Intel Corporation в особі Intel Ukraine Microelectronics Ltd. вступила до Асоціації підприємств інформаційних технологій України. У 2012 році Intel приєдналася до Україно-американської бізнес-асоціації [ 19 квітня 2022 у Wayback Machine.].
За підсумками 2011 українське відділення компанії стало призером конкурсу «Ukrainian IT-Channel Award» у номінації «Найкращий вендор апаратного забезпечення».
У травні 2012 керівником представництва Intel в Україні, Білорусі та Молдові став Кшиштоф Йонак.
Блокчейн
У 2022 році Intel почали інвестувати в технологію блокчейн. Компанія зайнялася розробкою чіпа для майнінгу криптовалют під назвою Bonanza Mine. Перший чіп Intel, який вона називає «прискорювачем блокчейн», планується до випуску до кінця 2022 року.
Загрози та вразливості
В серпні 2023 року, фахівці корпорації Intel виявили вразливість CVE-2022-40982, відомої як Downfall та для її усунення уповільнили комп’ютери користувачів у всьому світі. Downfall зачіпає споживчі та серверні процесори Intel, починаючи з сімейства Skylake до Rocket Lake. Таким чином більшість користувачів чіпів Intel опинилися перед гіпотетичною загрозою, яка гарантовано не стосується тільки власників останніх моделей. В результаті інженери компанії Intel випустили оновлення, яке сповільнило продуктивність процесорів технологічного гіганта. Приводом для таких висновків стали дослідження фахівців видання Phoronix, що висвітлює тематику ОС Linux та програмного забезпечення для цього середовища. Співробітники тестової лабораторії ресурсу провели тести та порівняли продуктивність чіпів. Виявилося, що апдейт міг знизити потужність комп’ютерів з урахуванням процесорів Intel до 39 %. Так, у ході тестування Xeon Platinum 8380 та Xeon Gold 6226R продуктивність впала на 6 %, Cascade Lake – 33 %, Core i7-1165G7 – від 11 до 39 % у різних тестах.
Див. також
Примітки
- ↑ ANNUAL REPORT PURSUANT TO SECTION 13 OR 15(d) OF THE SECURITIES EXCHANGE ACT OF 1934 For the fiscal year ended December 29, 2018.
- Архів преси 20 століття (нім.) — 1908.
- ↑ Steve Jobs — Simon & Schuster, 2015. — С. 10. — ISBN 978-1-5011-2762-5
- https://www.intel.de/content/www/de/de/support/articles/000015107/programs.html
- National Software Reference Library
- ↑ Form 10-K — 2023.
- Intel Annual Report 2021 10-K
- Intel Annual Report 2021 SEC 10-K
- https://irods.org/about/
- https://www.linuxfoundation.org/membership/members/
- https://www.w3.org/Consortium/Member/List
- https://www.wi-fi.org/membership/member-companies
- https://cve.mitre.org/cve/request_id.html#cna_participants
- https://bytecodealliance.org/
- https://jquery.org/members/
- https://foundation.nodejs.org/about/members
- https://openjsf.org/about/members/
- https://fidoalliance.org/members/
- https://www.bsa.org/membership
- https://www.sdcard.org/about_sda/member_companies/index.html
- https://www.bluetooth.com/develop-with-bluetooth/join/member-directory/
- . Архів оригіналу за 6 липня 2015.
- Grove, Andrew; Burgleman, Robert (2001). Strategy Is Destiny: How Strategy-Making Shapes a Company's Future (англ.). Free Press.
- Worker Pleads Not Guilty in Intel Spy Case [ 24 березня 2007 у Wayback Machine.] nytimes.com
- Ex-Intel Engineer Sentenced to Prison Term [ 26 березня 2007 у Wayback Machine.] nytimes.com
- Guillermo Gaede pleads guilty [ 10 березня 2008 у Wayback Machine.] findarticles.com
- . Архів оригіналу за 30 жовтня 2011. Процитовано 17 грудня 2009.
- Визначені володарі українських «Оскарів» у галузі інформаційних технологій [ 17 червня 2016 у Wayback Machine.] АПІТУ
- Roth, Emma (13 лютого 2022). . The Verge (англ.). Архів оригіналу за 21 лютого 2022. Процитовано 21 лютого 2022.
- . Intel (англ.). Архів оригіналу за 21 лютого 2022. Процитовано 21 лютого 2022.
- . РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 21 лютого 2022. Процитовано 21 лютого 2022.
- Intel уповільнила комп’ютери по всьому світу. 13.08.2023
<ref> з назвою "thereg_2021", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.Посилання
- Офіційний сайт компанії Intel.
- blogs.intel.com [ 26 квітня 2007 у Wayback Machine.]
- Корпоративні архіви Intel [ 17 грудня 2006 у Wayback Machine.]
- Музей Intel [ 19 лютого 2006 у Wayback Machine.]